Постанова

від 21.05.2018 по справі 922/749/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. Справа № 922/749/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

за участі секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Приватного підприємства "ПЗК" (вх. №603 Х/2), Дочірнього підприємства "Украгротрейд" (вх. №605 Х/2) та Дочірнього підприємства "Олан" (вх. №607 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 12 березня 2018 року (постановлену суддею Сальніковою Г.І. у приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст ухвали складено 14.03.2018) у справі № 922/749/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

до 1) Дочірнього підприємства "Украгротрейд", Луганська область, м. Алчевськ,

2) Дочірнього підприємства "Олан", Луганська область, м. Алчевськ,

3) Приватного підприємства "ПЗК", Луганська область, м. Алчевськ,

про солідарне стягнення 16287124,17 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2018 відмовлено у задоволенні заяв ДП "Украгротрейд" (вх. № 5809 від 02.03.2018), ДП "Олан" (вх. № 5811 від 02.03.2018), ПП "ПЗК" (вх. № 5814 від 02.03.2018) про визнання наказів господарського суду Харківської області від 27.04.2015 у справі №922/749/15 такими, що не підлягають виконанню (т. 4, а.с. 244-251).

Місцевий господарський суд, керуючись приписами статей 241, 326-328 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності повного обов'язку солідарних боржників у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою, а також доказів заміни боржника у встановленому законом порядку за наказом господарського суду Харківської області від 27.04.2017, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання наказів господарського суду Харківської області від 27.04.2015 по справі №922/749/15 такими, що не підлягають виконанню.

Приватне підприємство "ПЗК" не погодилось з вказаною ухвалою суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу (вх. №603 від 03.04.2018), в якій скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким визнати судові накази від 27.04.2015 у даній справі такими, що не підлягають виконанню.

Від Дочірнього підприємства "Украгротрейд" також надійшла апеляційна скарга (вх. №605 від 03.04.2018), в якій перший відповідач просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким визнати судові накази від 27.04.2015 у даній справі такими, що не підлягають виконанню.

Крім того, до Харківського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Дочірнього підприємства ДП "Олан" (вх. №607 від 03.04.2018), в якій другий відповідач вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким визнати судові накази від 27.04.2015 у даній справі такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржники посилаються, зокрема, на те, що судом першої інстанції на порушення приписів статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України не досліджено та не надано оцінки доказам у справі, наданими учасниками справи на підтвердження повної відсутності обов'язку боржників у зв'язку з його припиненням, а тому просить суд апеляційної інстанції дослідити ці докази.

Вважають, що висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" повідомило, що зобов'язання за кредитним договором від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038 є припиненими, залишок боргу анульовано, обов'язок боржника відсутній повністю у зв'язку з його припиненням, а тому обов'язок солідарних боржників є також припиненим на підставі статті 543 Цивільного кодексу України.

Вказують на те, що судом залишено поза увагою той факт, що кредитор, ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс", під час розгляду справи у суді першої інстанції зазначив про визнання зазначених заяв боржників та просив їх задовольнити.

Посилаючись на те, що частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено таку підставу для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, як відсутній обов'язок боржника повністю у зв'язку з його припиненням або з інших підстав, а статтею 600 Цивільного кодексу України передбачено припинення зобов'язання переданням відступного, вважають помилковим висновок суду першої інстанції, що єдиною підставою для задоволення заяв боржників є надання доказів, які б свідчили про добровільне виконання боржниками чи іншої особою обов'язку щодо солідарного стягнення з боржників 16287124,17 грн. та 73080,00 грн. судового збору.

Вказують на те, що надані учасниками справи докази свідчать про виконання умов договору про переведення боргу та припинення зобов'язання переданням відступного від 04.04.2017 №2, вчинення дій про його схвалення та отримання оплати в рахунок виконання його умов у розмірі 618000,00грн.

Крім того, на думку скаржників, судом в порушення вимог статті 50 Господарського процесуального кодексу України необґрунтовано відхилено клопотання представника ДП "Украгротрейд" про залучення третьої особи - ФОП Марченко О.Ю.

Товариство з обмеженою відповідальність "Фінансова компанія "Централ Фінанс" подало відзиви на апеляційні скарги боржників (вх. №№ 3497, 3496, 3498), в яких товариство з посиланням на приписи частини 6 статті 263 Господарського процесуального кодексу України повідомило про визнання зазначених апеляційних скарг на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 та просить їх задовольнити в повному обсязі. Крім того, просить суд апеляційної інстанції прийняти до уваги та врахувати надані до місцевого господарського суду письмові пояснення та докази; розглянути справу за відсутності представника ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс".

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" у відзивах на апеляційні скарги боржників (вх. №№ 3755, 3756, 3757), посилаючись на те, що заборгованість солідарних боржників зі сплати витрат по сплаті судового збору у розмірі 73080,00 грн. на підставі рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2018 та наказу від 27.04.2015 не була предметом договору факторингу від 04.04.2017 та на даний час не погашена на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", просить апеляційні скарги ДП "Олан", ДП "Украгротрейд" та ПП "ПЗК" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 - без змін. Також просить суд врахувати відзив при розгляді апеляційної скарги; розглянути справу за відсутності представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Дочірнього підприємства "Олан", Приватного підприємства "ПЗК" та Дочірнього підприємства "Украгротрейд"; призначено розгляд апеляційних скарг на 21.05.2018.

Зважаючи на те, що учасниками справи подані апеляційні скарги на один і той самий процесуальний документ, судова колегія апеляційного господарського суду з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи дійшла висновку про доцільність розглянути апеляційні скарги Дочірнього підприємства "Олан", Приватного підприємства "ПЗК" та Дочірнього підприємства "Украгротрейд" на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі №922/749/15 в одному апеляційному провадженні.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спільний розгляд апеляційних скарг жодним чином не обмежує учасників процесу у користуванні процесуальними правами, сприятиме належному виконанню завдання господарського судочинства щодо своєчасності вирішення судом спорів, передбаченого частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, та не суперечитиме принципу розумності строку розгляду справи судом, встановленого як пунктом 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, так і частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, положення якої, відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, застосовується господарським судом як джерело права.

Присутній в судовому засіданні 21.05.2018 представник Дочірнього підприємства "Украгротрейд", Дочірнього підприємства "Олан", Приватного підприємства "ПЗК" підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким визнати судові накази від 27.04.2015 у даній справі такими, що не підлягають виконанню.

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника скаржників в судовому засіданні, враховуючи, що явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою і що ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просять розглядати справу без участі їх представників, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини 2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів частини 1 статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній в судовому засіданні представник скаржників погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

У відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Дочірнім підприємством "Украгротрейд" (позичальник) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій від 12.08.2011 №01/42-0-1/809 (далі - генеральний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах сум загального ліміту та сублімітів , передбачених пунктами 1.2, 1.3 генерального договору, в порядку, визначеному статтею 2 цього генерального договору, а позичальник зобов'язаний виконати усі обов'язки , що витікають зі змісту кредитної операції, цього генерального договору, умов та договорів, і повністю погасити заборгованість у межах строку кредитної операції відповідного виду (п.1.1 генерального договору) (т.1, а.с. 13-22).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 (в редакції додаткової угоди від 04.07.2012 №1) загальний ліміт (субліміт) за цим договором становить 15000000,00 грн.; (п.1.1, 1.2 генерального договору); останній день субліміту 11 вересня 2014 року (т.1, а.с. 40-41).

Статтею 5 генерального договору передбачено забезпечення виконання зобов'язань.

Додатком № 2 (нова редакція) до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 12.09.2011 №01/42-0-1/809 передбачено групу позичальника - юридичні особи, фізичні особи, фізичні особи-підприємці, а саме: Приватне підприємство "ПЗК", Дочірнє підприємство "Олан", Приватне підприємство "Алчевський крупозавод" (т.1, а.с. 42).

Також, між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Дочірнім підприємством "Украгротрейд" (позичальник) укладено кредитний договір від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038 Про "Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів" до генерального договору на здійснення кредитних операцій від 12.09.2011 №01/42-0-1/809 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит (ліміт кредитної операції) 15 000 000,00 грн., останній день строку дії ліміту кредитної операції 21 червня 2014 року (т.1, а.с. 48-49).

Додатковою угодою № 2 до кредитного договору від 21.07.2014 сторони домовились про ліміт кредитної операції на суму 13 070 000,00 грн., останній день строку дії ліміту кредитної операції 31 серпня 2014 року (т.1, а.с. 51).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038 укладені такі договори:

- між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Дочірнім підприємством "Олан" (поручитель) укладено договір поруки від 21.07.2014 №12/01-04-1/1038/ДП-2 (т.1, а.с. 53-60).

- між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Приватним підприємством "ПЗК" (поручитель) укладений договір поруки від 21.07.2014 №12/01-04-1/1038/ДП-3 (далі - договори поруки) (т.1, а.с. 62-69).

За умовами зазначених договорів поруки поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредит у розмірі 13070000,00 грн. у строк до 31.08.2014 та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору (п.1.1 цих договорів).

Згідно пункту 1.5 договорів поруки поручитель погодився та зобов'язався солідарно відповідати за виконання забезпечених зобов'язань правонаступника позичальника чи будь-якої іншої особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за забезпеченими зобов'язаннями.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на порушення ДП "Украгротрейд" (позичальник, відповідач 1) зобов'язань за кредитним договором від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038 щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту та процентам, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з Дочірнього підприємства "Украгротрейд", Дочірнього підприємства "Олан", Приватного підприємства "ПЗК" заборгованість за кредитним договором від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038 у розмірі 16287124,17 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту у сумі 12909206,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 1564165,61грн., у тому числі прострочена до сплати - 1379546,28 грн., пеня по кредиту у сумі 1403065,36 грн., пеня по відсотках у сумі 107687,20 грн., неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна у сумі 153000,00 грн., неустойка за ненадання фінансової звітності у сумі 150000,00. Також, просив стягнути солідарно з відповідачів витрати по сплаті судового збору у розмірі 73080,00 грн. (т.1, а.с. 4-11).

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2015 задоволено позов повністю. Стягнуто солідарно з Дочірнього підприємства "Украгротрейд", Дочірнього підприємства "Олан" та Приватного підприємства "ПЗК" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/01-04-1/1038 від 27.06.2013 у розмірі 16287124,17 грн., з них: 12909206,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1564165,61 грн. - заборгованість за відсотками, в т.ч. прострочена до сплати - 1379546,28 грн.; 1403065,36 грн. - пеня по кредиту; 107687,20 грн. - пеня по відсотках; 153000,00 грн. - неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна; 150000,00 грн. - неустойка за ненадання фінансової звітності. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 73080,00 грн. (т.1, а.с. 142-150).

27.04.2015 на виконання рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015 місцевим господарським судом видано відповідні накази, а саме:

- наказ на примусове виконання рішення про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038 у розмірі 16287124,17 грн., з яких: 12909206,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1564165,61 грн. - заборгованість за відсотками, в т.ч. прострочена до сплати - 1379546,28 грн.; 1403065,36 грн. - пеня по кредиту; 107687,20 грн. - пеня по відсотках; 153000,00 грн. - неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна; 150000,00 грн. - неустойка за ненадання фінансової звітності. Стягувачем за цим наказом є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а боржниками: ДП "Украгротрейд", ДП "Олан" та ПП "ПЗК";

- наказ на примусове виконання рішення про солідарне стягнення суми судового збору за подання позовної заяви в розмірі 73080,00 грн. Стягувачем за цим наказом є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а боржниками: ДП "Украгротрейд", ДП "Олан" та ПП "ПЗК" (т.1, а. с. 157-158).

13.10.2015 позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просив видати судові накази на примусове виконання рішення щодо стягнення кредитної заборгованості відносно кожного окремого боржника по даній справі з урахуванням виданого одного судового наказу; видати судові накази на примусове виконання рішення щодо стягнення судового збору відносно кожного окремого боржника по даній справі з урахуванням виданого одного судового наказу (т.1, а.с. 159).

Листом від 16.10.2015 №037025 судом першої інстанції направлено на адресу позивача накази господарського суду Харківської області у справі №922/749/15 за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ДП "Украгротрейд", ДП "Олан", ПП "ПЗК" про солідарне стягнення 16287124,17 грн. по кількості сторін, а саме: 2 накази на примусове виконання рішення від 27.04.2015 у справі №922/749/15 про стягнення кредиторської заборгованості; 2 накази на примусове виконання рішення від 27.04.2015 у справі №922/749/15 про стягнення судового збору (т.1, а.с. 169-173).

10.05.2017 від ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" до суду першої інстанції надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження (вх. № 14849), в якій з посиланням на приписи статей 512, 514 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України Про виконавче провадження , статті 121-4 Господарського процесуального кодексу України заявник просив замінити первісного стягувача - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 27.04.2015 у справі № 922/749/15 про стягнення у виконавчому проваджені № 50124926 з Приватного підприємства ПЗК на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором №010/01-04-1/1038 на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" (т.2, а.с 2-3).

Вказана заява обґрунтована тим, що 04.04.2017 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (клієнт) та ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" (фактор) укладено договір факторингу, відповідно умов якого в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язався відступити факторові права вимоги за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 12.08.2011 №01/42-0-1/809 та кредитним договором від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038.

Також, 04.04.2017 між та ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" (фактор) укладено договір факторингу, за умовами якого право грошової вимоги за вищезазначеними договорами перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс".

При цьому, додатком №5 до договорів факторингу від 04.04.2017 передбачено перелік судових справ, виконавчих та кримінальних проваджень, в якому містяться відомості виключно про виконавче провадження стосовно третього відповідача ПП ПЗК за №50124926.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2017 задоволено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено стягувача, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 27.04.2015 у справі №922/749/15 про стягнення у виконавчому провадженні №50124926 з ПП "ПЗК" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором №010/01-04-1/1038 від 27.06.2013 на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс".

Вказана ухвала не оскаржувалась та не була скасована у встановленому законом порядку, набрала законної сили, а отже в силу приписів статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою до виконання на всій території України.

02.03.2018 до суду першої інстанції від ДП "Украгротрейд", ДП "Олан" та ПП "ПЗК" надійшли заяви про визнання наказів господарського суду Харківської області від 27.04.2015 такими, що не підлягають виконанню (вх. №№ 5809, 5811, 5814), в якій заявники з посиланням на приписи статей 328 Господарського процесуального кодексу України просили визнати такими, що не підлягають виконанню повністю судові накази від 27.04.2015 у справі №922/749/15 про стягнення солідарно з Дочірнього підприємства "Украгротрейд", Дочірнього підприємства "Олан" та Приватного підприємства "ПЗК" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038 у розмірі 16287124,17 грн., а також про стягнення солідарно з боржників суми судового збору за подання позовної заяви в розмірі 73080,00 грн. (т.4, а.с. 2-6, 74-78, 146-150).

Вказані заяви мотивовані тим, що обов'язок ДП "Украгротрейд" відсутній повністю у зв'язку з його припиненням на підставі укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" та ФОП Марченко О.Ю. договору про переведення боргу та припинення зобов'язання переданням відступного від 04.04.2017 №2, відповідно до якого замінено первісного боржника за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 12.08.2011 №01/42-0-1/809 та кредитним договором від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038 на нового боржника та припинено зобов'язання боржника за кредитним договором шляхом передачі останнім кредитору суми відступного, а обов'язок солідарних боржників - ДП "Олан" та ПП "ПЗК" є також припиненим на підставі 543 Цивільного кодексу України.

Заявники вказують на те, що заборгованість, що виникла на підставі рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015 у справі №922/749/15 в частині стягнення 16287124,17 грн. заборгованості за кредитним договором від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038 та 73080,00 грн. судового збору відсутня та на підтвердження своїх доводів щодо повного припинення обов'язку солідарних боржників посилаються на такі докази:

- договір про переведення боргу та припинення зобов'язання переданням відступного № 2 від 04.04.2017, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" (кредитор) та ФОП Марченко О.Ю. (боржник), відповідно до якого сторони дійшли згоди замінити первісного боржника за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 12.08.2011 №01/42-0-1/809 та кредитним договором від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038 на особу боржника, що визначена даним договором та припинити зобов'язання боржника за кредитним договором шляхом передачі останнім кредитору суми відступного в день укладення цього договору. Станом на 04.04.2017 загальна сума заборгованості боржника за кредитним договором складає 21353937,64 грн. (п.1.1 договору про переведення боргу) (т.4, а.с. 57-59).

Відступним за даним договором є грошові кошти у національній валюті України, а саме 618000,00 грн., що мають бути передані кредитору в день укладення цього договору (п. 1.2 договору про переведення боргу).

Датою отримання відступного є календарна дата фактичного зарахування суми, визначеної пунктом 1.2 договору на рахунок кредитора, який вказаний в пункті 1.3 договору (п. 1.4 договору про переведення боргу).

Відповідно до пункту 2.1 договору про переведення боргу з дати отримання кредитором коштів визначених пунктом 1.2 договору, припиняються зобов'язання, які визначені кредитним договором, кредитор підписанням цього договору анулює залишок боргу за кредитним договором. Таким чином, після виконання умов даного договору, припиняються всі та кожне із зобов'язань, визначені Кредитним договором, у тому числі за договором поруки від 21.07.2014 №12/01-04-1/1038/ДП-2, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Дочірнім підприємством "Олан"; за договором поруки від 21.07.2014 №12/01-04-1/1038/ДП-3, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Приватним підприємством "ПЗК".

- платіжне доручення від 04.04.2017 № 2 про сплату ФОП Марченко О.Ю. на користь ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" 618000,00 грн.; призначення платежу: "Опл. за ген. кр. дог. №01/42-0-1/809 від 12.08.11р. по зоб. ДП Украгротрейд зг. дог. про заміну кр. в зоб. у зв'язку з його вик. тр. ос. від 04.04.17р" (т.с. 4 а.с. 62),

- акт приймання-передачі від 04.04.2017, відповідно до якого на виконання вимог пунктів 1.1-1.4 договору про переведення боргу та припинення зобов'язання переданням відступного № 2 від 04.04.2017 ФОП Марченко О.Ю. передав, а ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" отримало відступне, а саме грошові кошти в сумі 618 00,00 грн, які було зараховано на рахунок кредитора. Зазначено, що залишок боргу за кредитним договором №010/01-04-1/1038 від 27.06.2013 в сумі 21353937,64 грн. є повністю анульованим, а зазначене зобов'язання боржника є повністю припиненим з дня підписання цього акта (т.4, а.с. 55).

- акт звіряння взаємних розрахунків від 19.02.2018, складений та підписаний між ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" та ФОП Марченко О.Ю., що містить посилання на платіжне доручення від 04.04.2017 № 2 на суму 618000,00 грн. на виконання договору про переведення боргу та припинення зобов'язання переданням відступного від 04.04.2017 №2, та узгоджене сальдо на 04.04.2017 складає - 0; заборгованість відсутня у зв'язку з припиненням зобов'язання переданням відступного в сумі 618000,00 грн. (т.с. 4 а.с. 56).

- довідка від 19.02.2018 за вих. № 172, видана директором ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" Сайко Ю.В. та виконуючого функції головного бухгалтера директор ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" Сайко Ю.В. про відсутність заборгованості ДП "Украгротрейд", ДП "Олан" та ПП "ПЗК" за кредитним договором №010/01-04-1/1038 від 27.06.2013, а також відсутність заборгованості щодо солідарного стягнення з боржників ДП "Украгротрейд", ДП "Олан" та ПП "ПЗК" 16 287124,17 грн. та 73080,00 грн. судового збору згідно наказів господарського суду Харківської області від 27.04.2015 по справі № 922/749/15 (т.с. 4 а.с. 54).

Посилаючись на зазначені обставини, заявниками зазначено про те, що зобов'язання за кредитним договором №010/01-04-1/1038 від 27.06.2013 є припиненим, залишок боргу анульований, обов'язок боржника - ДП "Украгротрейд" відсутній повністю у зв'язку з його погашенням, а отже обов'язок солідарних боржників - ДП "Олан" та ПП "ПЗК" є також припиненим.

12.03.2018 місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених вище (т.4, а.с. 244-251).

Місцевий господарський суд розглянув вказані заяви в строк, встановлений частиною 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, та дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку аргументам оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б пункту 2 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів статті 269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з наступних підстав.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегулювано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Згідно частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст.328 ГПК України).

Враховуючи імперативні приписи ст. 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Процесуальним законодавством передбачено підстави, за якими наказ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 Припинення зобов'язання розділу І книги п'ятої Зобов'язальне право ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Щодо посилання скаржників на відсутність обов'язку боржника повністю у зв'язку з його припиненням на підставі укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" та ФОП Марченко О.Ю. договору про переведення боргу та припинення зобов'язання переданням відступного № 2 від 04.04.2017, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 600 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Системний аналіз статті 600 ЦК України у її взаємозв'язку з іншими нормами дозволяє розглядати передання відступного як правомірні юридичні дії, спрямовані на припинення цивільних прав та обов'язків сторін у зобов'язальному правовідношенні.

При укладенні договору про передання відступного у боржника виникає право на припинення основного зобов'язання іншим ніж виконання способом, яким боржник може скористатись, або приступити до виконання основного зобов'язання.

Відтак, за змістом статті 600 ЦК України передача відступного передбачає заміну первісного предмета виконання іншим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 718/2187/15-ц.

Таким чином, передання відступного є одним із способів припинення зобов'язання за згодою сторін, коли сторонами врегульовується питання виконання зобов'язання іншим шляхом (переданням грошей, іншого майна).

Разом з тим, поняття "обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням" за своїми правовою природою та змістом не слід ототожнювати з передбаченим Цивільним кодексом України поняттям "припинення зобов'язань", оскільки йдеться про принципово різні сфери правового регулювання: в першому випадку - про публічно-правові відносини, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, в другому - про відносини цивільні.

Застосування такого способу припинення зобов'язання, щодо якого існує рішення суду, яке набрало законної сили і перебуває на стадії примусового виконання, має відбуватись з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження".

Законом України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України Про виконавче провадження ).

З урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконавче провадження колегія суддів зазначає, що право на стягнення заборгованості, яке підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, повинне бути реалізоване у формах і у спосіб, встановлений законодавством про виконавче провадження.

Після прийняття господарським судом Харківської області рішення від 06.04.2015 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/01-04-1/1038 від 27.06.2013 та видання наказу на примусове виконання рішення від 27.04.2015 зобов'язання відповідачів трансформувалось у зобов'язання щодо виконання вказаного судового рішення, яке згідно з чинним законодавством є обов'язковим до виконання у встановленому законом порядку.

Зважаючи на те, що виконання судового рішення є невід'ємною стадією судового процесу та господарський процес по справі повинен завершуватись виконанням рішення господарського суду, що набрало законної сили, то домовленості сторін щодо зміни способу виконання або припинення виконання судового рішення повинні відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до положень статті частини 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди, укладеної сторонами в процесі виконання судового рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення, як і питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, встановлення або зміни способу або порядку виконання вирішується виключно судом в порядку, передбаченому ст.ст.330, 331 Господарського процесуального кодексу України.

Статей 49 Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підстав, які надають державному виконавцю право закінчити виконавче провадження, до таких випадків, зокрема, належить, визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Наведене свідчить, що чинне законодавство не забороняє сторонам досягти домовленості щодо припинення зобов'язання після прийняття судового рішення та відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Разом з цим, вищевказаний Закон містить вимоги, дотримання яких є обов'язковим для закінчення виконавчого провадження у тих випадках, коли судове рішення виконано у спосіб інший, ніж зазначено у виконавчому документі.

З огляду на викладене, зміна порядку виконання вже прийнятого судового рішення може відбуватися виключно під контролем суду шляхом винесення останнім відповідної ухвали, а не укладенням цивільно-правової угоди.

За таких обставин, факт укладення означеного договору про переведення боргу та припинення зобов'язання переданням відступного № 2 від 04.04.2017, платіжне доручення від 04.04.2017 № 2 про сплату відступного у сумі 618 000,00 грн. на підтвердження виконання цього договору, акт приймання-передачі від 04.04.2017 про одержання ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" відступного, а саме грошових коштів у сумі 618 00,00 грн., довідка ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" від 19.02.2018 за вих. № 172 про відсутність заборгованості ДП "Украгротрейд", ДП "Олан" та ПП "ПЗК" та фіксування в акті звіряння взаєморозрахунків відсутності заборгованості не свідчать про відсутність обов'язку зі сплати заборгованості за рішенням господарського суду від 06.04.2015.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що обставини, наведені скаржниками, не підтверджують відсутності обов'язку боржника щодо виконання рішення суду, яке є чинним та набрало законної сили, не свідчать про припинення обов'язку боржника виконувати вказане рішення суду, а питання виконання прийнятого судового рішення у примусовому порядку врегульовані Законом України Про виконавче провадження .

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при заміні боржника відбувається переведення боргу на нового боржника, а первісний боржник вибуває із зобов'язання.

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про виконавче провадження , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Отже, правонаступництво є можливим на будь-якій стадії процесу. Це означає, що заміна сторони її правонаступником допускається як у суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному чи касаційному порядку, а також на стадії виконання судового рішення.

Порядок та підстави заміни сторони виконавчого провадження за правилами господарського судочинства передбачені статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується із приписами частини 5 статті 15 Закону України Про виконавче провадження , згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Питання заміни сторони її правонаступником вирішується виключно судом у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в ухвалі від 19.08.2014 у справі № 3-56гс14.

Так, боржниками у наказах господарського суду Харківської області є: Дочірнє підприємство "Украгротрейд", Дочірнє підприємство "Олан" та Приватне підприємство "ПЗК".

Доказів заміни боржника за наказом господарського суду Харківської області від 27.04.2015 - ДП "Украгротрейд" на ФОП Марченко О.Ю. у встановленому законом порядку до матеріалів справи не надано.

При цьому, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження )

До цього часу заяв від означених заінтересованих осіб про заміну сторони її правонаступником до суду у даній справі не надходило.

Оскільки положеннями чинного законодавства передбачено право сторін виконавчого провадження на звернення до суду з відповідними заявами, а також обов'язок невідкладно повідомити про настання відповідних обставин державного виконавця, то посилання скаржників на те, що обов'язок на звернення до органів виконавчої служби з відповідними заявами було покладено на ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" є безпідставними.

При цьому процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальних правовідносинах. Тобто, спочатку має відбутися зміна у матеріальних відносинах, щодо яких розглянутий спір, а потім, як наслідок, здійснене процесуальне правонаступництво.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №41/207.

Заміна боржника у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що стаття 520 Цивільного кодексу України закріплює положення про можливість заміни боржника у зобов'язанні, відповідно до якого боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при заміні боржника відбувається переведення боргу на нового боржника, а первісний боржник вибуває із зобов'язання.

Предметом переведення боргу є юридичний обов'язок майнового характеру, що входить до змісту зобов'язання між первісним боржником і кредитором та може полягати у сплаті коштів, передачі майна, виконанні робіт, наданні послуг тощо.

Наслідком переведення боргу є заміна боржника у зобов'язанні. При цьому самий зміст зобов'язання і правове становище боржника залишаються незмінними, а тому новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК).

При переведенні боргу волевиявлення первісного і нового боржника протилежно спрямовані і мають зустрічний характер, що є характерним для договірних відносин.

З огляду на викладене, для того щоб передати свій майновий обов'язок у зобов'язанні іншій особі, необхідно укласти з нею самостійний договір про переведення боргу. І до того ж отримати на це згоду кредитора у зобов'язанні, якщо інше не передбачено законом.

Переведений на іншу особу (нового боржника) борг не залежить від тих відносин, які існують (існували) між ним і первісним боржником, а отже, первісний боржник може передавати свій майновий обов'язок у зобов'язанні іншій особі в силу різних обставин, включаючи те, що остання є боржником перед ним в іншому зобов'язанні.

Заміна боржника в зобов'язанні (переведення боргу) - це така конструкція, що передбачає перехід від первісного боржника до нового боржника зобов'язання (обов'язків, що складають його зміст) та відповідальності за його виконання. Зокрема, цим заміна боржника (переведення боргу) відрізняється від покладення виконання зобов'язання третю особу (ст. 528) Цивільного кодексу України), оскільки при покладенні обов'язків на третю особу відповідальним залишається боржник.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору про переведення боргу та припинення зобов'язання переданням відступного № 2 від 04.04.2017 сторони дійшли згоди замінити первісного боржника за генеральним договором на здійснення кредитних операцій від 12.08.2011 №01/42-0-1/809 та кредитним договором від 27.06.2013 №010/01-04-1/1038 на нового боржника.

Вказаний договір укладений між кредитором, ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс", та новим боржником, ФОП Марченко О.Ю.

Зважаючи на те, що чинне законодавство не містить імперативних приписів щодо укладення договору про переведення боргу між первісним боржником та новим боржником, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512 - 519 цього Кодексу.

Також, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом.

Як вже було зазначено, ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2017 замінено стягувача, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 27.04.2015 у справі №922/749/15 про стягнення у виконавчому провадженні №50124926 з ПП "ПЗК" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором №010/01-04-1/1038 від 27.06.2013 на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс".

Підставою для заміни стягувача на ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" були договори факторингу від 04.04.2017.

Оскільки заборгованість солідарних боржників зі сплати витрат по сплаті судового збору у розмірі 73 080,00 грн. на підставі рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2018 та наказу від 27.04.2015 не була предметом договорів факторингу від 04.04.2017 та заявниками не надано доказів відсутності обов'язку щодо сплати судового збору за наказом господарського суду Харківської області від 27.04.2015, зокрема не надано доказів виконання такого зобов'язання, то судова колегія також вважає необґрунтованими вимоги боржників щодо визнання таким що не підлягає виконанню наказу господарського суду Харківської області від 27.04.2015 про солідарне стягнення суми судового збору за подання позовної заяви в розмірі 73080,00 грн.

Крім того, виконавчі дії по примусовому виконанню наказу господарського суду Харківської області від 27.04.2015 у справі №922/749/15 здійснювались відносно кожного окремого боржника по даній справі, що підтверджується копією постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 29.11.2016 (ВП № 49337926) щодо ДП "Украгротрейд"; копією постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 18.01.2017 (ВП № 49912796) щодо ДП "Олан"; копією постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 20.04.2017 (ВП № 50124926) щодо ПП "ПЗК" (т. 4, а.с. 226-229).

Разом з тим, у встановленому порядку замінено стягувача на ТОВ "Фінансова компанія "Централ Фінанс" лише з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 27.04.2015 у справі №922/749/15 про стягнення у виконавчому провадженні №50124926 з ПП "ПЗК" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором №010/01-04-1/1038 від 27.06.2013.

Матеріали справи не містять доказів заміни стягувача з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 27.04.2015 у справі №922/749/15 в інших виконавчих провадженнях стосовно ДП "Олан" та ДП "Украгротрейд", а також за наказом на примусове виконання рішення про солідарне стягнення суми судового збору за подання позовної заяви в розмірі 73080,00 грн.

Щодо доводів скаржників про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку відхиленням клопотання повноважного представника ДП "Укргагротрейд" про залучення третьої особи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до частини 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

З огляду на наведенні положення вбачається, що необхідною умовою для залучення третьої особи до участі у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є наявність юридичного інтересу до предмету спору у такої особи.

Провадження у справі №922/749/15 закінчено постановлянням господарським судом Харківської області рішення від 06.04.2015.

Розділом VI Господарського процесуального кодексу України не передбачено залучення третіх осіб до участі при розгляді заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Натомість, врегульовано порядок та підстави заміни сторони виконавчого провадження за правилами господарського судочинства.

Проте, сторони не скористались своїм правом на звернення до суду з відповідною заявою та в порушення вимог Закону України Про виконавче провадження не повідомили про такі обставини державного виконавця.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для залучення третьої особи (вх. №6464 від 12.03.2018).

Враховуючи вищевикладене, боржниками не надано доказів та не наведено обґрунтованих підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки він виданий у відповідності до вимог закону на виконання рішення суду, що набрало законної сили і не скасоване, а отже в силу приписів статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

У рішенні від 17.05.2005 Чижов проти України вказано на те, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява N 3236/03, п. 43).

На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що постановлена місцевим судом ухвала про відмову в задоволенні заяв ДП "Украгротрейд", ДП "Олан", ПП "ПЗК" про визнання наказів господарського суду Харківської області від 27.04.2015 у справі №922/749/15 такими, що не підлягають виконанню, відповідає вимогам закону.

Доводи апелянта про наявність підстав для визнання зазначених такими, що не підлягає виконанню, спростовуються наведеними вище доказами і висновками апеляційного суду про те, що фактично і юридично обов'язок позичальника (боржника ДП "Украгротрейд"), покладений на неї зазначеним рішенням суду, яке примусово виконується, не виконаний і не припинений у передбаченому Законом України Про виконавче провадження порядку, що відповідно до вимог ст. 328 ГПК України виключає можливість задоволення таких заяв.

При цьому, в даному випадку сторони виконавчого провадження можуть врегулювати свої правовідносини в процесі примусового виконання судового рішення в інший, ніж обраний боржниками, спосіб: шляхом укладення мирової угоди; подання стягувачем письмової заяви про припинення виконавчого провадження; його відмови від примусового виконання судового рішення, як це передбачено ст. 330, 331 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 37, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

Будь-яких інших аргументів, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, апелянтом не наведено.

За результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Приватного підприємства "ПЗК", Дочірнього підприємства "Украгротрейд", Дочірнього підприємства "Олан" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі №922/749/15 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.05.18

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.