Постанова

від 18.05.2018 по справі 520/13024/16-а

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/13024/16-а

Провадження № 2-а/520/139/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря Єгорової Н.Ю.,

за участю:

представника відповідача Одеської міської ради - Вінюков Володимир Миколайович,

представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Черноморська Будівельна Компанія - Нікішева Олексія Валерійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_4, ОСОБА_5

та ОСОБА_6

до Одеської міської ради,

треті особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради,

Товариство з обмеженою відповідальністю Чорноморська будівельна компанія ,

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2016 року до Київського районного суду міста Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ОСОБА_40, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_4, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_5, ОСОБА_36, та ОСОБА_37, до Одеської міської ради, треті особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та ТОВ Чорноморська будівельна компанія , про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 року за №271-VII про надання дозволу на розробку проекту ДПТ в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в місті Одесі де планується розмістити 25-поверховий житловий будинок з вбудованим паркінгом.

Вказана адміністративна справа була розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Прохорову П.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 21.10.2016 року відкрито провадження по справі на підставі вказаного адміністративного позову та призначено судове засідання.

Також ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2016 року вжито заходи забезпечення позову по справі. Зупинено дію рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 року №217-VII про надання дозволу на розробку Проекту ДПТ в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в Одесі. Заборонено Одеській міській раді затверджувати Проект ДПТ в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в Одесі де планується розмістити 25-поверховий житловий будинок з вбудованим паркінгом, розроблений на підставі рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 р. № 271-VII. Заборонено Управлінню архітектури Одеської міської ради здійснювати будь-які дії спрямовані на подальшу розробку, погодження, розгляд на містобудівній раді, проведення громадських слухань та інші дії спрямовані на розробку та затвердження Проект ДПТ в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в Одесі.

08.11.2016 року позивачі надали до суду уточнений адміністративний позов, в якому просять суд: визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 року за №271-VII про надання дозволу на розробку проекту ДПТ в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в місті Одесі де планується розмістити 25-поверховий житловий будинок з вбудованим паркінгом; визнати незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 21.09.2016 року за №1098-VII про затвердження детального плану території в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в місті Одесі.

Позивачі в обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що згідно з рішенням Одеської міської ради від 03 лютого 2016 року №271-VII про надання дозволу на розробку проекту ДПТ в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в Одесі на побережжі Чорного моря планується розмістити 25-поверховий житловий будинок з вбудованим паркінгом.

Рішенням Одеської міської ради № 1098-VII від 21 вересня 2016 року затверджено детальний план території в межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі.

Позивачі стверджують, що вони є мешканцями даного району міста Одеси та потребують зупинення проекту будівництва 25-поверхового житлового будинку з вбудованим паркінгом, виходячи з того, що весь район перед яким планується вищевказане будівництво являється приватним сектором в якому розташовані малоповерхові, житлові будинки та велика етажність будівлі в безпосередній близькості до моря не допускається. Навантаження від ново побудованого 25 поверхового житлового будинку з вбудованим паркінгом не витримають існуючі інженерні мережі, які розраховані лише на приватний сектор.

Даним будівництвом буде порушено стік ливневих вод, що може призвести до катастрофи, затоплення та руйнування прилеглих територій.

Також позивачі стверджують, що у вказаному районі транспортна розв'язка вже ледве витримує існуючого транспортного навантаження, а якщо до існуючого навантаження додати ще навантаження всіх мешканців 25 поверхового житлового будинку, то це призведе до транспортного колапсу.

Посилаються на те, що у приватному секторі відсутня необхідні для забезпечення нормальної життєдіяльності мешканців приватного сектору паркова, дитячий садок та школа.

Крім вищезазначеного, позивачеві також стверджують, що вказаним будівництвом 25-ти поверхового житлового будинку з вбудованим паркінгом, будуть грубо порушені норми Закону України Про основи містобудування .

Позивачі мотивують заявлені вимоги тим, що відповідачем було грубо порушено ст. 96 КУпАП України, а саме недотриманні державні стандарти, норми і правила під час проектування, розміщення, будівництва і реконструкції, а так само прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд, зведених з порушенням законодавства.

Можливість будівництва 25 поверхового житлового будинку з вбудованим паркінгом в частому секторі на самому берегу Чорного моря грубо порушує будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлені комплексом якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших вимог, які спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

При розробці та реалізації містобудівної документації відповідач та треті особи зобов'язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій, однак, як зазначають позивачі, відповідачем вказані норми були проігноровані.

Сталий розвиток населених пунктів має передбачати соціально, економічно і екологічно збалансований їх розвиток, який має бути спрямований на створення екологічного потенціалу для повноцінного життєвого середовища для сучасного і наступного поколінь, який основується на раціональному використанні ресурсів, технологічного переоснащення та реструктуризації підприємств, спрямований на вдосконалення соціальних, виробничих, транспортних, комунікаційно-інформаційних, інженерних інфраструктур не був прийнятий до уваги Одеською міською радою.

Виходячи з вищевикладеного, позивачі вважають, що рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 року №217-VII про надання дозволу на розробку Проекту ДПТ в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в Одесі та рішення №1098-VII від 21.09.2016 року про затвердження детального плану території в межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі, є незаконним, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 23.11.2016 року прийнято вказаний уточнений адміністративний позов до розгляду.

Також ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2016 року вжито заходи забезпечення позову по справі. Зупинено дію рішення Одеської міської ради №1098-VII від 21.09.2016 року про затвердження детального плану території в межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі, є незаконним, а тому підлягають скасуванню. Заборонено Управлінню архітектури Одеської міської ради видавати містобудівні умови та обмеження в межах затвердженого рішенням Одеської міської ради №1098-VII від 21.09.2016 року детального плану території в межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в Одесі.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15.02.2017 року позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_40, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, та ОСОБА_36, до Одеської міської ради, треті особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та ТОВ Чорноморська будівельна компанія , про визнання незаконними та скасування рішень, - залишено без розгляду. Розгляд адміністративної справи №520/13024/16-а за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_37 до Одеської міської ради, треті особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та ТОВ Чорноморська будівельна компанія , про визнання незаконними та скасування рішень продовжено у загальному порядку.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24.02.2017 року клопотання представника відповідача - задоволено. Залишено позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_37 до Одеської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 року №271-VII про надання дозволу на розробку Проекту ДПТ в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий Берег, провулка Лодочний в Одесі, де планується розмістити 25-поверховий житловий будинок з вбудованим паркінгом, - без розгляду у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. В іншій частині вимог позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_37 до Одеської міської ради, треті особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та ТОВ Чорноморська будівельна компанія , про визнання незаконним та скасування рішення, продовжено в загальному порядку.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 10.03.2017 року клопотання представника позивачів про призначення судової експертизи - задоволено частково. Призначено у адміністративній справі - судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. Направлені до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз виділені матеріали адміністративної справи №520/13024/16-а для проведення експертного дослідження. Продовжено слухання справи не зупиняючи провадження у ній.

Згідно з розпорядженням Київського районного суду міста Одеси за №250 від 13.04.2017 року, відповідно до п.2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Прохорова П.А., з метою недопущення порушення строків розгляду справи, справу було передано до повторного автоматичного розподілу судової справи.

Вказана адміністративна справа була розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 19 квітня 2017 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Одеської міської ради, треті особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Чорноморська будівельна компанія про визнання незаконним та скасування рішення- прийнято до свого провадження та призначено дату, час і місце проведення попереднього судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні 24 травня 2017 року представником відповідача Одеської міської ради були надані до суду заперечення проти позовної заяви, в якій представник відповідача просить суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Одеської міської ради, треті особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Чорноморська будівельна компанія про визнання незаконним та скасування рішення- відмовити, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, а також не підтвердження позивачами саме порушених їх прав внаслідок винесеного Одеською міською радою рішення від 21 вересня 2016 року за №1098-VII про затвердження детального плану території в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в місті Одесі.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська будівельна компанія у підготовчому судовому засіданні 24 травня 2017 року також надав до суду заперечення проти позову, в якому просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на його необґрунтованість.

Також 24 травня 2017 року судом було ухвалено закінчити проведення попереднього судового засідання та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

23 червня 2017 року до суду надійшов висновок експерта №17-1205 будівельно-технічної експертизи по адміністративній справі №520/13024/16-а, від 29 травня 2017 року.

25 вересня 2017 року представник Одеської міської ради надав до суду заперечення на висновок експерта №17-1205 будівельно-технічної експертизи по адміністративній справі №520/13024/16-а, від 29 травня 2017 року, в якому представник вважає, що висновок є безпідставним, необґрунтованим, протиправним, дослідження проведено неповно, необ'єктивно, не уповноваженими особами, у зв'язку з чим висновок не може бути взятий судом до врахування під час ухвалення рішення суду в цій справі.

07 травня 2018 року до суду надійшли письмові пояснення від представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_41 щодо заперечення відповідача на висновок експерта, в яких представник позивачів просить суд прийняти висновок експерта №17-1205 від 29.05.2017 року, як належний, достатній та допустимий доказ, а також не враховувати заперечення відповідача стосовно безпідставності висновку експерта.

У судове засідання 18.05.2018 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, однак 07.05.2018 року на електронну скриньку суду від представника позивачів - ОСОБА_41 надійшла заява, в якій представник просить суд позовні вимоги задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача Одеської міської ради - Вінюков Володимир Миколайович в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, просив суд відмовити, підтримав посилання викладенні в запереченнях проти позову та стосовно безпідставності висновку експерта.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Черноморська Будівельна Компанія - Нікішев Олексій Валерійович в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, просив суд відмовити, підтримав посилання викладенні в запереченнях проти позову.

Представник третьої особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом 18.05.2018 року було ухвалено провести розгляд справи за відсутності позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх представника - ОСОБА_41 та представника третьої особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, оцінивши їх в сукупності, суд вважає позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення не підлягаючим до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 лютого 2016 року Одеською міською радою прийнято рішення від № 271-VII Про розробку детального плану території у межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі .

Вказаним рішенням вирішено: розробити у 2016 році детальний план території у межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі; визначити замовником містобудівної документації, зазначеної в пункті 1 цього рішення, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради; погодитись з фінансуванням розробки містобудівної документації, зазначеної в пункті 1 цього рішення, за рахунок коштів Товариства з обмеженою відповідальністю Черноморська будівельна компанія ; Департаменту інформації та зв'язків з громадськістю Одеської міської ради протягом встановленого законом строку забезпечити оприлюднення цього рішення у засобах масової інформації; контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Одеської міської ради з питань планування забудови територій, міського дизайну та архітектури.

Позовна вимога позивачів про визнання незаконним та скасування вказаного рішення залишено без розгляду ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2017 року.

На виконання вищевказаного рішення Одеської міської ради, спеціалізованою проектною організацією ПП ПРОЕКТ на замовлення Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради розроблено детальний план території у межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі.

Станом на дату прийняття вказаного рішення Одеської міської ради, ст. 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено обов'язковість проведення громадських слухань щодо розроблених в установленому порядку проектів містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, детальних планів територій.

Так, згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень та вчинення оскаржуваних дій), громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Відповідно до ч. 11 ст. 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень та вчинення оскаржуваних дій), порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Порядок визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій (далі - містобудівна документація) (п. 1 Порядку).

Громадські слухання за проектом детального плану території були проведені, що підтверджується протоколом громадських слухань від 09.06.2016 року №22.

07 вересня 2016 року вказаний детальний план території був розглянутий на архітектурно-містобудівельній раді, що вбачається з протоколу від 07 вересня 2016 року № 12.

Судом встановлено, що надалі 21 вересня 2016 року Одеською міською радою прийнято рішення №1098-VII Про затвердження детального плану території у межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі. .

Вказаним рішенням вирішено: затвердити детальний план території у межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі; Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради, департаменту інформації та зв'язків з громадськістю Одеської міської ради протягом встановленого законом строку забезпечити оприлюднення матеріалів даної містобудівної документації та цього рішення у відповідних засобах масової інформації; Київській районній адміністрації Одеської міської ради забезпечити розміщення матеріалів зазначеного детального плану території у загальнодоступному місці приміщення районної адміністрації; контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Одеської міської ради з питань планування забудови територій, міського дизайну та архітектури.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34 ч. 1, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування і Україні до повноважень міської ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Підпунктом 6 пункту а частини 1 статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівельної діяльності , детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівельної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про регулювання містобудівельної діяльності , детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Згідно з ч.8 ст. 19 Закону України Про регулювання містобудівельної діяльності детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 6 статті 19 Закону України Про регулювання містобудівельної діяльності встановлено, що склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання частини четвертої статті 12, частини п'ятої статті 14, частини третьої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розроблено Порядок розроблення містобудівної документації , затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 16.11.2011 року № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1468/20206 (надалі-Порядок).

Відповідно до п.4.1. Порядку рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно з п. 4.3. Порядку, замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, зокрема, при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Пунктом 4.6. Порядку встановлено, що детальний план території розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для розроблення плану зонування, детального плану території крім коштів державного та місцевих бюджетів можуть залучатися кошти з інших джерел, не заборонених законом, за умови виконання функцій замовника відповідним органом місцевого самоврядування.

Згідно з статтею статті 19 Закону України Про регулювання містобудівельної діяльності детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території. Детальний план території визначає:1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних обєктів (у разі відсутності плану зонування території).

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що оспорюване рішення було прийняте виконавчим комітетом Одеської міської ради в межах компетенції та наданих повноважень, а також у спосіб, що передбачений Законом України Про місцеве самоврядування і Україні та Законом України Про регулювання містобудівельної діяльності .

Згідно із приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. В справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду із позовом) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на звернення до суду та способи судового захисту кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

У відповідності до частини першої статті 11, частини першої статті 71, частини першої статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду із позовом) позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Суд наголошує, що право на судовий захист, гарантоване Конституцією України (стаття 55), закріплене статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду із позовом), має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи, чого, на думку Київського районного суду міста Одеси, у даному випадку не відбулось.

Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самої факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтерес виключає необхідність їх захисту або відновлення.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, всупереч вищевикладеним положенням законодавства, позивачами взагалі не визначено, які персоніфіковані суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси порушені оскаржуваним рішенням відповідача, в чому безпосередньо полягає таке порушення та в чому воно виражається, які конкретні негативні наслідки настали для позивачів внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та якими доказами у справі це підтверджується.

З огляду на зазначене, варто наголосити, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Таким чином, підставами для скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту вибраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Крім того, суд зазначає, що як вже встановлювалось, за проектом детального плану території були проведені громадські слухання, що підтверджується протоколом громадських слухань від 09.06.2016 року №22. 07 вересня 2016 року вказаний детальний план території був розглянутий на архітектурно-містобудівельній раді, що вбачається з протоколу від 07 вересня 2016 року № 12.

Позивачами не надано жодних доказів на підтвердження того, що ними були подані відповідні пропозиції до проекту детального плану території, а також їх права якимось чином зачіпає оскаржуване рішення.

На підставі вищевикладеного, за наведених обставин, а також враховуючи підстави та мету позову, позивачами не підтверджені порушені їх права та інтереси, жодних доказів на спростування встановлених обставин суду не надано.

Також суд зазначає, що з метою встановлення чи відповідає детальний план території в межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочний у м. Одесі затверджений рішенням Одеської міської ради № 1098- VII від 21.09.2016 року будівельним нормам, державним стандартам та правилам, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 10 березня 2017 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

23 червня 2017 року до суду надійшов висновок експерта №17-1205 будівельно-технічної експертизи по адміністративній справі №520/13024/16-а, від 29 травня 2017 року, відповідно до якого в результаті проведеного дослідження встановлено, що детальний план території в межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочний у місті Одесі, затверджений рішенням Одеської міської ради №1098-VII від 21 вересня 2016 року не відповідає вимогам ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, а саме: згідно даних детального плану території в межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочний у м. Одесі встановлено, що територія ДПТ знаходиться в рекреаційній частині міста на підроблюваних територіях і відноситься до периферійної зони міста (п.п. 1 та 9 ДПТ). Відповідно до представленого ДПТ щільність населення прийнята 450 люд/га, що не відповідає приміткам №1,2,3 п. 3,7 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень та повинна становити 180 люд/га. В п.9 ДПТ зазначено, що відстань від житлового будинку до існуючої садибної забудови становить - 20 м. (нормативний побутовий розрив), що не відповідає приміткам №1,2, п. 3,13 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , Відстань між садибним будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться. Враховуючи поверховість житлового будинку 16-18, відстань до садибної забудови повинна становити на менше 50 м. (Примітка 1. При розміщенні 9-16-поверховнх житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань між садибним будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться. Примітка 2. При різних вимогах (протипожежних, санітарно-гігієнічних та ін.) до мінімально допустимих відстаней між будинками і спорудами при проектуванні треба приймати величини, найбільші з них.)

Також зазначено, що в представленому ДПТ в межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочний у м. Одесі, розрахунки виконувались виходячи з площі 0,839 га, однак згідно даних, відображених в публічній кадастровій карті http://www.map. land.gov.ua, в межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочний у м. Одесі в КБД (кадастрова база даних) внесена земельна ділянка, площею 0,6197 га. (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), що в свою чергу відобразиться на ТЕП запроектованого житлового будинку.

Відповідно до ч.1 ст. 101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 108 КАС України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Суд ознайомившись з висновком експерта, оцінивши його в сукупності разом із іншими доказами наявними в матеріалах справи, дійшов висновку, що вказаний висновок не підлягає для прийняття судом, з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту висновку, проведення експертизи доручено: завідуючому ВБТЗ та ЕД Одеського НДІСЕ МЮ України Степанкевичу Сергію Станіславовичу, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю: 10.14 Оцінка земельних ділянок , стаж експертної роботи з 2005 року; судовому експерту Рапачу Костянтину Васильовичу, який працює в ОНДІСЕ за договором, має вищу технічну освіту, спеціальність інженер-будівельник , кваліфікацію судового експерта за спеціальністю: 10.7. Визначення порядку користування земельними ділянками (свідоцтво №1173 від 31.10.2007 року, доповнення від 05.12.2017 року), термін дії свідоцтва до 30.05.2017 року, стаж експертної роботи з 2007 року.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про судову експертизу , судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Експертиза - це дослідження на вимогу суду поданих ним об'єктів, яке провадиться експертами на базі спеціальних знань і на науковій основі з метою одержання даних про факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у даній справі проведена будівельно-технічна експертиза, за результатами якої складено висновок.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про судову експертизу , судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України Про судову експертизу , судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про судову експертизу , до державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України. Отже, ОНДІСЕ є державною спеціалізованою установою, що здійснює судово-експертну діяльність.

Згідно з вимогами ст. 68 КАС України, експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи.Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.Експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.Експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про судову експертизу судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України Про судову експертизу , судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України Про судову експертизу , до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України Про судову експертизу , атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про судову експертизу , особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

Як вже зазначалось, Київський районний суд м. Одеса ухвалою від 10 березня 2017 року доручив проведення даної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Однак, судовий експерт Рапач К.В. не є фахівцем державної спеціалізованої установи - Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, якому безпосередньо доручено проведення відповідної експертизи.

Отже, органом, який призначив судову експертизу (Київським районним судом м. Одеси), цьому експерту не доручалося проведення вищенаведеної судової експертизи, як це передбачено ч.2 ст. 9 Закону України Про судову експертизу , суд його не залучав до проведення експертизи, як це передбачено ч. 3 ст. 10 Закону України Про судову експертизу , що є неприпустимим, вказує на те, що судову експертизу здійснено судовим експертом, що не мав повноважень її виконувати.

Висновок не містить жодних відомостей щодо підстав проведення вказаної судової експертизи судовим експертом Рапач К.В., окрім вказівки на договір, без зазначення його реквізитів, умов, з ким та коли він укладений. Копія такого договору не долучена до висновку.

Крім того суд зазначає, що системний аналіз положень Закону України Про судову експертизу (зокрема, ст. 7, ст. 9, ст. 10, ст. 11, ст. 12, ст. 13, ст. 20) та КАС України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, дозволяє зробити висновок, що експерт може бути залучений до проведення експертизи лише особою або органом, що призначили судову експертизу, а не особою або органом, якому вже доручено проведення експертизи у встановленому законом порядку, що залишено поза увагою під час складання висновку.

Відповідно до п. 4.17 Інструкції № 53/5, якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Однак, що судовий експерт Рапач К.В., не будучи працівником державної спеціалізованої установи ОНДІСЕ, не засвідчив наданий ним висновок відповідною власною печаткою.

Відповідно до п.п. 1.2.2. п. 1.2. Інструкції № 53/5 будівельно-технічна експертиза є підвидом інженерно-технічної експертизи.

Згідно із п. 3 разділу V Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 року № 301/5, кваліфікація судового експерта фахівцям НДІСЕ присвоюється згідно з Переліком видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (додаток 6).

Кваліфікація судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, присвоюється згідно з Переліком видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям, що не працюють у державних спеціалізованих установах (додаток 7).

Згідно із вказаними додатком 6 та додатком 7, такому підвиду експертизи як будівельно-технічна експертиза відповідає лише такий вид експертної спеціальності: 10.6. Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів .

Водночас, наведені у висновку експертні спеціальності судових експертів Степанкевича С.С. ( 10.14 Оцінка земельних ділянок ) та Рапача К.В. ( 10.7. Визначення порядку користування земельними ділянками ), не відповідають будівельно-технічні експертизі згідно із Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 року 301/5, та відповідно, не дозволяють останнім проводити таку експертизу.

При цьому, до висновку судовими експертами навіть не долучено копій документів, на підставі яких вони діють та які підтверджують їх повноваження.

Окремо слід зауважити, що посилання у висновку на підтвердження кваліфікації судового експерта Рапача К.В. за спеціальністю 10.7. Визначення порядку користування земельними ділянками на свідоцтво НОМЕР_1 від 31.10.2007 року з доповненням від 05.12.2017 року є безпідставним, адже станом на дату складання висновку - 29.05.2017 року, дата 05.12.2017 року, ще не настала і відповідно, такого доповнення до свідоцтва від 05.12.2017 року не існувало, що вказує на зазначення у висновку недостовірних даних про кваліфікацію судового експерта Рапача К.В.

У розділі 2 Короткий опис природних, соціально-економічних і містобудівних умов висновку наведено, що зміна використання землі, певне рішеннями чинного генерального плану, тягне за собою необхідність створення інфраструктури, що забезпечує нормальні умови для постійного проживання людей .

З такими висновком експертів погодитися не можна, адже він ґрунтується на невірному розумінні сутності генерального плану міста.

Так, Одеською міською радою прийнято рішення від 25 березня 2015 року № 6489-VI Про затвердження Генерального плану м. Одеси .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно із ч. 2 ст. 17 Закону, генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону, планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико- культурних та інших зон і об'єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону, інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону, планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Отже, генеральний план населеного пункту, як містобудівна документація місцевого рівня є саме інструментом державного регулювання планування територій, яке здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 року № 290 затверджено Порядок розроблення містобудівної документації (далі - Порядок), розділ IV якого регламентує порядок розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні.

Згідно із ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п. 4.11. Порядку, генеральні плани населених пунктів та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Таким чином, генеральний план населеного пункту безпосередньо не визначає цільове призначення земельної ділянки, не змінює його, не відносить земельні ділянки до певних категорії та видів земель чи відповідних територій, не включає земельні ділянки до меж відповідних територій, не визначає та не встановлює жодного статусу земельної ділянки, а згідно із Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

У розділі 5 Поділ території за функціональним використанням, розміщення забудови на вільних територіях та за рахунок реконструкції. Структура забудови висновку, судові експерти зазначили інший висновок, а саме, що заходи, розроблені чинним генеральним планом, не передбачають зміни цільового призначення використовуваної землі , який суперечить їх вищезазначеному висновку про зміну використання землі генеральним планом міста.

Викладене повністю спростовує висновок експертів про те, що згідно із генеральним планом міста Одеси відбулася зміна використання землі , адже вирішення цих питань регулюється земельним законодавством у встановленому порядку, а не генеральним планом міста.

Суд також зазначає, що Вищий господарський суд України у постанові від 25.01.2005 року у справі № 41/646-38/206, вирішуючи спір про оскарження рішення про затвердження генерального плану міста, зазначив, що доводи судових інстанцій про зміну генеральним планом м. Володимир-Волинський статусу земельної ділянки, яка охоплює частину стародавнього єврейського кладовища, не можуть бути визнані обґрунтованими з огляду на співвідношення приписів законодавства про планування і забудову територій населених пунктів та земельного законодавства. Судовими інстанціями не враховано, що генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, яка визначає принципові рішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, а отже ця документація не може встановлювати чи змінювати цільове призначення земель населеного пункту за категоріями. Тому акт про затвердження генерального плану населеного пункту не може безпосередньо порушувати права та законні інтереси землевласників, землекористувачів чи інших заінтересованих осіб .

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 року у справі № 522/14346/15-а (номер справи у суді касаційної інстанції - К/800/7856/16, К/800/7603/16) зроблено правовий висновок, що ...Генеральним планом міста лише визначається довгострокова стратегія планування та забудови території населеного пункту, а не конкретні будівельні рішення. Оскаржуваним рішенням Ради від 25.03.2015 №6489-VI не змінювалось цільове призначення спірної земельної ділянки .

Суд також зазначає, що зі змісту висновку його розділ 4 Оцінка існуючої ситуації передбачає 11 (одинадцять) підрозділів: з 4.1. по 4.11. Водночас, підрозділи з 4,4, по 4,10. у висновку відсутні.

Також висновок передбачає 10 розділів. Проте, розділи 6 та 7 у висновку також відсутні. Викладене що вказує на неповноту та невсебічність проведеного дослідження.

Під час проведення дослідження та складання висновку, судовими експертами застосовано Закон України Про мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об'єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва , який встановлює мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об'єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва , та завданням якого є запобігання масовим проявам видалення зелених насаджень на окремих об'єктах благоустрою в м. Києві, що спричиняє згубні наслідки для природного середовища, санітарно-гігієнічних і рекреаційних умов життя та здоров'я громадян у місті Києві-столиці України, а також їхнього естетичного виховання.

В той же час, як вбачається, у висновку досліджується детальний план території в межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочний у м. Одесі , дія якого за територією розповсюдження, відповідно, не поширюється на територію міста Києва.

Таким чином, застосування у висновку положень Закону України Про мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об'єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва є безпідставними.

Експертами у висновку також зазначено про невідповідності встановлення у ДПТ щільності населення на рівні 450 чол./га.

Так, обґрунтування цього висновку судовими експертами здійснено на підставі пункту 3.7 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (далі - ДБН 360-92**), яким встановлено, що розрахункову щільність населення на території житлового району рекомендується приймати від 110-170 люд./га (малі міста) до 190-220 люд./га (найзначніші міста) відповідно для зон міста різної містобудівної цінності (периферійної і центральної).

Щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення слід приймати відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180-450 люд./га.

Однак, всупереч висновкам експертів з цього питання, слід зазначити, що зі змісту наведеної норми вбачається, що встановлення детальним планом щільності населення у межах спірної території на рівні 450 чол./га (у межах 180-450 люд./га означає: від 180 люд./га до 450 люд./га) як для житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства і зокрема, узгоджується з пунктом 3.5 ДБН 360- 92**, та не може бути обмежено нижчою допустимою межею у розмірі 180 люд./га.

Зміст приміток 2 та 3 п. 3.7. ДБН 360-92** навпаки вказує на необхідність збільшення щільності населення, що обумовлює безпідставність висновку, невідповідність його приписів положенням ДБН 360-92**.

Суд не приймає посилання експертів у висновку про те, що у ДПТ відстань до садибної забудови повинна становити не менше 50 м., адже такий висновок жодним чином не вмотивований, не ґрунтується на положення законодавства та ДБН 360-92**.

При цьому, у Висновку не враховано, що насправді спірним детальним планом території чітко передбачено, що відстань від багатоповерхових житлових будинків до існуючої садибної забудови становить не менше висоти багатоповерхових будинків (розділ 10 Основні принципи планувально-просторової організації території Пояснювальної записки), а тому висновок не відповідає обставинам справи, змісту детального плану території, що вказує на його безпідставність та необґрунтованість.

Також не можна погодитися із висновком експертів про нібито невідповідність площі території, в межах якої розроблено детальний план території, що складає 0,839 га, із площею земельної ділянки, відображеній в публічній кадастровій карті, площею 0,6197 га (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку).

Так, як вбачається зі змісту Пояснювальної записки детального плану території в межах вулиць: Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочний у м. Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.09.2016 року № 1098-VII, у таблиці 5 наведено проектний розподіл території в межах розробки ДПТ на розрахунковий період, згідно із яким площа забудови складає - 0,2089 га, площа озеленення - 0,1168 га, вулиці, проїзди, майданчики, площі, автостоянки - 0,5181 га.

Наявність у публічні кадастровій карті України у межах відповідної території сформованої земельної ділянки площею 0,6197 га (кадастровий номер 5110136900:39:003:0071) жодним чином не перешкоджає розробленню детального плану території більшої площі, не є порушенням законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил, не може вказувати на протиправність цього детального плану території. Законодавство не передбачає, щоб детальний план території розроблявся лише стосовно території, в межах якої знаходяться виключно сформовані земельні ділянки.

Викладене підтверджує те, що в обґрунтування висновку покладені висновки судових експертів, що суперечать законодавству, що в свою чергу вказує на його безпідставність та необґрунтованість, у зв'язку з чим, судом вказаний висновок експерта №17-1205 від 29.05.2017 року не приймається, як належний доказ по справі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, заслухавши пояснення сторін по справі під час розгляду справи, оцінивши усі докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, надавши їм оцінку в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, з урахуванням відхилення висновку експерта, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є необґрунтованими, а від так позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 21 вересня 2016 року за №1098-VII про затвердження детального плану території в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в місті Одесі, задоволенню не підлягає.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не відшкодовуються.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 90, 242-246, 250-251, 293, 295 КАС України, п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_2) та ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_3) до Одеської міської ради (місцезнаходження: 65004, м. Одеса, площа Думська, 1), треті особи - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (місцезнаходження: 65082, м. Одеса, вул. Гоголя,10), Товариство з обмеженою відповідальністю Чорноморська будівельна компанія (місцезнаходження: 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, 7, про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 21 вересня 2016 року за №1098-VII про затвердження детального плану території в межах вулиць Дача Ковалевського, Бабушкіна, Золотий берег, провулка Лодочний в місті Одесі - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду;

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено - 29 травня 2018 року.

Головуючий Калініченко Л. В.