Ухвала

від 19.05.2010 по справі 3258

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 3258 Головуючий суддя І інстанції Єлізаров

Провадження № Суддя доповідач Цвірюк В.О.

Категорія:

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Крилової Т.Г.

Суддів - Цвірюка В.О., Бездітка В.М.

при секретарі - Єщенко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою: ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: АГК Мрія про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа: АГК Мрія про визнання права власності на нежиле приміщення - гараж № 164 розташований на території автогаражного кооперативу Мрія по вул. Тимурівців в м. Харкові (а.с. 3-4).

Позивач зазначав, що Рішенням 34 сесії Харківської міської ради 5-го скликання Про надання фізичним та юридичним особам земельних ділянок для експлуатації об'єктів самочинного будівництва від 24 червня 2009 року № 139/09 Автогаражному кооперативу Мрія надано в оренду, за рахунок земель житлової та громадської забудови, земельну ділянку по вул. Тимурівців, 29 загальною площею 0,3920 га., для експлуатації самочинно побудованих 87 гаражних боксів до 31.12.2014 року (а.с. 10).

На вказаній ділянці він збудував приміщення-гараж позначений № 164, однак керівництво кооперативу Мрія своєчасно не оформило акт приймання в експлуатацію будівель та споруд, тому просить визнати за ним право власності на самовільно побудований гаражний бокс № 164 загальною площею 16,9 кв. м. за вказаною адресою (а.с. 3-4).

Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів належного оформлення прав користування земельною ділянкою на якій здійснено будівництво.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: АГК Мрія про визнання права власності-відмовлено (а.с. 64-65).

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги мотивуючи тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, які регулюють порядок і умови узаконення самочинного будівництва.

Заслухавши суддю-доповідача який доповів судовій колегії зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України: Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 375 ЦК України передбачено, що право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, право давати дозвіл на будівництво на своїй земельній ділянці таких споруд іншим особам має власник земельної ділянки, а згідно зі ст. 25 Закону України Про оренду землі , орендар має право зводити на орендованій земельній ділянці будівлі і споруди за письмовою згодою орендодавця з дотриманням установленого порядку.

Таким чином, право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди виникає у її власника лише остільки, оскільки це допускається цільовим призначенням земельної ділянки.

Будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому порядку дозволи на забудову об'єкту містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до ст.ст. 24,29 Закону України Про планування і забудову території .

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній

ділянці, що не була відведена для цієї мети, або за належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з із істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Необхідними умовами для узаконення : є відведення для цієї мети в установленому порядку самочинному забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника (користувача) земельної ділянки; відсутність порушень в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Узаконення має відбуватися виключно за рішення суду.

Відсутність згоди з боку власника (користувача) земельної ділянки або порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб дає підстави для постанови судового рішення про відмову у задоволенні вимог про визнання права власності.

Особа яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Матеріали справи не містять даних про те, що позивачу надавалась земельна ділянка для таких цілей.

Суд першої інстанції встановив, що всі надані відповідачем докази узгоджуються між собою і в сукупності дають суду можливість встановити дійсні відносини сторін і правильно вирішити спір.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що: Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.І. ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, в зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.

Підстав для задоволення скарги немає.

На підставі викладеного і керуючись 303,304, п.1 ч.І ст.,ст.ст. 308,313,315,317,319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді