Рішення

від 21.05.2018 по справі 916/100/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/100/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: ОСОБА_1 по довіреності

від відповідача 2: ОСОБА_2 по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" (вул. Соборна, 152, Київська область, м. Ірпінь,08202) до відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інжиніринг" (вул. Тираспольська, 27/29, Одеса, Одеська область, 65020); 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" (вул. Осипова,44, Одеса, 65012) про стягнення 1892516,16 грн.-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інжиніринг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест", в якому просить господарський суд: про солідарне стягнення 1892516,16 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 договору №Б/27/07/16 на поставку товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2018, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "21" лютого 2018 р.

20.02.2018року відповідач1 та відповідач2 надали відзив на позов в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Обґрунтовуючи відзив відповідач1 зазначив, що оскільки Позивачем та Відповідачем 1 Специфікації до Договору поставки №Б/27/07/16 від 27.07.2016 року не підписувалися і не узгоджувалися, то будь-які поставки, які хоча і здійснювалися Позивачем, були здійсненні не по Договору поставки №Б/27/07/16 від 27.07.2016 року. Таким чином, позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Обґрунтовуючи відзив відповідач2 зазначив, що без погодження з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МЕГАЛАЙН ІНВЕСТ , як з поручителем та без укладання відповідних додаткових угод до Договору поруки, Позивач здійснив додаткові поставки товару Відповідачу 1 по Договору поставки згідно наступних видаткових накладних: №658 від 15.03.2017 року - на суму 3090,00 грн.; №673 від 16.03.2017 року - на суму 35 844,00 грн.; №686 від 17.03.2017 року - на суму 28 428,00 грн.; №705 від 18.03.2017 року-на суму 40 410,00 грн.; №712 від 19.03.2017 року - на суму 43 326,00 грн.; №730 від 20.03.2017 року - на суму 33 120,00 грн.; №744 від 21.03.2017 року - на суму 39 675,00 грн.; №759 від 22.03.2017 року - на суму 102 094,50 грн.; №782 від 23.03.2017 року - на суму 43 158,00 грн.; №804 від 24.03.2017 року - на суму 38 778,00 грн.; №812 від 25.03.2017 року-на суму 213 306,00 грн.; №828 від 26.03.2017 року - на суму 38 778,00 грн.. Однак, за Договором поруки ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МЕГАЛАЙН ІНВЕСТ поручалося за виконання зобов'язання, що було встановлено Договором поруки від 14 березня 2017р. станом на дату укладення даного договору, а саме в частині оплати вартості товару отриманого Відповідачем 1, в сумі яка на дату укладення Договору поруки становила 1 096 081,73,00 грн. а також за сплату неустойки. При цьому, додаткові поставки товару по Договору поставки здійснювались без згоди Відповідача 2, як поручителя по Договору поруки та без внесення відповідних змін до Договору поруки. Жодних повідомлень чи пропозицій, щодо внесення відповідних змін до Договору поруки Відповідач 2 не отримував, а отже і не був ознайомлений зі змінами (додатковими поставками товару) до умов Договору поставки.

Таким чином, відповідач2 вважає, що Договір поруки №П/14/03/17 від 14 березня 2017 року є припиненним, в результаті зміни зобов'язання без згоди Відповідача 2, як поручителя по зазначеному договору поруки внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Відповідача 2.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2018року відкладено підготовче засідання на 12 березня 2018року.

12.03.2018року позивач надав відповідь на відзив відповідача1 та відповідь на відзив відповідача2 та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.03.2018року строк підготовчого засідання продовжено до 21.04.2018року та відкладено підготовче засідання на 04 квітня 2018року.

04.04.2018року відповідач2 надав заперечення на відповідь на відзив в яких підтримав викладені у відзиві заперечення та просить відмовити у задоволені позову повністю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2018року відкладено підготовче засідання на 23 квітня 2018року.

19.04.2018року відповідач1 надав заперечення на відповідь на відзив в яких підтримав викладені у відзиві заперечення та просить відмовити у задоволені позову повністю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2018року закрито підготовче провадження у справі № 916/100/18 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "14" травня 2018 р.

14.05.2018року відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №916/100/18 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №916/852/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНВЕСТ до Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР І КО , Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ про визнання зобов'язання по Договору поруки №П/14/03/17 від 14.

Відповідно до п.п. 7, 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до ст. 207 ГПК України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Так як відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №916/100/18 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №916/852/18 яке без поважних причин не були заявлена в підготовчому провадженні, суд залишає клопотання без розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення в судове засідання не повідомив.

В судовому засіданні 21.05.2018року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

27 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АСТОР І КО (надалі-Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ (надалі - Відповідач 1) було укладено Договір № Б/27/07/16 на поставку товару (надалі - Договір), за яким Позивач здійснював постачання товару на адресу Відповідача 1.

Всього з моменту підписання договору та до 06.10.17 року на адресу Відповідача 1 було відвантажено товару на загальну суму 15 962 772,23 грн., що підтверджується роздруківкою картки рахунку 361 даних бухгалтерського обліку Позивача.

У відповідності із п.4.1. даного Договору товар постачається протягом п'яти днів з моменту належної передоплати вартості поставки товару, зазначеної у виставленому Постачальником рахунку відповідно до підписаної Сторонами специфікації. Аналогічна умова щодо здійснення постачання товару на умовах попередньої оплати міститься у пункті 5.1. Договору.

При цьому позивач вважаємо, що факт отримання Відповідачем1 вищезазначеного Товару та його погодження з вартістю та кількістю товару та умовами його оплати є договір та відповідні видаткові та товарно - транспортні накладні, підписані Відповідачем1.

Позивач стверджує, що Відповідачем 1 свої обов'язки щодо строків оплати поставленого товару здійснював з порушенням умов договору. Однак у подальшому, а саме починаючи з 19.09.17 оплачувати отриманий товар року припинив взагалі.

Факти несвоєчасної оплати товару та існування заборгованості за отриманий товар підтверджується як даними бухгалтерського обліку Позивача, наведеними у картці рахунку 361, так і даними банківської виписки.

Оскільки Відповідач 1 здійснював розрахунки несвоєчасно, Позивач грошові кошти, що надходили від Відповідача 1, зараховував у порядку черговості здійснення поставок, та, відповідно, виникнення заборгованості. З урахуванням викладеного, станом на 03.01.2018 року Відповідачем 1 не оплачений товар на суму 1.733.198,37 грн. , де ПДВ (20%) - 288.866,40 грн., поставлений за видатковими накладними, які підписані представником Відповідача 1 та скріплені печаткою Відповідача 1.

Крім того, позивач зазначає, що згідно з пунктом 8.4 Договору поставки, у разі порушення строків розрахунків за поставлений товар (партію товару) Покупець сплачує на користь Постачальника за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого розрахунку за кожен день прострочення.

Позивач звернувся до Відповідача 1 з претензією від 03.11.17 р. № 0311/2-17 з вимогою сплатити заборгованість, яка була отримана Відповідачем 15.12.17 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Згідно з пунктом 11.3 Договору № Б/27/07/16 від 27.07.16 Відповідач 1 мав розглянути отриману претензію протягом 15 днів з моменту отримання, тобто, у даному випадку - до 30 грудня 2017 року. Однак, станом на 03.01.18 Відповідач 1 зазначений лист залишив без відповіді, а заборгованість не сплатив.

Також, у зв'язку з постійними порушеннями Відповідачем 1 строків розрахунків 14 березня 2017 року було укладено тристоронній договір поруки № П/14/03/17 між Позивачем, Відповідачем 1 та ТОВ Мегалайн Інвест , надалі - Відповідач 2, відповідно до умов якого ТОВ Мегалайн Інвест зобов'язалось солідарно відповідати перед ТОВ Астор і Ко за виконання ТОВ Мегалайн Інжиніринг зобов'язань щодо оплати отриманого товару, що виникли за зазначеним Договором поставки.

При цьому як пунктом 3.1 Договору поруки, так і частиною 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором не тільки за виконання зобов'язання, а й за сплату неустойки за основним договором.

Пунктом 5.1. вказаного Договору встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором, Поручитель зобов'язується виконати за Боржника зобов'язання останнього у п'ятиденний строк з дня отримання вимоги від кредитора. Таку вимогу за № 49-017 Позивач направив Відповідачеві2 16 листопада 2017 року, та її було отримано Відповідачем2 13.12.2017 р., що підтверджується даними сайту ДП Укрпошта . Однак Відповідач 2 свої обов'язки як Поручителя не виконав та не надав жодної відповіді на нашу вимогу.

Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_3 діями порушили права та законні інтереси ТОВ Астор і Ко , позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд про солідарне стягнення 1892516,16 грн., з яких 1733198,37грн. - сума основного боргу, 159317,79грн. - пені та вартість сплаченого судового збору в розмірі 28387,74грн..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодуващя збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

14 березня 2017 року було укладено тристоронній договір поруки № П/14/03/17 між Позивачем, Відповідачем 1 та ТОВ Мегалайн Інвест , надалі - Відповідач 2, відповідно до умов якого ТОВ Мегалайн Інвест зобов'язалось солідарно відповідати перед ТОВ Астор і Ко за виконання ТОВ Мегалайн Інжиніринг зобов'язань щодо оплати отриманого товару, що виникли за зазначеним Договором поставки.

При цьому як пунктом 3.1 Договору поруки, так і частиною 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором не тільки за виконання зобов'язання, а й за сплату неустойки за основним договором.

Пунктом 5.1. вказаного Договору встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором, Поручитель зобов'язується виконати за Боржника зобов'язання останнього у п'ятиденний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України та Договору поруки суд вважає, що Відповідач 1 та Відповідач 2 мають нести солідарну відповідальність за виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару та нарахованої пені.

Відповідач1 не виконав свої зобов'язання по договору, а саме не розрахувався за поставлений товар чим допустив істотне порушення договору тому суд задовольняє вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідача1 та відповідача2 суми боргу в розмірі 1733198,37грн..

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо солярного стягнення з відповідачів пені в розмірі 159317,79грн..

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 8.4 Договору поставки, у разі порушення строків розрахунків за поставлений товар (партію товару) Покупець сплачує на користь Постачальника за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого розрахунку за кожен день прострочення..

В зв'язку з порушенням відповідачем1 умов договору щодо оплати товару, на підставі п.п. 8.4. договору відповідачам позивачем нарахована пеня у розмірі 159317,79 грн..

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо суті відзиву Відповідача 2, суд вважає його таким, що не відповідає ані фактичним обставинам справи, ані діючому законодавству з огляду на таке.

Так, Відповідач 2 стверджує, що він зобов'язався відповідати солідарно з Відповідачем 1 лише за зобов'язання оплати Товару отриманого на дату укладення Договору поруки. Однак, жодне положення Договору поруки, у тому числі і п. 1.1.Договору поруки, на який посилається Відповідач 2, не містить твердження про те, що Відповідач 2 відповідає солідарно з Відповідачем 1 стосовно лише тієї заборгованості, що існує на певну дату.

Не містить такого обмеження і пункт 3.1. Договору, яким визначається розмір поруки і яким встановлено, що Поручитель відповідає за виконання зобов'язань щодо оплати та сплати неустойки відповідно до умов Основного договору. У свою чергу Основний договір також не містить у собі якихось обмежень щодо сум, на які може постачатись Товар.

Виходячи з викладеного вважаємо, що Відповідач2 має нести солідарно з Відповідачем 1 Відповідальність за сплату вартості отриманого Товару та неустойки у повному обсязі, незалежно від дати виникнення такої заборгованості.

Щодо суті відзиву Відповідача 1, суд вважає його таким, що не відповідає ані фактичним обставинам справи, ані діючому законодавству з огляду на таке.

Так, Відповідач 1 стверджує, що оскільки до Договору № Б/27/07/16 не були підписані згадані в ньому специфікації, то сторонами не були узгоджені умови поставки товару за Договором, а саме постачання отриманого Відповідачем товару здійснювалось не за вказаним договором, а з якихось інших підстав.

Разом з Договором Сторонами були також погоджені і підписані і типові форми видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, відомостей про вантаж та специфікації, які мали використовуватись Сторонами під час виконання своїх зобов'язань. При цьому у цій типовій формі специфікації вказано, умови поставки та оплати Товару визначаються Договором (п. 3 та 4 відповідно). А у відповідності із п.4.1. даного Договору товар постачається протягом п'яти днів з моменту належної передоплати вартості поставки товару, зазначеної у виставленому Постачальником рахунку відповідно до підписаної Сторонами специфікації. Аналогічна умова щодо здійснення постачання товару на умовах попередньої оплати міститься у пункті 5.1. Договору. Отже, сама форма специфікації, підписана Сторонами, визначає, що умови постачання і оплати Товару містяться не у Специфікації, а саме у договорі. У даному випадку всі суттєві умови, у тому числі і щодо порядку поставки і оплати Товару у договорі визначені.

Щодо того, що товар постачався нібито не за договором № Б/27/07/16 від 27.07.16, укладеному між Сторонами суд звертає увагу на наступне.

У всіх без виключення видаткових накладних, які супроводжували товар і які підписані Відповідачем 1 та скріплені його печаткою, зазначено, що товар постачається саме за договором № Б/27/07/16 від 27.07.16. Отже, приймаючи Товар та підписуючи накладні Відповідач не міг не знати, що він отримує товар саме у відповідності з договором № Б/27/07/16 від 27.07.16. А відповідно на отриманий Товар розповсюджуються всі умови щодо поставки та оплати Товару.

Щодо нібито того, що умовами Договору № Б/27/07/17 жодним чином не визначені умови оплати товару суд зазначає наступне.

Відповідач мав оплачувати товар лише після отримання відповідної вимоги від позивача, що у свою чергу на думку Відповідача 1 свідчить про те, що санкції за несвоєчасний розрахунок мали бути розраховані починаючи з 25.12.17 року.

Суд вважає, що таке твердження Відповідача 1 не може бути прийняте до уваги, оскільки, по перше, як зазначено вище, договір містить чітку норму, що товар оплачується на умовах попередньої оплати, а аж ніяк протягом 7 днів з моменту вимоги. По друге, як вбачається з матеріалів справи, до 19.09.17 Відповідач 1 отриманий товар оплачував не отримуючи вимог Позивача, отже Відповідач 1 усвідомлював, що існують визначені строки оплати товару.

Саме враховуючи, те, що Відповідач 1 мав оплачувати Товар до дати поставки Товару, штрафні санкції були розраховані саме з дати поставки Товару

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає задовольнити вимоги позивача в повному обсязі та стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ та Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНВЕСТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР І КО суму заборгованості у розмірі 1 733 198,37 грн. та пеню в сумі 159 317,79грн. грн.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОР І КО" до відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інжиніринг"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалайн Інвест" про стягнення 1892516,16 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНЖИНІРИНГ ,( код ЄДРПОУ 40077241, 65020, м. Одеса, вул. Тираспольська, 27/29) та Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАЛАЙН ІНВЕСТ , ( код ЄДРПОУ 39245283, 65012, м. Одеса, вул. Осипова, 44) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСТОР І КО (08202, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 152, код ЄДРПОУ 39812547, Р/р 26008455011035 в АТ ОТБ БАНК МФО 300528) суму заборгованості у розмірі 1 733 198,37 грн. (один мільйон сімсот тридцять три тисячі сто дев'яносто вісім грн. 37 коп.), пеню в сумі 159 317,79грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста сімнадцять грн. 79 коп.) грн. та 28387,74грн. (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят сім грн. 74клп.) судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 травня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов