Постанова

від 23.05.2018 по справі 910/7886/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2018 р. Справа№ 910/7886/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.05.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018р. (повний текст складено 02.03.2018)

у справі № 910/7886/16 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна"

про стягнення 132 063,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес архітектор" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" про стягнення 112 064, 03 грн. у тому числі: 46 080 грн. - оплата за 3-й етап робіт; 57 600 грн. - передоплата за 4-й етап робіт; 8 202, 24 грн. - пеня; 181, 79 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 позовні вимоги позивача задоволені частково, стягнуто з ТОВ "Еліо Україна" на користь ТОВ "Бізнес архітектор" 46 080 грн. заборгованості за 3-й етап робіт; 57 600 грн. передоплати за 4-й етап робіт; 7 464, 96 грн. пені; 121, 20 грн. 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 позов задоволено частково, суд стягнув з ТОВ "Еліо Україна" на користь ТОВ "Бізнес архітектор" основний борг в сумі 103 680, 00 грн., пеню в сумі 7 557, 12 грн., 3% річних в сумі 128, 77 грн., судовий збір в сумі 1 670, 49 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 19 875, 41 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/7886/16 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор" суми попередньої оплати в розмірі 57 600,00 грн. та нарахованої на неї суми пені в розмірі 5 990, 40 грн. скасовано, та в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/7886/16 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача 57 600,00 грн. попередньої оплати та 5 990,40 грн. пені - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018р. у справі № 910/7886/16 - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" у частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" суми попередньої оплати в розмірі 57 600,00 грн. та нарахованої на неї суми пені в розмірі 5 990,40 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.04.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Гончаров С.А.

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018р. у справі №910/7886/16, яке мотивовано тим, що позивач тільки 22.03.2018 через канцелярію суду отримав копію повного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор"" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018р. у справі № 910/7886/16, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 23.05.2018.

В судовому засіданні 23.05.2018 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018р. у справі № 910/7886/16 скасувати.

В судовому засіданні 23.05.2018 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018р. у справі № 910/7886/16 залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" (замовник) було укладено договір на виконання робіт №В15/2109-1 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по організації й виконанню робіт по впровадженню програмних продуктів "1С:Підприємство 8", а саме: 1С:Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України, які встановлені (інстальовані) на комп'ютерах замовника".

Виконавець зобов'язаний виконувати роботи якісно й у строк, відповідно до плану-графіку (додаток № 1 до договору), який є невід'ємною частиною даного договору, а також спільно із замовником формувати "Проекту документацію", передбачену планом-графіком та статутом проекту - з дотриманням діючих норм і правил, передбачених для даного виду робіт законодавством України (п. 2.3.1. договору).

У відповідності до умов п. 2.4.1 договору замовник зобов'язаний вчасно й у повному обсязі оплачувати виконані виконавцем роботи, передбачені даним договором, у розмірі та в строки, передбачені Графіком оплат (додаток № 2), який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору вартість робіт, виконаних виконавцем протягом кожного етапу за умовами даного договору, визначається планом-графіком робіт та оплат (додаток № 1 до договору) і становить загалом 334 080, 00 грн., в тому числі, податок на додану вартість 55680, 00 грн. Вартість робіт, здійснених виконавцем відповідно до заявок на додаткові роботи, що не входять до плану - графіку визначається затвердженою сторонами вартістю у даних заявках.

Відповідно до п. 3.3 договору після прийняття замовником робіт за заявками кожного "детального поетапного плану робіт" (п 2.5.1. договору) та/або за заявками на додаткові роботи, що не входять до плану-графіку, сторони підписують надані виконавцем акти приймання-здачі виконаних робіт у кількості 2-х (двох) примірників, що є остаточним підтвердженням виконання виконавцем та прийняття замовником зазначених в актах робіт.

Сторонами у п.п. 3.3.1 та 3.3.2 договору погоджено, що протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту одержання актів замовником, замовник ухвалює рішення або про підписання актів і скріплює їх своєю печаткою, після чого один з екземплярів актів повинен бути направлений замовником на адресу виконавця, або про заявку виконавцеві в письмовій формі зауважень або претензій до виконаної роботи.

В разі порушення замовником зобов'язання, зазначеного в п. 3.3.1 договору, акт вважається підписаним, а роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі та підлягають оплаті, про що виконавець повідомляє замовника в письмовій формі.

У відповідності до умов п. 3.4 договору оплата робіт по договору здійснюється в такому порядку:

- замовник здійснює передоплату за роботи у розмірі 50 % від вартості кожного етапу робіт відповідно до графіку передоплат (додаток №2 до договору);

- замовник здійснює остаточну оплату за роботи у розмірі 50 % від вартості кожного етапу робіт після підписання актів приймання-здачі виконаних робіт по етапу (п.3.3 договору).

Оплата за роботи здійснюється на підставі спрямованих виконавцем на адресу замовника рахунків на сплату; строк оплати становить 3 (три) банківських дні з моменту отримання замовником рахунку (п. 3.5 договору).

Сторонами в додатку № 1 до договору № В15/2109-1 від 21.09.2015 погоджено "План-графік і вартість робіт", відповідно до якого:

1 етап - технічне проектування системи. На даному етапі буде проведено: навчання ключових користувачів і уточнення вимог; розробка методології веденню обліку в УВП відповідно до бізнес вимог замовника; визначення списку критичних доробок, без яких неможливий старт роботи в системі. Дата початку - 28.09.2015, дата закінчення - 21.10.2015, вартість з урахуванням податку на додану вартість - 69 120, 00 грн.;

2 етап - розробка й перенесення даних (довідники й залишки). Навчання користувачів. Другий етап включає наступні роботи: перенесення даних. Перенос здійснюється з наданих замовником файлів (ХLS формат); розробка необхідних доповнень (перелік буде сформований на етапі № 1. Розробка й настроювання обміну); навчання користувачів. Навчання всіх користувачів, які будуть задіяні в роботі програми. Дата початку 22.10.2015, дата закінчення - 11.11.2015, вартість з урахуванням податку на додану вартість - 57 600, 00 грн.;

3 етап - тестова експлуатація системи і консультаційна підтримка користувачів: перевірка працездатності системи в комплексі; виявлення додаткових вимог і доробок. Дата початку 12.11.2015, дата закінчення - 14.12.2015, вартість з урахуванням податку на додану вартість - 92 160, 00 грн.

4 етап - підготовка до запуску в промислову експлуатацію. Промислова експлуатація. На цьому етапі робота у раніше використовуваних системах буде припинена: бухгалтерський облік і інші ділянки повністю ведуться в новій системі УПП. Дата початку 15.12.2015, дата закінчення - 10.02.2016, вартість з урахуванням податку на додану вартість - 115 200, 00 грн.

Вартість робіт, разом з урахуванням податку на додану вартість - складає 334 080 грн.

Відповідно до графіка передоплати ТОВ "Еліо Україна" зобов'язалось здійснити 50% передоплати в такому порядку:

- 1-й етап 23.09.2015 - 34 560, 00 грн.;

- 2-й етап 19.10.2015 - 28 800, 00 грн.;

- 3-й етап 09.11.2015 - 46 080, 00 грн.;

- 4-й етап 11.12.2015 - 57 600, 00 грн.

Як передбачено п. 3.4.2 договору, замовник здійснює остаточну оплату за роботи у розмірі 50% від вартості кожного етапу робіт після підписання актів приймання - здачі виконаних робіт по етапу.

Вказаний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Термін дії договору закінчується 28.02.2016, але у будь-якому разі, не раніше повного виконання сторонами всіх договірних зобов'язань (п. 7.1 договору).

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2017, якою часткового скасована постанова Київського апеляційного господарського суду України від 16.05.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017, предметом перегляду на новому розгляді справи є вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 57 600,00 грн. за четвертий етап робіт та нарахованої на неї суми пені в розмірі 5 990,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Місцевим господарським судом, на виконання вказівок викладених в постанові Вищого господарського суду України від 27.09.2017, щодо врахування термінів, в які мав бути розпочатий та завершений четвертий етап робіт відповідно до план-графіка, перевірки того чи виконувались ТОВ "Бізнес архітектор" такі роботи у погоджені сторонами строки та чи можуть вони бути виконані в майбутньому, а також наданні правової оцінки листу відповідача від 15.12.2016, вірно встановлено наступне.

Сторонами, в додатку № 1 до договору № В15/2109-1 від 21.09.2015 погоджено "План-графік і вартість робіт", відповідно до якого:

4 етап - підготовка до запуску в промислову експлуатацію. Промислова експлуатація. На цьому етапі робота у раніше використовуваних системах буде припинена: бухгалтерський облік і інші ділянки повністю ведуться в новій системі УПП. Дата початку 15.12.2015р., дата закінчення - 10.02.2016р., вартість грн. з урахуванням податку на додану вартість - 115 200,00 грн.

У відповідності до п. 3.4.1 договору відповідач здійснює передоплату за роботи у розмірі 50% від вартості кожного етапу робіт у відповідності до графіку передоплати, додаток № 2 до договору.

З додатку № 2 до договору №В15/2109-1 від 21.09.2015р. вбачається, що попередня оплата четвертого етапу робіт в розмірі 57600 грн. повинна бути сплачена замовником 11.12.2015.

Згідно з підпунктом 2.4.1 пункту 2.4 договору №В 15/2109-1 від 21.09.2015р., замовник зобов'язаний вчасно й у повному обсязі оплачувати виконані Виконавцем роботи, передбачені даним Договором, у розмірі та в строки, передбачені Графіком оплат (Додаток №2), який є невід'ємною частиною даного Договору.

Отже, сторони, підписавши додаток № 2 до договору №В 15\2109-1 від 21 вересня 2015 року погодили строк внесення передоплати по 4 етапу робіт 11.12.2015.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що грошові кошти в сумі 57 600 грн. в якості попередньої оплати за четвертий етап виконання робіт внесено не було.

Відповідно до додатку №1 до договору дата початку робіт по четвертому етапу - 15.12.2015.

З матеріалів справи вбачається, що роботи по четвертому етапу позивачем не були розпочаті як і у строк встановлений договором (15.12.2015), так і станом на час прийняття рішення у справі. Зворотного матеріали справи не містять. За поясненнями замовника, вказані спірні роботи вже виконанні іншим підрядником.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору № В 15\2109-1 від 21 вересня 2015 року кожна із сторін має право у випадку порушення іншою стороною зобов'язань, передбачених даним договором, призупинити виконання власних зобов'язань за договором до усунення іншою стороною допущених порушень. При цьому термін початку наступних етапів Договору та термін закінчення Договору зсуваються на кількість днів вимушеного простою виконавця.

У відповідності до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У п. 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що виходячи з положення ч. 4 ст. 849 ЦК України законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Як передбачено ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

В даному випадку така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником.

Правовий аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Враховуючи те, що роботи по четвертому етапу позивачем виконанні не були, ані повністю, ані частково, відповідач мав право відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України (до закінчення роботи) відмовитися від договору підряду.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2016 відповідачем на адресу позивача було надіслано повідомлення про розірвання договору на виконанні робіт в порядку ст. 849 ЦК України. Дане повідомлення позивач отримав 27.12.2016, про що свідчить скріншот з сайту "Укрпошта".

Отже, відповідач односторонньо відмовився від договору підряду шляхом направлення на адресу позивача повідомлення, що вже свідчить про його розірвання та припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу його укладення, одночасно за наявності рішень судів, які набрали законної сили про стягнення грошових коштів за попередні етапи робіт, слід вважати виконаним обов'язок відповідача щодо виплати підрядникові плату за виконану частину роботи.

Таким чином, з моменту отримання позивачем повідомлення про розірвання договору підряду (27.12.2016), вказаний договір є припиненим, шляхом розірвання в силу закону (ч.4 ст. 849 ЦК України).

Посилання скаржника на те, що лист замовника від 15.12.2016 про розірвання договору було отримано позивачем 27.12.2016, тобто вже після настання обов'язку замовника (11.12.2015) здійснити попередню оплату за роботи по 4 етапу, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими, оскільки в порядку ч.4 ст. 849 ЦК України право замовника відмовитись від договору підряду в односторонньому порядку є абсолютним, воно не може бути обмежено та не потребує узгодження з підрядником та може бути реалізовано замовником у будь-який час до закінчення робіт за договором.

Посилання скаржника на те, що відповідач повинен був в першу чергу керуватись умовами договору, а саме положеннями п. 2.1.2 п. 2.1 договору №В 15/2109-1 від 21.09.2015, які передбачають умови розірвання договору, апеляційним судом також не береться до уваги, оскільки погоджені сторонами у договорі умови розірвання не позбавляють права замовника відмовитись від договору підряду, в порядку ч.4 ст. 849 ЦК України.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що авансом є грошова сума, яку згідно з умовами договору замовник сплачує наперед в рахунок майбутніх платежів за роботи, що мають бути пізніше виконані, й не має забезпечувального характеру, та зважаючи на те, що у строк встановлений договором роботи не розпочаті, (як і станом на час прийняття рішення у справі), зважаючи на строки визначені у план-графіку робіт та враховуючи, що замовник скориставшись своїм правом на розірвання договору надіслав 16.12.2016 підряднику повідомлення про розірвання договору підряду, у зв'язку з чим майбутнє виконання робіт по четвертому етапу є неможливим, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за четвертий етап в розмірі 57 600, 00 грн. є необґрунтованою, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вказаної вимоги.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні нарахованої на суму 57 600,00 грн. пеня в розмірі 5 990,40 грн.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018р у справі № 910/7886/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018р у справі № 910/7886/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018р. у справі № 910/7886/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі № 910/7886/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7886/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України..

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка

Повний текст постанови складено 30.05.2018