Ухвала

від 12.10.2018 по справі 910/7886/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/7886/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Борисенко І.І.

від 27.02.2018 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А., Скрипка І.М.

від 23.05.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна"

про стягнення 132 063, 03 грн.,

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі №910/7886/16.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VIII, згідно з яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Підпунктом 9 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки у справі №910/7886/16 оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду прийняті за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України вже в новій редакції, вирішувати питання наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід, зважаючи на приписи Кодексу саме у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, чинній з 15.12.2017.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 132 063, 03 грн., що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2018 рік - 176 200, 00 грн.), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа №910/7886/16 є малозначною.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Водночас у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі не наведено обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017), а тому судові рішення у справі №910/7886/16 не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Архітектор" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі №910/7886/16.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає скарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець