Постанова

від 24.05.2018 по справі 136/1340/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1340/17

Провадження № 22-ц/772/1017/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Стадник С. І.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 рокуСправа № 136/1340/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Берегового О.Ю.,

суддів Войтка Ю.Б., Медвецького С.К.,

за участю секретаря судового засідання Торбасюк О.І., позивача ОСОБА_3, представника позивачів - адвоката ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Липовецького районного суду Вінницької області Стадника С.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Елісторг" про стягнення коштів за користування земельною ділянкою,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позов, в обґрунтування якого зазначали, що в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 вони набули в рівних частинах (по 1/2 частки) право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6923 гектарів (кадастровий номер НОМЕР_3), що розташована на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Вказану земельну ділянку в період з 2013-2015 року без будь-яких на те законних підстав використовувало в своїй господарській діяльності ТОВ "Елісторг", яке відмовляється сплати позивачам кошти за її використання.

Зважаючи на викладене, просили стягнути з ТОВ "Елісторг" на користь кожного з них плату за користування землею за період з 2013-2015 року в сумі 7325 грн.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Елісторг" про стягнення коштів за користування земельною ділянкою задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Елісторг" (код ЄДРПОУ - 37761297, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Червонофлотська, 17) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) плату за користування землею за 2015 рік в сумі 2 441 (дві тисячі чотириста сорок одну) грн. 68 коп.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Елісторг" (код ЄДРПОУ - 37761297, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Червонофлотська, 17) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) плату за користування землею за 2015 рік в сумі 2441 (дві тисячі чотириста сорок одну) грн. 68 коп.

В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачам внаслідок використанням відповідачем належної їм земельної ділянки без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) нею завдано збитки, які дорівнюють сумі, яку могли б отримати кожен з позивачів в разі, якщо б зазначений договір був укладений між власниками землі і ТОВ "Елісторг" та нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за даними відділу Держземагенства у Липовецькому районі (а.с. 12) станом на 14 лютого 2015 року складала 162778,22 грн. При цьому вони підлягають стягненню лише за 2015 рік, оскільки позивачами не доведено факту використання земельної ділянки ТОВ "Елісторг" у 2013-2014 роках.

Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, винесення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просили оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги, на підтвердження використання земельної ділянки ТОВ "Елісторг" за 2013-2014 роки, покази свідків. При цьому скаржники зазначили, що розрахунок орендної плати за вказаний період час слід рахувати виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в 2018 році, оскільки мали місце інфляційні процеси в державі, відповідно і оренда плата за користування земельною ділянкою підлягає індексації.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року в частині задоволення позову учасниками справи не оскаржується, а тому, у відповідності до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 та ОСОБА_3 дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 спадщину за законом як спадкоємці першої черги прийняли її сини - ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

До складу спадщини увійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6923 гектарів (кадастровий номер НОМЕР_3), що розташована на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належала ОСОБА_6 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого Липовецькою РДА 03 грудня 2002 року.

08 лютого 2015 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області Кицюк О.П. видано на ім'я кожного з позивачів Свідоцтво про право власності за законом на 1/2 частки земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_3), при цьому зареєструвавши їх право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між позивачами та відповідачем був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Зазначене свідчить про те, що у ТОВ "Елісторг" не було достатніх правових підстав для користування нею.

За загальними положеннями ЦПК України, при вирішенні спору в даному випадку щодо відшкодування збитків, повинно бути встановлено, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються.

Зміст позовної заяви вказує на збитки завдані самовільним використанням землі, і їх розмір вирахуваний, як несплачена орендна плата за період 2013-2015 роки, а саме 3% річних від грошової оцінки.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожен учасник судового процесу зобов'язаний довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Тобто, тягар доказування згідно з перерахованими нормами розподіляється таким чином: позивач доводить наявність шкоди та її розмір, а відповідач відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Беззаперечні, належні та допустимі докази того, що у 2013 та 2014 роках земельна ділянка загальною площею 4,6923 га, яка розташована на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області використовувалися саме ТОВ Елісторг , відсутні, на що вірно звернув увагу місцевий суд.

Покази свідків, які допитані місцевим судом у судовому засіданні зворотнього не підтверджують, оскільки містять відомості щодо обставин, які мали місце в 2015 році.

Вірними також є висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості розрахунку плати за користування земельною ділянкою позивачів за відсутності в матеріалах справи вихідних даних щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2013, 2014 роках, які для цього необхідні, а тому доводи скаржника щодо застосування грошової оцінки за 2015 рік під час здійснення розрахунку збитків за минулі роки з урахуванням індексації до уваги не беруться.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну,адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт д частини першої статті 156 ЗК України).

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року за № 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовимневикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком.

Зазначене узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України 14 вересня 2016 року у справі № 6-2588цс15.

Матеріали справи не містять та позивачами не надано належних доказів розміру (розрахунку) завданих їм збитків, складеного відповідним органом з дотриманням правил, встановлених Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін згідно ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: