Ухвала

від 03.09.2018 по справі 136/1340/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 136/1340/17

провадження № 61-39952ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області

від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області

від 24 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Елісторг про стягнення коштів за користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Елісторг (далі - ТОВ Елісторг ) про стягнення на користь кожного з них плату за користування земельною ділянкою за період

2013-2015 років в сумі 7 325 грн.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня

2018 року у складі судді Стадника С. І. позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з

ТОВ Елісторг на користь ОСОБА_1 плату за користування землею за 2015 рік в сумі 2 441 грн 68 коп. Стягнуто з

ТОВ Елісторг на користь ОСОБА_2 плату за користування землею за 2015 рік в сумі 2 441 грн 68 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Войтка Ю. Б., Медвецького С. К. апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року залишено без змін.

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року, у якій вони просили скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій нове рішення про задоволення їх позову.

Разом із касаційною скаргою надійшло клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з підстав того, що повний текст постанову апеляційного суду заявниками отримано 03 червня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилаються заявники, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята

статті 19 ЦПК України).

У вказаній справі ціна позову становить 14 650 грн, яка станом

на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн?100=176 200грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до наведених приписів ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Таких випадків Верховним Судом не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної карги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: LevagesPrestationsServicesv. France (ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; BruallaGomezdelaTorre v. Spain (БруальяҐомесде лаТорре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої

статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1, ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Елісторг про стягнення коштів за користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта