Постанова

від 29.05.2018 по справі 805/3228/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року справа №805/3228/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., позивача - ОСОБА_1, його адвоката - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 805/3228/17-а (головуючий І інстанції Олішевська В.В.), складену в повному обсязі 12 лютого 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції від 27 лютого 2014 року № НОМЕР_1 щодо донарахування податку на додану вартість та № НОМЕР_2 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2017 року Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції від 27 лютого 2014 року № НОМЕР_1 щодо донарахування податку на додану вартість та № НОМЕР_2 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с. 4-8 т. 1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції від 27 лютого 2014 року № НОМЕР_1 щодо донарахування податку на додану вартість та № НОМЕР_2 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с. 226-234 т.2).

Не погодившись із судовим рішенням, Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 805/3228/17-а та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянтом зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку що спірні господарські операції позивача з його контрагентами є реальними та такими, що підтверджені належними документами (а.с. 238-239 т.2).

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати.

Позивач та його адвокат в судовому засіданні наполягали на тому, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права та просили залишити його без змін..

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець 23 червня 2003 року за № 22600170000018309 (ІПН НОМЕР_3) перебував на податковому обліку у Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. 02 лютого 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 22600060002023300 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Про-4» (податковий номер 30585040) за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року та ТОВ «Укрбудівниця» (податковий номер 35381314) за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, за результатами перевірки складено акт від 14 січня 2014 року № 4/17/НОМЕР_3 (а.с. 104-116 т. 1).

Перевіркою не встановлено факту реального здійсненні господарських операцій ФОП ОСОБА_4 з придбання автозапчастин у жовтні 2012 року у ТОВ «НВП «Про - 4» на суму 27 354,12 грн., у тому числі ПДВ 4 559,02 грн., у серпні 2013 року у ТОВ «Укрбудівниця» на суму 8 481,66 грн., у тому числі ПДВ 1413,61 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_4 з постачальниками ТОВ «НВП «Про - 4» в жовтні 2012 року та ТОВ «Укрбудівниця» в серпня 2013 року;

- в порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині включення валових витрат сум по господарських операціях за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що призвело до заниження валового доходу у жовтня 2012 року у сумі 22 795,10 грн.;

- в порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в частині завищення суми податкового кредиту у розмірі 5 973 грн., у результаті включення сум ПДВ за правочином, який не міг спричинити реального настання наслідків, що призвело до завищення податку на додану вартість у сумі 5 973 грн., в т.ч. у жовтні 2012 року на суму ПДВ - 4 559 грн., у серпні 2013 року на суму ПДВ - 1 414 грн.;

- п. 21.6.10, п. 21.6.12, п. 21.6.17 Переліку продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, в частині придбання автозапчастин у жовтні 2012 року у ТОВ «НВП «Про - 4» та серпень 2013 року у ТОВ «Укрбудівниця» на загальну суму 35835,78 грн. без наявності сертифікатів якості або декларації відповідності.

Акт перевірки направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням, однак поштове відправлення повернуто на адресу відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 117 т. 1).

На підставі акту перевірки, контролюючим органом прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 27 лютого 2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 973,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1 493,25 грн. (а.с. 240 т. 1) та № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 3 419,27 грн. (а.с. 121 т. 1).

Спірні податкові повідомлення - рішення направлені на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням, однак поштове відправлення повернуто на адресу відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.118 т. 1).

Спірним питанням у справі є правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірний період та спростовано посилання відповідача на відсутність реальності господарських операції з контрагентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України (в редакції на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому,право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

В п. 201.1 ст. 201 ПК України (діючого на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо доводів апелянта щодо нереальності господарських операцій,суд апеляційної інстанції не погоджується з ними та вважає доведеним позивачем факт проведення господарських операцій в межах господарської діяльності, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі по тексту - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство «Про - 4» (далі по тексту - Постачальник) укладено договір № 1201/01/18 постачання товарів від 01 січня 2012 року (а.с. 180-181 т. 1).

Відповідно до п. 1.1 цього договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю запасні частини до автомобілів, іменовані в подальшому «Товар» , на умовах, визначених пунктом 2 цього договору, в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні на підставі заявок Покупця, узгоджені сторонами засобами факсового зв'язку, електронною поштою або в усній формі, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товар на умовах визначених даним договором. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни Товару є прийняття покупцем Товару по видатковій накладній виданій Постачальником, які після підписання її сторонами має юридичну силу Сертифікату.

Сторони домовились, що весь Товар, отриманий Покупцем від Постачальника, вважається, якщо інше не визначено договором, отриманим на виконання умов цього договору (пункт 1.2 цього Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено умови поставки: EXW (ИНКОТЕРМС 2000): склад Поставщика.

За погодженням сторін можлива поставка Товару за допомогою транспортно - експедиційної компанії (п. 2.2 Договору № 1201/01/18 від 01 січня 2012 року).

Відповідно до п. 2.5 Договору момент постачання вважається момент поставлення підпису представником Покупця в видатковій накладній на постачання Товару.

На виконання умов договору позивачем надано суду рахунки № 920/2 від 20 вересня 2012 року, № 1003/4 від 03 жовтня 2012 року, № 1008/1 від 08 жовтня 2012 року, № 1011/09 від 11 жовтня 2012 року, № 1016/3 від 16 жовтня 2012 року, № 1018/5 від 18 жовтня 2012 року, накладні № 9-202 від 20 вересня 2012 року, № 10-182 від 18 жовтня 2012 року, № 10-163 від 16 жовтня 2012 року, № 10-034 від 03 жовтня 2012 року, № 10-084 від 08 жовтня 2012 року, № 10-116 від 11 жовтня 2012 року, податкові накладні № 201 від 20 вересня 2012 року, № 145 від 18 жовтня 2012 року, № 131 від 16 жовтня 2012 року, № 50 від 03 жовтня 2012 року, № 74 від 08 жовтня 2012 року, № 107 від 11 жовтня 2012 року, а також виписки банку про списання грошових коштів з рахунків ФОП ОСОБА_4 (а.с 189-216 т. 1).

Крім того, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудівниця» (далі - Поставщик) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4Л (далі - Покупець) укладено договір № 307/1 постачання товарів від 03 липня 2013 року.

Відповідно до зазначеного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю запасні частини до автомобіля, іменовані в подальшому «Товар» , на умовах визначених статтею 2 цього Договору, в асортименті , кількості та по ціні в українській гривні на підставі заявок Покупця, узгоджених сторонами засобами факсового зв'язку, електронної почти або в усній формі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах визначених в цьому договорі. Підтвердження факту узгодження сторонами найменування, асоціації, кількості, ціни Товару є прийняття Покупцем Товару по видатковій накладній, виданої Постачальником, яка після підписання її сторонами, має юридичну силу Специфікації (а.с. 234-235 т. 1).

Сторони домовились, що весь Товар, отриманий Покупцем від Постачальника, вважається, якщо інше не визначено договором, отриманим на виконання умов цього договору (пункт 1.2 цього Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено умови поставки: EXW (ИНКОТЕРМС 2000): склад Поставщика.

За погодженням сторін можлива поставка Товару з допомогою транспортно - експедиційної компанії (п. 2.2 Договору № 307/1 від 03 липня 2013 року).

Відповідно до п. 2.5 Договору момент постачання вважається момент поставлення підпису представником Покупця в видатковій накладній на постачання Товару.

На виконання умов договору позивачем надано суду рахунки № 578 від 05 серпня 2013 року, № 614 від 20 серпня 2013 року, № 623 від 21 серпня 2013 року, накладні № 5/8 від 05 серпня 2013 року, № 42/8 від 20 серпня 2013 року, № 43/8 від 21 серпня 2013 року, податкові накладні № 5 від 05 серпня 2013 року, № 42 від 20 серпня 2013 року, № 43 від 21 серпня 2013 року, а також виписки банку про списання грошових коштів з рахунків ФОП ОСОБА_4 (а.с. 223-233, 236-237 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що наявні договори та складені на їх виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом, якого крім того, було зареєстровано (на час здійснення господарських операцій) як юридичну особу та на момент проведення фінансово-господарських операцій був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому посилання відповідача у акті перевірки посилаються на те, що позивачем не надано до перевірки будь - яких документів, що підтверджують транспортування Товару, відповідно до договору № 1201/01/18 постачання товарів від 01 січня 2012 року з ТОВ «НВП «Про - 4» та договору № 307/1 постачання товарів від 03 липня 2013 року з ТОВ «Укрбудівниця» на увагу суду апеляційної інстанції не заслуговують, з огляду на наступне.

Відповідно до вищезазначених договорів позивачем та ТОВ «НВП «Про - 4» , ТОВ «Укрбудівниця» визначені умови поставки товару, а саме: EXW (ІНКОТЕРМС 2000): склад поставщика.

Відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати введеного в дію з 01 січня 2000 року, визначено, що EXW(EX WORKS (named place), ФРАНКО-ЗАВОД (назва місця) Термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу. Цей термін не слід застосовувати, коли покупець не в змозі виконати експортні формальності, прямо чи посередньо. За таких обставин має застосовуватися термін FCA, за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики, пов'язані з завантаженням товару.

Отже, з аналізу вищезазначених положень, вбачається, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці.

З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що складання товарно - транспортних накладних для перевезення товарів не є необхідним, тому посилання відповідача на відсутність відповідних документів в акті перевірки є безпідставним.

При цьому, припущення відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом позивача тільки з підстав неможливості проведення зустрічних перевірок інших контрагентів по ланцюгу їх постачання, судом апеляційної інстанції не приймаються з огляду на зазначене.

Як вбачається з акту перевірки відповідно до Автоматизованої системи співставлення «Податковий блок» у задекларованих підприємствами за жовтень 2012 року існує розбіжності, які виникли після відображення у зазначеній системі акта ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 23 січня 2013 року № 145/22.5-08/30585040 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «Про - 4» (код ЄДРПОУ 30585040) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами за жовтень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку» (а.с. 196-208 т. 2).

Зазначеним актом ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС встановлено відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентами постачальниками та контрагентами - покупцями за жовтень 2012 року, чим порушено ст. 185 Податкового кодексу України. Операції між постачальниками та ТОВ «НВП «Про-4» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності.

Також, у акті перевірки зазначено, що відповідно Автоматизованої системи співставлення «Податковий блок» у задекларованих підприємствами за серпень 2013 року існує розбіжності, які виникли після відображення у відповідній системі акта ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 08 листопада 2013 року № 1195/04-63-22-03/35381314 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудівниця» (код ЄДРПОУ 35381314) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами за серпень 2013 року» . Зазначеним актом ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Укрбудівниця» за серпень 2013 року по взаємовідносинам з контрагентами у серпні 2013 року та встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при продажі товарів, які підпадають під визначення с. 22, ст. 185, ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу України.

Діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем під час перевірки фактично не були дослідженні первинні документи контрагентів. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Посилання податкового органу в акті перевірки на акти перевірок інших Державних податкових інспекцій, складені відносно контрагентів позивача які, на думку податкового органу, підтверджують неможливість проведення фінансово-господарських операцій ними, є безпідставними, оскільки перевірка та первинні документі контрагентів не перевірялись, а обставини здійснення господарської діяльності вищевказаних контрагентів позивача із іншими контрагентами не є предметом розгляду у даній адміністративній справі, оскільки спір, що виник між сторонами стосується договорів між позивачем та його контрагентів та надання останнім послуг позивачу. Вказані у акті перевірки обставини не можуть вважатися доказами нікчемності укладених договорів, оскільки документально це не підтверджено.

Крім того, суд зазначає, що вищезазначена податкова інформація не є перевіркою господарської діяльності контрагентів позивача по взаємовідносинам, в тому числі й з позивачем. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також: не передбачений обов'язок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, апелянт не зазначив.

Суд вважає, що укладені між позивачем та контрагентами договори на момент розгляду справи є чинним, оскільки в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про заниження податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту .

ОСОБА_5 перевірки ґрунтуються виключно на даних автоматизованої системи співставлення «Податковий блок» в результаті чого встановлено розбіжності, які виникли після відображення у зазначеній системі акту ДПІ у Красногорівському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 23 січня 2013 року № 145/22.5-08/30585040 та ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровську Дніпропетровському районі ДПС від 08 листопада 2013 року № 1195/04-63-22-036/35381314. Однак відомості в зазначеній системі можуть свідчити лише про порушення з боку постачальника позивача вимог податкового законодавства при виконанні своїх зобов'язань, а ні як не про відсутність факту здійснення господарських операцій.

Відповідач у акті перевірки зазначає про встановлення відсутності факту реального вчинення господарських відносин між контрагентами - постачальниками - ТОВ «Укрбудівниця» , ТОВ «НВП «Про - 4» та ФОП ОСОБА_4

Однак в матеріалах справи наявні докази реалізації у подальшому придбаних у вищезазначених контрагентів запасних частин для автомобілів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 (далі по тексту - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо - Комерційна фірма «Агротехкомплект» (далі по тексту - Покупець) укладено договір № К/112 купівлі - продажу товару від 01 січня 2012 року, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 32-30 т. 2).

На виконання умов договору позивачем надано суду рахунки № 437 від 12 грудня 2012 року, № 274 від 02 серпня 2013 року, накладні № 200 від 13 грудня 2012 року, № 100 від 06 серпня 2013 року, податкові накладні № 202 від 13 грудня 2012 року, № 100 від 06 серпня 2013 року, довіреність № 243 від 06 січня 2013 року ТОВ ВКФ «Агротехкомплект» видана на отримання від ФОП ОСОБА_4 запасних частин, відповідно до рахунку № 274 від 02 серпня 2013 року (а.с. 34-39 т. 2). Крім того, оплата здійснювалась у безготівковій, що підтверджується банківськими виписками про переказ грошових коштів (а.с. 177 т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_4 (далі по тексту - Постачальник) та ФОП ОСОБА_6 (далі по тексту - Покупець) укладено договір № ДН/112 купівлі - продажу товару від 01 січня 2012 року, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 40-41 т. 2).

Виконання умов договору надано підтверджуєтьсянастпуними документами рахунком № 306 від 29 серпня 2013 року, накладною № 112 від 29 серпня 2013 року, податковою накладною № 112 від 29 серпня 2013 року (а.с. 42-44 т. 2), банківськими виписками про перерахунок коштів (а.с. 183, 184 т. 2).

01 січня 2012 року між ФОП ОСОБА_4 (далі по тексту - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - Будівельна компанія «Аквілон» укладено договір № З/112 купівлі - продажу товару. Пунктом 1.1 цього договору визначено, що Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 45-46 т. 2). На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: рахунок № 301 від 20 серпня 2012 року, накладну № 164 від 11 жовтня 2012 року, податкову накладну № 164 від 10 жовтня 2012 року, довіреність № 990 від 11 жовтня 2012 року ТОВ «ВБК «Аквілон» видана на отримання від ФОП ОСОБА_4 запасних частин, відповідно до рахунку № 301 від 20 серпня 2012 року (а.с. 47-49 т. 2), а також виписки банку про перерахунок грошових коштів (а.с. 174 т. 2).

Також, між позивачем (далі по тексту - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союзпромресурси-98» (далі по тексту - Покупець) укладено договір № 3/312 від 01 березня 2012 року, яким Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 50-51 т. 2).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду: рахунок № 283 від 07 серпня 2013 року, накладну № 106 від 09 серпня 2013 року, податкову накладну № 106 від 09 серпня 2013 року, довіреність № 203 від 09 серпня 2013 року ТОВ «Союзпромресурси-98» видана на отримання від ФОП ОСОБА_4 запасних частин, відповідно до рахунку № 283 від 07 серпня 2013 року (а.с. 52-54 т. 2), банківські виписки про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 178 т. 2).

Крім того, між позивачем (далі по тексту - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Континент» (далі по тесту - Покупець) укладено договір № 3/412 купівлі - продажу від 01 березня 2012 року, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 55-56 т. 2).

На виконання умов зазначеного договору суду надано: рахунок №276 від 05 серпня 2013 року, накладна № 107 від 15 серпня 2012 року, податкова накладна № 107 від 15 серпня 2012 року, довіреність № 478 від 15 серпня 2013 року ТОВ «Агро - Континент» видана на отримання від ФОП ОСОБА_4 запасних частин, відповідно до рахунку № 276 від 05 серпня 2013 року (а.с. 57-59 т. 2), а також банківські виписки про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 185 т. 2).

З матеріалів справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 Д,Л. та Публічним акціонерним Товариством «Глухівський завод «Електропанель» укладено договір № Г/213 купівлі продажу від 20 березня 2013 року, яким Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 60-61 т. 2). На виконання умов договору надано: рахунок № 277 від 05 серпня 2013 року, накладна № 105 від 08 серпня 2013 року, податкова накладна № 105 від 08 серпня 2013 року, довіреність № 303 від 08 серпня 2013 року ПАТ «Глухівський завод «Електропанель» видана на отримання від ФОП ОСОБА_4 запасних частин, відповідно до рахунку № 277 від 05 серпня 2013 року (а.с. 62-64 т. 2), а також банківські виписки про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 179 т. 2).

Також, між позивачем (далі по тексту - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством Фармацевтична Фабрика «Віола» укладено договір № 3/712 купівлі - продажу товару від 04 квітня 2012 року, яким Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 65-66 т. 2). На виконання умов договору надано: рахунок № 352 від 06 жовтня 2012 року, накладна № 174 від 26 жовтня 2012 року, податкова накладна № 173 від 18 жовтня 2012 року, довіреність № 1009 від 26 жовтня 2012 року ПрАТ ФФ «Віола» видана на отримання від ФОП ОСОБА_4 запасних частин, відповідно до рахунку № 352 від 06 жовтня 2012 року (а.с. 67-69 т. 2), а також банківські виписки про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 173 т. 2).

20 червня 2013 року між позивачем (далі по тексту - Постачальник) та Приватним підприємством «Авто - Альянс» укладено договір № Л/613 купівлі - продажу товарів, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 70-71 т. 2). Позивач на виконання умов договору надає суду: рахунок № 280 від 06 серпня 2013 року, накладна № 101 від 06 серпня 2013 року, податкова накладна № 101 від 06 серпня 2013 року (а.с. 72-74 т. 2), а також банківські виписки про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 180 т. 2).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (далі по тексту - Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 укладено договір № 3/613 купівлі - продажу товарів від 26 червня 2013 року, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 75-76 т. 2). Позивач на виконання умов договору надає суду: рахунок № 282 від 07 серпня 2013 року, накладна № 102 від 07 серпня 2013 року, податкова накладна № 102 від 07 серпня 2013 року, довіреність № 3237 від 07 серпня 2013 року ФОП ОСОБА_7 видана на отримання від ФОП ОСОБА_4 запасних частин, відповідно до рахунку № 282 від 07 серпня 2013 року (а.с. 77-79 т. 2), а також банківські виписки про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 184 т. 2).

Між ФОП ОСОБА_4 (далі по тексту - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монро» укладено договір № Р/713 купівлі - продажу товарів від 09 липня 2013 року, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 80-81 т. 2). На виконання умов договору позивач надає суду: рахунок № 285 від 08 серпня 2013 року, накладна № 104 від 08 серпня 2013 року, податкова накладна № 104 від 08 серпня 2013 року, довіреність № МОН-000233 від 08 серпня 2013 року ТОВ «Монро» видана на отримання від ФОП ОСОБА_4 запасних частин, відповідно до рахунку № 285 від 08 серпня 2013 року (а.с. 82-84 т. 2), а також банківські виписки про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 179 т. 2).

Також, між ФОП ОСОБА_4 (далі по тексту - Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтехснаб - 2008» (далі по тексту - Покупець) укладено договір № 2508/Д/1 поставки товару від 25 серпня 2011 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю запасні частини до автомобіля, іменовані надалі «Товар» , на умовах, визначених статтею 2 даного Договору, в асортименті, кількості та по ціні в українській гривні на підставі заявки Покупця, визначених сторонами засобами факсового зв'язку, електронної почти або в усній формі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах визначених даним Договором. Підтвердженням факту визначення сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни Товару прийняття Покупцем Товару по видатковій накладній, виданої постачальником, яка є після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації (а.с. 85-86 т. 2).

Виконання умов договору підтверджується: рахунками від 10 жовтня 2012 № 367, 368, накладними № 166 від 12 жовтня 2012 року, № 171 від 23 жовтня 2012 року, податковими накладними № 166 від 12 жовтня 2012 року, № 174 від 23 жовтня 2012 року (а.с. 87-92 т.2), а також банківськими виписками про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 172, 174 т. 2).

Між ФОП ОСОБА_4 (далі по тексту - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «АВТОРЕМПОСТАЧ» (далі по тексту - Покупець) укладено договір № Л/212 купівлі - продажу товарів від 01 січня 2012 року, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 93-94 т. 2).

Виконання умов договору підтверджено: рахунком № 350 від 03 жовтня 2012 року, накладною № 162 від 03 жовтня 2012 року, податковою накладною № 162 від 03 жовтня 2012 року, довіреністю № 122 від 27 вересня 2012 року ТОВ «Компанія «АВТОРЕМПОСТАЧ» виданою на отримання від ФОП ОСОБА_4 запасних частин, відповідно до рахунку № 350 від 03 жовтня 2012 року (а.с. 95-97 т. 2), а також банківськими виписками про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 175 т. 2).

Між позивачем (далі по тексту - Постачальник) та Приватним підприємством «Ексім - Авто» (далі по тексту - Покупець) укладено договір № Л/112 купівлі - продажу товарів від 01 січня 2012 року, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 98-99 т. 2).

Виконання умов договору підтверджено: рахунками № 334 від 18 вересня 2012 року, № 300 від 28 серпня 2013 року, накладними № 157 від 26 вересня 2012 року, № 111 від 28 серпня 2013 року, податковими накладними № 158 від 26 вересня 2012 року, № 111 від 28 серпня 2013 року (а.с. 100-105 т. 2), а також банківськими виписками про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 171, 185 т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (далі по тексту - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Транс» (далі по тексту - Покупець) укладено договір № К/112 купівлі - продажу товарів від 01 березня 2012 року, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (т. 2 а.с. 106-107). Позивач виконання умов договору підтвердив наступними документами: рахунками № 312 від 27 серпня 2012 року, № 373 від 16 жовтня 2012 року, № 381 від 22 жовтня 2012 року, накладними № 172 від 23 жовтня 2012 року, № 177 від 31 жовтня 2012 року, № 178 від 31 жовтня 2012 року, податковими накладними № 167 від 14 вересня 2012 року, № 179 від 29 жовтня 2012 року, № 180 від 29 жовтня 2012 року (а.с. 108-117 т. 2), а також банківськими виписками про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 171, 115 т. 2).

Між ФОП ОСОБА_4 (далі по тексту - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декор» (далі по тексту - Покупець) укладено договір № Д/211 купівлі - продажу товарів від 01 квітня 2012 року, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 118-119 т. 2). Виконання умов договору підтверджено: рахунком № 359 від 09 жовтня 2012 року, накладною № 165 від 12 жовтня 2012 року, податковою накладною № 16 від 10 жовтня 2012 року, довіреністю № 037 від 22 жовтня 2012 року ТОВ «Декор» виданою на отримання від ФОП ОСОБА_4 запасних частин, відповідно до рахунку № 359 від 09 жовтня 2012 року (а.с. 120-122 т. 2), а також банківськими виписками про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 174 т. 2).

Також, 01 травня 2012 року між ФОП ОСОБА_4 (далі по тексту - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелос - Сервіс» (далі по тексту - Покупець) укладено договір № КИ/112 купівлі - продажу товарів, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 123-124 т. 2). Виконання умов договору підтверджено: рахунками № 177 від 10 жовтня 2012 року, № 349 від 03 жовтня 2012 року, накладними № 173 від 23 жовтня 2012 року, № 163 від 05 жовтня 2012 року, податковими накладними № 177 від 23 жовтня 2012 року, № 163 від 04 жовтня 2012 року, довіреністю № 211 від 05 жовтня 2012 року ТОВ «Мелолс - Сервіс» виданою на отримання від ФОП ОСОБА_4 запасних частин, відповідно до рахунків № 365 від 10 жовтня 2012 року, № 349 від 03 жовтня 2012 року (а.с. 125-131 т. 2), банківськими виписками про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 170, 175 т. 2).

Крім того, між позивачем (далі по тексту - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТК Спутнік» (далі по тексту - Покупець) укладено договір № 0108/0 купівлі - продажу товарів від 01 серпня 2011 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець оплатити та прийняти на умовах визначених даним Договором запасні частини до автомобіля ЗИЛ, іменуємо в подальшому «Товар» (а.с. 132 т. 2). Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТК Спутнік» укладено додаткові угоди к Договору купівлі - продажу № 0108/0 від 01 серпня 2011 року від 29 грудня 2011 року та від 03 грудня 2012 року (а.с. 133, 134 т. 2).

Виконання умов договору підтверджено: рахунками № 371 від 15 жовтня 2012 року, № 372 від 15 жовтня 2012 року, № 375 від 17 жовтня 2012 року, № 387 від 25 жовтня 2012 року, № 430 від 04 грудня 2012 року, № 302 від 23 серпня 2013 року, № 303 від 23 серпня 2013 року, накладні № 168 від 16 жовтня 2012 року, № 169 від 17 жовтня 2012 року, № 175 від 25 жовтня 2012 року, № 205 від 25 грудня 2012 року, № 108 від 23 серпня 2013 року, № 109 від 23 серпня 2013 року, податкові накладні № 168 від 16 жовтня 2012 року, № 169 від 16 жовтня 2012 року, № 170 від 17 жовтня 2012 року, № 178 від 25 жовтня 2012 року, № 205 від 25 грудня 2012 року, № 108 від 23 серпня 2013 року, № 109 від 23 серпня 2013 року (а.с. 135-155 т. 2) та а також банківськими виписками про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 170, 176, 177, 178, 181 -183 т. 2).

Між позивачем (далі по тексту - Постачальник) та Приватним підприємством «Омега - Техносервіс» (далі по тексту - Покупець) укладено договір № К/1012 купівлі - продажу від 01 жовтня 2012 року, відповідно до якого Покупець зобов'язується сплатити запасні частини до автомобілів, іменовані надалі «Товар» , згідно виставленого постачальником рахунків складених на підставі заявки Покупця, а постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно встановлених рахунків (а.с. 156-157 т. 2). Виконання умов договору підтверджено: рахунками № 391 від 30 жовтня 2012 року, № 374 від 16 жовтня 2012 року, накладними № 176 від 30 жовтня 2012 року, № 170 від 18 жовтня 2012 року, податковими накладними № 181 від 30 жовтня 2012 року, № 172 від 18 жовтня 2012 року (а.с. 158-164 т. 2), а також банківськими виписками про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 172, 173 т. 2).

Крім того, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колярові метали» укладено договір купівлі - продажу, виконання умов договору підтверджено: рахунком № 394 від 30 жовтня 2012 року, накладною № 179 від 31 жовтня 2012 року, податковою накладною № 182 від 31 жовтня 2012 року, а також банківськими виписками про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача (а.с. 165-167, 176 т. 2).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено факт реалізації придбаного у контрагентів ТОВ «Укрбудівниця» та ТОВ «НВП «Про-4» запасних частин до автомобілів.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів суд апеляційної інстанції вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, доведені повністю, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача/апелянта про нікчемність правочинів та спростовує твердження апелянта, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку що спірні господарські операції позивача з його контрагентами є реальними та такими, що підтверджені належними документами.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Апелянтом не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Аналіз вищевикладених положень законодавства свідчить, що на момент формування позивачем податкового кредиту до складу податкового кредиту мали відноситись суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат. Документом, що посвідчував право на отримання податкового кредиту, вважалась податкова накладна, яка підтверджувала сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав законодавчі умови отримання такого відшкодування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочини є таким, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, договори постачання товару та надання послуг в судовому порядку не визнавалися незаконними, недійсними або не чинними.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів, транспортних засобів та іншого устаткування, або спеціальних дозволів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу,тощо.

У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Крім того, практикою Європейського Суду з прав людини (справа «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд зазначає, що висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує на аналізі даних податкової звітності контрагентів. Суд також зазначає, що акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Суд також зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання податкового органу на те, що податкова інформація, якою скористався податкових орган при формуванні висновків проведеної перевірки, ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз (довідок зустрічних перевірок), з огляду на наступне.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Крім того, такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірність прийняття спірного повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року № НОМЕР_1, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 лютого 2014 року № НОМЕР_2 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно п. 163.1 ст. 163 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Приписами пункту 164.1 статті 164 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. (п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 164.3 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до п. 166.1 ст. 166 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року; підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Приписами п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Судами першої та апеляційної інстанції, з акту перевірки встановлено, що за 2012 рік ФОП ОСОБА_4 задекларовано витрати, пов'язані з господарською діяльністю у сумі 269 487,41 грн. Перевіркою повноти визначених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за 2012 рік, встановлено їх завищення на суму 22 795 грн. за рахунок включення витрат на придбання автозапчастин у ТОВ «НВП «Про - 4» у жовтня 2012 року.

Отже, відповідачем за результатами перевірки повноти визнання податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік встановлено його заниження в сумі 3 419,25 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з даними висновками позивача, оскільки, обставини справи (які доведені вище) свідчать про те, що спірні господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «НВП «Про - 4» є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети їх вчинення підтверджується належними доказами, що наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем/апелянтом не доведено відсутність фінансово - господарських відносин між ТОВ «НВП «Про -4» та ФОП ОСОБА_4, а прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 ґрунтується лише на припущеннях відповідача.

В зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції погоджуться з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення від 27 лютого 2014 року № НОМЕР_2 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та містять виключно припущення.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 805/3228/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 29 травня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 травня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_8

ОСОБА_9