Постанова

від 25.05.2018 по справі 821/1838/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 р.м. ОдесаСправа № 821/1838/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополя про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час її не виплати,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила стягнути з Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 20 650,68 грн., середній заробіток за час не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 170 905,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні є незаконною, оскільки вказане право передбачено положеннями чинного законодавства.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року позов задоволено частково, суд визнав протиправною бездіяльність Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо невиплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов'язав нарахувати та виплатити цю допомогу. В задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - відмовив.

Не погодившись з судовим рішенням в частині незадоволених вимог, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його у вказаній частині та ухвалити нове рішення про їх задоволення.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки вказаний обов'язок визначений приписами КЗпП України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_5 з 27.04.2006 року по 30.04.2016 року проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

30 квітня 2016 року позивач була звільнена зі служби за п.7 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням) (а.с. 7).

У листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернулась до Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополя із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно п.10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. № 393.

Листом від 15.11.2017 року позивачу відмовлено у задоволенні вказаної заяви, з посиланням на відсутність правових підстав для виплати такої допомоги. Законність якої є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті суд, першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги при звільненні, водночас, в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги при звільненні, однак вважає помилковим висновок щодо відсутності підстав для задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Абзацом 4 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З урахуванням вищевикладених норм законодавства, колегія суддів вважає, що положення пункту 10 Порядку № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію, а ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, таким чином не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги, що правильно було встановлено судом першої інстанції.

Аналогічну правову позицію зазначив Верховний суд України у постанові від 17 березня 2015 року № 21-80а15.

Також, судова колегія вважає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на працівників Державної кримінальної виконавчої служби стосовно порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення), порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з Державної кримінальної виконавчої служби, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці працівників кримінальної виконавчої служби, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення працівника з органів Державної кримінальної виконавчої служби.

Аналогічну правову позицію зазначив Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2018 року по справі № 806/1183/16.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Як вбачається з матеріалів справи, середньоденний заробіток позивача становить 402.13 грн. (грошове забезпечення за березень-квітень 2016 року у сумі 17291,67 грн. поділити на 43 робочих дні).

Середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 170 905,25 грн. (середньоденний заробіток 402.13 грн. помножити на час затримки розрахунку 425 днів ).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополя на користь ОСОБА_5 компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 170 905,25 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволенню.

Щодо позовної вимоги про встановлення контролю за виконанням судового рішення, судова колегія зазначає, що оскільки встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, а також враховуючи предмет спору, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Враховуючи, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_5 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополя про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час її не виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, вул. Дружби, 4, код ЄДРПОУ 08564653) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 20 650, 68 грн.

Стягнути з Управління державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, вул. Дружби, 4, код ЄДРПОУ 08564653) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 170 905,25 грн.

В задоволенні решти позовних відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання тексту в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 29.05.2018 року.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.

Г оловуючий суддя Косцова І.П. Судді Стас Л.В. Турецька І.О.