Постанова

від 22.05.2018 по справі 820/65/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/65/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018, суддя Бабаєв А.І., , повний текст складено 19.03.18 по справі № 820/65/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО"

до Харківської митниці Державної фіскальної служби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ИРБИС-АВТО» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд, з підстав протиправності рішення, визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про корегування митної вартості товарів № UА807000/2017/000648/2 від 07.11.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідач прийняв рішення № UА807000/2017/000648/2 від 07.11.2017 року про коригування митної вартості та її визначення за другорядним методом, на думку позивача, необґрунтовано, тому таке рішення підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО» (код ЄДРПОУ 35352325, 61162, м.Харків, просп. Льва Ландау, 2-К) до Харківської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39534151, 61003, Харківська обл., м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б) про скасування рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці ДФС про корегування митної вартості товарів № UА807000/2017/000648/2 від 07.11.2017 року.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції Харківська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 по справі №820/65/18 незаконним та необґрунтованим у зв'язку порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначають, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам і доказам відповідача, на якого покладений обов'язок доказування, як на суб'єкта владних повноважень - судом проаналізовано лише доводи позивача по даній справі, що підтверджується наступним. Вказують, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, безпідставно зазначає про помилковість висновку митниці стосовно того, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні/подібні товари, оформлені в митному відношенні цим підприємством раніше за митними деклараціями №UA807170/2017/306729 від 10.04.2017, №UA807170/2017/319544 від 30.06.2017. Вказують, що суд першої інстанцій зазначає не про митну вартість товарів за ЕМД №UA807170/2017/306729 від 10.04.2017, №UA807170/2017/319544 від 30.06.2017, а про їх вартість за інвойсом (фактурна вартість), яка при визначенні митної вартості зазнає коригування відповідно до ч. ст.58 МКУ. Посилаються на те, що відповідно до п.2 ч.2 ст.53 МКУ до переліку документів, які підтверджують митну вартість відносяться, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього у разі їх наявності. Відомостями, зазначеними у графі 44 ЕМД №UA807170/2017/340847 від 07.11.2017 підтверджується, що всупереч зазначеним положенням законодавства декларантом не було надано до цієї ЕМД повний пакет документів, передбачених ч.2 ст.53 МКУ - не надані додаткова угода №5 від 27.06.2013 та додаткова угода №11 від 01.08.2016 до зовнішньоекономічного договору №23/К від 01.07.2010. Ненадання цих документів до митниці підтверджується й відсутністю реквізитів цих додаткових угод у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2017/30420 (копія картки відмови додана позивачем до позовної заяви). Вказують, що обґрунтованість сумнівів митниці щодо належного підтвердження транспортних витрат довідкою про транспортні витрати у випадку, коли договором про перевезення передбачене оформлення інших документів, підтверджується постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 по справі №820/307/17. Також зазначають, що разом із ЕМД №UA807170/2017/340847 від 07.11.2017 ТОВ ИРБИС-АВТО до митниці не було надано додаткову угоду №1 від 12.01.2017 до договору №03-15 від 14.01.2015 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом. Копію вказаної додаткової угоди ТОВ ИРБИС-АВТО надало до митниці лише разом із листом №210/12 від 07.12.2017, тобто вже після винесення митницею оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2017/000648/2 від 07.11.2017 (копія листа додана позивачем до позову). Також вказують. що документи, подані декларантом до Харківської митниці ДФС разом з вищевказаною ЕМД містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також посилаються на те, що додаткових документів для усунення вказаних розбіжностей та спростування обґрунтованих сумнівів митниці в об'єктивності заявленої митної вартості товарів декларант до Харківської митниці ДФС не надав. З урахуванням вищевикладеного просять скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 по справі №820/65/18 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ТОВ ИРБИС-АВТО до Харківської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2017/000648/2 від 07.11.2017.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказують, що позивач вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також від Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" до суду надішли письмові пояснення по справі.

Від Харківської митниці ДФС до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи клопотання з додатками. До клопотання додають копії митних декларацій.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01 липня 2010 року між Фірмою Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) та ТОВ «ИРБИС-АВТО» був укладений контракт №23/К, відповідно до умов якого Фірма Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) зобов'язується здійснювати поставку запасних частин до автомобілів, а позивач приймати та оплачувати вартість в порядку та на умовах обумовлених у Контракті.

Асортимент, ціни і кількість товару, що поставляється вказуються у відповідних інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту та товарно-транспортних накладних (пакувальних аркушах).

Згідно статей 2, 3 Контракту №23/К від 01 липня 2010 р. сторони домовилися прийняти в якості валюти контракту, платежу, що визначає ціну Товару - ЄВРО. Ціна Товару визначається за взаємною згодою сторін і вказується у відповідних інвойсах. Загальна вартість Контракту 1 000 000 ЄВРО. Поставка Товару за цим Контрактом здійснюється товарними партіями, відповідно до міжнародних правил «ІНКОТЕРМС-2000» на умовах ЕХ WORKS KONTICH, Вelgium, якщо угодою сторін не буде передбачено інше. Продавець направляє за цим товаром належно-оформленні документи: інвойс; пакувальний лист; експортну декларацію, товарно-транспортну накладну.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ИРБИС-АВТО» протягом 2015 - 2016 р.р. здійснювало розмитнення саме таких товарів що ввозилися на митну територію України з Бельгії. Умовами постачання була СРТ Лодзь. Країною походження товарів був Китай.

Поставка товару відповідно до контракту № 23/К від 1 липня 2010 року здійснювалась на умовах СРТ Лодзь (Інкотермс 2010).

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення ТОВ «ИРБИС-АВТО» 07.11.2017 року до митного поста «Харків-центральний» Харківської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію типу ІМ-40ДЕ №UА807170/2017/340847 на товар «Гальмівні диски» походженням з Китаю. Товари надійшли на адресу ТОВ «ИРБИС-АВТО» в рамках виконання чинної угоди з Фірмою Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) Контракту №23/К від 01 липня 2010 р.

Так за наслідком прибуття товару позивачем була надана відповідачу вантажна митна декларація з документами, які підтверджують митну вартість товарів. Зокрема до вищезазначеної вантажної митної декларації позивачем були надані: а) документи, які містять складову заявленої митної вартості: Копія контракту № 23/К від 01.07.2010 pоку; Копія додаткової угоди № 1 від 26.12.2011 pоку; Копія додаткової угоди № 2 від 28.08.2012 pоку; Копія додаткової угоди № 3 від 20.02.2013 pоку; Копія додаткової угоди № 4 від 25.04.2013 pоку; Копія додаткової угоди № 6 від 13.01.2014 pоку; Копія додаткової угоди № 7 від 10.04.2014 pоку; Копія додаткової угоди № 8 від 13.01.2014 pоку; Копія додаткової угоди № 9 від 15.12.2015 pоку; Копія додаткової угоди № 10 від 04.01.2016 pоку; Копія додаткової угоди № 12 від 09.12.2016 pоку; Копія специфікації № 52 від 23.10.2017 року до контракту № 23/К від 01.07.2010 pоку; рахунок-фактура (інвойс) НОМЕР_1 від 25.10.2017 pоку; Копія довідки про транспортні витрати від 03.11.2017 pоку; Копія договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом. Додаткові документи: Копія митної декларації країни відправлення, копія комерційної пропозиції від виробника від 10.10.2017 pоку; автотранспортна накладна CMR 720/17 від 03.11.2017 pоку; каталог виробника товару.

Товари надійшли на адресу ТОВ «ИРБИС-АВТО» відповідно до контракту №23/К від 01.07.2010 з Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA В VBA (Бельгія).

Відповідачем прийнято рішення про коригування вартості товарів № UА807000/2017/000648/2 від 07.11.2017 року, яким підвищено митну загальну вартість товару.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

- заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

- подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Проте, відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядним методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів позивачем.

Відповідачем в своєму рішенні не вказано: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Наведене є самостійною підставою визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення митного органу.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що рахунок-фактуру (інвойс) №3000074686 від 25.10.2017 року (код документа 0380 ) та комерційну пропозицію від 10.10.2017 року (код документа 3022 ) (копії додані позивачем до позову) всупереч вимогам ст.254 МК України, були надані позивачем до Харківської митниці ДФС без перекладу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З вище вказаної норми права вбачається, що переклад українською мовою документів надається за вимогою органів доходів і зборів.

Відповідачем не було витребувано у позивача перекладу документів, які були складені англійською мовою, отже у позивача не виникло обов'язку надавати такий переклад.

Щодо посилань відповідача, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості декларуємого товару, на те, що в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація по такій складовій митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктом 6 ч. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно наданій до митного оформлення митної декларації №807170/2017/341002 від 07.11.2017 року позивачем визначено, що загальний розмір митної вартості імпортованого товару складає 529834,97 грн.

В свою чергу, на підтвердження вказаних даних митної декларації, позивачем до митного оформлення, зокрема, були дані специфікація та інвойс (рахунок), якими підтверджується, що загальна вартість поставляємого товару складає 524736,97 грн. (16861,97 євро).

На підтвердження вартості транспортних витрат позивачем до митного оформлення була надана довідка про транспортні витрати від 03.11.2017 року ФОП ОСОБА_1, якою, також, підтверджуються дані митної декларації в частині вартості цих послуг та визначено, що вартість доставки поставляємого позивачем товару на підставі CMR №720/17 від 03.11.2017 року складає 5098,00 грн.

Згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач скоригував митну вартість товару до 3,24 євро/кг.

Проте, відповідачем не надано до суду обґрунтованих пояснень щодо визначення ціни на товари, які товари бралися до розгляду, якими критеріями керувався відповідач при визначені товарів, хто був постачальником товару (посередник/посередники, виробник).

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (п. 3.3. Узагальнень практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, затверджених Постановою Пленуму ВАСУ Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року від 13.03.2017 №2).

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 13.02.2018 року у справі № 820/3061/17.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

В свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

В рішенні Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості № UА807000/2017/000648/2 від 07.11.2017 року взагалі не зазначені конкретні обставин, відповідно до яких Харківська митниця ДФС прийшла до висновку про неможливість застосування основного методу.

Відповідач лише загально вказує про те, що позивачем надано не об'єктивні та не достатньо підтверджуючі документи, не зазначаючи при цьому, чому по документам, наданим підприємством не можливо було провести митне оформлення.

Колегія суддів зазначає, що Харківською митницею ДФС фактично не обґрунтовано взагалі підстави витребування додаткових документів, оскільки з текстів оскаржених рішень про коригування митної вартості наведене не вбачається.

Відповідно доводи відповідача щодо не надання підприємством додаткових документів не можуть вважатися обґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищенаведене, положення ч. 2 ст. 77 КАС України, з урахуванням того, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості № UА807000/2017/000648/2 Харківською митницею ДФС не зазначені фактичні підстави не застосування основного методу, доводи відповідача щодо надання позивачем неповного пакету документів, не відповідність наданих документів, не надання позивачем додаткових документів, не відповідність визначеної митної вартості товару, не можна вважати обгрунтованими.

З урахуванням вищезазначеного, оскаржуване рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості № UА807000/2017/000648/2 від 07.11.2017 року не відповідає ч. 3,4 ст. 53, ст. 54, ст. 55, ст. 58 Митного кодексу України.

Також колегія суддів зазначає, що фактично, враховуючи зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митний орган приймаючі дане рішення, не визначився чому саме не відповідають надані позивачем документи, а обґрунтування, прийнятим рішенням, почав надавати під час судового розгляду справи, але наведе не відповідає положенням ч. 2 ст. 77 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення рішення про корегування митної вартості товарів № UА807000/2017/000648/2 від 07.11.2017 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, отже таке рішення підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 по справі № 820/65/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 29.05.2018.