Рішення

від 21.05.2018 по справі 910/45/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2018Справа № 910/45/18 За позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Ю.П. Ірклієнко

До Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології консалтингу

про стягнення 3 818 509,70 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Золотаревська О.А. - по дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Ю.П. Ірклієнко звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології консалтингу про стягнення 3 818 509,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору про невідновлювальну кредитну лінію №09-01-11 від 29.06.2011р. в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом в розмірі та строки, що визначені правочином.

Ухвалою від 11.01.2018р. Господарського суду м. Києва позовну заяву Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит Ю.П. Ірклієнко до Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології консалтингу про стягнення 3 818 509,70 грн. залишено без руху.

Ухвалою від 01.02.2018р. відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.02.2018р.

26.02.2018р. підготовче засідання було відкладено на 23.03.2018р. Відповідачу скеровано ухвалу від 27.02.2018р. про повідомлення.

23.03.2018р. судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 23.04.2018р., на адресу відповідача було направлено ухвалу про повідомлення.

23.04.2018р. представником позивача було подано через відділ діловодства суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 3 818 509,70 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту в розмірі 2 108 333 грн., заборгованість про процентах за користування кредитом в розмірі 1 298 511,68 грн., пеня за порушення строків повернення кредиту в сумі 268 307,04 грн. та пеня за прострочення строків сплати процентів в сумі 143 357,98 грн.

Вказана заява була прийнята судом у судовому засіданні 23.04.2018р.

У судовому засіданні 23.04.2018р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.05.2018р.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2018р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 21.05.2018р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, у строки, встановлені судом, відзиву на позов не подав, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ухвала від 23.04.2018р. про повідомлення була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, будинок 28.

Проте, конверт з ухвалою від 23.04.2018р., як і з попередньою судовою кореспонденцією, було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою не знаходиться .

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки не знаходиться вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою від 23.04.2018р. та з попередніми судовими рішеннями по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Наразі, за висновками суду, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 21.05.2018р.

В судовому засіданні 21.05.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та кредит (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сучасні технології консалтингу (позичальник) було укладено договір №09-01-11 про не відновлювальну кредитну лінію, відповідно до п.1.1 якого банк відкриває позичальникові невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2 300 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 28.06.2016р. і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору. Для обліку коштів, що надаються за рахунок кредитної лінії, банк відкриває позичковий рахунок №2063.5.0.106388.01, код банку 300937.

Згідно п.2.1 договору №09-01-11 від 29.06.2011р. видача кредитних коштів кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 29.06.2011р. по 30.06.2011р. по письмових заявках позичальника за згодою банку шляхом перерахування їх з позичкового рахунку на поточний рахунок товариства, якщо інше не вказано в письмовій заявці.

У п.2.4 укладеного між сторонами правочину вказано, що позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти банку згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії з кінцевим строком погашення, що вказаний у п.1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.

Позичальник сплачує проценти за користування кредитним коштами у валюті кредиту за процентними ставками: а) 19% річних за період з надання до терміну повернення кредиту, що зазначений у п.1.1 договору; b) у разі порушення позичальником строків погашення кредиту згідно графіку зниження ліміту кредитної лінії, 28,5% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом; с) 28,5% річних за перевищення строків повернення кредиту, що зазначений у п.1.1 договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані у п.п.4.5, 6.1 цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом (п.3.1 договору №09-01-11 від 29.06.2011р.).

Відповідно до п.3.3 договору №09-01-11 від 29.06.2011р. розрахунок процентів здійснюється за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальника. Розрахунок процентів за день видачі здійснюється як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Розрахунок процентів здійснюється виходячи з 365 днів у році (366 днів у високосному році), а в місяці - за календарем.

За умовами п.3.4 укладеного між сторонами правочину нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

Позичальник зобов'язується використовувати кредитні кошти, що отримані за цим договором, на придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест-Україна - технологічного і ресторанного обладнання боулінг-клубу (п.4.1 договору №09-01-11 від 29.06.2011р.).

У п.5 договору №09-01-11 від 29.06.2011р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 08.07.2011р.) контрагентами було погоджено умови забезпечення кредиту та фінансовий стан позичальника.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.8.5 договору №09-01-11 від 29.06.2011р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №09-01-11 від 29.06.2011р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-1057-1 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №09-01-11 від 29.06.2011р. Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та кредит було надано Товариству з обмеженою відповідальністю Сучасні технології консалтингу кредитні кошти в сумі 2 300 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером №90876695 від 29.06.2011р. та банківською випискою з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології консалтингу .

Одночасно, представленими суду доказами також підтверджується, що позичальником частково було виконано свої обов'язки з повернення кредитну, зокрема, сплачено у 2015р. грошові кошти на загальну суму 191 667 грн. Вказані обставини підтверджуються банківською випискою з рахунку позичальника.

До того ж, як свідчать матеріали справи, протягом всього строку користування позичальником кредитними коштами банком нараховувались у відповідності до умов договору проценти за користування кредитом.

Наразі, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Сучасні технології консалтингу свої зобов'язання за договором №09-01-11 від 29.06.2011р. в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 2 108 333 грн. та по процентах за користування кредитними коштами в розмірі 1 298 511 грн., що і стало підставою для нарахування пені та звернення до суду з розглядуваним позовом.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін

В силу норм ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування.

Як вказувалось судом, зі змісту п.1.1 договору №09-01-11 від 29.06.2011р. полягає, що позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 28.06.2016р. і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 цього договору.

Позичальник сплачує проценти за користування кредитним коштами у валюті кредиту за процентними ставками: а) 19% річних за період з надання до терміну повернення кредиту, що зазначений у п.1.1 договору; b) у разі порушення позичальником строків погашення кредиту згідно графіку зниження ліміту кредитної лінії, 28,5% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом; с) 28,5% річних за перевищення строків повернення кредиту, що зазначений у п.1.1 договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані у п.п.4.5, 6.1 цього договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом (п.3.1 договору №09-01-11 від 29.06.2011р.).

Відповідно до п.3.3 договору №09-01-11 від 29.06.2011р. розрахунок процентів здійснюється за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальника. Розрахунок процентів за день видачі здійснюється як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Розрахунок процентів здійснюється виходячи з 365 днів у році (366 днів у високосному році), а в місяці - за календарем.

За умовами п.3.4 укладеного між сторонами правочину нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

Тобто, виходячи з приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами правочину полягає, що строк повернення позичальником кредиту за договором №09-01-11 від 29.06.2011р. та сплати процентів за користування кредитними коштами, нарахованими за період з 29.06.2011р. по 30.11.2017р., настав.

Проте, як вказувалось вище, представленими суду доказами підтверджується, що позичальником лише частково було виконано свої обов'язки з повернення кредитних коштів, зокрема, внесено платежі на суму 191 667 грн.

Одночасно, представленою до матеріалів справи банківською випискою з рахунку відповідача підтверджується часткова сплата позичальником процентів за користування кредитними коштами.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем не було спростовано обставин повідомлених позивачем щодо порушення позичальником своїх обов'язків з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Ю.П. Ірклієнко звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології консалтингу в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 108 333 грн. та процентів за користування кредитом в розмірі 1 298 511,68 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.7.1 договору №09-01-11 від 29.06.2011р. за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів та/або комісійної винагороди позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на порушення відповідачем строків повернення кредитних коштів, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 01.06.2017р. по 30.11.2017р.

Проте, за висновками суду, вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.6 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 14.02.2018р. Верховного Суду по справі №917/1622/16.

Зміст укладеного між сторонами правочину та зазначення про нарахування пені за кожен день прострочення, за висновками суду, не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки. При цьому, судом враховано, що нормою ст.252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Умовами договору №09-01-11 від 29.06.2011р. передбаченим чинним цивільним законодавством України способом іншого строку нарахування неустойки не визначено.

Тобто, враховуючи, що на підставі узгоджених сторонами умов договору не можливо дійти висновку про наявність у сторін взаємного волевиявлення на зміну передбаченого ст.232 Господарського кодексу України строку нарахування пені, суд вважає за необхідне обмежити період нарахування неустойки шістьма місяцями.

Таким чином, нарахування позивачем пені за порушення строків сплати коштів за період більший, ніж за 6 місяців, суперечить діючому законодавству.

Отже, оскільки кінцевим строком повернення коштів визначено у п.1.1 договору до 28.06.2016р., а отже, з наступного дня після настання вказаного строку у позивача виникло право на нарахування пені, яке згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України повинно бути припинено через 6 місяців, суд дійшов висновку, що нарахування неустойки за період з 01.06.2017р. по 30.11.2017р. суперечить означеній вище правовій нормі.

Одночасно, приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України заявником також не було враховано і при нарахуванні пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.

При цьому, слід зазначити, що нарахування неустойки на заборгованість за процентами наростаючим підсумком не нівелює строків припинення нарахування, що передбачені ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Здійснивши власний перерахунок з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 63 784,72 грн.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Ю.П. Ірклієнко до Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології консалтингу про стягнення 3 818 509,70 грн.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології консалтингу (01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, будинок 28, ЄДРПОУ 32829418) на користь Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Ю.П. Ірклієнко (04050, м.Київ, вул.Артема, будинок 60, ЄДРПОУ 09807856) заборгованість по основному боргу кредиту в сумі 2 108 333 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 1 298 511,68 грн., пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 63 784,72 грн. та судовий збір в розмірі 52 059,44 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2018р.

Суддя Спичак О.М.