Постанова

від 30.05.2018 по справі 127/27408/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/27408/14-ц

Провадження № 22-ц/772/1129/2018

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 рокуСправа № 127/27408/14-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді: Голоти Л.О.,

суддів: Стадника І.М., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання Топольської В.О.,

учасники справи:

позивач : ОСОБА_3,

відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2015 року, ухвалене у складі судді Федчишена С.А., дата складання повного тексту рішення відсутня, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник (далі - ТОВ - фірма Будівельник ) про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за невикористану відпустку.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до наказу від 08 лютого 2012 року № 5 його прийнято на роботу в ТОВ - фірма Будівельник на посаду директора.

31 березня 2014 року ОСОБА_3 звільнено з посади директора відповідно до протоколу від 31 березня 2014 року № 1.

За період роботи позивачу було виплачено 2938 грн 50 коп. заробітної плати. З 08 лютого 2012 року по 31 березня 2014 року він мав отримувати заробітну плату в розмірі, не меншому за мінімальну заробітну плату, а тому (за його особистими розрахунками) відповідач має заборгованість перед ним із заробітної плати в розмірі 26 654 грн 50 коп.

Також за лютий та березень 2014 року він мав отримати не менше 1 218 грн заробітної плати за кожен місяць. У лютому та березні 2014 року було по 20 робочих днів, отже, його середньоденна заробітна плата мала складати 60 грн 90 коп. Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку із виплат заробітної плати складає 8952 грн 30 коп.

Крім цього, за час його роботи з 08 лютого 2012 року по 31 березня 2014 року ним не було використано право на щорічну відпустку і при звільненні відповідач не провів з ним розрахунок у передбаченому законом порядку.

З березня 2013 року по лютий 2014 року він мав отримати 13 977 грн (з березня по листопад 2013 року мінімальна заробітна плата складала 1 147 грн, а з грудня 2013 року по лютий 2014 року - 1 218 грн).

Таким чином, компенсація за невикористану відпустку становить 1 980 грн 10 коп.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просив стягнути на свою користь з ТОВ - фірма Будівельник 17839 грн у рахунок погашення заборгованості із виплати заробітної плати, 3150 грн 54 коп. - у рахунок стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати, 845 грн 32 коп. - грошової компенсації за невикористану відпустку, 3500 грн - витрат на правову допомогу, а рішення суду про стягнення заробітної плати в розмірі 17 839 грн допустити до негайного виконання.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що жодних умов щодо оплати праці, у тому числі розмір посадового окладу директора ТОВ - фірма Будівельник , наказом від 08 лютого 2012 року № 5, виданим засновником ТОВ - фірма Будівельник ОСОБА_4, не встановлювалось, позивач цього наказу не оскаржував, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

На виконання вимог ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2015 року додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 січня 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що не зазначення в наказі про прийняття на роботу розміру заробітної плати, не може бути підставою невиплати заробітної плати взагалі, так як працівник не може працювати на безоплатній основі. Суд першої інстанції не зазначив в рішенні суду жодних мотивів в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку. Проте, за час роботи позивача у ТОВ - фірма Будівельник з 08.02.2012 року по 31.03.2014 року ним не було використано право на щорічну відпустку, а при звільненні відповідач не розрахувався з позивачем в передбаченому законом порядку, чим порушив ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 116, ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України.

На апеляційну скаргу ОСОБА_3, ТОВ - фірма Будівельник подано заперечення, в яких, товариство, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.03.2018 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2016 року в частині залишення без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2015 року щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ТОВ - фірма Будівельник грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суди попередніх інстанцій вірно встановили та виходили з того, що згідно з наказом від 08 лютого 2012 року № 5 засновника ТОВ - фірма Будівельник ОСОБА_4 позивача ОСОБА_3 було призначено на посаду директора цього товариства. Однак жодних умов щодо оплати праці, у тому числі розмір посадового окладу директора, цим наказом не встановлювались, а позивач цього наказу не оскаржував, а тому товариство не має фінансових зобов'язань перед ним за період з 08 лютого 2012 року по 31 травня 2013 року (у зв'язку з відсутністю підстав для нарахування заробітної плати). Крім того, за період роботи ОСОБА_3 на 0,25 штатної ставки на посаді директора ТОВ - фірма Будівельник з 01 червня 2013 року по 31 березня 2014 року він отримував заробітну плату відповідно до окладу, передбаченого штатними розписами товариства, які затверджені та введені в дію ним з 01 червня 2013 року та з 01 грудня 2013 року.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність у ТОВ - фірма Будівельник заборгованості перед ОСОБА_3 за невикористані дні щорічної відпустки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для її обрахування, оскільки заява ОСОБА_3 про звільнення від 31 березня 2014 року не містила вимог до товариства щодо заборгованості з виплати компенсації за невикористані відпустки, однак з таким висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів не погодилась, з огляду на те, що відсутність у заяві ОСОБА_3 про звільнення від 31 березня 2014 року та відповідному наказі вимог щодо проведення розрахунку за невикористані дні щорічної відпустки не може бути безумовною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині, оскільки право на таку компенсацію (у разі її наявності в зв'язку з невикористанням днів щорічної відпустки) прямо передбачено трудовим законодавством України та не може бути обмеженим.

Згідно з ч. 6 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в частині вимог про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати.

Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_5, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати, обговоривши підстави апеляційної скарги в межах оскаржуваної частини рішення суду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ТОВ - фірма Будівельник грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати апеляційний суд вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим з огляду на наступне.

У справі встановлено, що згідно наказу № 5 від 08.02.2012 року засновника ТОВ - фірма Будівельник про призначення директора, ОСОБА_3 було призначено на посаду директора цього товариства.

Відповідно до наказу про прийняття на роботу від 01.06.2013 року № 1-Л по ТОВ - фірма Будівельник за підписом директора ОСОБА_3 слідує, що у подальшому він приступив до виконання обов'язків директора з 01 червня 2013 року з окладом згідно штатного розкладу.

Відповідно до затверджених позивачем (директором ТОВ - фірма Будівельник ОСОБА_3А.) і введених ним в дію з 01.06.2013 року та з 01.12.2013 року штатних розкладів, а також табелів обліку використання робочого часу за січень і лютий 2014 року, починаючи з 01.06.2013 року позивач працював на 0,25 штатної ставки посади директора ТОВ -фірма Будівельник з місячним посадовим окладом 286,76 грн., а з 01.12.2013 року по 304,50 грн. на місяць.

Згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Міндоходів України від 22.10.2014 року № 100160/18/12 за період перебування у трудових відносинах з ТОВ - фірма Будівельник з 01.06.2013 року по 31.03.2014 року, ОСОБА_3 отримав заробітну плату в загальній сумі 2938,50 грн.

Вирішуючи питання про наявність у ТОВ - фірма Будівельник заборгованості перед ОСОБА_3 за невикористані дні щорічної відпустки, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для її обрахування, оскільки заява ОСОБА_3 про звільнення від 31 березня 2014 року не містила вимог до товариства щодо заборгованості з виплати компенсації за невикористані відпустки.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України Про відпустки передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам (частина дванадцята статті 10 Закону України Про відпустки ).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відсутність у заяві ОСОБА_3 про звільнення від 31 березня 2014 року та відповідному наказі вимог щодо проведення розрахунку за невикористані дні щорічної відпустки не може бути безумовною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині, оскільки право на таку компенсацію (у разі її наявності в зв'язку з невикористанням днів щорічної відпустки) прямо передбачено трудовим законодавством України та не може бути обмеженим.

Крім того, при посиланні на відсутність вказаних вище вимог з боку позивача (як працівника) судом першої інстанції не зазначено відповідні норми матеріального права, які регулюють порядок відмови у здійснення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в такий спосіб.

Колегія суддів враховує те, що у справі встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ - фірма Будівельник , в період з 01.06.2013 року по 31.03.2014 року отримав заробітну плату в розмірі 2938,50 грн. та набув за вказаний період роботи 20 днів щорічної відпустки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за час роботи позивач набув право на щорічну відпуску, але її не використав.

Відповідачем не надано доказів здійснення з позивачем розрахунку при звільненні за невикористану щорічну основну відпустку та доказів ведення на підприємстві обліку відпусток, що надаються працівникам, перебування ОСОБА_3 у відпустці, наявності в нього днів невикористаної відпустки за відповідний період.

З огляду на що, колегія суддів вважає, що з ТОВ - фірма Будівельник слід стягнути на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку.

Відповідно до статті 47 та частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат.

До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Тобто компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки (частина 1 статті 24 Закону).

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі - Порядок).

Відповідно до підпункту а пункту 1 Порядку передбачений ним порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: нарахування надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку).

Відповідно до пункту 7 Порядку - нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Статтею 73 КЗпП України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення)визначено 10 святкових і неробочих днів (1 січня - Новий рік, 7 січня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня - ОСОБА_6 міжнародної солідарності трудящих, 9 травня - ОСОБА_6 перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (ОСОБА_6 перемоги), 28 червня - ОСОБА_6 України, 24 серпня - ОСОБА_6 незалежності України, 14 жовтня - ОСОБА_6 захисника України; один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця).

Виходячи із наведеного, середньоденна заробітна плата, вирахувана за період роботи позивача з 01.06.2013 року по 31.03.2014 року, склала 9,90 грн. ( 2634 (заробітна плата за 9 місяців (з 01.06.2013 року по 28.02.2014 року) : 266 (кількість календарних днів 273 - 7 святкові дні) = 9,90 грн.), відповідно, компенсація за невикористані 20 днів відпустки склала 198 грн (20 х 9,90).

Крім того, колегія суддів вважає, що з відповідача слід стягнути також на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 15444 грн. (розрахунок 609 грн. (заробітна плата за січень, лютий 2014 року) : 41 (кількість робочих днів у січні та лютому 2014 року) = 14,85 грн. (середньоденна заробітна плата) х 1040 (час затримки розрахунку) = 15444 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ТОВ - фірма Будівельник грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення даних позовних вимог, а саме в частині стягнення з ТОВ - фірма Будівельник на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 198 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 15444 грн. (за період з 01.04.2014 року по 30.05.2018 року), що узгоджується зі статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аргументи позивача про те, що йому не виплачено відповідачем компенсацію за 51 день невикористаної відпустки, а тому з ТОВ - фірма Будівельник слід стягнути компенсацію саме за 51 день невикористаної відпустки колегія суддів до уваги не приймає, оскільки як установлено у даній справі згідно з наказом від 08 лютого 2012 року № 5 засновника ТОВ - фірма Будівельник ОСОБА_4 позивача ОСОБА_3 було призначено на посаду директора цього товариства. Однак жодних умов щодо оплати праці, у тому числі розмір посадового окладу директора, цим наказом не встановлювались, а позивач цього наказу не оскаржував, а тому товариство не має фінансових зобов'язань перед ним за період з 08 лютого 2012 року по 31 травня 2013 року (у зв'язку з відсутністю підстав для нарахування заробітної плати). Отже, посилання позивача, що за період з 08.02.2012 року по 31.05.2013 року відповідачем не виплачено позивачу компенсацію по невикористаній відпустці колегія суддів вважає безпідставними, адже як установлено у даній справі жодні умови щодо оплати праці, у тому числі розмір посадового окладу директора, наказом № 5 від 08.02.2012 року не встановлювались, а позивач цього наказу не оскаржував, а тому товариство не має фінансових зобов'язань перед ним за період з 08.02.2012 року по 31.05.2013 року, в тому числі й по невикористаній відпустці за вказаний період.

Таким чином, правових підстав для задоволення позову в цій частині колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги положення ч. 13 ст. 141 ЦПК України, п.п. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України колегія суддів вважає, що з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір за подання позову в частині вимог про стягнення з ТОВ - фірма Будівельник грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати, а саме в розмірі 243,60 грн, так як позивач за подання позову з даними вимоги звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , а також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 267,96 грн. (243,60 х 110 % = 267,96).

Що стосується стягнення витрат, понесених позивачем на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 ОСОБА_6 України та статтею 12 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

За приписами статей 79, 84 ЦПК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до статті 84 ЦПК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Зі справи слідує, що ОСОБА_5 представляв інтереси ОСОБА_3 на підставі договору про надання послуг № 149-14 від 17.11.2014 року, до якого додано копії квитанцій на суму 3500 грн., звіт про надання послуг відповідно до договору про надання послуг від 17.11.2014 року № 149-14, свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_5, свідоцтво платника єдиного податку, копію диплому Самарського державного Університету Російської Федерації (т.1 а.с. 58-64).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрати понесені на правову допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 2507,40 грн. (Розрахунок 15642 грн. (задоволена частина позову) х 100 : 21834,86 (ціна позову) = 71,64 %) (3500 (понесені витрати на правову допомогу) х 71,64 % - 2507,40 грн.).

Керуючись п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 141, 367, 369, 374, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник (код ЄДРПОУ 13328015) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 15444 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок чотири) гривні, всього 15642 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) гривні.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати заробітної плати - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник (код ЄДРПОУ 13328015) на користь держави судовий збір за подання позову в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок та за подання апеляційної скарги 267 (двісті шістдесят сім) гривень 96 копійок, всього 511 (п'ятсот одинадцять) гривень 56 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник (код ЄДРПОУ 13328015) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2507 (дві тисячі п'ятсот сім) гривень 40 копійок витрат на правову допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Підпис Л. О. Голота

Судді: Підпис В. П. Рибчинський

ОСОБА_7 Стадник

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя Л. О. Голота