Постанова

від 23.05.2018 по справі 535/1251/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/1251/17 Номер провадження 22-ц/786/1125/18Головуючий у 1-й інстанції Якименко Т. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

За участю секретаря : Кальник А.М..

Розглянула в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року в складі судді Якименко Т.О. по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Святослав" про визнання договору оренди землі припиненим, розірвання договору та зобов'язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2017 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ПСП Святослав , в якому просила визнати договір оренди землівід 11.10.2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2015 року, укладеним між ОСОБА_2та Приватним сільськогосподарським підприємством Святослав припиненим у зв'язку з закінченням строку його дії та розірвати останній, зобов'язавши відповідача повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5322281500:00:002:0261 площею 4,98 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району.

Позов вмотивований тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.98 га, яка була передана в оренду відповідачу на підставі укладеного 11.10.2007 року договору оренди землі строком на 10 років, Договір зареєстрований у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 січня 2008 року за № 040854500210.

Зважаючи на те, що збігав строк дії договору оренди землі, 29.09.2017 року представник позивача звернулася до ПСП Святослав з листом-повідомленням про небажання продовжувати орендні відносини, на що їй було повідомлено про продовження строку дії договору оренди на підставі укладеної 19.10.2015 року додаткової угоди.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Святослав" про визнання договору оренди землі припиненим та розірвання його, із зобов'язанням повернути земельну ділянку відмовлено повністю.

Відмова в задоволенні позову вмотивована тим, що строк дії договору оренди від 11.10.2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 12.10.2015 року, не закінчився, а отже відсутні підстави для його припинення в зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення останньої.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,98 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 144200 від 02.02.2006 року.

11.10.2007 року між сторонами було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендар приймає в строкове платне користування належну орендодавцю земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,98 га., зі строком дії на десять років.

Згідно акту прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) №184 від 11.10.2007 року № 176 ОСОБА_2 передала належну їй земельну ділянку, а ПСП Святослав прийняло її оренду в придатному для сільськогосподарського використання стані.

Вказаний договір оренди землі було зареєстровано у Котелевському районному відділі Полтавського регіональної філії ДП Центр ДЗК 25.01.2008 року за № 040854500210.

З додаткової угоди від 19.10.2015 року до договору оренди землі від 11.10.2007 року вбачається, що сторони внесли зміни до договору оренди та визначили строк дії договору на 7 років, а також орендну плату в розмірі 6% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 7029,37 грн. на 2015 рік.

Листом від 01.09.2017 року ОСОБА_2 попередила ПСП Святослав про небажання продовжувати дію укладеного між ними договору оренди землі від 11.10.2007 року, та просила після збору урожаю не проводити будь-яких польових робіт на земельній ділянці площею 4,98 га та повернути її в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду.

Факт отримання вказаного листа не заперечується представником відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що строк дії договору оренди від 11.10.2007 року, з урахуванням додаткової угоди від 12.10.2015 року, не закінчився, оскільки сторони на підставі п. 36 договору оренди землі внесли зміни в умови договору та погодили строку дії останнього ще на сім років, що не суперечить чинному законодавству, зокрема положенням ст. 653 ЦК України, а відтак відсутні підстави для визнання оспорюваного договору припиненим в розумінні ст. 31 ЗУ Про оренду землі .

Повністю з висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись виходячи з наступного.

Так, пред'являючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалась на те, що на час звернення до орендаря з листом про небажання продовжувати дію договору, в неї був відсутній примірник додаткової угоди до договору оренди від 11.10.2007 року і про неї їй стало відомо лише в листопаді 2017 року, коли відповідачем на її прохання було надано витяг з Державного реєстру речових прав.

Під час розгляду справи орендар зазначив, що уклавши додаткову угоду до договору оренди землі, він скористався своїм переважним правом на переукладання договору оренди на новий строк.

Також матеріалами справи доводиться, що додаткова угода від 19.10.2015 року була зареєстрована в Державному реєстрі 25.10.2017 року Комунальним підприємством Реєстратор Полтавської обласної ради за №23073543, тобто через 2 роки після її укладання та фактично здійснена орендарем вже після отримання вимоги власника землі про повернення належної їй земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі.

За змістом ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 628 ЦПК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, з умов договору оренди, а саме п.8 вбачається, що останній укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином, сторони, виходячи з принципу свободи договору, погодили вирішення питання про можливе продовження строку дії договору, виходячи з наявного у орендаря переважного права, що повністю кореспондується з вимогами ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

За змістом згаданої норми, яка передбачає підстави та порядок надання орендарю переважного права на поновлення договору оренди, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Крім того, пунктом 36 вказаного договору сторони погодили порядок внесення змін до нього.

Із змісту додаткової угоди від 19.10.2015 року вбачається, що у відповідності до п.36 договору оренди сторони домовились внести зміни до договору оренди землі, а саме викласти його в новій редакції .

Надаючи правову оцінку зазначеній додатковій угоді, колегія суддів приходить до висновку, що у такий спосіб був укладений фактично новий договір, а не просто внесені зміни до існуючого договору, як то визначає п.36, оскільки будь-які зміни до договору є його невід'ємною частиною та не виключають продовження дії основного договору.

Натомість, викладаючи в новій редакції зовсім новий договір та реєструючи останній в державному реєстрі, орендар діючи не добросовісно, фактично анулював дію основного договору та узаконив своє переважне право на поновлення строку дії договору оренди землі ще до закінчення строку його дії всупереч вимогам ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Так, за змістом наведеної статті реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певних процедур та строків (частини 2-5 цієї статті).

Зокрема, обов'язковою підставою для набуття такого права є те, що орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Таким чином, положення вказаної норми визначають певну черговість дій, яка покликана зберігати баланс інтересів як власника землі, так і орендаря та за умови дотримання якої можливе поновлення строку дії договору оренди землі.

За змістом ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Із змісту даної норми вбачається, що нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. .

Враховуючи невідповідність додаткової угоди нормам ст. 33 ЗУ Про оренду землі , судова колегія приходить до висновку про нікчемність додаткової угоди від 19.10.2015 року, укладеної між представником позивача ОСОБА_4 та ПСП Святослав .

При цьому нікчемність додаткової угоди не створює юридичних наслідків для сторін.

На вказані обставини, суд першої інстанції належної уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди землі припиненим внаслідок закінчення строку його дії.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання договору оренди землі від 11.10.2007 року з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2015 року припиненим у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено та зобов'язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5322281500:00:002:0261 площею 4,98 га підлягають задоволенню в силу приписів ст. 31 Закону України Про оренду землі .

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині вимог про розірвання договору оренди землі, оскільки згідно ч.1 ст. 32 ЗУ Про оренду землі дострокове розірвання договору як спосіб судового захисту застосовується лише до чинних договорів, у яких не збіг строк дії договору.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі не підлягають задоволенню в зв'язку з відсутністю для цього підстав визначених ст. 32 ЗУ Про оренду землі , рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

З огляду на норми ст. 137 ЦПК України, яка регулює питання витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає, що клопотання позивача підлягає частковому задоволенню та стягненню 2000 грн. на правничу допомогу, що відповідає принципу співмірності як складності самої справи, так і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих ним послуг на стадії апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19 березня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання договору оренди землі від 11.10.2007 року з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2015 року, укладеними між ОСОБА_2та Приватним сільськогосподарським підприємством Святослав припиненим у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено, та зобов'язання повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5322281500:00:002:0261 площею 4,98 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради, скасувати та хвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнати припиненим з 25 січня 2018 року договір оренди землі від 11.10.2007 року з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2015 року, укладеними між ОСОБА_2та Приватним сільськогосподарським підприємством Святослав у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Зобов'язати Приватне сільськогосподарське підприємство Святослав повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5322281500:00:002:0261 площею 4,98 га, яка знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області у стані не гіршому, ніж вона була надана в оренду.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Святослав" на користь ОСОБА_2 960 грн. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги та 2000 грн. за надання правничої допомоги .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 травня 2018 року.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1