Рішення

від 09.03.2018 по справі 761/12553/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12553/15-ц

Провадження № 2/761/3431/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді: Малинниковп О.Ф.

при секретарі: Салаті В.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу Автомат-2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року до суду надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою від 05.05.2017 року прийнято до провадження позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу Автомат-2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

У зв'язку із тим, що 15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно п.п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 та п.4 ч.2 ст. 187 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.

З огляду на вищенаведені положення чинного процесуального законодавства, Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2018 року у судовому засіданні, суд призначив розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження пез повідомлення (виклику) сторін.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що Житлово-будівельний кооператив "Автомат - 2", що знаходиться за адресою по вул. Лук'янівська, 27 в м. Києві, зареєстровано Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 31.06.1986 р.

У квартирі АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Позивача, з 1998 зареєстрований та фактично проживає ОСОБА_1

Відповідач є недобросовісним платником за отримані житлово-комунальні послуги, рахунки, що йому виставлялися Позивачем оплачувалися нерегулярно та несвоєчасно. В результаті цього накопичився борг за спожиті Відповідачем житлово-комунальні послуги.

11.06.2014 р. Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу.

26.08.2014 р. Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати та судовий збір.

Ухвалою від 23.02.2015 р. у справі №761/1064/15-ц судовий наказ від 26.08.2014 р. скасовано.

Станом на 01.03.2015 р. за Відповідачем рахується заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги на загальну суму 9 395,00 (дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень 00 коп.

Крім основної заборгованості за спожиті та не оплачені житлово-комунальні послуги в 9 395,00 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова суми боргу (інфляційні втрати) на загальну суму 3 911,30 (три тисячі дев'ятсот одинадцять) гривень 30 коп. та 3% річних на загальну суму 1 146,82 (одна тисяча сто сорок шість) гривень 82 коп.

Вказана сума заборгованості утворилася у Відповідача перед Позивачем наступним чином:

За період з 01.01.2009 р. по 28.02.2015 р. Позивачем надано Відповідачу, а Відповідачем спожито житлово-комунальні послуги на загальну суму 24 914,31 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот чотирнадцять) гривень 31 коп.;

За період з 01.01.2009 р. по 28.02.2015 р. Відповідачем проведено оплати за спожиті житлово-комунальні послуги загальною сумою 15 519,31 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 31 коп.; 9 395,00 (дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень 00 коп. є різницею між наданими і спожитими житлово-комунальними послугами в сумі 24 914,31 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот чотирнадцять) гривень 31 коп. та проведеними оплатами за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 15 519,31 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 31 коп.

Відповідачу направлено 26.06.2013 р. листа - попередження, а 16.09.2013 р. претензію про погашення заборгованості за спожиті та не оплачені комунальні послуги.

Зазначені листа - попередження та претензію Відповідачем проігноровано, а законні вимоги Позивача залишились не задоволеними.

Враховуючи наведене позивач просив:

1)Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Житлово-будівельного кооперативу "Автомат - 2", код за ЄДРПОУ 22885068, п/р 26004000023132 в ПАТ "УКРСОЦБАНК", МФО 300023 заборгованість за житлово-комунальні послуги, 3% річних, інфляційну складову суми боргу (інфляційні втрати) та витрати на правову допомогу на загальну суму 3493 гривні 18 коп., з яких:

- 1946 гривень 03 коп. - заборгованість за житлово-комунальні послуги;

- 1372 гривень 00 коп. - інфляційна складова суми боргу;

- 175 гривень 15 коп. - 3% річних;

2) Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Житлово-будівельного кооперативу "Автомат - 2", код за ЄДРПОУ 22885068, п/р 26004000023132 в ПАТ "УКРСОЦБАНК", МФО 300023 судовий збір у розмірі 243 грн.60 коп.

У запереченнях відповідач посилається на те, що він регулярно сплачував комунально-житлові послуги, незважаючи на те, що він неодноразово звертався до правління ЖБК щодо сумнівів у дійсності розмірів окремих нарахувань, ним також направлялись відповіді на листи-попередження, щодо правильності обчислення та дійсності розмірів виставлених його тарифів до окремих послуг.

Крім того, відповідач просив застосувати строк позовної давності до заявлених вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи Житлово-будівельний кооператив "Автомат-2"(далі ЖБК-2 Автомат ) зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.06.1986 р., згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також Статутом ЖБК-2 Автомат .

В квартирі під АДРЕСА_1, що перебуває на балансі позивача, з 1998 зареєстрований та фактично проживає ОСОБА_1, що підтверджено довідкою № 27 від 21.04.2015 р. за формою № 3 .

Звертаючись до суду у квітні 2015 року із зазначеним позовом до відповідача, позивач зазначив, що сума заборгованості утворилася за обставин неповної оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, а саме: за період з 01.01.2009 р. по 28.02.2015 р. позивачем надано відповідачу, яким були спожиті житлово-комунальні послуги на загальну суму 24 914,31 грн.; за цей період відповідачем проведено оплата за спожиті житлово-комунальні послуги загальною сумою 15 519,31 грн.; різниця складає 9 395,00 грн.

Встановлено, що позивач в досудовому порядку намагався вирішити з Відповідачем виниклий спір. Позивачем направлено відповідачу 26.06.2013 р. лист - попередження, а 16.09.2013 р. претензію про погашення заборгованості за спожиті та не оплачені комунальні послуги, але вимоги позивачем не були задоволені.

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва 11.06.2014 р. із заявою про видачу судового наказу.

Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ від 26.08.2014 р. про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати та судовий збір.

Ухвалою від 23.02.2015 р. у справі №761/1064/15-ц судовий наказ від 26.08.2014 р. скасовано.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості, що складалася станом на 01.03.2015 р. на загальну суму 9 395,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2016 року цивільна справа № 761/12553/15-ц задоволено позов ЖБК Автомат-2 про стягнення з ОСОБА_1, заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2009 по 28.02.2015 року у розмірі 9 395,00 грн., інфляційних витрат в сумі 3911, 30 грн., 3 % річних в сумі 1146, 82 та судового збору 243,60 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.10.2016 апеляційна скарга відповідача на зазначене рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2016 відхилена, рішення залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2016 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2016 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04.10.2016 відмовлено.

Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 22.03.2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2016, Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04.10.2016, Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2016 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач у запереченнях поданих 07.02.2018 року зазначив, що заявлені позовні вимоги, на підставі яких ґрунтується позовна заява про стягнення з нього заборгованості за період з 2009 по 2015 рік є такими, що не підлягають стягненню оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою 30.04.2015 року про стягнення боргу за період за 01.01.2009 року по 28.02.2015 рік, тобто за межами строку позовної давності, визначеного чинним законодавством що складає більш ніж шість років. У зв'язку із цим ним було заявлено заяву про застосування позовної давності.

Суд, досліджуючи матеріали справи, враховуючу висловлену Правову позицію у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 22.03.2017 року, встановив наступне.

Згідно довідки позивача від 21.04 2015 року із щодо заборгованості відповідача, як власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, за період з 01.01.2009 року по 28 лютого 2015 року, за надання житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 мав сплатити 24 914,31 грн., проте відповідач сплатив 15 519,31 грн., здійснюючи за цей період часткову оплату наданих послуг.

У червні 2012 року відповідач просив надати йому розрахунок суми боргу на підставі встановлених тарифів за утримання будинку та комунальні послуги.

У квітні 2015 року на прийомі у голови правління ЖБК Автомат-2 відповідач намагався врегулювати спір у досудовому порядку та не заперечував щодо сплати заборгованості в межах позовної давності, про що була написана відповідна заява від 06.04.2015 вх. № 29. Однак це питання не було узгоджено позивачем.

У запереченнях відповідач та його представник вказали, що стягнення нарахованої заборгованості за весь період який починається з 01.01.2009 р. замість 30.04.2012 р., пов'язано із його заявою до суду про застосування положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, згідно із якими сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволення вимог у тій частині позову, вимоги якого відносяться до періоду пропущеного строку, тобто за період з 01.01.2009 року до 30.04.2012 р.

Не погоджуючись із зазначеними запереченнями позивач посилався на те, що відповідач сплачував заборгованість протягом всього часу, але не у повному обсязі, тобто відповідачем вчинялися дії, що свідчать про визнання ним заборгованості у розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК, що є підставою переривання строку позовної давності.

Як слідує із Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 22.03.2017 року та Правової позиції у цій справі за № 6-43цс17 (ас.210-216 том 1) суд, відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосуванняпозовної давності щодо позовних вимог про стягнення боргу з ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2009 по 28.02.2015 року у розмірі 9 395,00 грн., інфляційних витрат в сумі 3911, 30 грн., 3 % річних в сумі 1146, 82 грн., залишив без уваги, що у розрахунку позивача немає призначення платежів відповідача, не дослідив надані позивачем квитанції за цей період та історію оплати платежів для з'ясування питання, що у разі вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання ним лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Виходячи із змісту Постанови Верховного Суду України при новому розгляді справи відповідач та його представник у процесі підготовки справи до розгляду надали суду у жовтні 2017 року матеріали щодо історії оплати відповідачем житлово-комунальних платежів у вигляді таблиці та копії квитанцій по розрахункам по оплаті цих платежів.(а.с.236-252 том-1).

Натомість представник позивача починаючи з травня 2017 року не з'являвся у судові засідання, звертаючись двічі із заявами про відкладення розгляду справи.

Із справою представник позивача ознайомився у січні 2018 року, проте у судове засідання 24 січня 2018 року знову не з'являвся.

Як встановлено судом із наданих документів оплати поточних та періодичних платежів, історії оплати за житлово-комунальні послуги за період з 2010 по 2014 рік з копіями квитанцій та копією виписки історії оплати з інформаційно-довідкової системи станом на 21.08.2015 року, (квитанції відповідача про оплату за 2009 рік не збереглися за давністю) не вбачається, що відповідач сплачував також виставлені минулі борги при оплаті поточних платежів за комунальні послуги, не визнаючи, як він пояснив правомірності цих нарахувань, звертаючись з цих питань протягом всього перероду та не отримавши належної відповіді щодо правильності оспорених нарахувань.

Як вбачається із матеріалів справи представником позивача не було надано своїх пояснень чи заперечень після ознайомлення з матеріалами справи, у тому числі з наданими відповідачем матеріалами, з яких частково були деякі ним сфотографовані, як вказав представник у заяві про ознайомлення із справою.

Як передбачено положеннями ст. 81 ЦПК України у редакції Закону № 2147 VІІІ від 03 жовтня 2017 року, про обов'язок доказування і подання доказівкожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1). У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. (ч.4) Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.(ч.5) Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.(ч.6) Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.(ч.7)

Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності перериваєтьсявчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У запереченнях представника позивача на апеляційну скаргу позивач стверджував про те, що відповідач свідомо змовчував факти про визнання ним боргу за попередні роки, зокрема, він мав сумнів у нарахуванні платежів і тому у червні 2012 року звернувся за роз'ясненнями до позивача з цього приводу, тим самим визнавши борг. (ас. 60, 163).

Водночас, саме по собі звернення за такими роз'ясненнями щодо нарахування комунальних платежів, що призвело до несплати платежів, з якими споживач послуг не погоджувався, що підтверджено наданими ним поясненнями до матеріалів про історію оплати комунальних послуг та інших платежів за період 2010 року по 2014 рік (а.с. 233-252 том-1) не є підтвердженням визнання боргу. Адже відповідачем у ряді випадків не сплачувались платежі у розмірі вказаному позивачем, що пояснює його звернення за роз'ясненнями та інші вимоги до позивача з якими він звертався.

До того ж позивач також мав контролювати недоплату сум за певні місяці за ці роки.

Дослідивши обставини справи суд встановив, що наявний у матеріалах справи розрахунок позивача не підтверджує визнання боржником боргу, з огляду на те, що у квитанціях та у виписці з історії оплати з січня 2010 року по червень 2015 року, доданих до матеріалів справи, вказано конкретний місяць (період), за який він оплачував відповідні житлово-комунальні послуги. Суд вважає, що розрахунок позивача не підтверджує визнання відповідачем боргу, оскільки у квитанціях та у виписці з історії оплати з січня 2010року по червень 2015 року, доданих до матеріалів справи, вказано конкретний місяць (період), за який він проводив оплату, докази про вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання ним заборгованості щодо оплати тих послуг,

Тому у даному випадку положення ч.1 ст.264 ЦК, як підстава переривання строку позовної давності, у матеріалах справи не можуть бути застосовані з огляду на докази, надані відповідачем, оскільки із наданих квитанцій не вбачається, що відповідач сплачуючи поточні платежі за комунальні послуги за весь період не у повному обсязі при цьому сплачував і виставлені йому минулі борги, а тому й доказів про те, що відповідачем вчинялися будь-які дії, що свідчать про визнання ним заборгованості у розумінні ч.1 ст.264 ЦК, як підстава переривання строку позовної давності, у позовних матеріалах та матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 5 ч. З ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 526 та ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 629 ЦК передбачена обов'язковість договору для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, щодо заборгованості по оплаті платежів за спожиті комунальні послуги у межах позовної давності з травня 2012 року по лютий 2015 року ОСОБА_2 була нарахована сума 14 145,31 грн., а сплачено 12 199, 27грн., що підтверджено наданими документами по оплаті послуг: з травня 2012 по грудень 2012 року позивачем нарахована сума 2 809, 24 грн., ним сплачено 1 919,4 грн. різниця між нарахованим та сплаченим складає - 889,83 грн.; за 2013 рік позивачем нарахована сума 4 422, 94 грн., сплачено 3 763,82 грн. різниця між нарахованими та сплаченими сумами складає - 659,12 грн. За 2014 рік позивачем нарахована сума 5 372, 44 грн., ним сплачено 4 975,36 грн. різниця між нарахованим та сплаченим складає - 397,08 грн.; за січень - лютий 2015 року заборгованості не маю, оскільки позивачем було нараховано і відповідно мною сплачено 1540 грн. 69 коп.

Отже, розмір основного боргу у межах позовної давності, а саме з 30.04.2012 по 30.04.2015 складає 1946, 03 грн. (397,08 грн. за 2014 +659,12 грн. за 2013+889,83 грн. за 2012).

Згідно із ст..266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно із ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (ч.1) Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч.2)

Положеннями ст. 257 ЦК визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачем нараховані інфляційні витрати, 3% річних за весь період виплат комунальних платежів у розмірі 1372 гривень 00 коп. - інфляційна складова суми боргу; 175 гривень 15 коп. - 3% річних; можуть підлягати стягненню за період у межах позовної давності з травня 2012 року по лютий 2015 року, тобто у сумі: інфляційні витрати 1372,00 грн. та 3 % річних 175,15 грн.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи з врахуванням наданих відповідачем документівв, дійшов висновку, що з нього підлягає стягненню: загальна сума заборгованості відповідача з урахуванням інфляції та 3 % річних, яка становить - 3493,18 грн. з якої: сума основного боргу складає 1946,03 в грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок шість гривень, 03 коп.), інфляційні витрати 1372,00 грн.(одна тисяча триста сімдесят дві гривні, 00 коп.)та 3 % річних 175,15 грн. (сто сімдесят п'ять гривень, 15 коп.)(відповідний розрахунок відповідача додається).

З огляду на встановлені обставини та на підставі ст.ст.64, 66, 67,162 Житлового кодексу України, ст.ст.257,261,264,266,525,526,530,625,629 ЦК України, ЗаконуУкраїни Про житлово-комунальні послуги та керуючись ст.ст.4,12,13,17,19,76,77,78,81,89, 258, 259, 263, 264,265, 279, 273 ЦПК України ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Житлово-будівельного кооперативу Автомат-2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Автомат - 2", код за ЄДРПОУ 22885068, п/р 26004000023132 в ПАТ "УКРСОЦБАНК", МФО 300023 заборгованість за житлово-комунальні послуги, 3% річних, інфляційну складову суми боргу (інфляційні втрати) та витрати на правову допомогу на загальну суму 3 493 гривень 18 коп., з яких:

- 1946 гривень 03 коп. - заборгованість за житлово-комунальні послуги;

- 1372 гривень 00 коп. - інфляційна складова суми боргу;

- 175 гривень 15 коп. - 3% річних;

Стягнути з з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Житлово-будівельного кооперативу "Автомат - 2", код за ЄДРПОУ 22885068, п/р 26004000023132 в ПАТ "УКРСОЦБАНК", МФО 300023 судовий збір у розмірі 243 грн.60 коп

У решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст.ст.351-356 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційному суду міста Києва.

Суддя: Малинников О.Ф.