Рішення

від 16.05.2018 по справі 805/580/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р. Справа№805/580/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., при секретарі судового засідання Козирєвій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Головне управління МВС, Відповідач-1), Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Міськвідділ МВС, Відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління МВС та до Міськвідділу МВС з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС щодо затримки виконання Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2017 року;

- зобов'язати Головне управління МВС нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час затримки виконання вказаних судових рішень за період з 15 травня 2015 року по 25 червня 2015 року (42 дні) та з 06 липня 2017 року по 27 липня 2017 року (22 дні) у розмірі 12 445,44 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Міськвідділу МВС щодо ненарахування та невиплати належних Позивачу сум при звільненні;

- зобов'язати Міськвідділ МВС нарахувати та виплатити Позивачу: грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 15 травня 2015 року по 05 липня 2017 року у розмірі 108 314,22 грн.; щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за спеціальне звання: одноразову грошову виплату при звільненні за вислугу років; компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2015-2017 роки;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС щодо непроведення розрахунку вислуги років ОСОБА_1 при звільнені та зобов'язати Відповідача-1 внести зміни до наказу п/п Голови ліквідаційної комісії МВС України в Донецькій області від 02 жовтня 2017 року №20 о/с лк та розрахувати вислугу років.

Ухвалою суду від 26 січня 2018 року у справі відкрито загальне провадження.

Після передачі справи на розгляд іншому судді, ухвалою суду від 02 березня 2018 року справу прийнято до розгляду суддею Аляб'євим І.Г.

Ухвалою суду від 22 березня 2018 року вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі до 19 квітня 2018 року.

18 квітня 2018 року до суду надійшла заява Позивача про залишення без розгляду наступних вимог позову: щодо зобов'язання Міськвідділу МВС нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за спеціальне звання та щодо зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 19 квітня 2018 року відповідне клопотання задоволено, а вимоги позову залишені без розгляду.

Водночас, 18 квітня 2018 року до суду надійшло клопотання Позивача про збільшення позовних вимог, у якій він просить стягнути з Міськвідділу МВС одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 23 185,66 грн та грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні з 10 січня 2018 року по день ухвалення судового рішення.

Усною ухвалою суду від 19 квітня 2018 року вказане клопотання задоволено.

Також усною ухвалою суду від 19 квітня 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

До судового засідання, призначеного на 15 травня 2018 року, сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі статей 205, 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за відсутності представників сторін та без здійснення фіксування судового процесу.

ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Позивач зазначає, що:

- 29 серпня 2014 року його звільнено з Міськвідділу МВС;

- наказом 25 червня 2015 року - поновлено на посаді з 30 серпня 2014 року на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року;

- 22 серпня 2015 року - знову звільнено (у зв'язку зі скасуванням згаданої постанови апеляційним судом);

- ще раз поновлено 27 липня 2017 року (внаслідок залишення в силі рішення суду першої інстанції касаційним судом);

- 02 жовтня 2017 року - остаточно звільнено.

Стверджує, що Головним управлінням МВС невчасно виконані судові рішення про поновлення на роботі, що тягне за собою право на компенсацію за затримку виконання судових рішень.

Крім того, зазначає, що судами не вирішено питання про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 15 травня 2015 року по 27 липня 2017 року, тому просить стягнути з Міськвідділу МВС 108 314,22 грн.

Також зазначає, що при звільненні у 2017 році йому неправильно розраховано розмір вислуги років (не враховані періоди вимушеного прогулу у 2015-2017 роках).

Позивач стверджує, що йому виплачено меншу, ніж необхідно, суму одноразової грошової допомоги при звільненні (оскільки її обчислено без врахування до вислуги років періодів вимушеного прогулу у 2015-2017 роках та виходячи з помилково розрахованого середнього розміру грошового забезпечення).

Крім того, стверджує, що при звільненні у 2017 році йому не виплачено компенсації за невикористані щорічні відпустки у 2015-2017 роках.

Оскільки на момент звільнення у 2017 році Позивач не працював, 10 січня 2018 року він звернувся до Міськвідділу МВС із заявою про проведення з ним повного розрахунку при звільненні, проте на момент звернення до суду з цим позовом такий розрахунок не проведено.

Зокрема, на думку Позивача, йому заборговано такі виплати: компенсацію за невикористану відпустку у 2015-2017 роках; заробітну плату за окремі періоди 2015 року; одноразову грошову допомогу при звільненні; середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У зв'язку з цим Позивач просить стягнути середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Головне управління МВС надіслало до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити.

Зазначають, що затримка виконання судових рішень сталася внаслідок їх невчасного надходження, а також внаслідок невизначеності особи, яка має здійснити поновлення - МВС України чи Головне управління МВС в Донецькій області.

Також стверджують, що вислуга років на момент розгляду справи Позивачу вже розрахована, та до неї не включені періоди вимушеного прогулу у 2015-2017 роках, оскільки Позивач працював у цей період.

Міськвідділ МВС також подав до суду відзив на позов, просить у його задоволенні відмовити.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15 травня 2015 року по 05 липня 2017 року зазначають, що Позивач просить стягнути середній заробіток навіть за той період, коли був працевлаштований та отримував грошове забезпечення, а саме за травень - серпень 2015 року.

Також зазначають, що ОСОБА_1 виплачена сума одноразової грошової допомоги при звільненні, тому вимога про її стягнення є неактуальною.

Щодо вимоги про стягнення компенсації за невикористані відпустки зазначають, що при звільненні Позивач не висловив бажання отримати відповідну компенсацію. Стверджують, що компенсація виплачується за невикористану відпустку у році звільнення. Оскільки Позивача звільнено у 2017 року, підстави для виплати компенсації за 2015-2016 роки немає.

У запереченнях Міськвідділу МВС на відповідь на відзив додатково зазначено, що розмір одноразової грошової допомоги правомірно розраховано виходячи із розміру забезпечення на момент звільнення, а Положення Порядку обчислення

середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 не підлягають застосуванню.

Міськвідділ МВС також зауважує, що виплату одноразової грошової допомоги здійснює МВС України, відтак підстав для її стягнення з Міськвідділу МВС немає.

Крім того, стверджують, що на спірні відносини не розповсюджуються вимоги Кодексу законів про працю України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: 85206, АДРЕСА_1. РНОКПП - НОМЕР_1.

З 2003 року Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказами МВС України від 29 липня 2014 року № 1720 о/с та № 963 до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (за дискредитацію) та його звільнено з посади інспектора-чергового чергової частини штабу Міськвідділу МВС.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі № 805/589/15-а задоволено позов ОСОБА_1 до МВС України, Головного управління МВС та Міськвідділу МВС. Визнані протиправними та скасовані накази про звільнення Позивача, а його самого поновлено на відповідній посаді.

Також суд стягнув на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислений по дату ухвалення судового рішення.

Наказом Головного управління МВС від 25 червня 2015 року позивача поновлено на посаді.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Наказом Головного управління МВС від 21 серпня 2015 року № 254 о/с Позивача звільнено з органів внутрішніх справ за дискредитацію за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) з 30 серпня 2014 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 05 липня 2017 року рішення апеляційного суду скасовано, суду першої інстанції - залишено в силі.

Пунктом 1 наказу Головного управління МВС від 27 липня 2017 року скасовано пункт наказу Головного управління МВС від 21 серпня 2015 року № 254 о/с та вирішено вважати ОСОБА_1 поновленим з 30 серпня 2014 року на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу Міськвідділу МВС.

Наказом Головного управління МВС від 02 жовтня 2017 року №20 о/с лк ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 г Положення № 114.

Наказом Головного управління МВС від 12 лютого 2018 року № 3о/с лк внесено зміни до наказу від 02 жовтня 2017 року №20 о/с лк щодо вислуги років та визначено її Позивачу в розмірі 12 років та 07 днів.

Листом від 14 лютого 2018 року № 2364/202/2018 Міськвідділ МВС запросив фінансування для виплати Позивачу одноразової грошової допомоги.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

1. Щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання судових рішень.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України (в редакції, чинній на момент винесення судових рішень про поновлення Позивача на посаді) негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд зазначає, що на спірні відносини розповсюджує свою дію КЗпП, оскільки спеціальним законодавством щодо проходження служби працівниками органів внутрішніх справ відповідне питання не унормовано.

З матеріалів справи вбачається, що постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року фактично виконано 25 червня 2015 року, а ухвалу Вищого адміністративного суду від 05 липня 2017 року - 27 липня 2017 року.

Відповідач-1 пояснив, що зволікання із виконанням рішення суду першої інстанції обумовлено тим, що Позивача звільнено наказом МВС України, а судовим рішенням не визначено особу, яка має поновити його на посаді. Після консультацій з МВС України вирішено, що відповідний наказ про поновлення має виносити Головне управління МВС.

Також Головне управління МВС зазначає, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року ухвалена в порядку письмового провадження та надійшла до Головного управління МВС лише 11 червня 2015 року.

Аналогічно, ухвалу Вищого адміністративного суду від 05 липня 2017 року постановлено в письмовому провадженні, а її копія надійшла до Головного управління МВС 26 липня 2017 року.

Враховуючи викладене, суд не вбачає протиправного зволікання з виконанням рішення суду першої інстанції у період з 14 травня по 11 червня 2015 року, а також щодо виконання рішення суду касаційної інстанції.

Водночас, у період з 11 по 24 червня 2015 року мало місце безпідставне зволікання з виконанням рішення суду. Доводи щодо невизначеності органу, який мав здійснити поновлення не приймаються до уваги, оскільки це є внутрішнім питанням Відповідачів та не може позбавляти Позивача права на отримання компенсації за час затримки виконання судових рішень.

Таким чином, за період з 11 по 24 червня 2015 року Позивачу належить виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішень суду.

Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 3 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

На підставі частини четвертої статті 78 КАС України, суд враховує як розрахункову величину середньоденної заробітної плати Позивача суму, встановлену постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року (194,46 грн, обчислену із заробітної плати Позивача за останні 2 місяці перед звільненням).

Відповідно до листа Мінсоцполітики Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік у періоді з 11 по 24 червня 2015 року - 10 робочих днів, відтак Позивачу належить до виплати 1 944,60 грн середнього заробітку за час затримки виконання судових рішень.

2. Щодо виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 15 травня 2015 року по 05 липня 2017 року.

Відповідно до пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду від 05 липня 2017 року, касаційний суд не вирішував питання про стягнення на користь Позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (за період після ухвалення постанови суду першої інстанції).

За таких обставин, суд вважає за можливе вирішити це питання у справі, що розглядається.

Судом встановлено, що після поновлення на посаді за рішенням суду першої інстанції, Позивачу виплачено грошове забезпечення за період з 01 липня по 03 серпня 2015 року. Це означає, що за цей період відсутні підстави для виплати заробітку за час вимушеного прогулу.

Водночас, у період з 25 по 30 червня 2015 року та з 04 по 22 серпня 2015 року, Позивач хоча і був поновлений на посаді, грошового забезпечення не отримував. Тому стягнення забезпечення за цей період має здійснюватися в рамках вирішення питання про виплату належних при звільненні сум заробітної плати.

Таким чином, Позивачу належить виплатити середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 16 травня по 25 червня 2015 року та за 23 серпня 2015 року по 05 липня 2017 року.

Посилання Міськвідділу МВС на те, що у відповідний період Позивач був працевлаштований у іншому місці не приймаються до уваги, оскільки право на отримання компенсації за вимушений прогул не залежить від отримання особою доходу у відповідний період.

Суд враховує як розрахункову величину середньоденної заробітної плати Позивача суму, встановлену постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року (194,46 грн), обчислену із заробітної плати Позивача за останні 2 місяці перед звільненням.

Відповідно до листів Мінсоцполітики Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік , Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік , Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік у періоді з 16 травня по 25 червня 2015 року та за 23 серпня 2015 року по 05 липня 2017 року загальна кількість робочих днів складає 494 дні.

Таким чином, на за час вимушеного прогулу підлягає стягненню сума 96 063,24 грн.

3. Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні.

Судом встановлено, що Позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у зв'язку зі скороченням штатів виходячи з розміру місячного грошового забезпечення 900 грн (600 грн - оклад, 120 грн - оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років - 180 грн) та 12 повних років вислуги.

Позивач вважає, що при обчисленні допомоги мав враховуватися розмір грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням у 2014 році відповідно до Порядку № 100.

Крім того, зазначає, що до вислуги років мав враховуватися період вимушеного прогулу.

Відповідач-2, свою чергу, зазначає, що період вимушеного прогулу не враховується до вислуги років, оскільки ОСОБА_1 у відповідний період був працевлаштований в іншому місці.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу у міліції, порядок, умови проходження та звільнення з якої, у тому числі, і у частині оплати праці, врегульовані законодавством України, зокрема, але не виключно: Законом України від 20 грудня 1992 року № 565-ХІІ Про міліцію (далі - Закон № 565-ХІІ) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин); Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114; Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція № 499).

Так, частиною першою статті 19 Закону № 565-ХІІ (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно статті 18 Закону № 565-ХІІ порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP.

Відповідно до пунктів 12, 13 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством. Особи рядового і начальницького складу та члени їх сімей користуються відповідно до законодавства правами і пільгами при переїзді залізничним, водним, автомобільним транспортом, медичному обслуговуванні, державному страхуванні, оплаті житлового приміщення, а також мають інші гарантії.

Такі гарантії особам рядового та офіцерського складу, зокрема, при звільненні зі служби визначені у Законі України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей .

Стаття 9 вказаного Закону передбачає, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракт), у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка мас дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей також визначає, що особам начальницького складу органів внутрішніх справ звільненим з органів внутрішніх справ у зв'язку із скороченням штатів за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50-відсотків місячного і грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ в розрахунок місячного грошового забезпечення включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення постійного характеру в розмірах, що були встановлені наказами керівника органу чи підрозділу внутрішніх справ на день звільнення зі служби.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому Верховний Суд України в своїх рішеннях неодноразово висловлював позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

В своїй постанові від 17 лютого 2015 року №21-8а/15 Верховний Суд України зазначив, що будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

Таким чином, у даному випадку пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, отже, передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Таким чином, передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб, тобто рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, крім випадків, коли відповідні питання не унормовані спеціальним законодавством.

Аналогічна правова позиція також зазначена в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці".

Враховуючи, що питання щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні врегульовано спеціальними нормами Закону № 2262 та постанови № 393, підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 є безпідставним.

Таким чином, одноразова грошова допомога підлягає розрахунку в розмірі 50 відсотків саме місячного грошового забезпечення, а не середньої заробітної плати за останні 2 місяці перед звільненням, як це передбачено Порядком № 100.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 804/16182/15.

Таким чином, вимоги позову щодо виплати одноразової грошової допомоги виходячи з розміру середньої заробітної плати за останні 2 місяці перед звільненням, як це передбачено Порядком № 100, не підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає, що Головним управлінням МВС безпідставно не включено до вислуги років Позивача періодів вимушеного прогулу, що також вплинуло на розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей визначений постановою кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.

За змістом цього Порядку до вислуги років зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ.

Таким чином, поновлення на посаді означає, що у період вимушеного прогулу Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, відтак відповідний період має зараховуватися до вислуги років.

Твердження Головного управління МВС на те, що Позивач працював у цей період в іншому місці не приймаються до уваги, з огляду на те, що таке твердження не обґрунтовано посиланням на нормативно-правові акти. Крім того, зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника.

4. Щодо стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки за 2015-2017 роки.

Відповідно до пункту 56 Положення № 114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Як вставлено судом, у 2015-2017 роках, Позивач не знаходився у відпустці. Компенсація за невикористану частину відпустки при звільненні йому не виплачувалася.

Оскільки грошова компенсація передбачена за невикористану відпустку лише в році звільнення, відтак підстав для її виплати за 2015-2016 роки - немає.

Міськвідділ МВС посилається на підпункт 3.4.8 Наказу МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , за правилами якого за бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

На думку Міськвідділу МВС, відсутність волевиявлення Позивача на виплату компенсації унеможливлює її нарахування.

Суд не приймає до уваги такі доводи, оскільки за змістом наведеної норми волевиявлення працівника необхідно лише для надання відпустки. В разі його відсутності - компенсація виплачується автоматично.

Відтак при звільненні Позивачу необхідно було виплатити компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки у 2017 році, що не було зроблено. Така бездіяльність вбачається протиправною.

5. Щодо виплати належних при звільненні сум та затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Сттатею 117 цього Кодексу передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, Позивач на момент звільнення не працював, а з вимогою провести розрахунок звернувся 10 січня 2018 року.

При цьому, станом на момент розгляду цієї справи, йому не виплачено грошове забезпечення за період служби з 25 по 30 червня 2015 року та з 04 по 22 серпня 2015 року.

За твердженням Позивача у цей період він виходив на службу, заступав у наряди, тощо.

Відповідачами не надано доказів на спростування наведеного твердження ОСОБА_1

Крім того, станом на момент розгляду цієї справи Позивачу не виплачено компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки та не у повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до листа Мінсоцполітики Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік у періоді з 10 січня по 17 травня 2018 року кількість робочих днів - 88. На підставі частини четвертої статті 78 КАС України, суд враховує як розрахункову величину середньоденної заробітної плати Позивача суму, встановлену постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року (194,46 грн, обчислену із заробітної плати Позивача за останні 2 повних місяці перед звільненням).

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 17 112,48 грн.

Суд зазначає, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Суд позбавлений можливості чітко встановити розмір сум заборгованих Позивачу при звільненні.

Проте, враховуючи обставини цієї справи, співвідношення виплачених та заборгованих сум, їх характер, а також тривалу процедуру здійснення запиту коштів для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, суд вважає за необхідне зменшити середній заробіток за час затримки розрахунку та стягнути з Міськвідділу МВС 5 000 грн.

6. Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сттатею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем до суду надано договорів про надання правничої допомоги від 03 січня 2018 року, укладений з адвокатом ОСОБА_2, акт прийому передачі виконаних робіт від 18 квітня 2018 року, квитанцію на оплату послуг, а також ордер серії АА № 066645.

Загальна сума витрат на правничу допомогу - 5 000 грн.

Суд вважає, що вказана сума підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (85206, АДРЕСА_1. РНОКПП - НОМЕР_1) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Марцуполь, вул.. Італійська, 32, код ЄДРПОУ 08592158), Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. 50 років Жовтня, буд.2, код ЄДРПОУ 08671484) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо затримки виконання Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та зобов'язати Головне управління МВС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час такої затримки у розмірі 1 944,60 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати належних ОСОБА_1 сум при звільненні та зобов'язати Дзержинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2017 рік, а також грошове забезпечення за період 25 по 30 червня 2015 року та з 04 по 22 серпня 2015 року.

Зобов'язати Дзержинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16 травня по 25 червня 2015 року та з 23 серпня 2015 року по 05 липня 2017 року у розмірі 96 063,24 грн.

Зобов'язати Дзержинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням до вислуги років періодів вимушеного прогулу з 30 серпня 2014 року по 25 червня 2015 року та з 23 серпня 2015 року по 05 липня 2017 року за вирахуванням уже виплаченої суми.

Зобов'язати Дзержинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2017 рік.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області внести зміни до наказу Голови ліквідаційної комісії МВС України в Донецькій області від 02 жовтня 2017 року №20 о/с лк щодо розміру вислуги років ОСОБА_1 та обчислити її з урахуванням періодів вимушеного прогулу з 30 серпня 2014 року по 25 червня 2015 року та з 23 серпня 2015 року по 05 липня 2017 року.

Стягнути з Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5 000 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати правничої допомоги у розмірі 2 500 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати правничої допомоги у розмірі 2 500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Вступна та резолютивна частини рішення складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 травня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29 травня 2018 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.