Рішення

від 24.05.2018 по справі 903/481/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2018 р. Справа № 903/481/17

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Якушевої І.О., суддів Слободян О.Г., Кравчук А.М., за участю секретаря судового засідання Чорного С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/481/17

за позовом заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

до орендного будівельно-монтажного управління Репер

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і будівлями, зобов'язання до вчинення дій,

за участю представників:

від Міністерства оборони України: н/з

від управління капітального будівництва Міністерства оборони України: н/з

від відповідача: ОСОБА_1-адвокат, (договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 24.05.2018р., довіреність б/н від 24.05.2018р.),

в судовому засіданні взяв участь заступник військового прокурора Луцького гарнізону ОСОБА_2 (пос. №045818 від 01.02.2017р.),

в с т а н о в и в:

заступник військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України в червні 2017 року звернувся з позовом до орендного будівельно-монтажного управління Репер про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і будівлями, зобов'язання до вчинення дій.

На обґрунтування позовних вимог посилається на таке:

- рішенням господарського суду Волинської області від 29.07.2014р. у справі №903/564/14 за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський до виконавчого комітету Луцької міської ради рішення № 498 від 30.10.1999р. Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки орендному будівельно-монтажному управлінню Репер військової частини АО200 МО України та ОСОБА_3 акт на право постійного користування землею серії І-ВЛ № 000133 від 30.10.1999р., виданий ОБМУ Репер в/ч А0200 МО України, визнано недійсними та скасовано.

Однак, незважаючи на скасування Державного акта на право користування земельною ділянкою та відсутність будь-яких правових підстав на користування спорудами та земельною ділянкою площею 1,04 га, що розташована у Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 3, ОБМУ "Репер" продовжує займати зазначену ділянку та будівлі, які на праві власності належать Міністерству оборони України та перебувають на балансі ЗУКБ МОУ. При цьому ОБМУ "Репер" використовує земельну ділянку та об'єкти у власних потребах, чим створює перешкоди у користуванні належному користувачу майном та завдає шкоди економічним інтересам держави.

Крім цього, у листопаді 2015 року представником ЗУКБ МОУ здійснено виїзд на територію військового містечка №35 (м.Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3) з метою обстеження будівель.

Під час обстеження встановлено, що на території військового містечка в будівлях, які обліковуються на балансі ЗУКБ МОУ, розміщується ОБМУ "Репер", представником від якого був ОСОБА_4 Будь-яких документів щодо законності користування будівлями та земельною ділянкою останніми представнику ЗУКБ МОУ надано не було.

Представник ОБМУ Репер не допустив представника ЗУКБ МОУ до внутрішнього огляду будівель, які належать МО України.

Таким чином, службові особи ОБМУ Репер самовільно захопили та використовують державне майно: шість будівель загальною площею 1 771,20м.кв., що розташовані на земельній ділянці площею 1,04 га.

За вказаним фактом військовою прокуратурою Луцького гарнізону внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016030220000110 від 19.05.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало у її віданні.

Прокурор в інтересах позивача просив зобов'язати ОБМУ Репер усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею - 1,04 га, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, Карпенка-Карого, 3, та перебуває на балансі Міністерства оборони країни, шляхом припинення її фактичного використання; зобов'язати ОБМУ Репер звільнити будівлі (інвентарний номер 255 - контора; і. н. 256 - складське приміщення; і. н. 257 - гараж на три бокси; і. н. 258 - механічні майстерні; і. н. 259 - столярний цех; і. н. 260 - КПП), загальною площею 1,04га за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, та перебувають на балансі Управління капітального будівництва Міністерства оборони України, шляхом припинення їх фактичного використання; зобов'язати ОБМУ Репер передати у натурі будівлі (інвентарний ер 255 - контора; і. н. 256 - складське приміщення; і. н. 257 - гараж на три бокси; 258 - механічні майстерні; і. н. 259 - столярний цех; і. н. 260 - КПП), загальною площею 1771,20 м.кв, належному користувачу - Міністерству оборони України в особі управління капітального будівництва Міністерства оборони країни, а також земельну ділянку, площею 1,04 га за адресою: м Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, на якій розміщені вказані будівлі, належному користувачу - Міністерству оборони України.

Ухвалою суду від 16.06.2017р. підтверджено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави по справі №903/481/17; порушено провадження у справі, зобовязано подати суду: Міністерство оборони України: доводи по суті позову; докази реєстрації права власності на майно та земельну ділянку площею 1,04 га за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3; Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України: докази в підтвердження статусу юридичної особи; доводи по суті позову, докази реєстрації права власності на майно та земельну ділянку площею 1,04 га за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3; відповідача: статут, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; правовстановлюючі документи на майно та земельну ділянку площею 1,04 га за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3 (свідоцтво про право власності, договір оренди, державний акт тощо).

Ухвалою суду від 11.07.2017р. розгляд справи згідно із ст. 77 ГПК України відкладено на 25.07.2017р. з метою з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неподання витребуваних доказів.

Згідно з довідкою про неможливість проведення судового засідання 25.07.2017р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Філатової С.Т., засідання у справі № 903/481/17 не відбулось. Ухвалою суду від 01.08.2017 р. справу призначено до розгляду на 14.08.2017р. на 11:00 год.

14.08.2017 р. позивач - Міністерство оборони України вимог ухвали суду не виконав, витребуваних документів не подав, звернувся до суду к клопотанням від 11.08.2017р. №464 про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника в судовому засіданні в Івано-Франківському міському суді. Просив без участі представника МОУ розгляд справи не проводити.

Прокурор та представник відповідача клопотання не заперечили, поклавшись на розсуд суду.

Відповідач у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням від 14.08.2017р. про зупинення провадження у справі до вирішення Рівненським апеляційним господарським судом справи №903/564/14 за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №498 від 30.10.1999 року Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки орендному будівельно-монтажному управлінню Репер військової частини А0200 МО України , державного акту на право постійного користування землею серії І-ВЛ №000133 від 11.11.1999 року., мотивуючи тим, що позовні вимоги значною мірою обґрунтовуються рішенням господарського суду у Волинській області по справі № 903/564/14 від 29.07.2014 року. Разом з тим, ОБМУ Репер 07 серпня 2017 року подало апеляційну скаргу на вищевказане рішення господарського суду Волинської області.

Прокурор вимоги ухвали суду від 01.08.2017р. не виконав, у судовому засіданні 14.08.2017р. звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду спору зв'язку з необхідністю отримати відомості у ДВС щодо ходу та строку виконання рішення господарського суду Волинської області від 23.03.2010р. №4-40/38.

Відповідач клопотання підтримав.

Ухвалою суду від 14.08.2017р. за клопотанням прокурора від 14.08.2017 р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 29.08.2017р., розгляд справи згідно із ст. 77 ГПК України призначено на 28.08.2017р.; зобов'язано подати прокурору, Міністерству оборони України доводи по суті заперечень відповідача; докази реєстрації права власності на майно та земельну ділянку площею 1,04 га за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3; докази виконання рішення господарського суду Волинської області № 4/40-38 від 25.05.2010р. управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України: докази в підтвердження статусу юридичної особи; докази реєстрації права власності на майно та земельну ділянку площею 1,04 га за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3; доводи по суті заперечень відповідача; відповідачу: статут, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; правові підстави користування майном - правовстановлюючі документи на майно та земельну ділянку площею 1,04 га за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3 (свідоцтво про право власності, договір оренди, державний акт тощо)., докази виконання рішення господарського суду Волинської області №4/40-38 від 25.05.2010р.; докази в підтвердження обставин, зазначених у клопотанні від 14.08.2017р. про зупинення провадження у справі.

Прокурор відділу військової прокуратури Луцького гарнізону в заяві від 28.08.2017р. повідомив, що виникла необхідність у зменшенні позовних вимог, які виклав у наступній редакції: Зобов'язати ОБМУ "Репер" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (площею-1,04 га), що знаходиться за адресою:м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого,3 та перебуває на балансі МОУ шляхом припинення її фактичного використання. Зобов'язати ОБМУ "Репер" передати в натурі земельну ділянку площею 1,04 га за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого,3 належному користувачу-МОУ. Судові витрати покласти на відповідача .

На виконання вимог ухвали суду щодо виконання рішення № 4/40-38 за немайновою вимогою щодо звільнення орендованих приміщень військова прокуратура Луцького гарнізону додала лист - відповідь на запит № 7667/03-34/03-1 управління ДВС, згідно з яким наказ № 4/40-1, виданий господарським судом Волинської області, надійшов для виконання до відділу ДВС 20.04.2012 р. 24.04.2012 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 32325627. Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві державним виконавцем винесено 29.12.2012 р. У відповідності до інформації Луцького районного відділу ДВС ГУЮ у Волинській області виконавче провадження знищено на підставі акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 26.02.2016 р. У зв'язку з цим немає можливості надати детальну інформацію про хід виконання виконавчого провадження та відомості про отримання стягувачем виконавчого документу. Повторно виконавчий документ на адресу відділу ДВС не надходив.

Проте, інформація стосується наказу про стягнення з ОМБУ "Репер" на користь Західного управління капітального будівництва МОУ грошових коштів - 22 135,95 грн., а інформації про виконання немайнової вимоги до ОМБУ "Репер" суду не надано.

Міністерство оборони 22.08.2017р. на вимогу суду щодо надання доказів реєстрації права власності на земельну ділянку додало до матеріалів справи завірену копію Луцького МВК від 02.08.1977р. № 304, завірену копію звірки обліку площі земельних ділянок, які перебувають на обліку КЕВ м. Володимир-Волинський, завірену копію усунення розбіжностей між обліковими даними Міноборони і Державного агенства земельних ресурсів України, завірену копію схеми військового містечка № 65.

28.08.2017 р. позивач - Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився. Ухвала суду від 01.08.2017 р. повернута органом поштового звязку з відміткою: "За закінченням встановленого строку зберігання". Ухвала суду від 14.08.2017 р. направлена на адресу позивача 15.08.2017 р., що підтверджується копією реєстру вихідної кореспонденції господарського суду Волинської області від 15.08.2017р.

Представник орендного будівельно-монтажного управління Репер в судовому засіданні і в заяві від 28.08.2017р. відмовився від клопотання від 14.08.2017р. про зупинення провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву від 28.08.2017р. зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, такими, що обгрунтовані неправильним застосуванням норм матеріального права та підтверджені недопустимими та неналежними доказами, просив в позові відмовити виходячи з такого:

-на підтвердження виконання рішення у справі № 903/564/14 позивачем до справи не додано жодного доказу. Водночас, існує постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 у справі № 876/12940/13 за позовом управління капітального будівництва Міністерства оборони України до виконавчого комітету Луцької міської ради, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України та орендне будівельно-монтажне управління Репер , про визнання протиправним і скасування рішення в частині передачі земельної ділянки в постійне користування, спонукання до вчинення певних дій.

Згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-8424/11 (876/12940/13) від 26.11.2014 року колегія суддів дійшла висновку, що Міністерство оборони України, в межах своїх повноважень, добровільно відмовилось від прав на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про Збройні Сили України Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Органами, що здійснюють управління військовим майном згідно зі ст.2 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. При цьому передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності) належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.

У свою чергу Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

В матеріалах справи наявні листи військової частини А0200 № 234 від 30.06.1999р. та лист військової частини А3779 № 33 від 21.03.1997р. щодо вилучення з переліку земель Міністерства оборони України земельної ділянки в м. Луцьку по вул. Карпенка Карого, 3 площею 1,4 га (на якій розташована виробнича база ОБМУ Репер в користування ОБМУ Репер .

Згідно з листом начальника розквартирування військ і капітального будівництва - начальника Головного управління Збройних Сил України через відсутність грошових коштів дозволено здійснення розрахунку з ОБМУ Репер за виконані роботи основними засобами.

Спірне рішення № 498 прийнято 30.10.1999р., а державний акт на право постійного користування землею виданий у листопаді 1999 року.

Крім того, згідно доданих доказів про користування спірними приміщеннями та земельною ділянкою вбачається, що відповідачем має бути інша особа - громадська організація антисаботажне об'єднання Барикада Самооборони (ОСОБА_2), а не відповідач.

Єдиним та допустимим доказом для підтвердження особи права власності на нерухоме майно є докази державної реєстрації за неї права власності на це майно у державному реєстрі прав власності. В даній справі відповідні витяги з Єдиного реєстру об'єктів державної власності про спірне майно відсутні.

Отже, сам по собі акт приймання - передачі майна не тягне за собою безумовного набуття права власності на нерухоме майно особою, якій воно передається.

Щодо підставності позову прокурора відповідач посилався на таке. 15.07.2015 року набрав чинність розділ IV Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VІІ, який визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, в тому числі, ст. 23, що встановлює підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді. Цим Законом було внесено також зміни до ГПК України, зокрема до статей 2 та 29. Відповідно до ст.ст. 2, 29 ГПК України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч. 2 або 3 ст. 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому ст. 63 цього Кодексу.

Отже, після 15.07.2015 року, прокурор звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

При цьому, у випадках відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор безсумнівно має право на подання позову в інтересах держави.

Якщо ж такий орган існує, то в такому разі прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва. Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України шляхом подання належних та допустимих доказів. Зокрема, такими доказами можуть бути: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення диспиплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків (ст. 14 Закону України "Про державну службу", який діяв до 01.05.2016 року; глава 2 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року 889-УІШ).

Водночас, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції" від 12.04.2006 року). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції" від 07.06.2001 року). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.

Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції" від 24.07.2003 року, рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії" від 18.02.1997 року).

Відтак, саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва.

Одночасно відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності до вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і будівлями, зобов'язання вчинити дії. Заяву обґрунтував наступним: прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі МОУ, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема: від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2009 року Західне УКБ направило на адресу ОБМУ Репер заяву № 133 про припинення дії договору оренди № 13 від 28.02.2003 року з 01.03.2009 року в зв'язку із систематичними порушеннями і невиконанням умов договору оренди. Одночасно відповідно до п. 2.3. договору оренди було запропоновано повернути майно та звільнити займані приміщення не пізніше 31.03.2009 року (абз. 7 стор. 4 рішення господарського суду Волинської області у справі № 4/40-38 від 23.03.2010 року).

Крім того, існує судове рішення у справі № 4/40-38 від 23.03.2010 року, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 року, про задоволення вимог військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України в особі управління капітального будівництва МОУ про стягнення коштів та зобов'язання ОМБУ Репер звільнити окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення будівлі виробничої бази в м. Луцьку по вул. Карпенка Карого,3, загальною площею 1 814 кв.м.

У справі № 876/12940/13 (2а-8424/11) ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду встановлено, що згідно з наказом Міністра оборони України № 234 від 10.05.2007р. Про передачу виробничої бази у місті управлінню капітального будівництва Міністерства оборони Україн вилучено з балансу управління капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ) і передано як основні фонди управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України на баланс (до статутного фонду) будівлі виробничої бази згідно з Переліком будівель виробничої бази за адресою: м. Луцьк, вул. К. Карого, З.

02.07.2007р. між Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та ОБМУ Репер був укладений додатковий договір № 2 до договору оренди № 13 від 28.02.2003р., згідно з умовами якого останньому передано у тимчасове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення будівлі виробничої бази за адресою: м. Луцьк, вул. К. Карого, 3, загальною площею 1814 кв.м (а.с.19-21). 05.07.2011р. Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулось до виконавчого комітету Луцької міської ради щодо переоформлення на нього права постійного користування землею по вул. К. Карого, 3 площею 1,04 га, наданого ОБМУ Репер .

Листом № 11-21/3750 від 22.07.2011р. останнім було повідомлено, що для переоформлення права постійного користування спірною землею управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України необхідно подати в управління земельних ресурсів Луцької міської ради правовстановлюючі документи: свідоцтво про право власності та технічний паспорт на будівлі, які знаходяться на вищевказаній земельній ділянці; правові документи, які підтверджують правонаступництво управлінням всіх прав та обов'язків, які належали ОБМУ Репер відповідно до їх статуту.

Вищевказаних документів для розгляду Луцькою міською радою питання щодо переоформлення права постійного користування спірною землею Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України не надано.

Незважаючи на це та всупереч своєму обов'язку з управління державним майном, станом на час подання прокурором позову МОУ, ЗУКБ МОУ не вжили заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі.

При зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі МОУ прокурор не заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності, так як і МОУ чи ЗУКБ МОУ,набувши статус позивача, питання про поновлення строку позовної давності не порушували, а також не надано жодним із останніх доказів поважності причин пропуску звернення до суду.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Вказав, що не є представником відповідача і не уповноважений представляти його інтереси.

В письмових поясненнях від 28.08.2017 р. представник відповідача зазначив, що статуту, інших реєстраційних документів ОМБУ "Репер" надати не може, оскільки ці документи вилучені СУ ГУ НБУ у Волинській області за КЛ № 4201603022000110 від 19.05.2016 р., а державний реєстратор Луцького району знаходиться у відпустці. Спірне майно, нежитлові будівлі за ОМБУ "Репер" не зареєстровано, виконавчий лист у справі № 4/46/10 був повернутий, оскільки будівлі на праві приватної власності належать приватним фізичним особам. Земельну ділянку по вул. Карпенка-Карого, 3 ОМБУ "Репер" використовує на сьогодні в НТВУ "Технічне Бюро Кадастру" замовлено технічну документацію із винесенням меж в натурі, присвоєнням кадастрового номеру земельній ділянці. Просив суд при винесенні рішення врахувати, що судовий збір сплачений не в повному обсязі, стягнути із позивача суму недоплаченого судового збору, яким визначити із вартості майна, оскільки позов є майнового характеру, а судовий збір сплачений як з немайнового.

Ухвалою суду від 28.08.2017р., зважаючи на складність справи, подання чисельних додаткових доказів та пояснень у судовому засіданні 28.08.2017р., що потребує витребування додаткових доказів та їх дослідження, за спливом строку розгляду справи, імперативно визначеного ст. 69 ГПК України, розгляд справи № 903/481/17 призначено в колегіальному складі господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29.08.2017р. справу №903/481/17 розподілено колегії суддів: головуюча суддя Філатова С.Т., судді Пахолюк В.А., Бондарєв С.В.

Ухвалою суду від 29.08.2017р. справу № 903/481/17 прийнято до провадження; призначено розгляд справи на 26.09.2017р. Зобовязано подати суду: прокурора, Міністерство оборони України: докази створення відповідачем перешкод у використанні майна на час пред'явлення позову, докази виконання (невиконання) рішення господарського суду Волинської області №4/40-38 від 25.05.2010р. щодо зобов'язання ОБМУ "Репер" звільнити окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення будівлі виробничої бази; доводи по суті заперечень відповідача, зокрема щодо посилань відповідача на те, що відповідачем має бути інша особа, реєстрації права власності на вказане майно та земельну ділянку, судового збору тощо); позивачів - Міністерство оборони України, Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України: доводи в межах повноважень щодо відмови прокурора від позовних вимог в частині звільнення та передачі будівель; Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України: докази створення відповідачем перешкод у використанні майна на час пред'явлення позову; докази в підтвердження статусу юридичної особи; докази реєстрації права власності на майно та земельну ділянку; обґрунтовані доводи по суті заперечень відповідача від 28.08.2017р. щодо позовної давності, відсутності правовстановлюючих документів, судового збору тощо, докази виконання (невиконання) рішення господарського суду Волинської області №4/40-38 від 25.05.2010р.

У судовому засіданні 26.09.2017р. прокурор просив залишити без розгляду клопотання про відмову від позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні спірними приміщеннями та розглядати справу в межах первинної позовної заяви.

Додав до матеріалів справи копію акту звірки обліку площі земельних ділянок, які використовуються військовими частинами, державними підприємствами, установами та організаціями Міністерства оборони України та перебувають на обліку у КЕВ м. Володимир-Волинський станом на 01.04.2017р., підписаного начальником КЕВ м. Володимир-Волинський та заступником начальника головного управління Держгеокадастру у Волинській області; відомості КЕВ м. Володимир-Волинський наявності та використання земельних ділянок.

У додаткових поясненнях від 26.09.2017р. прокурор зазначав, що твердження відповідача про те, що рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №2а/8424/11 від 26.11.2014р. встановлено факт добровільної відмови Міністерства оборони України від спірної земельної ділянки площею 1,04 га у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого 3 на користь ОБМУ Репер не відповідає дійсності та не відображає дійсну позицію Міністерства оборони України щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та реалізує державну політику у сфері оборони.

Відповідно до п. 8 Указу Президента України Про положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України (далі Положення) Міноборони України очолює Міністр.

Пунктом 9 Положення визначено, що Міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Міноборони України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Міноборони України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

До даного часу не існує жодного нормативного документу Міністерства оборони України, прийнятого та зареєстрованого у встановленому законом порядку, про відмову оборонного відомства від права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.07.2014р. у справі №903/564/14, яке набрало законної сили, достовірно встановлено приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони.

У зв'язку з недостатнім фінансуванням до даного часу ні Міністерством оборони України, ні балансоутримувачем - Західним управлінням капітального будівництва МО України, відповідні правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянка не оформлені.

Однак, відсутність встановленої Земельним кодексом України документації про оформлення права користування вказаною земельною ділянкою не позбавляє її статусу земель оборони.

Аналогічним чином Міністерством оборони України не приймалось рішень щодо відчуження на користь третіх осіб (не пов'язаних з діяльністю МОУ) спірного нерухомого майна, яке збудоване за державні кошти та знаходиться на території спірної земельної ділянки.

Згідно з наказом Міністра оборони України № 234 від 10.05.2007р. Про передачу виробничої бази у місті управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України вилучено з балансу управління капітального будівництва Міністерства оборони України (місто Київ) і передано як основні фонди управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України на баланс (до статутного фонду) будівлі виробничої бази згідно з Переліком будівель виробничої бази за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3.

На виконання вимог суду та на спростування тверджень відповідача про те, що спірне майно перебуває у розпорядженні третіх осіб, повідомив, що 27.07.2017р. під час спроби огляду території (спірної земельної ділянки і будівель) у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 3 представник ОМБУ Репер не допустила співробітників поліції на вказану територію, посилаючись на державний акт на право постійного землекористування серії І-ВЛ №000133. Однак, цей акт скасовано рішенням господарського суду Волинської області від 29.07.2014р.

Аналогічним чином у листопаді 2015 року під час чергової спроби оглянути належні позивачу 2 нежитлові приміщення по вул. Карпенка-Карого, З у м. Луцьку, представник ОМБУ Репер не допустив представників управління капітального будівництва МО України до огляду спірних будівель, про що складений відповідний акт.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.07.2014р. встановлено, що спірна земельна ділянка по вул. Карпенка-Карого, 3 у м. Луцьку площею 1,04 га відноситься до земель оборони, перебуває у державній власності та у користуванні Міністерства оборони України.

Відповідно до технічних паспортів спірні будівлі, які знаходяться на території вищевказаної земельної ділянки, також перебувають у державній власності та у 2007 року відповідно до наказу Міністра оборони України передані на баланс управління капітального будівництва Міністерства оборони.

Таким чином, власником усього спірного майна є держава, а користувачами землі та будівель - позивачі.

На відміну від даних позовних вимог, які ґрунтуються на усуненні перешкод власнику майна у вільному доступі та розпорядженні своїм майном, позовні вимоги прокурора у справі №4/40-38 виходили з неналежного виконання відповідачем умов правочину - договору оренди №13 від 28.02.2003р. та додаткового договору оренди № 2 від 02.07.2007р. в частині повернення власнику орендованого майна після завершення строку дії договору оренди.

До пояснень додав копії технічних паспортів на будівлі, що знаходяться по вул. Карпенка-Карого, 3 у м. Луцьку.

У додаткових поясненнях від 26.09.2017р. представник відповідача зазначив, що в судовому засіданні 26.09.2017 року прокурор виклав позицію щодо сплати судового збору із розрахунку вартості спірного майна з посиланням на акт № 1 про результати інвентаризації активів та зобов'язань управління капітального будівництва станом на 01 січня 2017 року, що за його переконаннями складає 11 782,51 грн. (залишкова вартість), 216432,00 грн. (балансова вартість). Дійсна вартість спірного майна складає: 11 782 510грн. залишкова вартість, 21 643 200,00грн. балансова вартість. Відтак, сума судового збору із вимоги про усунення перешкод у користуванні майном - нежитловими будівлями повинна бути сплачена судовим збором у розмірі 176 737,65 грн. Щодо суми судового збору за вимогою про зобов'язання ОБМУ Репер усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом припинення її фактичного користування вважає, що її слід розглядати як немайнову вимогу, оскільки фактично ставиться питання про припинення права користування майном як юридичний факт. Земельна ділянка зареєстрована як сформована до 2002 року, відтак доводи прокурора, що відповідач чинить перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою, що пов'язує з неможливістю її зареєструвати, є неспроможними і такими, до яких слід відноситися критично.

На звернення ОМБУ Репер від 06.09.2017 до ГУ Держгеокадастру у Волинській області відповідачем отримано відомості з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою, на земельну ділянку, яка зареєстрована за адресою. Зокрема, отримано висновок Луцького міського управління архітектури та містобудування Волинської області з погодження видачі державного акту на право постійного користування землею ОМБУ Репер .

Згідно з інформацією, що міститься в ДЗК (з публічної кадастрової карти), спроможність мати у власності земельну ділянку МО України за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 3 взагалі не вбачається. Натомість, з наданих одним із позивачів доказів - інформаційних даних щодо усунення розбіжностей між обліковими даними МО України і Державного агентства земельних ресурсів України по КЕВ м. Володимир-Волинський, встановлено розбіжність по земельній ділянці (спірній) в 1,0708 га. Відтак доводи про те, що земельна ділянка, що на праві постійного користування використовується відповідачем належить МО, є передчасними.

Оскільки доводи і заперечення сторін містять протилежні висновки щодо розміру, конфігурації, належності земельної ділянки, водночас, правовстановлюючі та реєстраційні документи сторонами не надані, з метою визначення факту належності та самовільного зайняття земельної ділянки, наявність правовстановлюючих документів,

Ухвалою суду від 26.09.2017р. на підставі ст. 30, ч. 4 ст. 65 ГПК України було зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (вул. Винниченка, 67, м.Луцьк, Волинська область, 43000) провести позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства орендним будівельно-монтажним управлінням Репер (45605, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул.. Промислова, 17, код ЄДРПОУ 20130058) при використанні земельної ділянки площею 1,04 га за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3; проведення перевірки було доручено Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, оскільки відповідно до ст.19 Закону України Про охорону земель , п.п.25-1 п.4 Положення про державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 14.01.2015 №15, вказаний орган організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2017р. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів та у зв'язку з тим, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області було зобов'язано провести перевірку з питань дотримання земельного законодавства (наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, будівлі, які знаходяться на ній тощо) орендним будівельно-монтажним управлінням Репер (45605, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17, код ЄДРПОУ 20130058) при використанні земельної ділянки площею 1,04 га за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, розгляд справи було відкладено на 17.10.2017р.

29.09.2017р. ОСОБА_5 Правосуддя прийнято постанову про звільнення з посади суддів Пахолюк В.А., Бондарєва С.В. у зв'язку з поданням заяви про відставку.

10.10.2017р. ОСОБА_5 Правосуддя прийнято постанову про звільнення з посади судді Філатової С.Т. у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2017р. було визначено головуючою у справі суддю Якушеву І.О.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.10.2017р. було визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Якушева І.О., судді Дем'як В.М., Костюк С.В.

Ухвалою суду від 20.10.2017р. розгляд справи призначено на 29.11.2017р.

23.10.2017р. Управління з контролю за використанням та охороною земель направило лист в якому повідомило, що на виконання ухвали господарського суду Волинської області від 26.09.2017р. спеціалістом Управління здійснено контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів шляхом проведення позапланової перевірки ОБМУ Репер при використанні земельної ділянки за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3.

До листа додано копію клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації для здійснення перевірки та копію акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки в м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого,3.

В судовому засіданні 29.11.2017р. прокурор позов підтримав; подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Представники Міністерства Оборони України, Західного управління капітального будівництва МОУ та відповідача в судове засідання не з'явились.

Факт належного повідомлення позивачів та відповідача підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0316801908478 від 27.10.2017р, №7900512791839 від 27.10.2017р., № 4560500096870 від 27.10.2017р.

29.11.2017р. Міністерство оборони України подало клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника у розгляді іншої судової справи; просило суд справу без участі представника Міністерства не розглядати.

Враховуючи клопотання прокурора відділу військової прокуратури, поданого в судовому засіданні 29.11.2017р., строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - до 05.01.2018р. включно; зважаючи на невиконання прокурором, позивачами вимог ухвали суду від 26.09.2017р. та необхідність витребування нових доказів, розгляд справи ухвалою суду від 29.11.2017р. колегією суддів у складі головуючої судді Якушевої І.О., суддів Костюк С.В., Демяк В.М. було відкладено на 21.12.2017р.

Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу Діловодство спеціалізованого суду , суддя Демяк В.М. з 21.12.2017р. по 05.01.2018р. перебувала у відпустці.

Згідно з протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2017р. автоматичний розподіл не відбувся, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Згідно з довідкою про неможливість проведення судового засідання від 21.12.2017р. судове засідання, що було призначене на 21.12.2017р., не відбулося у зв'язку з неможливістю здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.01.2018р. по справі № 903/481/17 суддю Дем'як В.М. замінено на суддю Слободян О.Г.

Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу Діловодство спеціалізованого суду , суддя Костюк С.В. з 02.01.2018р. по 16.01.2018р. перебуватиме у відпустці.

У зв'язку з цим, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.01.2018р. по справі № 903/481/17 суддю Костюк С.В. замінено на суддю Дем'як В.М.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 розділу XI Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Розглянувши матеріали справи № 903/481/17, господарський суд дійшов висновку про те, що справу № 903/481/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження; ухвалою суду від 11.01.2018р. прийняв справу до провадження; постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття підготовчого провадження; призначив підготовче засідання на 07.02.2018р.

В судове засідання 07.02.2018р. прокурор та представники позивачів: Міністерства оборони України та Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України не з'явились; вимог ухвали суду від 11.01.2018р. не виконали.

07.02.2018р. від військової прокуратури Луцького гарнізону надійшло клопотання № 411 від 06.02.2018р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю прокурорів.

07.02.2018р. представник відповідача подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду і просив суд винести окрему ухвалу щодо неналежного виконання професійних обовязків заступником військового прокурора Луцького гарнізону.

Заяву відповідач обґрунтував тим, що у справі відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Відповідач зазначив, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України шляхом подання належних та допустимих доказів. Зокрема, такими доказами можуть бути: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків. В цій справі прокурором не визначено підстави звернення до суду з даним позовом саме військовою прокуратурою Луцького гарнізону, не надано докази, які підтверджують повноваження останнього; не визначено, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави; не визначено орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт; відсутні обставини, що свідчать про нездійснення та неналежне здійснення цим органом захисту інтересів держави, та доказ в їх обґрунтування. Проігноровано факт прямої заборони до представництва (а фактично конфлікт інтересів) на представництво у цій справі, що пов'язане з тим, що прокурором Гончар Б.С., котрий підписав позов та здійснює представництво у цій справі,є одночасно прокурором за кримінальним провадженням № 4201630220000110 від 19.05.2016р.

Оскільки прокурором і позивачами не було виконано вимог ухвали суду від 11.01.2018р., що перешкоджало завершенню підготовчого провадження, суд оголосив перерву до 06.03.2018р. на підставі п. 2 ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, повідомивши позивачів та відповідача про дату, час, місце судового засідання, вчинення відповідних дій та визнавши явку представника військової прокуратури в судове засідання обов'язковою.

Відповідно до відомостей, що містилися в табелі обліку робочого часу програмного комплексу Діловодство спеціалізованого суду, суддя Дем'як В.М. 06-07.03.2018р. перебувала у відпустці.

Враховуючи принцип незмінності складу суду, встановлений ч. 13 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, 05.03.2018р. судом було складено довідку про неможливість проведення судового засідання 06.03.2018р. у зв'язку з перебуванням судді Дем'як В.М. у відпустці.

У зв'язку з усуненням обставин, що спричинили неможливість проведення судового засідання 06.03.2018р., ухвалою суду від 12.03.2018р. справу № 903/481/17 було призначено до розгляду на 23.03.2018р. На підставі ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів - до 11.04.2018р.

21.03.2018р. заступник військового прокурора через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про приєднання до матеріалів справи копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Представники Міністерства оборони України, Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України в судове засідання 23.03.2018р. не з'явились.

Західне Управління капітального будівництва Міністерства оборони України в заяві № 42 від 22.03.2018р. зазначило, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи без участі представника УКБ.

В засіданні 23.03.2018р. суд розглянув заяву представника відповідача № б/н від 07.02.2018р. про залишення позову без розгляду та залишив її без задоволення.

Ухвалою суду від 23.03.2018р. підготовче провадження було закрито; призначено справу до розгляду по суті на 11.04.2018р.

11.04.2018р. представник відповідача через відділ документального забезпечення та контролю подав заяву від 11.04.2018р. про відвід колегії суддів: головуючій судді Якушевій І.О., суддям Дем'як В.М., Слободян О.Г.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а тому на підставі ч. ч. 1 -3, 7 ст. 39, п. 5 ч.1 ст. 228, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі № 903/481/17 до вирішення питання про відвід колегіальному складу господарського суду за заявою представника орендного будівельно-монтажного управління Репер .

Ухвалою суду від 13.04.2018р. у задоволенні заяви представника орендного будівельно-монтажного управління Репер про відвід колегіальному складу суду у справі №903/481/17 відмовлено.

Ухвалою суду від 16.04.2018р. провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду по суті на 10.05.2018р. 10.05.2018р. заступник військового прокурора Луцького гарнізону через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить:1.Зобов'язати ОБМУ Репер усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (площею - 1,04 га), що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Каргпенка-Карого, 3, та перебуває на балансі Міністерства оборони України, шляхом припинення її фактичного використання; 2.Зобовязати ОБМУ Репер звільнити будівлі (інвентарний номер 255 -контора; і. н. 256 - складське приміщення; і. н. 257 - гараж на три бокси; і. н. 258 , механічні майстерні; і. н. 259 - столярний цех; і. н. 260 - КПП), загальною площею 1771,20 кв.м , які розташовані на земельній ділянці площею 1,04 га за адресою: м Луцьк, вул. Карпіенка-Карого, 3, та перебувають у власності держави в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, шляхом припинення їх фактичного використання; 3.Зобовязати ОБМУ Репер передати в натурі будівлі (інвентарний номер 255 - контора; і. н. 256 - складське приміщення; і. н. 257 - гараж на три бокси; і. н. 258 - механічні майстерні; і. н. 259 - столярний цех; і. н. 260 - КПП), загальною площею 1771,20 м", належному власнику - Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України, а також земельну ділянку, площею 1,04 га за адресою: м Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, на якій розміщені вказані будівлі, належному користувачу - Міністерству оборони України.

На обґрунтування клопотання посилається на те, що в процесі судового розгляду позивачем - Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України було проведено державну реєстрацію на спірні будівлі за адресою: м Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3. У зв'язку з цим виникла необхідність уточнити право, на якому майно належить позивачу-2.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018р. у зв'язку із перебуванням судді Дем'як В.М. у відпустці за розпорядженням керівника апарату проведено повторний автоматизований розподіл, згідно з яким визначено колегіальний склад суду: головуюча суддя Якушева І.О., судді Слободян О.Г., Кравчук А.М. Ухвалою від 10.05.2018р.справу №903/481/17 прийнято до провадження новим складом суду.

В судове засідання 10.05.2018р. представник військової прокуратури, сторони не з'явились. Про причини неявки суду не повідомили.

Військова прокуратура Луцького гарнізону та Міністерство оборони України були належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0316802152075 від 23.04.2018р. та № 4300505172769 від 18.04.2018р.

Ухвала суду, направлена на адресу Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, повернулась із відміткою пошти: За закінченням встановленого строку зберігання .

Докази належного повідомлення про дату і час судового розгляду відповідача в матеріалах справи були відсутні, оскільки ухвала суду від 16.04.2018р. була направлена на адресу: вул. Стрілецька, 4, м. Луцьк , хоча адреса відповідача, зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 45605, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17 .

Згідно з п. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Беручи до уваги зміну складу колегії по справі № 903/481/17, про яку сторони не були повідомлені, а також відсутність доказів належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , ухвалою від 10.05.2018р. суд на підставі п.14 ст.32, п.1 ч.2 ст.202 ГПК України повторно призначив розгляд справи по суті.

Представники позивача в судове засідання 24.05.2018р. не з'явились.

Факт належного повідомлення Міністерства оборони України підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення суду 17.05.2018р.

Факт надіслання ухвали суду Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України підтверджується копією реєстру надіслання рекомендованої кореспонденції суду від 14.05.2018р.

Разом з цим, Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України в надісланому до суду листі просило здійснювати розгляд справи за відсутності представника Західного УКБ (а.с.38, т.2).

В судовому засіданні 24.05.2018р. прокурор просив задовольнити позовні вимоги, враховуючи клопотання про уточнення позовних вимог від 11.04.2018р. (а.с.102, т.2).

Суд, дослідивши вказане клопотання, встановив, що 21.03.2018р. - на стадії підготовчого провадження заступник військового прокурора через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про приєднання до матеріалів справи копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомості за ОСОБА_6

Фактично клопотанням про уточнення позовних вимог заступник військового прокурора приводить прохальну частину позову у відповідність до фактичних обставин, які змінилися з часу порушення провадження у справі, та об'єктивно існують на час вирішення спору по суті, які пов'язані з тим, що один із позивачів - Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України 25.01.2018р. провів державну реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомості. А відтак суд не вважає клопотання про уточнення позовних вимог від 11.04.2018р. заявою про зміну предмету позову, воно стосується майна та учасників, про які йдеться у позовній заяві, та за таких обставин вважає за можливе прийняти це клопотання до розгляду за відсутності правової позиції щодо цього клопотання позивачів та продовжити подальший розгляд справи з урахуванням цього клопотання, оскільки відповідно до п.1 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення суд має зазначити фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

В судовому засіданні 24.05.2018р. представник відповідача просив розгляд справи відкласти, надавши йому можливість ознайомитися з матеріалами справи, та призначити наступне судове засідання не раніше 01.06.2018р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

З матеріалів справи вбачається, що попередній представник відповідача неодноразово заявляв клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і знайомився з ними, про що свідчать його клопотання від 24.07.2017р. (а.с.82, т.1, а.с.88, т.1,), від 01.09.2017р. (а.с.163, т.1), від 19.12.2017р. (а.с.238, т.1), від 21.12.2017р. (а.с.210, т.1), від 06.02.2018р. (а.с.249, т.1), від 23.03.2018р. (а.с.48, т.2), від 20.04.2018р. (а.с.94, т.2) .

Клопотання про приєднання до матеріалів справи копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на спірні будівлі за ОСОБА_6 було подано заступником військового прокурора через відділ документального забезпечення та контролю суду ще 21.03.2018р. Попередньому представнику відповідача про це було відомо, оскільки після цього він 23.03.2018р. (а.с.48, т.2) та 20.04.2018р. (а.с.94, т.2) знайомився з матеріалами справи і знімав фотокопії.

Відповідачем не обґрунтовано і не наведено причин, які перешкоджали йому оформити документи на представництво інтересів іншому відповідачу завчасно, для того, щоб інший представник також мав змогу завчасно звернутися з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.

За змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.

У відповідності із ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи тривалість судового провадження у цій справі, а також ту обставину, що на 24.05.2018р. суд повторно призначив розгляд справи по суті, судом було залишено без задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та призначення наступного судового засідання не раніше 01.06.2018р.

Однак, з метою дотримання принципу рівності та змагальності сторін в судовому процесі, забезпечення відповідачу права на захист судом було оголошено перерву на одну годину для надання представнику відповідача можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Після оголошеної судом перерви представник відповідача звернувся до суду з клопотанням, в якому просив надати йому можливість підготувати в письмовому вигляді заперечення на уточнену позовну заяву, оскільки надано недостатньо часу. Також зазначав, що відсутня правова позиція позивачів на уточнені позовні вимоги.

Оскільки в судовому засіданні 24.04.2018р. було заслухано усні пояснення представника відповідача на клопотання про уточнення позовних вимог заступника військового прокурора, зважаючи на те, що клопотання про уточнення позовних вимог заступника військового прокурора не є заявою про зміну предмету позову, судом залишено без задоволення заяву представника відповідача від 24.05.2018р. про надання йому можливості підготувати в письмовому вигляді заперечення на уточнену позовну заяву.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

В листі Верховного Суду України № 1-5/45 від 25.01.2006р. зазначено, що у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статі 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника військової прокуратури Луцького гарнізону, представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будівлями, зобов'язання відповідача вчинити дії підлягає до задоволення.

Згідно з наказом Міністра оборони України № 234 від 10.05.2007р. Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (надалі -ЗУКБ МОУ) прийняло на баланс нежитлові будівлі (інвентарний номер 255 - контора; і. н. 256 - складське приміщення; і. н. 257 - гараж на три бокси; і.н. 258 - механічні майстерні; і. н. 259 - столярний цех; і. н. 260 - КПГІ), вилучені із балансу Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (в/ч А0200 Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 08228659), загальною площею 1771,20 м 2 , що розташовані на земельній ділянці площею 1,04 га за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3.

Згідно з технічними паспортами, виданими КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації 21.07.2008р., зазначені будівлі належали Міністерству оборони України.

Разом з цим, встановлено, що 30.10.1999р. виконавчим комітетом Луцької міської ради було прийнято рішення № 498, згідно з яким ОБМУ Репер в/ч А-0200 Міністерства оборони України було передано в постійне користування земельну ділянку за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 3, площею 1,04 га для будівництва та обслуговування адміністративних та господарських будівель та видано ОСОБА_3 акт на право постійного користування серії I-BJ1 №000133 від 11.11.1999р.

Однак, рішенням господарського суду Волинської області від 29.07.2014р. у справі № 903/564/14 за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський до виконавчого комітету Луцької міської ради рішення № 498 від 30.10.1999р. Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки орендному будівельно-монтажному управлінню Репер військової частини А0200 МО України та ОСОБА_3 акт на право постійного користування землею серії І-ВЛ № 000133 від 30.10.1999р., виданий ОБМУ Репер в/ч А0200 МО України, визнано недійсними та скасовано.

Разом з цим, рішенням господарського суду від 29.07.2014р. у справі № 903/564/14 встановлено, що земельна ділянка площею 1,04 га по вул. Карпенка-Карого, 3 у м. Луцьку є державною власністю, закріплена за Міністерством оборони України, має статус військового майна, ОБМУ Репер була передана в користування незаконно, оскільки відповідно до ст. 4 ЗК (в редакції від 18.12.1990р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі оборони.

Згідно із статутом орендне будівельно-монтажне управління "Репер" на час прийняття рішення було підприємством колективної форми власності та не відносилось до військових формувань.

Як зазначено в цьому ж рішенні, згідно з книгами обліку земельна ділянка знаходиться на обліку КЕВ м. Володимир-Волинський, а використовується ОБМУ Репер .

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як пояснював під час розгляду справи заступник військового прокурора Луцького гарнізону, правовстановлюючих документів на земельну ділянку оформлено не було у зв'язку із відсутністю коштів.

Незважаючи на скасування Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та відсутність будь-яких правових підстав на користування будівлями та земельною ділянкою площею 1,04 га, що розташована у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого,3, ОБМУ Репер продовжує займати зазначену земельну ділянку та будівлі.

Згідно з поясненнями заступника військового прокурора Луцького гарнізону ОБМУ Репер використовує земельну ділянку та об'єкти у власних потребах, чим створює перешкоди у користуванні належним власникам.

В листопаді 2015 року представником ЗУКБ МОУ було здійснено виїзд на територію військового містечка № 35 (м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3) з метою обстеження будівель.

Під час обстеження встановлено, що на території військового містечка в будівлях, які обліковувалися на балансі ЗУКБ МОУ, розміщується ОБМУ Репер , представником від якого був ОСОБА_4 Будь-яких документів щодо законності користування будівлями та земельною ділянкою представнику ЗУКБ МОУ надано не було.

Крім цього, представник ОБМУ Репер не допустив представника ЗУКБ МОУ до внутрішнього огляду будівель.

За вказаним фактом військовою прокуратурою Луцького гарнізону було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016030220000110 від 19.05.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало у її віданні.

Матеріалами кримінального провадження, а саме копією протоколу допиту свідка - представника ОБМУ Репер ОСОБА_4 підтверджується факт використання будівель ЗУКБ МОУ та земельної ділянки, які розташовані у м. Луцьк по вул. Карпенка-Карого, 3.

Окрім цього, факт використання ОБМУ Репер земельної ділянки у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 3 підтверджується і заявою представника ОБМУ Репер від 27.07.2017р. (а.с.193, т.1), із змісту якої вбачається, що представник у письмовій формі не дозволила оглянути територію по вул. Карпенка-Карого, 3, посилаючись на те, що цю земельну ділянку використовує ОБМУ Репер на підставі Державного акта про постійне користування землею.

В березні 2018 році військова прокуратура Луцького гарнізону подала суду витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з якими спірне майно: КПП, механічна майстерня, столярний цех, гараж на три бокси,склад бази, контора,25.01.2018р. зареєстровано на праві власності за Західним управлінням капітального будівництва МО України; форма власності - державна.

На обґрунтування вимоги про усунення перешкод в користуванні та повернення земельної ділянки військова прокуратура посилається на те, що відповідач без достатніх правових підстав займає земельну ділянку і будівлі, порушуючи вимоги діючого земельного законодавства та створюючи перешкоди Міністерству оборони України та Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України у користуванні цією земельною ділянкою та будівлями, чим порушує їх права як землекористувача і власника будівель.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Захист від порушень права володіння здійснюється за допомогою негаторного позову про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний володілець).

У відповідності до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) право постійного користування - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із приписами ч. 2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Окрім того, відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як зазначив Верховний Суд України у справі №6-92цс15 від 27.05.2015р. положення ст. 391 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 212 вказаного Кодексу визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

За приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони" встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Відповідач без правовстановлюючих документів займає земельну ділянку за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 3, площею 1,04 га, яка належить до державної форми власності, закріплена за Міністерством оборони України і має статус військового майна.

Оскільки між позивачем-1 та відповідачем відсутні договірні відносини, відповідач користується спірною земельною ділянкою за відсутності правових підстав, то позивач вправі заявляти до нього вимогу про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Враховуючи той факт, що виданий відповідачу ОСОБА_3 акт на право постійного користування землею серії І-ВЛ № 000133 від 30.10.1999р. скасовано в судовому порядку, інших документів на землю відповідачем не надано, перебування відповідача на земельній ділянці, яка належить до державної форми власності, має статус військового майна, створює перешкоди Міністерству оборони України, за яким ця земельне ділянка закріплена, а тому вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом припинення її фактичного використання та зобов'язання ОБМУ Репер передати земельну ділянку Міністерству оборони України підлягає до задоволення.

Згідно із ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків - зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном.

Згідно з приписами статті 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

За своєю правовою природою позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Отже, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Згідно із витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.01.2018р.(а.с.30-35, т.2) власником майна: будівлі КПП, нежитлових приміщень - механічної майстерні, столярного цеху, гаража на три бокси,складу бази, контори, є Західне управління капітального будівництва МО України; форма власності - державна.

Оскільки позивач-2 - Західне управління капітального будівництва Мністерства оборони України є власником спірних об'єктів нерухомого майна, у встановленому законом порядку зареєстрував за собою право власності на це майно, а фактично у цих приміщеннях за відсутності на це правових підстав перебуває відповідач, таким чином відповідач чинить перешкоди позивачу-2 у користуванні його майном, а тому позов про зобов`язання відповідача шляхом звільнення усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями підлягає до задоволення.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.5.1. постанови №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у ст. 268 Цивільного кодексу України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову.

Аналогічні роз'яснення містяться і в листі Верховного Суду України "ОСОБА_1 деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" від 01.07.2013р.

А тому судом відхилено доводи відповідача про пропуск позивачами строків позовної давності.

Твердження відповідача про те, що рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №2а/8424/11 від 26.11.2014р. встановлено факт добровільної відмови Міністерства оборони України від спірної земельної ділянки площею 1,04 га у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого 3 на користь ОБМУ Репер не відповідає дійсності та не відображає дійсну позицію Міністерства оборони України щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та реалізує державну політику у сфері оборони.

Відповідно до п. 8 Указу Президента України Про положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України Міноборони України очолює Міністр.

Пунктом 9 Положення визначено, що Міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Міноборони України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Міноборони України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Відсутні докази, які свідчили б про прийняття Міністерством оборони України нормативного документа, прийнятого та зареєстрованого у встановленому законом порядку, про відмову оборонного відомства від права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.07.2014р. у справі №903/564/14, яке набрало законної сили, встановлено приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони.

У зв'язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України покладаються судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 92, 95, 116, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , ст.ст. 15, 16, 404, 316, 317, 319, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст.129, 232 - 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Зобов'язати орендне будівельно-монтажне управління Репер (45605, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17, код 20130058) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (площею - 1,04 га), що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, та перебуває на балансі Міністерства оборони України шляхом припинення її фактичного використання.

3.Зобов'язати орендне будівельно-монтажне управління Репер (45605, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17, код 20130058) звільнити будівлі (інвентарний номер 255 -контора; і. н. 256 - складське приміщення; і. н. 257 - гараж на три бокси; і. н. 258 , механічні майстерні; і. н. 259 - столярний цех; і. н. 260 - КПП), загальною площею кв.м , які розташовані на земельній ділянці площею 1,04 га за адресою: м Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, та перебувають у власності держави в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, шляхом припинення їх фактичного використання.

4.Зобов'язати орендне будівельно-монтажне управління Репер (45605, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17, код 20130058) передати в натурі будівлі (інвентарний номер 255 - контора; і. н. 256 - складське приміщення; і. н. 257 - гараж на три бокси; і. н. 258 - механічні майстерні; і. н. 259 - столярний цех; і. н. 260 - КПП), загальною площею 1771,20 м", належному власнику - Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України, а земельну ділянку, площею 1,04 га за адресою: м Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, на якій розміщені вказані будівлі, Міністерству оборони України.

5.Стягнути з орендного будівельно-монтажного управління Репер (45605, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17, код 20130058) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (код 38326057, ОСОБА_3 казначейська служба України, м. Київ, код 820172, р/р 35210081082783) 4 800 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 01.06.2018р.

Головуюча суддя І. О. Якушева

Судді О.Г. Слободян

ОСОБА_7