Рішення

від 21.05.2018 по справі 910/2600/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2018Справа № 910/2600/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами

ОТП Капітал

до Приватного підприємства Проектно-конструкторське бюро

про стягнення 277 447,00 грн.

Представники сторін не викликались

Суть спору :

05.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОТП Капітал до Приватного підприємства Проектно-конструкторське бюро про стягнення 277.447,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір відповідального зберігання майна № 43-С/2016 від 01.11.2016. Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути на свою користь 252.447,00 грн. боргу за зберігання майна у період з серпня по грудень 2017 року та 25.000,00 грн. штрафу, а також просить зобов'язати Приватне підприємство Проектно-конструкторське бюро вчинити дії, що передбачені ст. 948 Цивільного кодексу України та п. 5.1.3 договору зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2600/18 від 07.03.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

19.03.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви, в якій зазначає, що предметом спору в частині зобов'язання відповідача вчинити дії є майно, що було передано на зберігання та знаходиться в приміщенні зберігання ТМЦ (нежилому приміщенні № 61 в літера А по вул. Мала Житомирська, 5, а саме:

№Найменування ТМЦОдин. виміруКіл-сть 1Крісло, червоне, шкіряне, не колесахшт. 1 2Стіл комп'ютерний, склянийшт. 1 3Крісло, чорне, шкірянешт. 1 4Вішалка для верхнього одягу, напольнашт. 1 5Торшершт. 1 6Телефонний апарат Panasonic, модель № КХ-TS2350UABшт. 1 7Стілець офісний на колесах, сітчастийшт. 3 8Стіл письмовий з висувними шухлядами 100х605х780шт. 1 9Стіл письмовий 1370х700х780шт. 3 10Тумбочка мобільна з ящиками 400х800х870, світле деревошт. 3 11Тумбочка мобільна з ящиками 400х800х600, темне деревошт. 1 12Полиця підвісна 4-рівнева 890х400х800, металевий каркасшт. 2 13Стійка підлогова поворотна для документівшт. 1 14Мобільна етажерка 3 полиці 600х300х900шт. 1 15Стелаж для документів 3200х330х2400шт. 1 16Годинник з термометром, барометромшт. 1 17Принтер Canon LB6310dnшт. 1 18МФУ Panasonic KX-MB1900шт. 1 19Комп'ютер НР моноблок ТРС-Р028шт. 1 20Телефонний апарат Panasonic, модель № КХ-TS2350UABшт. 1 21Ноутбук Lenovo G575-20081шт. 1 22Картина пейзаж маслошт. 1 23Обігрівач маслянийшт. 1 24Накопичувач даних Synology PSQT540ZA-BMшт. 1 25Безперебійникшт. 1 26Міні-АТС Panasonic Advanced Hybrid System KX-TA616шт. 1 27Пилосос LGшт. 1 28Кондиціонери Ideaшт. 7 29Стелаж білий 3000х2500шт. 1 30Стійка рецепціїшт. 2 31Стільці офісні синього кольорушт. 5 32Сейф металшт. 1 33Стінка стелаж коричневий 2500х2700шт. 1 34Картина репродукціяшт. 3 35Пульти від кондиціонерівшт. 5 36Стіл сірийшт. 4 37Стіл коричневийшт. 1 38Стільці офісні синього кольорушт. 7 39Стелаж білий 2000х1500шт. 1 40Фоторепродукціїшт. 4 41Тумба біла (санвузол)шт. 1 42Стіл комп'ютернийшт. 2 43Жалюзі вертикальнішт. 8 44Шафа офісна коричнева д/документівшт. 1 45Шафа коричнева д/документівшт. 1 46Стелаж білий 2600х1000шт. 1 47Стіл кутовий офісний дерев'янийшт. 1 48Стілець офісний синійшт. 1 49Дзеркало 2000х2000шт. 1 50Стіл в комплекті (кабінет директора) з приставним столомшт. 1 51Картина маслом квітишт. 1 52Крісло 2-х шкіряне коричневешт. 1 53Стілець-крісло шкіряне червонешт. 1 54Крісло синє офіснешт. 1 55Вішалкашт. 1 56Стелаж д/документівшт. 1 57Підставка на колесахшт. 1 58Тумба з мийкою із натур. каменю в комплектішт. 1 59Посудомийна машина Delfaшт. 1 60Каво-ка під зерношт. 1 61Навісна тумба д/посудушт. 1 62Монітор ASUS VH238 2011 р.шт. 4 63Монітор Samsung S22F350FHIXCI 2017 р.шт. 1 64Монітор LG Flatron W1941S 2009 р.шт. 1 65МФУ RІНОСшт. 1 66Принтер Brotherшт. 1 67Стілшт. 5 68Телефон стаціонаршт. 3 69Диван 3-містний тканинний сірийшт. 1 70Журнальний стіл розсувний дерев'янийшт. 1 71Стіл скляний з кам'яними колонами 1500х1000 шт. 1 72Крісла тканинні фіолетовішт. 6 73Барна шафа дерев'яна 1500х1000 з полицямишт. 1 74Картина масломшт. 1 75Вішалка підлогова біла дерев'янашт. 1 76Монітор ACER шт. 1 77Телефонний апарат Panasonicшт. 1 78Ваза біла керамічна (Італія)шт. 1 79Крісло шкірянешт. 1 80Лампа підлогова білашт. 1 81Ваза китайська червона фарфоровашт. 1 82Вазони з квітамишт. 3 Всього: 141

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2600/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою було зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.03.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045208161 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вул. мала Житомирська, 5, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 20.03.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.03.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045208161, а отже відповідач мав подати відзив по 09.04.2018 включно.

20.04.2018 позивачем до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру майнових вимог та зменшення в частині немайнових вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 394.597,00 грн., з яких: 369.597,00 грн. боргу за зберігання майна та 25.000,00 грн. штрафу. Також позивач зазначив, що 12.03.2018 відповідачем вчинено дії, що передбачені ст. 948 Цивільного кодексу України та п. 5.13 договору, а саме забрано з відповідального зберігання всіх ТМЦ з підписанням відповідного акту прийому-передачі, тому потреба у вирішенні позову в частині немайнових вимог відпала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2600/18 від 23.04.2018 не прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОТП Капітал про збільшення розміру майнових вимог та зменшення в частині немайнових вимог та повернуто цю заяву заявнику.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 20.03.2018 станом на 21.05.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОТП Капітал (зберігач, позивач), Приватним підприємством Проектно-конструкторське бюро (замовника, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АКБ Охорона (виконавець) укладено договір відповідального зберігання майна № 43-С/2016 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору замовник доручає, а виконавець, за згодою зберігача, приймає на себе зобов'язання на умовах, встановлених цим договором, за винагороду, яку замовник сплачує зберігачу, прийняти на відповідальне зберігання, у приміщенні зберігання ТМЦ, що будуть передані йому замовником та які визначені у акті приймання-передачі майна (форма акту у додатку № 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, протягом с троку дії цього договору.

В п. 1.1 договору визначено, що приміщення зберігання ТМП це - нежиле приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Житомирська, 5, що належить зберігачу на підставі договору купівлі - продажу нежитлового приміщення, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі від 13.02.2015, укладеного між ПАТ ОТП Банк (продавець за договором) та ТОВ КУА ОТП Капітал , що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів ЗНВПІФ ОТП Солюшн (покупець за договором).

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату наданих послуг зберігання майна за період з серпня по грудень 2017 року не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 252.447,00 грн. Після закінчення строку зберігання відповідач не забрав ТМЦ, у зв'язку з чим позивач вимагає вчинення дій щодо забирання ТМЦ та сплату штрафу в сумі 25.000,00 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 8.1 договору строк дії договору встановлений до 30.11.2016 включно.

Додатковими угодами № 1 від 29.11.2016, № 2 від 29.12.2016, № 3 від 31.01.2017, № 4 від 28.02.2017, № 5 від 31.03.2017, № 6 від 28.04.2017, № 7 від 31.05.2017, № 8 від 30.06.2017 продовжено дію договору до 31.07.2017 включно.

Згідно з п. 5.1.4 договору замовник зобов'язаний повідомляти зберігача та виконавця про необхідність повернення ТМЦ замовнику із відповідального зберігання шляхом направлення письмової заявки (в електронній формі) на адресу Natalia.Mezxenska@otpbank.com.ua та v.panasuik@akb.ua до 17:00 попереднього робочого дня.

В свою чергу згідно з п. 4.1.4 договору виконавець зобов'язаний за умови виконання замовником п. 5.1.4 цього договору повернути ТМЦ замовнику наступного робочого дня після отримання зберігачем та виконавцем відповідної письмової заявки. Передача ТМЦ замовнику здійснюється на підставі відповідного акту приймання-передачі, який обов'язково має бути підписаний уповноваженим представником зберігача, виконавця та замовника та скріплений печатками.

Як свідчать матеріали справи у зв'язку з тим, що відповідач після закінчення строку зберігання не звернувся до позивача повернути ТМЦ, позивач листом № 1062 від 03.08.2017 звернувся до відповідача з вимогою вивезти ТМЦ приміщення зберігання ТМЦ, здійснити оплату в розмірі 1.650,00 грн. за кожен календарний день зберігання ТМЦ починаючи з 01.08.2017 згідно з п. 6.3.2 договору. Даний лист направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією 04.08.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 04.08.2017.

Відповідач відповідь на вказаний лист не надав.

Натомість в матеріалах справи наявний лист відповідача від 15.11.2017, в якому останній зазначив, що відповідач не є власником ТМЦ, тому радив звертатись до Фірми Праал , яка є власником цих ТМЦ.

Згідно з п. 5.1.3 договору замовник зобов'язаний забрати з відповідального зберігання всі ТМЦ до закінчення строку дії цього договору.

Статтею 948 Цивільного кодексу України передбачено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо забирання переданого позивачу на зберігання майна по закінченню встановленого строку дії договору.

Згідно з п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Відповідно до п. 6.3.2 договору якщо зберігання не припиняється у зв'язку з тим, що після закінчення терміну дії цього договору замовник не вивіз ТМЦ зберігач має право на отримання від замовника оплати за кожен додатковий календарний день зберігання ТМЦ у розмірі 1.650,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати в повному обсязі вартості наданих послуг зберігання за серпень-грудень 2017 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 252.447,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги зберігання майна за період з серпня по грудень 2017 року в розмірі 252.447,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо забирання ТМЦ не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.3.1 договору якщо зберігання не припиняється у зв'язку з тим, що після закінчення терміну дії цього договору замовник не вивіз ТМЦ зберігач має право на отримання від замовника штрафу у розмірі 25.000,00 грн.

Оскільки прострочення по забиранню ТМЦ мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 25.000,00 грн. штрафу.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Позивачем подано акт приймання-передачі майна від 12.03.2018, з якого вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв спірні ТМЦ у кількості 141 штуки (82 найменування). в акті зазначено, що майно передано в повному обсязі у стані в якому воно було прийнято на зберігання та у схоронності. Також вказано, що представник ПП Проектно-конструкторське бюро зауважень до кількості і якості стану майна немає.

Отже надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, що передбачені ст. 948 Цивільного кодексу України та п. 5.1.3 договору зберігання (щодо забирання майна).

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОТП Капітал обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом прийнято до уваги той факт, що відповідач забрав майно зі зберігання після звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Проектно-конструкторське бюро (01001, м. Київ, вул. мала Житомирська, 5, код ЄДРПОУ 05416633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОТП Капітал (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28 (літера Д), код ЄДРПОУ 35290039) 252.447 (двісті п'ятдесят дві тисячі чотириста сорок сім) грн. 00 коп. боргу за зберігання майна, 25.000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 4.161 (чотири тисячі сто шістдесят одна) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині зобов'язання вчинити дії, що передбачені ст. 948 Цивільного кодексу України та п. 5.1.3 договору зберігання закрити.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова