Постанова

від 31.05.2018 по справі 127/25203/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/25203/17

Провадження № 22-ц/772/1076/2018

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 рокуСправа № 127/25203/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,

суддів : Ковальчука О.В., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання : Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління Служби безпеки України у Вінницькій області до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (опікун ОСОБА_3), третя особа: Вінницька міська рада, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про виселення із службового житла без надання іншого житлового приміщення,

за апеляційною скаргою Управління Служби безпеки України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.03.2018 року , ухвалене у складі судді Прокопчук А.В., повний текст рішення виготовлено 16.03.2018 року, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року Управління Служби безпеки України у Вінницькій області (далі - Управління СБУ у Вінницькій області) звернулося у суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (опікун ОСОБА_3П.), третя особа: Вінницька міська рада, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про виселення із службового житла без надання іншого житлового приміщення.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 з 1985 року по 2011 рік проходив військову службу в органах СБУ. Загальна вислуга років на військовій службі складає понад 26 років.

ОСОБА_3 із складом сім'ї 4 особи перебував на квартирному обліку в УСБУ у Хмельницькій області з 14.07.1998 року - у списку осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом, як сім'я учасника війни. На момент зарахування на квартирний облік ОСОБА_3 був зареєстрований у приватизованій двокімнатній квартирі № 119 у будинку № 38 на вул. Кам'янецькій у м. Хмельницькому.

Пізніше, він та члени його сім'ї зареєструвалися в трикімнатній квартирі № 40 у буд. № 3/1 на вул. Свободи в м. Хмельницькому.

У зв'язку із переведенням до УСБУ у Київській області, з 27.07.2004 року ОСОБА_3 було зараховано на квартирну чергу у м. Києві зі складом сім'ї три особи (ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_5, брат дружини ОСОБА_4Ф.).

У жовтні 2005 року ОСОБА_3 на склад сім'ї надано службову двокімнатну квартиру № 310 у будинку № 10 на проспекті Бажана у м. Києві. Згодом зазначена квартира була виключена зі складу службових та надано ОСОБА_3 в постійне користування за умови здати квартиру в м. Хмельницькому. Однак, дана вимога не була виконана.

Під час подальшого проходження військової служби у м. Вінниці в підрозділі СБУ ОСОБА_3 на склад сім'ї дві особи було надано службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. 28.07.2011 року останнього звільнено з військової служби в запас. В зв'язку з цим, ОСОБА_3 втратив право на користування службовою квартирою № 34 у будинку № 16-А по вул. Червоноармійській у м. Вінниці, як і члени його сім'ї, в результаті чого вони зобов'язані її звільнити. ОСОБА_3 досі не виконані умови законодавства відносно звільнення службової квартири.

Крім того, останній не використовує вказане житло за призначенням та проживає у власному житлі в іншому населеному пункті у м. Хмельницькому.

За інформацією УСБУ у Хмельницькій області ОСОБА_3 з 2012 року по теперішній час перебуває на обліку у Військово-медичній службі ВМУ УСБУ у Хмельницькій області та проходить обстеження лікарів. При постановці на медичний облік ОСОБА_3 зазначив місце свого проживання квартиру № 40, у будинку № 3/1 на вул. Свободи у м. Хмельницькому.

Крім того, згідно рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17.11.2011 року по справі № 2о-503/11 встановлено, що ОСОБА_4 визнаний судом недієздатним, перебуває під диспансерним спостереженням Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру та проживає у своєї сестри у м. Хмельницькому.

Про обставини проживання ОСОБА_3 у м. Хмельницькому також свідчить адреса його офіційного листування з СБУ, яку він зазначає: квартира № 40, у будинку № 3/1 на вул. Свободи у м. Хмельницькому.

Станом на 22.05.2017 року, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ? частини трикімнатної квартири № 40, у будинку № 3/1 на вул. Свободи у м. Хмельницькому належить на праві власності ОСОБА_3 Крім того, він має у власності ? дохкімнатної квартири № 119, жилою площею 29,1 кв.м. у будинку № 38 на вул. Кам'янецькій у м. Хмельницькому, ? будинку побутового обслуговування з готелем на 15 місць, загальною площею 638,3 кв. м., об'єкти незавершеного будівництва, їдальню та спортивно-оздоровчий комплекс в смт. Сатанів по вул. Монастирська, 29 та по вул. Монастирська, 29 А Хмельницької області.

В позові також вказували, що про наявність у ОСОБА_3 у власності житла та інших об'єктів будівництва, отримання ним у постійне користування дохкімнатної квартири у м. Києві, проживання, лікування та ведення особистого побуту на території Хмельницької області, а також використання службової квартири АДРЕСА_2 не за призначенням, УСБУ у Вінницькій області стало відомо лише у 2017 році під час проведення перевірки використання службового житла за призначенням співробітниками та членами їх сімей та отримання офіційних листів від регіональних підрозділів СБУ.

Виходячи з наведеного, положень п. 2 ст. 8 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод , ст. 47 Конституції України, ст. 395 ЦК України, ст. 124 ЖК Української РСР, ч. 1 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , ст. 9 Закону України Про Службу безпеки України , п. 3, 21 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081, п. 34 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого ОСОБА_6 Міністрів УРСР № 37 від 04.02.1988, п. 4.3, 5.21 Інструкції Про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБУ № 792 від 06.11.2007 року, Управління СБУ у Вінницькій області просило виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з службової квартири № 34 по вул. Червоноармійській (Стрілецькій), буд. 16-А у м. Вінниці без надання іншого житлового приміщення,

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.03.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачів не може бути виселено з спірного житла через те, що вони є інвалідами з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок виконання обов'язків військової служби, а тому не можуть бути виселені без надання іншого житла в силу ст. ст. 124,125 ЖК УРСР. Іншого житла у власності вони не мають.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 пропрацював в Управлінні СБУ у Вінницькій області понад 10 років та був звільнений з військової служби, у зв'язку зі скороченням штату.

Окрім цього, позивач пропустив строк позовної давності, оскільки про порушення свого права він міг довідатися після звільнення відповідача ОСОБА_3, яке відбулося 16.08.2011 року з військової служби, а тому саме з цього часу у позивача розпочався відлік позовної давності.

Не погоджуючись із рішенням суду, Управління СБУ у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що представник позивача не подавав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження і вказане питання не вирішувалося під час відкриття провадження у справі, однак 21.02.2018 року після відкриття провадження у справі під час підготовчого засідання суд першої інстанції з власної ініціативи виніс на розгляд питання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження та постановив ухвалу про зміну порядку розгляду справи. Крім цього, справу розглянуто з порушенням строків встановлених ч. 1 ст. 275 ЦПК України.

Заявник посилається також на те, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував позовну давність до спірних правовідносин, оскільки позивачем було встановлено факт використання службового житла не за призначенням лише у 2017 році, крім того, правовідносини у використанні службового житла носять триваючих характер, оскільки відповідачі проживали у службовому житлі, факт правопорушення та виявлення підстав для виселення було встановлено у 2016-2017 роках, а тому строк на звернення у суд позивачем не пропущено і правових підстав для застосування позовної давності у суду не було.

Згідно ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081, а також п. 4.3 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України № 792 від 06.11.2007 року, забезпечення за рахунок СБ України та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Проте, ОСОБА_3 під час проходження військової служби у м. Вінниці в підрозділі СБУ на склад сім'ї дві особи було надано службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_3. Згідно наказу Голови СБУ від 28.07.2011 року ОСОБА_3 було звільнено з військової служби в запас. Таким чином, наслідком настання юридичного факту пов'язаного із звільненням ОСОБА_3 М,П. зі служби в СБУ є втрата ним права на користування службовою квартирою, яке є похідним для інших його членів сім'ї та кореспондується у обов'язок щодо її звільнення. Однак, ОСОБА_3 разом із членами сім'ї не повернув у встановленому порядку займану службову квартиру для її подальшого використання для потреб інших співробітників СБУ, які проходять військову службу у м. Вінниці.

Станом на 22.05.2017 року згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ? частини трикімнатної квартири № 40, у будинку № 3/1 на вул. Свободи у м. Хмельницькому та ? дохкімнатної квартири № 119, жилою площею 29,1 кв. м. у будинку № 38 на вул. Кам'янецькій у м. Хмельницькому належить на праві власності ОСОБА_3 Однак, з метою уникнення правових наслідків щодо примусового виселення, під час судового розгляду справи ОСОБА_3 було свідомо змінено реєстрацію права власності на свою колишню дружину. Судом не було враховано, що відповідачі безперешкодно продовжують проживати за вказаними вище адресами, що не заперечується.

Також судом першої інстанції не було надано оцінки тому факту, що ОСОБА_3 має у власності ? будинку побутового обслуговування з готелем на 15 місць, загальною площею 638,3 кв. м., які також придатні для проживання та об'єкти незавершеного будівництва, їдальню та спортивно-оздоровчий комплекс в смт. Сатанів по вул. Монастирська, 29 та по вул. Монастирська, 29 А Хмельницької області.

Таким чином, Управління СБУ у Вінницькій області вважає, що ОСОБА_3 разом із членами сім'ї підлягає виселенню, як такий, що звільнений зі складу СБУ, й продовж семи місяців 2017 року не використовує квартиру АДРЕСА_3 за призначенням та проживає у власному житлі в іншому населеному пункті у м. Хмельницькому.

На апеляційну скаргу Управління СБУ у Вінницькій області, ОСОБА_3 подано відзив, в якому, відповідач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що вичерпний перелік спорів, що не можуть вирішуватися в порядку спрощеного провадження зазначений в ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Дана справа не відноситься до даного переліку, а тому суд першої інстанції законно розглянув справу в порядку спрощеного провадження.

Посилання позивача на те, що відповідачем використовувалося службове житло не за призначенням є необґрунтованим, оскільки тимчасове не проживання в квартирі внаслідок виконання обов'язків опікуна та лікування не може вважатися таким фактом.

Указує, що позивачем не спростовано норми ст. 125 ЖК Української РСР, на підставі яких відповідачів не може бути виселено без надання їм іншого житлового приміщення. Крім цього, квартира АДРЕСА_3 є єдиним місцем проживання відповідачів.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2137-VIII від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 263 ЦПК України визначає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не повністю відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.

У справі встановлено, що полковник ОСОБА_3 в період з 24.04.2009 року по 16.05.2011 року проходив військову службу в УВКР СБ України у Центральному регіоні (з дислокацією в м. Вінниця). З 16.05.2011 року по 16.08.2011 року перебував в розпорядженні начальника УСБУ у Вінницькій області та відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ наказом Голови СБУ від 28.07.2011 року № 684-ос звільнений з військової служби за підпунктом а пункту 61 та підпункту г пункту 63 в запас СБ України.

ОСОБА_3 перебував на квартирному обліку в Центральному управлінні СБ України складом сім'ї три особи (він, дружина ОСОБА_5, брат дружини ОСОБА_4Ф.) з 27.07.2004 року у списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житла, як переведений з іншої місцевості. Відповідно до рішення Житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України від 25.10.2005 (протокол №16) ОСОБА_3 на вищезазначений склад сім'ї була надана службова двокімнатна квартира № 310, житловою площею 37,4 кв.м. у будинку №10 по просп. Бажана у м. Києві. Згідно з рішенням ЖПК ЦУ СБУ від 13.10.2007 року вказана квартира була виключена з числа службових та надана сім'ї ОСОБА_3 в постійне користування.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 05.10.2009 року квартира АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_5 та членам її сім'ї ОСОБА_7 у рівних долях. Дана квартира приватизована. З довідки ТОВ Ковальська-Житлосервіс № 616 від 17.05.2011 року вбачається, що у вищевказаній квартирі зареєстрована та проживає ОСОБА_5, разом з донькою ОСОБА_7

Після переводу з УСБУ в Київській області до Центрального управління СБ України, ОСОБА_3 з сім'єю з трьох осіб з 27.07.2004 року було переведено в загальну чергу квартирного обліку в ЦУ СБУ.

Відповідно до витягу з протоколу № 5 засідання житлово-побутової комісії УСБУ у Вінницькій області від 29.09.2011 року ОСОБА_3 було зараховано на квартирний облік Управління на загальних підставах з 13.05.2011 року.

Згодом, рішення житлово-побутової комісії УСБУ у Вінницькій області від 23.01.2012 року ОСОБА_3 разом з членами сім'ї (дві особи: ОСОБА_4Ф.) було включено до списку осіб, які користуються правом одержання жилих приміщень в першочерговому порядку.

Згідно довідки Управління СБУ у Вінницькій області від 30.06.2017 року, двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_5 вважається службовим житловим приміщенням Управління (рішення виконкому Вінницької міської ради від 22.09.2011 року № 2330) та розподілена співробітнику ВКР СБУ ОСОБА_3

У справі встановлено і не оспорюється сторонами, що дана квартира виділялася на склад сім'ї з двох осіб: ОСОБА_3 та брату дружини ОСОБА_4 Станом на 07.07.2017 року вищевказана квартира досі рахується службовою квартирою Управління СБУ у Вінницькій області. У даній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується листом Управління СБУ у Вінницькій області від 02.03.2017 року та довідкою ТОВ ЖЕО № 698 від 23.01.2017 року та відповідями Департаменту адміністративних послуг ВМР, наданих на запити суду.

Судом також установлено, що комісією Управління упродовж останніх семи місяців 2017 року (08.12.2016 року, 11.01.2017 року, 15.02.2017 року, 07.03.2017 року, 11.04.2017 року, 12.05.2017 року, 24.06.2017 року) було здійснено перевірку фактичного проживання пенсіонера СБУ ОСОБА_3 у службовому житловому приміщенні Управління за адресою: АДРЕСА_6, та з'ясовано, що ОСОБА_3 у зазначеному службовому житловому приміщенні не проживає; квартира закрита; інших проживаючих немає.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 22.05.2017 року, ОСОБА_3 є власником:

- ? частки будинку побутового обслуговування з готелем на 15 місць, розташованого в Хмельницькій області, Городоцького району, смт. Сатанів по вул. Монастирській, 29;

- ? частки незавершеного будівництва, їдальні та спортивно-оздоровчого комплексу готовністю 26%, розташованого за адресою: Хмельницька область, Городоцький район, смт. Сатанів, вул. Монастирська, 29А;

- ? частки земельної ділянки площею 0,3 га, кадастровий номер 6821255500:01:010:0001, з цільовим призначенням - інша комерційна діяльність, розміщеної за адресою: Хмельницька область, Городоцький район, смт. Сатанів, вул. Монастирська, 29А;

- земельної ділянки площею 1,8164 га, кадастровий номер 1820887700:01:000:0078, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розміщеної за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с/рада Швайківська;

- земельної ділянки площею 1,6132 га, кадастровий номер 1820887700:01:000:0085, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розміщеної за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с/рада Швайківська;

- земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 6823084600:05:005:0010, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, розміщеної за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, с/рада Руднянська;

- земельної ділянки площею 0,0021 га, кадастровий номер 6810100000:10:001:0647, з цільовим призначенням - для будівництва індивідуальних гаражів, розміщеної за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Геологів, 22, Будівельник кооператив по будівництву та експлуатації гаражів;

- ? частку гаражу, розміщений за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, гаражний масив по вул. Геологів, гараж бокс 224;

- ? частку трикімнатної квартири АДРЕСА_7;

- ? частку трикімнатної квартири АДРЕСА_8.

Відповідно до рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 10.05.2011 року, справа № 2-687/2011, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя задоволено. Розірвано шлюб між ними. Розподілено майно, що було придбано під час шлюбу між ними. Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру № 65 по вул. Кам'янецькій (вул. Фрунзе), 38 у м. Хмельницький, Хмельницької області; квартиру АДРЕСА_9. Визнано за ОСОБА_3 право власності на кухонні меблі, котел Херман , стіл письмовий з тумбою, крісло шкіряне чорного кольору, шафи вбудовані, полиці для книг, стіл письмовий, стільці офісні, набір меблів для спальні, набір меблів для кухні, меблева стінка, м'який куточок шкіряний, журнальний стіл, сервант, три телевізори Соні , телевізор СYS , телевізор LG , пральну машину Арістон , шафу-купе, тумбу для взуття, набір офісних меблів, крісло шкільне, набір меблів для кухні, набір меблів для приймальні.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 19.01.2018 року, власником всієї квартири АДРЕСА_7 є колишня дружина відповідача - ОСОБА_5 Також вона є власником: квартири АДРЕСА_10; земельної ділянки, кооператив Будівельник по будівництву та експлуатації гаражів, блок 9, бокс 224; ? частки гаражу, розміщеного в м. Хмельницькому, гаражний масив по вул. Геологів, гараж бокс 224; об'єкту незавершеного будівництва, незакінчений будівництвом спортивно-оздоровчий комплекс готовністю 18%, розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 11/3.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення свого права позивач міг довідатися після звільнення відповідача ОСОБА_3, яке відбулося 16.08.2011 року з військової служби за підпунктом а пункту 61 та підпункту г пункту 63 в запас СБ України. Отже, саме з 16.08.2011 року у позивача розпочався відлік позовної давності. За період з 16.08.2011 року по теперішній час позивач міг будь-коли перевірити факт виселення відповідачів з спірної службової квартири, проте це було зроблено лише в 2017 році. Суду не зрозуміло, оскільки позивачем не обґрунтовано, чому Управління раніше (до 2017 року) не здійснювало перевірку спірної квартири на предмет виселення відповідачів. Жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, позивачем надано не було.

Також судом зазначено, що твердження позивача, що строк позовної давності слід відраховувати з 2017 року, коли комісією Управління розпочалося здійснення обстеження житлових умов в спірній квартирі, зокрема, саме під час здійснення даного обстеження позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 досі не звільнив спірну квартиру, є невірним трактуванням позивачем часу, з якого йому стало відомо про порушення його прав, так як не наведено жодних підстав, чому ним не здійснювались перевірки спірної квартири на предмет виселення відповідачем за період з 16.08.2011 року по 2017 рік.

Суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав позивачу могло бути відомо з 16.08.2011 року, а вільне та безперешкодне проживання відповідачів в спірній квартирі тривалий час не можна тлумачити як триваюче правопорушення або вважатись поважними причинами пропущення строку позовної давності, тому строк звернення до суду з даним позовом було пропущено позивачем, жодних поважних причин пропуску позивачем не заявлено, в результаті чого суд вважає, що в позові слід відмовити.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що правових підстав для задоволення позову також немає через його необґрунтованість, оскільки відповідачів не може бути виселено з спірного житла через те, що вони є інвалідами з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок виконання обов'язків військової служби. Крім цього, відповідач ОСОБА_3 пропрацював в Управлінні понад 10 років та був звільнений з військової служби, у зв'язку скороченням штату. Таким чином, відповідачі мають три законні підстави щодо неможливості їх виселення без надання іншого жилого приміщення.

При цьому, судом установлено, що квартира № 34 по вул. Червоноармійській (наразі Стрілецькій), 16-А у м. Вінниці є єдиним місцем проживання відповідачів. Факт відсутності у власності відповідача ОСОБА_3 іншого житла підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на січень 2018 року. Твердження позивача, що відповідачу належать об'єкти нерухомого майна, зокрема земельні ділянки, гараж, об'єкт незавершеного будівництва, то суд не приймає його до уваги, оскільки дані об'єкти не придназначені для проживання. Дані об'єкти, відповідно до ст. ст. 50, 113 ЖК УРСР не відповідають вимогам щодо житлових приміщень.

Судом взято до уваги те, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 10.05.2011 року, справа № 2-687/2011, передано у власність колишній дружині відповідача - ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_11 та № 40 по вул. Свободи, 3/1 у місті Хмельницькому. Право власності на вказані квартири було зареєстровано за ОСОБА_5 лише в 2018 році. З огляду на це, в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно… від 22.05.2017 року, наданої позивачем вказано, що відповідач є власником зазначених квартир, хоча насправді це не відповідає дійсності, так як його колишня дружина просто не вчиняла дій щодо реєстрації права власності за собою, на підставі рішення суду.

Крім цього, відповідачі тимчасово не проживають в спірній квартирі, оскільки знаходяться на лікуванні, а тому квартира № 34 по вул. Червоноармійській (наразі Стрілецькій), 16-А у м. Вінниці зберігається за тимчасово відсутніми відповідачами, тому що ОСОБА_3 виконує обов'язки опікуна ОСОБА_4, який проходить лікування у місті Хмельницькому.

Під поняттям використання житла не за призначенням мається на увазі, що особа передала житло в оренду іншій особі або організації. З огляду на це, проживання особи в іншому житлі, а не службовому, не є використання службового житлового приміщення не за призначенням.

Переглядаючи справу за наявними в ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду з огляду на наступне.

Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Управління СБУ у Вінницькій області через їх необґрунтованість колегія суддів вважає законним, оскільки відповідачів не може бути виселено з спірного житла через те, що вони є інвалідами з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок виконання обов'язків військової служби. Крім цього, відповідач ОСОБА_3 пропрацював в Управлінні СБУ у Вінницькій області понад 10 років та був звільнений з військової служби, у зв'язку з скороченням штату.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що виникли правовідносини врегульовані також і ст. 125 ЖК УРСР , відповідно до якої без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу , не може бути виселено:

- інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;

- осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Пленум Верховного Суду України у роз'ясненнях, викладених у п. 20 постанови № 2 від 12.04.1985 року Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України , звертає увагу судів на те, що оскільки в силу ст. 125 ЖК деякі категорії громадян, які проживають у службових жилих приміщеннях, не підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, при розгляді справ про виселення зі службових жилих приміщень необхідно з'ясовувати, чи користуються відповідачі зазначеною пільгою. Зокрема, особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жиле приміщення, не менше 10 років, користуються такою пільгою і в тому разі, коли цей стаж переривався.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що відповідачі мають законні підстави в подальшому проживати у спірному житловому приміщенні та не можуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення.

Крім того, доводи позивача, що відповідачі проживають у м. Хмельницькому у власному житлі, спростовуються матеріалами справи, оскільки власником квартири АДРЕСА_7 є колишня дружина відповідача ОСОБА_5, на підставі рішення суду від 10.05.2011 року і це право було зареєстровано нею у січні 2018 року (а.с.101).

Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було надано оцінки тому факту, що ОСОБА_3 має у власності ? будинку побутового обслуговування з готелем на 15 місць, загальною площею 638,3 кв.м., які також придатні для проживання та об'єкти незавершеного будівництва, їдальню та спортивно-оздоровчий комплекс в смт. Сатанів по вул. Монастирська, 29 та по вул. Монастирська, 29 А Хмельницької області, колегія суддів не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду, оскільки дані об'єкти, відповідно до ст. ст. 50, 113 ЖК УРСР не відповідають вимогам щодо житлових приміщень. Готелі, санаторії, будинки відпочинку, пансіонати і т. п. мають інше функціональне призначення, тобто є місцем відпочинку, лікування. Такі приміщення використовуються для тимчасового перебування, на відміну від місця проживання. Місцем проживання визнається місце, де громадянин постійно або переважно проживає.

Доказів про те, що відповідачі мають інше житлове приміщення на праві власності, позивачем суду не надано.

Крім цього, вірним є висновок суду, що позивачем визнається той факт, що ОСОБА_3 з 2012 року по теперішній час перебуває на обліку у військово-медичній службі ВМУ УСБУ у Хмельницькій області та проходить обстеження лікарів. Відповідач ОСОБА_4 перебуває під дисциплінарним спостереженням Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру, відтак відповідачі тимчасово не проживають в спірній квартирі, оскільки знаходяться на лікуванні.

Вказаний факт підтвердив в судовому засіданні і ОСОБА_3 пояснивши, що він дійсно тимчасово проживає в квартирі колишньої дружини з її дозволу, оскільки виконує обов'язки опікуна та доглядає її брата - ОСОБА_4, який проходить лікування у м. Хмельницькому.

Згідно зі ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна - протягом усього часу виконання таких обов'язків.

Таким чином, спірне житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутніми відповідачами, тому що ОСОБА_3 виконує обов'язки опікуна ОСОБА_4, який проходить лікування у місті Хмельницькому.

Та обставина, що під час лікування ОСОБА_3 проживає у кв. № 40 на вул. Свободи, 3/1 в м. Хмельницькому, не свідчить про те, що у нього на праві власності знаходиться інше житлове приміщення призначене для проживання, так як у кв. № 40 він приживає з тимчасового дозволу власника.

З огляду на що, позивачем не доведено також, що відповідачами використовувалась квартира АДРЕСА_3 не за призначенням.

Безпідставними є також аргументи Управлінні СБУ у Вінницькій області про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при розгляді справи в порядку спрощеного провадження, оскільки відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно з ч. 4, 5, 6 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перелік справ у спорах, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, передбачений ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

У зв'язку з набранням чинності 15.12.2017 року Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, оскільки дана справа не відноситься до переліку справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, передбачений ч. 4 ст. 274 ЦПК України, сторони клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні не заявляли після постановлення ухвали суду від 21.02.2018 року, яка була постановлена за їх участі та з'ясуванні їх думки (а.с. 118), тому доводи апеляційної скарги в цій частині суд вважає необґрунтованими.

У той же час, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову як по суті так і у зв'язку з пропуском строку позовної давності, що є незаконним.

Пленум Верховного Суду України у роз'ясненнях, викладених у п. 11 постанови № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , звертав увагу судів, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Встановивши, що позовні вимоги про виселення є необґрунтованими та незаконними, суд першої інстанції відмовляючи у позові з цих підстав, помилково застосував наслідки спливу строку позовної давності та відмовив у позові також і з підстав пропуску строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши із мотивувальної частини рішення посилання суду як на підставу відмови в задоволення позову на пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду з позовом.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.03.2018 року слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.

При вирішенні питання розподілу судових витрат апеляційний суд враховує, що судовий збір за подання апеляційної скарги, сплата якого відстрочена ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24.04.2018 року, сплачений Управлінням СБУ у Вінницькій області згідно платіжного доручення № 645 від 30.05.2018 року.

Керуючись п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 141, 367, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.03.2018 року змінити.

Виключити із мотивувальної частини рішення посилання суду як на підставу відмови в задоволенні позову на пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду з позовом

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.03.2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев

Судді: Підпис О. В. Ковальчук

ОСОБА_8 Шемета

Згідно з оригіналом

Головуючий А. Ю. Зайцев