Рішення

від 29.05.2018 по справі 289/967/16-ц

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/967/16-ц

Номер провадження 2/289/4/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Мірчанської сільської ради Радомишльського району Житомирської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що вона являється власницею житлового будинку та земельної ділянки розміром 0,2500 га (кадастровий номер 1825086601:05:002:0021) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельної ділянки розміром 0,3395 га (кадастровий номер 1825086601:05:002:0022) для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по вул. Меделівська, 38 у с. Мірча Радомишльського району Житомирської області. Її сусід ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, незаконно захопив частину належних позивачу земельних ділянок довжиною приблизно 100 м та шириною до 1,5 м, чим обмежив позивача у користуванні повною мірою земельними ділянками.

Факт незаконного захоплення частини земельної ділянки позивача було підтверджено в усній формі працівниками Державного комітету України земельних ресурсів ДП Центр Державного Земельного Кадастру при ДержКомЗемі України Житомирська районна філія в м. Радомишль під час проведення замірів для виготовлення кадастрових номерів.

В 2015 році позивач зверталася до Мірчанської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, останньою було створено комісію, якою складено Акт та проведено обміри земельної ділянки ОСОБА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю ЖТ, виданого 29.08.2002, та виведено межі земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою гр. ОСОБА_3.

У зв'язку з тим, що відповідач не бажає добровільно розібрати незаконну огорожу та вирівняти межу, позивач вимушена звернутись до суду з вказаним позовом та просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками позивача площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,3395 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: вул. Меделівська, 38, с. Мірча, Радомишльський р-н, Житомирська обл., шляхом звільнення прибудинкової території та відновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення прав.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю та просять суд позов задовольнити, як на доказ незаконного захоплення частини належної позивачеві земельної ділянки посилаються на наявні в матеріалах справи фотографії. Крім того, посилаються на відсутність доказів, що ОСОБА_3 не порушив права позивача на користування належною останній на підставі Державного акту земельною ділянкою, вказуючи, що у відповідача ОСОБА_3 відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Від проведення топографо-геодезичного знімання належної їй земельної ділянки ОСОБА_1 відмовилася по причині відсутності грошових коштів на його проведення.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні. Зазначили, що твердження позивача про захоплення ОСОБА_3 земельної ділянки позивача не відповідає дійсності, позивач сама спочатку перенесла межові знаки на територію відповідача, а в подальшому взагалі знищила їх. Відповідач клопотав про призначення експертизи для вирішення спору, однак, позивач ухилилася від проведення топографо-геодезичного знімання належної їй земельної ділянки, в зв'язку з чим експертизу не було проведено. ОСОБА_3 повідомив, що він являється землекористувачем сусідньої з позивачем земельної ділянки, наразі не має правовстановлюючих документів на земельну ділянку, так як технічна документація в стадії розробки.

Відповідач-2 - Мірчанська сільська рада Радомишльського району Житомирської області в судове засідання свого представника не направила, про дату час та місце проведення була повідомлена, через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, при вирішенні спору покладаються на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.12.2001 ОСОБА_1 успадкувала жилий будинок з надвірними будівлями і спорудами по вул. Меделівська, 38 в с. Мірча Радомишльського району Житомирської області та земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,5895 га цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і ведення особистого підсобного господарства (а.с.7), та отримала Державний акт на право приватної власності на землю від 29.08.2002 (а.с.8).

З наявного в матеріалах справи ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка за адресою: вул. Меделівська, с. Мірча, Радомишльський р-н, Житомирська обл., кадастровий номер 1825086601:05:002:0022, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки 0,3395 га, та земельна ділянка за адресою: вул. Меделівська, 38, с. Мірча, Радомишльський р-н, Житомирська обл. , розміром 0,2500 га кадастровий номер 1825086601:05:002:0021 цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належать на праві власності ОСОБА_1 (а.с.10-11,12-13).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.11.2010 ОСОБА_3 успадкував після смерті брата 1/2 ідеальну частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по вул. Меделівська, 36 в с. Мірча Радомишльського району Житомирської області, будинок розташований на земельній ділянці площею 0,91 га, яка не перебуває в приватній власності, з них 0,2500 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,66 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.35).

В наданій на вимогу суду копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) які перебувають у власності ОСОБА_1 площею 0,2500 га та 0,3395 га на території с. Мірча Радомишльського району Житомирської області, вул. Меделівська, 38, наявні наступні документи: копія державного акту на право приватної власності на землю серії ЖТ, викопіювання з плану землекористування Мірчанської сільської ради, довідка Мірчанської сільської ради від 28.08.2015 щодо місця розташування земельної ділянки, кадастровий план земельних ділянок з описом меж, з якого вбачається, що земельні ділянки ОСОБА_1 межують із земельною ділянкою ОСОБА_5. Акт визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі на місцевості відсутній (а.с.70,71-72,7374,75,76).

12.10.2015 в Акті обстеження земельної ділянки гр. ОСОБА_1 комісією проведено обміри земельної ділянки ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на землю від 29.08.2002 та виведено межі земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою гр. ОСОБА_3 на місцевості. Обмір проведено в зв'язку із спором між сторонами (а.с.6).

В ст. 96 ЗК України зазначено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законодавцем у ст. ст. 103 - 109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов'язком власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

За змістом ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що сусід незаконно захопив частину її земельної ділянки довжиною приблизно до 100 м та шириною до 1,5 м, чим обмежив право позивача у користуванні цими земельними ділянками біля її будинку (а.с.2-4).

Відповідач в своїх запереченнях в свою чергу звинувачує позивача в самозахваті частини належної відповідачу земельної ділянки та знищення позивачем межових знаків (а.с.32).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень сторони суду не представили.

Досліджений в судовому засіданні акт від 12.10.2015 підтверджує наявність спору між сторонами, однак, будь-якої конкретної інформації щодо захвату землі будь-ким із сусідів чи інших порушень в Акті не вказано, а тому не являється належним доказом порушень прав позивача відповідачем. Як не являються належними і допустимими доказами наявні в матеріалах справи фотографії земельних ділянок без прив'язки до конкретної місцевості (а.с.14-18), які самі по собі не дають суду підстав встановити факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і не являються беззаперечним доказом перешкоджання ОСОБА_3 в користуванні належною позивачеві ОСОБА_1 земельною ділянкою.

Щодо заяви представника позивача про відсутність у ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на землю, суд зазначає, що позову з цих підстав заявлено не було, питання щодо правомірності користування відповідачем суміжною земельною ділянкою не обговорювалось. Відсутність у відповідача документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, правового значення для вирішення цього спору не мають, оскільки не лише власник земельної ділянки, але і землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю (ч. ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України 2001 року).

У відповідності зі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявляючи позов про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, позивач повинен довести факт порушення його прав, вчинення неправомірних дій відповідачем, причинний зв'язок між діями відповідача і порушенням прав позивача, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення відповідачем її права на користування земельною ділянкою, зокрема відповідних актів земельної комісії, які б встановили факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем станом на час звернення до суду, розмір площі самовільно захопленої ділянки, будь-яких приписів усунення виявлених порушень добросусідства, висновку експерта, актів органів контролю по дотриманню земельного законодавства по використанню земельних ділянок, тощо.

В той же час, суд вважає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог покладені лише пояснення самої ОСОБА_1 та її представника.

Під час попереднього судового засідання позивач не клопотала перед судом про проведення експертизи, а саме відповідачем було заявлено клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи, однак, згідно повідомлення № 8978 про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи за цивільною справою № 289/967/16-ц, в зв'язку із тим, що сторони не надали додаткові матеріали, вказані в клопотанні експерта, не було можливості провести дослідження та надати висновок (а.с.161-163).

Отже, в судовому засіданні позивачем та представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів наявності обставин, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність перешкод в користуванні належною позивачеві земельною ділянкою, тому суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню через недоведеність.

Вирішуючи питання судових витрат суд прийшов до наступного.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідачем подано суду розрахунок судових витрат, які поніс відповідач у зв 'язку із розглядом справи всього на суму 12 198,86 грн., який підлягає частковому задоволенню.

Так, позивачем доведено суму витрат, пов 'язаних із явкою його та представника до суду (ст. 138 ЦПК України ) в розмірі 1 853,86 грн. (розраховану у відповідності до Постанови КМУ від 27.04.2006 № 590), яка не перевищує встановленого законодавством граничного розміру відповідно до витраченого часу та є обґрунтованою, та суму оплати за експертизу (ст. 139 ЦПК України ) в розмірі 7 445,00 грн., яка підтверджена документально.

Витрати на професійну правничу допомогу у відповідності до ст. 137 ЦПК України пов'язані з правничою допомогою адвоката, однак, відповідачем не надано підтвердження понесених витрат на адвоката. Також не підлягають стягненню з позивача оплата за проведення геодезичних робіт в сумі 400,00 грн. згідно договору від 10.11.2017, оскільки жодних підтверджуючих платіжних документів про дійсну оплату вказаних послуг і понесених відповідачем витрат, до суду не надано.

На підставі наведеного, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, ст. 82, 89, 133, 141, 259, 264-268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії МЕ № 810082) до ОСОБА_3, (АДРЕСА_2, паспорт серії ВМ № 478744), Мірчанської сільської ради Радомишльського району Житомирської області (ЄДРПОУ: 04343859) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 9 298,86 грн. - витрати, пов'язані із розглядом справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до Апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2018.

Суддя /підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___"

(дата засвідчення копії)