Рішення

від 01.06.2018 по справі 466/6588/13-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/6588/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

за участю секретаря Бішко Б.М.

справа № 466/6588/13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ЛКП Під Голоском-410 до ОСОБА_1, з участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом ОСОБА_1 до директора ЛКП Під Голоском-410 ОСОБА_3 про усунення порушень прав споживача, визнання недійсними повідомлення про оплату житлово-комунальних послуг, визнання недійсними нарахування оплати за житлово-комунальні послуги, визнання заборгованості за житлово-комунальні послуги неіснуючою, заборону нарахування плати за житлово-комунальні послуги, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ :

28.08.2013 року ЛКП Під Голоском-410 звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, яку в подальшому уточнено та остаточно заявою про уточнення позовних вимог від 11.10.2017 року просить суд ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛКП Під Голоском-410 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з лютого місяця 2010 р. по січень місяць 2013 р. в розмірі 16454,08грн. (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривень вісім копійок), за період березень місяць 2013 р. по березень місяць 2016р. в розмірі 12808,38грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісім гривень тридцять вісім копійок, та за період 01.04.2016р. по 30.09.2017р. в розмірі 5450,30 грн. (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят гривень тридцять копійок), а всього 34712,76 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот дванадцять гривень сімдесят шість копійок) та судовий збір.

Свої вимоги мотивує тим, що на обслуговуванні ЛКП Під Голоском-410 знаходиться будинок №43 на вул. Ю. Липи у м.Львові. Відповідач є співвласником квартири №68 на вул. Ю. Липи, 43 в м. Львові, а тому зобов'язана своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги у встановлений термін.

Між відповідачем ОСОБА_1 та ЛКП Під Голоском-410 встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, а саме: виконавець надавав послуги відповідачу, остання такими послугами користувалася для задоволення своїх потреб, та не відмовлялася від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, але оплату не проводила.

Станом на час розгляду справи за спожиті житлово-комунальні послуги у відповідача перед ЛКП Під Голоском-410 утворилась заборгованість в загальній сумі 34712,76 гривень.

У зв'язку з заборгованістю за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 34712,76грн. позивач змушений звернутися до суду, а також просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Відповідач ОСОБА_1 04.10.2013р. звернулася до суду з зустрічним позовом про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг, відшкодування збитків та моральної шкоди, який в подальшому уточнила та остаточно заявою про зміни, доповнення та уточнення позовних вимог від 29.04.2015 року просила суд ухвалити рішення, яким визнати факт ухиляння директора ЛКП Під Голоском - 410 від добровільного виконання рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2011 року; визнати нарахування ОСОБА_1 плати за житлово-комунальні послуги невідповідними законодавству, недійсними з самого початку їх нарахувань; визнати заборгованість ОСОБА_1 перед ЛКП Під Голоском - 410 неіснуючою та зобов'язати директора ЛКП Під Голоском - 410 списати її; визнати повідомлення на оплату житлово-комунальних послуг, які ЛКП Під Голоском-410 кожного місяця направляє споживачам, як вимогу про необхідність сплатити за житлово-комунальні послуги обманом, умисно дезінформуючи, що вони ніби-то є розрахунковим документом недійсними і застосувати наслідки їх недійсності; визнати ОСОБА_3 винною у навмисному введенні мешканців будинку №43 по вул. Ю. Липи в обман; зобов'язати ОСОБА_3 відшкодувати майнову шкоду, завдану нею неправомірними діями ОСОБА_1 в сумі 25000 грн., а також відшкодувати збитки кожному мешканцю будинку №43 по вул. Ю. Липи; стягнути з ОСОБА_3 як з особи що застосувала обман, моральну шкоду в сумі 25000грн. на користь ОСОБА_1; застосувати загальну позовну давність тривалістю у три роки; заборонити ЛКП Під Голоском - 410 нараховувати ОСОБА_1 плату за житлово-комунальні послуги до виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2011 року (справа №22-ц-369/11), підготувати та укласти договори на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з Типовими договорами.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вона неодноразово зверталася до ЛКП Під Голоском-410 з різного роду зверненнями, а саме: 21 грудня 2011р. про необхідність укладання договорів між ЛКП Під Голоском - 410 та проханням зупинити свою агресивну діяльність по відношенню до ОСОБА_1 Рекомендований лист з повідомленням, з описом про вкладення доставлено 06.02.2012р. ЛКП Під Голоском - 410 ; 15 січня 2012 р. - заява про згаду укласти договори на надання житлово- комунальних послуг (але на інших умовах) до Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (від 03.01.2012 р.) та Договори про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення (від 03.01.2012 р.), рекомендований лист з повідомленням, з описом про вкладення доставлено 24.01.2012 р. в ЛКП Під Голоском - 410 ; 19 січня 2012 р. - заява про упередження порушень конституційних прав та інтересів, рекомендований лист з повідомленням доставлено 23.01.2012 р. в ЛКП Під Голоском - 410 ; 18 квітня 2012 р. - звернення з прохання надати розрахунок частки ОСОБА_1 як власниці квартири №68 у витратах на утримання будинку №43 по вул. Ю. Липи у м. Львові, надати структуру тарифу, норми споживання по кожній житлово-комунальній послузі з утримання будинку №43 по вул. Ю. Липи. Звернення зареєстровано у приймальній за №09/10 від. 18.04.2012 р.; 18 квітня 2012 р - запит на отримання публічної інформації, зареєстрований у приймальній за №09/11 від 18.04.2012 р.; 17 травня 2012 р. - відповідь на лист-претензію від 07.05.2012р. ОСОБА_3 - директора ЛКП Під Голоском - 410 із пропозиціями, рекомендований лист з повідомленням доставлено 29.05.2012р.; 02 липня 2012 р. - звернення, з проханням припинити приписувати покази лічильників, штучно створюючи заборгованість за послугу, яка ОСОБА_1 оплачена на рахунок ЛМКП Львівводоканал , зареєстровано у приймальній за №28 від 02.07.2012 р.

Відтак, ОСОБА_1 вказує, що директор ЛКП Під Голоском - 410 ОСОБА_3 ухиляється від укладання договорів, продовжує нараховувати плату за житлово-комунальні послуги на без договірній основі за відсутності законно сформованих тарифів. Незважаючи на заяви ОСОБА_1 про протиправність таких дій та припинити свавілля по залякуванню, директор не припиняє свою протиправну діяльність.

Отже, зазначає, що між сторонами не існує жодних договірних відносин. Крім того, послуги, які надавалися неякісно завдали їй моральної шкоди, а тому змушена звернутися до суду.

Представник позивача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні уточнений позов підтримав повністю, дала аналогічні пояснення тим, які вказані у позові. Просила первісний позов ЛКП Під Голоском-410 задовольнити. Щодо зустрічного позову ОСОБА_1, то у задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у письмовому запереченні на зустрічний позов /том.4 а.с.158-159/.

Відповідач ОСОБА_1 надіслала на адресу суду відзив на заперечення на зустрічний позов 19.02.2018р.(а.с.163 т.4) та просила суд у задоволенні позовних вимог ЛКП Під Голоском - 410 відмовити з підстав викладених у письмовій заяві /том.2 а.с.211-212/, застосувати строк позовної давності щодо заявлених первісних позовних вимог. Зустрічний позов просила задовольнити у повному обсязі з підстав, вказаних у позові. В подальшому в судові засідання не з'являлася, надіслала на адресу суду заяву про продовження розгляду справи у її відсутності, а тому суд вважає, що слід продовжувати розгляд справи у її відсутності.

Третя особі на стороні відповідача ОСОБА_5 в судові засідання не з"являвся, хоча судом про час та місце розгляду справи повідомлявся за останнім відомим суду місцем проживання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що ОСОБА_1 зареєстрована, проживає та є співвласником квартири №68 будинку №43 що на вул. ОСОБА_6 у м. Львові, який знаходиться на обслуговуванні в ЛКП Під Голоском-410 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім"ї і прописку №3483 від 11.10.2017р. виданою ЛКП "Під Голоском-410" /том 4 а.с.113/.

З долученої до матеріалів справи копії ухвали про скасування судового наказу встановлено, що Львівське комунальне підприємства Під Голоском у 2013 р. зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та на підставі заяви Шевченківським районним судом м.Львова видано судовий наказ. Однак за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ухвалою від 12.04.2013 року Шевченківським районним судом скасовано судовий наказ від 22.03.2013 року /том.1 а.с.5/.

Згідно відомостей, наданих ЛКП Під Голоском-410 про нарахування та оплату послуг утримання будинку та прибудинкових територій, про нарахування та оплату послуг за холодну та гарячу воду, центральне опалення, електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 станом на 11.10.2017 року утворилася заборгованість у розмірі 34712,76 грн./ том 4 а.с.110-111/.

Суд приймає розрахунки заборгованості за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, за центральне опалення, холодну та гарячу воду як належні та допустимі докази.

Відповідно до ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; Внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;

Згідно ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За змістом ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги , залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (ч. 1.ст. 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, такому праву відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічний обов'язок споживача (наймача, власника) закріплено в статтях 68, 162 ЖК України, згідно з якою наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно дост.162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ч.1, 2ст.32 Закону Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Статтею14 Закону Про житлово-комунальні послуги передбачено, що тарифи на комунальні послуги (в тому числі і з теплопостачання) затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно до ст.7 вказаного Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: 1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм; 2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; 3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням.

Постановою КМУ № 529 від 20.05.2009р. Про порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території , в редакції, яка діяла на час правовідносин, які виникли, затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Отже, з огляду на вищенаведене, між Відповідачем та Позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері житлово-комунальних послуг, а саме: Виконавець надавав послуги Відповідачу, остання такими послугами користувалася, не відмовлялися від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, але оплату не проводили, чим порушили вимоги п.14,17,35 Постанови Кабінету Міністрів України Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями , Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 630 від 21.07.2005р., а також п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р. №28, постанови КМУ Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 12.07.2005 р. №560 договору приєднання, де прямо вказано, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата за спожиті послуги вноситься споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунком.

Судом також встановлено, що нарахування оплати за вказані види житлово-комунальних послуг проводилось за встановленими у законному порядку тарифами відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006 Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води , а з 01.06.2011 згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги , якою затверджено новий Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, та рішень виконавчого комітету Львівської міської ради, прийнятих на реалізацію вказаних вище постанов Кабінету Міністрів України.

Окрім того, будинок, в якому проживає відповідач обслуговує позивач ЛКП Під Голоском-410 . Житлово-комунальні послуги з утримання та обслуговування цього будинку та прибудинкової території надаються силами позивача, тобто позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг.

Виконуючи свої обов'язки, позивач уклав договір з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Так, з копії договору №1452/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2012, укладеного між позивачем та ЛМКП Львівтеплоенерго , вбачається, що позивач забезпечує подачу теплової енергії до будинку, в якому проживає відповідач. За умов цього договору, ЛМКП Львівтеплоенерго як теплопостачальна організація, забезпечувала постачання теплової енергії для опалення та здійснювала гаряче водопостачання в потрібних обсягах, а позивач зобовязувалось отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цими договорами.

Крім того, позивач ЛКП Під Голоском-410 та ВАТ Львівобленерго уклали договір з постачання електричної енергії, а також договори на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів.

Отже, факт надання послуг силами позивача щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством, слід вважати встановленим. Тому розмір плати за такі послуги позивач правомірно нараховує відповідачу, а отже, правомірно ставить вимогу про стягнення такої заборгованості.

Судом враховується і позиція Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30.10.2013, і згідно з якою, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач від користування послугами ЛКП не відмовлялася, а фактично такими користувалася і користується, а відтак відсутність договору на надання житлово - комунальних послуг не є підставою для відмови відповідача від сплати за фактично надані житлово - комунальні послуги.

Посилання відповідача про те, що комунальні послуги не надавались в повній мірі і відповідно ними не користувалися, не заслуговують на увагу суду і є голослівними.

Відповідно до п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу).

Згідно Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000р. №191, рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування (п.1.2 Правил); двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії (п.1.4 Правил); приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюються договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності за розрахунком згідно з Правилами користування тепловою енергією (п.1.5 Правил).

У відповідності до норм ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Судом встановлено, що у м. Львові на час спірного періоду діяв двоставковий тариф на опалення, розрахований ЛМКП "Львівтеплоенерго" згідно Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №191 від 08.09.2000р., а також затверджений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1433 від 29.12.2008р. Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 02.09.2008р. №930.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, якими визначаються тарифи на гаряче водопостачання та на опалення, були опубліковані. Так, рішення виконавчого комітету ЛМР №107 від 13.02.2009р. Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 29.12.2008р. №1433 оприлюднене у газеті Високий Замок від 16.02.2009р. №25 (3919). Рішення виконавчого комітету ЛМР №930 від 02.09.2008р. Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання опубліковано 03.09.2008р. у газеті Високий Замок №163 (3812); рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.11.2008р. №1255 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 20.09.2008р. №930 опубліковано 15.11.2008р. в газеті Високий Замок №215 (3864); рішення виконавчого комітету ЛМР від 29.12.2008р. №1433 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 02.09.2008р. №930 опубліковано в газеті Львівська газета №1 (493).

Відповідно до правової позиції, висловленої у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 березня 2013 року при розгляді справи № 6-6ц13, законодавство не передбачає звільнення споживача від сплати за отримані послуги навіть у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг; а згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.

Крім того, обов'язок сплачувати за надані й спожиті послуги випливає також з положення ч. 1ст. 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст.6, ст. ст.627,630 ЦК Українита ст. ст.19,20 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

У відповідності до пункту 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, плата за надані послуги з централізованого опалення вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Обов'язок споживача житлово-комунальних послуг, до яких відноситься й послуга з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, оплатити надану виконавцем послугу закріплений також в ст.ст.67, 68, 162 Житлового кодексу України та у п.5 ч.3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відсутність між сторонами договору про надання вказаних видів послуг не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані їй послуги, оскільки такий обов'язок у співвласників помешкання виникає в силу закону, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги ґрунтуються на нормах закону.

Доводи ОСОБА_1 про необізнаність з розрахунком та тарифами за фактично спожиті комунальні послуги є голослівними, оскільки таке нарахування здійснене відповідно до встановлених у законному порядку тарифів, а жодних доказів в спростування таких відповідачем не надано, як відсутні докази, які б підтверджували звернення відповідача з претензіями до виконавця послуг, як того вимагає Закон України Про житлово-комунальні послуги .

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не подано доказів про те, що подані позивачем розрахунки заборгованості та застосовані ним тарифи проведено неправильно, а також те, що послуги не надавалися або надавалися не повністю чи неякісні, суд вважає, що первісний позов ЛКП Під Голоском -410 підставний та підлягає до задоволення.

Що стосується заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

У відповідності до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.2 ст.264 ЦК). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК).

Враховуючи те, що позивач перед зверненням до суду з вказаним позовом у березні 2013 року звертався із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за ці ж самі послуги, наказ в подальшому скасовано ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 12.04.2013, тому позивач, звернувшись з позовом у серпні 2013 року, строк позовної давності не пропустив.

З огляду на викладене, оскільки обов'язок оплачувати фактично отримані послуги покладено на споживачів вимогами Закону, і судом не здобуто доказів відсутності цих послуг або їх надання неналежної якості, а тому суд прийшов до висновку, що відповідач заборгувала позивачу за надані житлово-комунальні послуги. Тому первісний позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані та спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 34712 грн. 76 коп.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) до директора ЛКП Під Голоском-410 ОСОБА_3 про усунення порушень прав споживача, визнання недійсними повідомлення про оплату житлово-комунальних послуг, визнання недійсними нарахування оплати за житлово-комунальні послуги, визнання заборгованості за житлово-комунальні послуги неіснуючою, заборону нарахування плати за житлово-комунальні послуги, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди, то такий, на думку суду, не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень.

Встановлено, що з претензіями щодо дотримання позивачем стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг відповідач мала можливість звернутись у вказаному порядку, однак суду не надано доказів того, що відповідач здійснювала дії, які б свідчили про її намагання поновити порушене право або захистити його в спосіб, передбачений законом. Так само позов про захист прав споживача відповідач подала тільки після того, як позивач подав позов про стягнення коштів за житлово-комунальні послуги.

Так, відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

В ст. 20 ЦК України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

На переконання суду, будь-яких правових підстав для визнання дій позивача такими, що відповідно до ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , вчинені всупереч заборони нечесної підприємницької практики, перед судом не доведено.

Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона відмовлялася від надання житлово-комунальних послуг або такі послуги надавалися неякісні чи не в повному обсязі. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, то суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позивачем за зустрічним позовом в судовому засіданні не доведено вина відповідача директора ЛКП Під Голоском-410 ОСОБА_3 у вчиненні неправомірних дій щодо ОСОБА_1, то у задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, то суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога також не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові ПВС України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди", спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, зокрема, коли право особи на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції, у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, або при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію ЗУ "Про захист прав споживачів".

За ч.1 ст.4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право в тому числі на захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, а також відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У ст.23 ЦК України зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Однак, ОСОБА_1 не доведено, що вона понесла фізичних та душевних страждань під час або у зв'язку з наданням ЛКП Під Голоском - 410 послуг, а тому у цій частині позову слід відмовити.

Відтак, позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів на підтвердження своїх вимог, а також не доведено порушення директором ЛКП Під Голоском-410 прав позивача.

На підставі вищенаведеного, оскільки в судовому засіданні не було доведено обставин, які б свідчили про порушення директором ЛКП Під Голоском-410 охоронюваних прав та інтересів ОСОБА_1 та у зв'язку із ненаданням належних доказів на підтвердження свої вимог, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги, які судом задоволено є похідними та взаємопов'язаними з зустрічними позовними вимогами, а тому такі до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги не підлягають до задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ЛКП Під Голоском - 410 є підставними та підлягають до задоволення, а позов ОСОБА_1 є безпідставний та у його задоволенні слід відмовити.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову ЛКП Під Голоском - 410 , з відповідача підлягають стягненню в користь позивача судові витрати в сумі 228,70 грн.

Керуючись ст.ст.13,76,81-83,89,95,223,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

первісний позов ЛКП Під Голоском-410 до ОСОБА_1, з участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (22.02.1949р.н., зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ЛКП Під Голоском-410 (79020, м. Львів, пр. Чорновола, 99, р/р 26000060302914 в Західному ГРУ Приватбанк , МФО 325321, ЄДРПОУ 22333498) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з лютого місяця 2010 р. по січень місяць 2013 р. в розмірі 16454,08грн. (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривень вісім копійок), за період березень місяць 2013 р. по березень місяць 2016р. в розмірі 12808,38грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісім гривень тридцять вісім копійок, та за період 01.04.2016р. по 30.09.2017р. в розмірі 5450,30 грн. (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят гривень тридцять копійок), а всього 34712,76 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот дванадцять гривень сімдесят шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_1(22.02.1949р.н., зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ЛКП Під Голоском-410 (79020, м. Львів, пр. Чорновола, 99, р/р 26000060302914 в Західному ГРУ Приватбанк , МФО 325321, ЄДРПОУ 22333498) судовий збір в розмірі 228,70 грн.(двістя двадцять вісім грн.70 коп.)

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) до директора ЛКП Під Голоском-410 ОСОБА_3 про усунення порушень прав споживача, визнання недійсними повідомлення про оплату житлово-комунальних послуг, визнання недійсними нарахування оплати за житлово-комунальні послуги, визнання заборгованості за житлово-комунальні послуги неіснуючою, заборону нарахування плати за житлово-комунальні послуги, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_7