Постанова

від 21.08.2019 по справі 466/6588/13-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/6588/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/811/1627/18 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:45

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

за участю секретаря Цапа П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року Львівське комунальне підприємство (ЛКП) Під Голоском-410 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в кінцевій редакції позовних вимог якого просило суд ухвалити рішення, яким стягнути зі згаданої відповідачки на користь ЛКП заборгованість за надані ЛКП житлово-комунальні послуги за період з лютого 2010 року по січень 2013 року в розмірі 16 454 грн. 08 коп.; за період березень 2013 року по березень місяць 2016 року в розмірі 12 808 грн. 38 коп. та за період з 01.04.2016 року по 30.09.2017 року в розмірі 5 450 грн. 30 коп., а всього - 34 712 грн. 76 коп., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що на обслуговуванні ЛКП Під Голоском-410 знаходиться будинок АДРЕСА_1, в якому відповідачка є співвласником квартири АДРЕСА_1 , а тому зобов`язана своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги у встановлені строки, однак цього обов`язку вона не виконує, в результаті станом на час розгляду даної справи судом у неї утворилась заборгованість на загальну суму 34 712 грн. 76 коп., яка і є предметом позовних вимог (т.1, а.с. 2-3; т.3, а.с. 119-124; т.4, а.с. 110-111, 128-129).

Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом , в кінцевій редакції позовних вимог якого просила суд ухвалити рішення, яким:

- визнати факт ухиляння директора ЛКП Під Голоском-410 від добровільного виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2011 року;

- визнати нарахування їй плати за житлово-комунальні послуги невідповідними законодавству, недійсними з самого початку їх нарахувань ;

- визнати її заборгованість перед ЛКП Під Голоском 410 не існуючою та зобов`язати директора ЛКП Під Голоском 410 списати її ;

- визнати повідомлення на оплату житлово-комунальних послуг, які ЛКП Під Голоском-410 кожного місяця направляє споживачам, як вимогу про необхідність сплатити за житлово-комунальні послуги обманом, умисно дезінформуючи, що вони ніби-то є розрахунковим документом, недійсними і застосувати наслідки їх недійсності ;

- визнати директора ЛКП Під Голоском 410 ОСОБА_2 винною у навмисному введенні мешканців будинку АДРЕСА_1 в обман ;

- зобов`язати директора ЛКП Під Голоском 410 ОСОБА_2 відшкодувати майнову шкоду, завдану нею своїми неправомірними діями ОСОБА_1 в сумі 25 тис. грн., а також відшкодувати збитки кожному мешканцю будинку АДРЕСА_1 ;

- стягнути з директора ЛКП Під Голоском 410 ОСОБА_2 , як з особи, що застосувала обман, моральну шкоду в сумі 25 тис. грн. на користь ОСОБА_1 ;

- застосувати загальну позовну давність тривалістю у три роки;

- заборонити ЛКП Під Голоском 410 нараховувати ОСОБА_1 плату за житлово-комунальні послуги до виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2011 року (справа №22-ц-369/11), підготувати та укласти договори на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з Типовими договорами .

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначає, що вона неодноразово зверталася до ЛКП Під Голоском-410 з різного роду зверненнями, а саме:

- 21 грудня 2011 року - про необхідність укладання договорів між ЛКП Під Голоском - 410 та проханням зупинити свою агресивну діяльність по відношенню до ОСОБА_1;

- 15 січня 2012 року - з заявою про укладення договорів на надання житлово- комунальних послуг (але на інших умовах) до Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (від 03.01.2012 р.) та Договори про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення (від 03.01.2012 р.);

- 19 січня 2012 року - з заявою про упередження порушень конституційних прав та інтересів;

- 18 квітня 2012 року - зі звернення надати розрахунок її частки, як власниці квартири АДРЕСА_1 , у витратах на утримання АДРЕСА_1 , надати структуру тарифу, норми споживання по кожній житлово-комунальній послузі з утримання згаданого будинку.

- 18 квітня 2012 року - з запитом на отримання публічної інформації;

- 17 травня 2012 року - з відповідю на лист-претензію ЛКП Під Голоском-410 від 07.05.2012 року;

- 02 липня 2012 року - зі зверненням припинити приписувати покази лічильників, штучно створюючи заборгованість за послугу, яка нею оплачена на рахунок ЛМКП Львівводоканал .

Зазначала, що директор ЛКП Під Голоском - 410 ОСОБА_2 ухиляється від укладання договорів, продовжує нараховувати плату за житлово-комунальні послуги на бездоговірній основі за відсутності законно сформованих тарифів, а відтак вважає, що між сторонами не існує жодних договірних відносин.

Крім того, стверджувала, що послуги, які надавалися неякісно, завдали їй моральної шкоди, а тому вона змушена звернутися до суду (т.1, а.с. 45-70, 110-111; т.2, а.с. 225-226).

Оскаржуваним рішенням первісний позов ЛКП Під Голоском-410 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЛКП Під Голоском-410 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з лютого місяця 2010 року по січень місяць 2013 року в розмірі 16 454 грн. 08 коп., за період березень місяць 2013 року по березень місяць 2016 року в розмірі 12 808 грн. 38 коп. та за період 01.04.2016 року по 30.09.2017 року в розмірі 5 450 грн. 30 коп., а всього 34 712 грн. 76 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЛКП ПідГолоском-410 судовий збір в розмірі 228 грн.70 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до директора ЛКП Під Голоском-410 ОСОБА_2 про усунення порушень прав споживача, визнання недійсними повідомлення про оплату житлово-комунальних послуг, визнання недійсними нарахування оплати за житлово-комунальні послуги, визнання заборгованості за житлово-комунальні послуги неіснуючою, заборону нарахування плати за житлово-комунальні послуги, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди - відмовлено за безпідставністю позовних вимог (т. 4, а.с. 188-198).

Дане рішення оскаржила ОСОБА_1 .

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ЛКП до неї відмовити, а її позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що судом неправомірно поширено конфіденційну інформацію про неї та третіх осіб - без згоди зазначених осіб про таке поширення.

Вважає, що судом не було дано належної оцінки тому, що ЛКП не виконано рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2011 року, яким ЛКП було зобов`язано підготувати та укласти з нею договори про надання житлово-комунальних послуг.

Звертає увагу на те, що між сторонами даного спору будь-які договори про надання послуг у житлово-комунальній сфері не укладалися.

Вважає, що суми, які зазначені у розрахунках заборгованості по видах послуг, які долучені до первісного позову у його першій редакції, є меншими від суми позовних вимог, яка є заявленою до стягнення.

Стверджує, що нарахування ЛКП плати за послуги водопостачання не ґрунтується на показниках лічильників, які встановлені у її квартирі (т.4, а.с. 201-220).

В судовому засіданні 18 лютого 2019 року апелянт дала свої пояснення на підтримання доводів поданої нею апеляційної скарги (том 5, а.с. 67-70).

В подальшому апелянт двічі подавала до суду заяви про відвід колегії суддів, які містили клопотання про розгляд цих заяв без її участі, однак з клопотанням подальший розгляд справи провести з обов`язковим повідомленням (апелянта) про час та місце розгляду справи (том 5, а.с. 101-102, 178-183).

Повторну заяву апелянта про відвід колегії суддів ухвалою суду від 21 серпня 2019 року, як таку, що спрямована на зрив апеляційного розгляду справи 21 серпня 2019 року, було визнано зловживанням процесуальними правами зі сторони апелянта, у зв`язку з чим було залишено без розгляду.

А оскільки апелянт в судове засідання 21 серпня 2019 року не з`явилася без поважних причин, то колегія суддів ухвалила завершувати апеляційний розгляд справи у її відсутності - на підставі наявних у справі даних та доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що :

- сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач; позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48);

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89).

В ході апеляційного розгляду справи апелянт ОСОБА_1 визнала, що зустрічний позов нею було подано до директора ЛКП Під Голоском-410 ОСОБА_2 , саме як до фізичної особи .

Те, що зустрічний позов ОСОБА_1 подано до ОСОБА_2 , саме як до фізичної особи , стверджується також і самою зустрічною позовною заявою та уточненнями до неї (том 1, арк. 45-70, 110-111; том 2, арк. 225-226).

В той же час, як вбачається зі змісту позовних вимог за зустрічним позовом, ОСОБА_2 , як фізична особа , не є належним відповідачем за цими вимогами, оскільки всі ці вимоги стосуються ЛКП Під Голоском-410 , як юридичної особи, яка надає ряд житлово-комунальних послуг мешканцям будинків , а ОСОБА_2 лише є керівником (директором) цієї юридичної особи.

З урахуванням вище наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд правомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її зустрічного позову до ОСОБА_2 , як до фізичної особи , і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається сторонами даного спору, що відповідачка (апелянт) ОСОБА_1 є зареєстрованою та проживає у 4-х кімнатній квартирі (загальною площею 76,1 кв.м.) АДРЕСА_1 , співвласником якої вона є, а сам будинок перебуває на балансі ЛКП Під Голоском-410 , яке його обслуговує, в тому числі - шляхом надання житлово-комунальних послуг його мешканцям.

Як також стверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 тривалий час в добровільному порядку не оплачувала ЛКП отримані нею житлово-комунальні послуги, що неодноразово було предметом судових спорів між нею та ЛКП.

Так, у липні 2007 року ЛКП Під Голоском-410 подало до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території, а також заборгованості за надані комунальні послуги за період починаючи з 01 січня 2007 року, у задоволенні якого рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 28 січня 2010 року було відмовлено.

Як вбачається з мотивувальної частини згаданого рішення суду, однією з основних підстав для відмови у задоволенні позову ЛКП стало те, що судом було встановлено, що жодних договорів між ЛКП та ОСОБА_1 про надання житлово-комунальних послуг не укладалось (т.4, а.с. 228-233).

Однак, згадане рішення суду першої інстанції рішенням Апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2010 року було скасовано з ухваленням нового рішення - про задоволення позову ЛКП до ОСОБА_1 та стягнення з неї та іншого відповідача на користь ЛКП заборгованості по оплаті за надані їм житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2007 року по 01.05.2009 року. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом встановлено, що відповідачі від користування послугами ЛКП не відмовлялися, такими користувалися і користуються, а відтак суд прийшов до висновку про те, що відмова відповідачів від укладення договору про надання їм житлово-комунальних послуг не може бути підставою для відмови у стягненні з відповідачів заборгованості за уже надані їм житлово-комунальні послуги (том 5, а.с. 121-122).

Як також стверджується матеріалами справи, ЛКП Під Голоском-410 на виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2011 року неодноразово надсилало (вручало) ОСОБА_1 проекти договорів про надання житлово-комунальних послуг - з пропозицію їх підписати (т.1, а.с. 179-189).

Сама ОСОБА_1 вище згадане рішення Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2011 року до примусового виконання не пред`являла : докази про це в матеріалах справи відсутні.

Статтями 20 і 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, яка була чинною на час розгляду даної справи судом першої інстанції) визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово- комунальних послуг, підготовленого на основі Типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг устроки, встановлені договором або законом ( п.п. 1, 5 ст. 20 Закону), а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про житлово- комунальні послуги.

Обовязок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністів України № 572 від 08.10.1992 року в редакції постанови КМ України від 24.01.2006 року № 45.

Таким чином на власника квартири покладено обов`язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, а також оплачувати отримані ним послуги.

Оскільки обов`язок споживача житлово-комунальних послуг власника житла ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.

Доказів про те, що відповідачка зверталася до позивача з претензіями щодо неякісного надання послуг у спірний період, оформлених відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, яка була чинною на час розгляду даної справи судом першої інстанції), суду не надано.

З урахуванням вище наведеного доводи апеляційної скарги з посиланням на відсутність договірних відносин між ЛКП та апелянтом до уваги прийматися не можуть.

Оскаржуваним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЛКП Під Голоском-410 заборгованість за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 34 712 грн. 76 коп., який складається з заборгованостей за періоди:

-з лютого місяця 2010 року по січень місяць 2013 року - в розмірі 16 454 грн. 08 коп.;

-з березня місяця 2013 року по березень місяць 2016 року - в розмірі 12 808 грн. 38 коп.;

-з 01.04.2016 року по 30.09.2017 року - в розмірі 5 450 грн. 30 коп.

Як вбачається з позовної заяви ЛКП у первісній редакції (поданій до суду 28.08.2013 року) з долученими до неї документами, в обґрунтування позовних вимог на загальну суму 16 454 грн. 08 коп. позивачем було долучено до позовної заяви розрахунки заборгованості за період заборгованості по липень 2013 року включно на загальну суму лише 14 904 грн. 06 коп. , а саме: по холодній воді на суму 734 грн. 54 коп., по гарячій воді на суму 1 896 грн. 23 коп. та центральному опаленню на суму 12 273 грн. 29 коп. (том 1, арк. 2-11).

Принагідно слід зауважити, що ці позовні вимоги не обґрунтовуються розрахунком заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території.

Незважаючи на вище наведене, судом вище згадану позовну вимогу на загальну суму 16 454 грн. 08 коп. задоволено у повному обсязі та з незрозумілих причин зазначено, що це заборгованість за житлово-комунальні послуги (без конкретизації - за які саме ) період з лютого місяця 2010 року по січень місяць 2013 року.

20 квітня 2016 року ЛКП було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій вже міститься позовна вимога про стягнення з відповідачки заборгованості за період з 01.03.2013 року по 31.03.2016 року на загальну суму 12 808 грн. 38 коп. Принагідно слід зауважити, що саме у цьому уточненні позовних вимог вимога про стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку (в сумі 7 378 грн. 12 коп.) була заявленою вперше (том 3, арк. 118-124).

В той же час, як вже зазначалося вище, вимога про стягнення заборгованості за період з 01.03.2013 року по 31.07.2013 року вже було складовою частиною первісних позовних вимог (від 28.08.2013 року) на загальну суму 16 454 грн. 08 коп.

Незважаючи на це, уточнена позовна вимога про стягнення з відповідачки заборгованості за період з 01.03.2013 року по 31.03.2016 року на загальну суму 12 808 грн. 38 коп. також була задоволеною у повному обсязі - також без конкретизації за які саме види житлово-комунальних послуг.

11 жовтня 2017 року ЛКП було подано до суду чергову заяву про уточнення позовних вимог, у якій вже міститься позовна вимога про стягнення з відповідачки заборгованості лише за послугу з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.04.2016 року по 30.09.2017 року на загальну суму 5 450 грн. 30 коп. (том 4, арк. 110-111, 128-130).

Позовна вимога про стягнення заборгованості на суму 5 450 грн. 30 коп. також була задоволеною, однак також без конкретизації за який саме вид житлово-комунальних послуг.

З урахуванням вище наведених недоліків оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог за первісним позовом ЛКП не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та (відповідно) невідповідності висновків суду обставинам справи - з ухваленням в цій частині нового рішення.

Матеріалами стверджується та й ОСОБА_1 не заперечується наявність у неї заборгованості перед ЛКП по оплаті за житлово-комунальні послуги: спірними питаннями є розмір цієї заборгованості за конкретний вид житлово-комунальних послуг та за який період.

Про визнання ОСОБА_1 факту наявності у неї заборгованості перед ЛКП свідчить (зокрема) те, що нею двічі подавалися до суду заяви про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності (том 2, арк. 53-54, 211-212).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

За змістом статті 261 ЦК Українипочаток перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У даній справі позивач (ЛКП) вперше звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті за послуги холодного і гарячого водопостачання та центрального опалення (на загальну суму 16 454 грн. 08 коп.) 28 серпня 2013 року.

При цьому подачі даного позову передувало звернення ЛКП до суду з заявою про видачу судового наказу на згадану суму заборгованості, який судом 22 березня 2013 року було видано, однак у подальшому за заявою ОСОБА_1 ухвалою суду від 12 квітня 2013 року скасовано (том 1 а.с. 5).

Подання заяви про видачу судового наказу (який є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів) перериває перебіг строку позовної давності.

Як вбачається з наявних у справі розрахунків заборгованості, якими ЛКП обґрунтовує свої позовні вимоги до ОСОБА_1 в частині стягнення з останньої заборгованості по оплаті за холодне та гаряче водопостачання , ця заборгованість утворилася за період починаючи з 01 квітня 2010 року, тобто - в межах трьохрічного строку позовної давності, а тому підлягає до задоволення у заявленому розмірі позовних вимог.

Безспірним є те, що в період з квітня 2010 року по червень-липень 2014 року ОСОБА_1 користувалася послугами холодного та гарячого водопостачання: даний факт нею не заперечується та не оспорюється.

На твердження представника ЛКП, ОСОБА_1 не допускала представників ЛКП до своєї квартири для зняття показників лічильників холодного та гарячого водопостачання.

В той же час, заперечуючи позовні вимоги в частині стягнення з неї заборгованості по оплаті за холодне та гаряче водопостачання, апелянт (яка взагалі не платила за згадані послуги) не подала до суду своїх розрахунків (контррозрахунків) за вище згаданий період, які б ґрунтувалися на показах наявних у її квартирі лічильників та спростовували подані ЛКП розрахунки.

За вище наведених обставин доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що розрахунки заборгованості подані до суду ЛКП не відповідають показам наявних у квартирі апелянта лічильників холодного та гарячого водопостачання, до уваги прийматися не можуть.

Як вже зазначалося вище, у даній справі позивач (ЛКП) вперше звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті за послуги центрального опалення (в тому числі) 28 серпня 2013 року і подачі позову з такою позовною вимогою передувало звернення ЛКП до суду з заявою про видачу судового наказу, який судом 22 березня 2013 року було видано, однак у подальшому за заявою ОСОБА_1 ухвалою суду від 12 квітня 2013 року скасовано (том 1 а.с. 5).

Таким чином, трьохрічний строк позовної давності охоплює період починаючи з березня 2010 року, протягом якого відповідачка ОСОБА_1 за дану послугу також взагалі нічого не платила, в результаті у неї утворилася заборгованість перед ЛКП по оплаті цієї послуги (згідно наявних у справі розрахунків ЛКП - том 1, арк. 10-11; том 5, арк. 80-82) у розмірі 12 462 грн. 95 коп., які і підлягають до стягнення з відповідачки на користь ЛКП, а у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті за послуги центрального опалення за період до березня 2010 року слід відмовити з підстав пропуску ЛКП строків позовної давності.

Як вже також зазначалося вище, вперше у даній справі вимогу про стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території ЛКП було заявлено лише 20 квітня 2016 року - в порядку уточнення позовних вимог (том 3, арк. 118-124).

Таким чином, трьохрічний строк позовної давності по позовній вимозі про стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території охоплює період починаючи з 20 квітня 2013 року, протягом якого відповідачка ОСОБА_1 за дану послугу також взагалі нічого не платила, в результаті у неї утворилася заборгованість перед ЛКП по оплаті цієї послуги (згідно наявних у справі розрахунків ЛКП - том 3, арк. 121; том 5, арк. 73-748) у розмірі 12 487 грн. 40 коп., які і підлягають до стягнення з відповідачки на користь ЛКП, а у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території за період до 20 квітня 2013 року слід відмовити з підстав пропуску ЛКП строків позовної давності.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 травня 2018 року в частині задоволення позовних вимогза первісним позовом Львівського комунального підприємства Під Голоском-410 до ОСОБА_1 скасувати і в цій частині ухвалити нову постановою, якою позовні вимогиЛьвівського комунального підприємства Під Голоском-410 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Львівського комунального підприємства Під Голоском-410 (79020, м. Львів, пр. Чорновола, 99, р/р НОМЕР_1 в Західному ГРУ Приватбанк , МФО 325321, ЄДРПОУ 22333498) заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 28 846 (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 16 коп. , з яких:

-заборгованість по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території за період з 20 квітня 2013 року по 30 вересня 2017 року - в сумі 12 487 грн. 40 коп. ;

-заборгованість по оплаті за поставлену холодну воду та водовідведення за період з 01 квітня 2010 року по 31 липня 2014 року - в сумі 1 152 грн. 86 коп. ;

-заборгованість по оплаті за гаряче водопостачання за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2014 року - в сумі 2 742 грн. 95 коп. ;

-заборгованість по оплаті послуги з теплопостачання за період з 01 березня 2010 року по 30 червня 2014 року - в сумі 12 462 грн. 95 коп .

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом Львівського комунального підприємства Під Голоском-410 до ОСОБА_1 - відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності .

В решті рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 21 серпня 2019 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Крайник Н.П.

Шеремета Н.О.