Постанова

від 31.05.2018 по справі 813/7788/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2018 року

Київ

справа №813/7788/14

адміністративне провадження №К/9901/42709/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду в складі судді Брильовського Р.М. від 19.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Гінди О.М., Старунського Д.М., Ніколіна В.В. від 16.01.2018 у справі №813/7788/14 за позовом Державної служби геології та надр України до Приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" про анулювання спеціального дозволу,

УСТАНОВИВ:

Державна служба геології та надр України звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства Олеський завод мінеральних вод , у якому просило анулювати спеціальний дозвіл на користування надрами № 4303 від 19.07.2007.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018, залишено без розгляду позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами помилково застосовано строки звернення до суду, передбачені ст. 183-2 КАС України, оскільки позивач звернувся до суду з позовом, що не відноситься до застосування заходів реагування.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Як встановлено ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

За правилами ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено спеціальний строк звернення до суду, а саме 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду, у справах зазначених у п.5 ч.1 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 5 ч.1 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачене застосування скороченого провадження в адміністративних справах, зокрема, щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Судами встановлено, що на адресу ПрАТ Олеський завод мінеральних вод позивачем було направлено припис від 11.07.2014 № 601-14/02, яким зобов'язано відповідача у строк до 17.07.2014 надати інформацію та матеріали, що підтверджують дотримання суб'єктом господарювання законодавства про надра під час здійснення видобування мінеральних лікувально-столових вод для внутрішнього застосування в лікувальних цілях та промислового розливу. Цей припис відповідач згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу отримав 19.07.14 (а. с. 194).

В матеріалах справи відсутні відомості про будь-яке реагування відповідачем на припис № 601-14/02 від 11.07.2014.

Робочою групою Державної служби геології та надр України для попереднього розгляду питань продовження строку дії, переоформлення, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, зупинення, поновлення дії, анулювання спеціального дозволу на користування надрами 14.08.2014 ухвалено рішення про анулювання в судовому порядку спеціального дозволу на користування надрами № 4303 від 19.07.2007, виданого ПрАТ Олеський завод мінеральних вод .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 14.11.2014 звернувся до суду з позовом про анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4303 від 19.07.2007.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення ст.26 Кодексу України про надра та п.23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (далі також Порядок № 615).

Стаття 26 Кодексу України про надра врегульовує питання припинення права користування надрами.

Відповідно до ч.1 статті 26 Кодексу, право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

При цьому, як встановлено ч.ч.2, 3 ст.26 Кодекс України про надра право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Пунктом 23 Порядку № 615 передбачено, що право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Вимог про застосування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності позовна заява Державної служби геології та надр України не містить, як і не містить посилання на норми зокрема ч.7 ст.4-1 Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності щодо звернення із даним позовом для застосування заходів реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру.

Ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій у рішеннях не наведено підстав та мотивів віднесення спору за даною позовною заявою до категорії справ, передбачених п.5 ч.1 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства.

Як встановлено ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій фактично не з'ясовані зміст, підстави позовних вимог та пов'язані з ними обставини, не встановлений характер спірних правовідносин та порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до адміністративного суду; не надано належної оцінки доводам позивача про те, що предметом позовних вимог є припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами на підставі ст.26 Кодексу України про надра, а не застосування заходів реагування щодо дозвільної системи у сфері господарської діяльності, що є визначальним при вирішенні питання щодо дотримання встановлених законом строків звернення до адміністративного суду.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанції підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду