Ухвала

від 06.12.2018 по справі 813/7788/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/7788/14

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

06 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника відповідача - Самотія М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Державної служби геології та надр України до приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" про анулювання спеціального дозволу, -

Встановив:

Державна служба геології та надр України (далі - позивач) 14.11.2014 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" (далі - відповідач, ПрАТ "Олеський завод мінеральних вод") про анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4303 від 19.07.2007.

8 листопада 2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Представник відповідача вказує, що Верховний Суд скасовуючи ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду не ставив під сумнів рішення судів першої та другої інстанції в частині встановлення факту пропущення позивачем строку звернення до суду. На думку відповідача, підставою для скасування рішень судів першої та другої інстанції було не встановлення судами підстав за яких можна віднести дану справу до категорії справ визначених у п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України. Стверджує, що дана справа належить до справ, які визначенні у п. 5 ч. 1 ст.183-2 КАС України. Отже, позивач повинен був звернутися з даним позовом в строк визначений абз. 2 ч. 1 ст. 99 КАС України. Проте, з даним позовом позивач звернувся 14.11.2014, тобто з пропуском 15-ти денного строку звернення до суду з відповідним позовом. У зв'язку з наведеним відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, просив задовольнити.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши докази, що стосуються строку звернення до суду, виходив з наступного.

Суд встановив, що 14.11.2014 Державна служба геології та надр України звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" про анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4303 від 19.07.2007.

8 листопада 2018 року представник позивача подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропущеним строком звернення до суду.

Проте, суд дійшов висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом, строки звернення позивача до суду з даним позовом розглядалися судами неодноразово.

Так, суддя Львівського окружного адміністративного суду Кузан Р.І. після надходження позовної заяви Державної служби геології та надр України до приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" про анулювання спеціального дозволу, вирішував питання щодо поновлення строку звернення позивача до адміністративного суду з цим позовом.

За наслідками розгляду клопотання Державної служби геології та надр України про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суддя Львівського окружного адміністративного суду Кузан Р.І. дійшов висновку, що такий строк пропущено не з поважних причин та ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року залишив без розгляду позовну заяву Державної служби геології та надр України до приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" про анулювання спеціального дозволу.

14 травня 2015 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 03.12.2014 у справі №813/7788//14 без змін.

6 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Державної служби геології та надр України було задоволено, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду.

19 жовтня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд в судовому засіданні розглядав клопотання відповідач від 12.10.2017 про залишення адміністративного позову без розгляду.

За наслідками розгляду зазначеного клопотання, Львівський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу від 19 жовтня 2017 року, якою позовну заяву Державної служби геології та надр України до приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" про анулювання спеціального дозволу залишив без розгляду, у зв'язку з пропуском встановленого КАС України 15-ти денного строку звернення до суду.

16 січня 2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду без змін.

31 травня 2018 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Державної служби геології та надр України було задоволено, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року скасовано.

Отже, з наведеного слідує, що питання щодо строків звернення Державної служби геології та надр України з цим позовом розглядалося судами неодноразово, проте за наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішень попередніх інстанцій та направлення справи для продовження розгляду.

Так, Верховний Суд у постанові від 31.05.2018 зазначив, що: Судами попередніх інстанцій фактично не з'ясовані зміст, підстави позовних вимог та пов'язані з ними обставини, не встановлений характер спірних правовідносин та порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до адміністративного суду; не надано належної оцінки доводам позивача про те, що предметом позовних вимог є припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами на підставі ст.26 Кодексу України про надра, а не застосування заходів реагування щодо дозвільної системи у сфері господарської діяльності, що є визначальним при вирішенні питання щодо дотримання встановлених законом строків звернення до адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам позивача про те, що предметом позовних вимог є припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами на підставі ст.26 Кодексу України про надра, а не застосування заходів реагування щодо дозвільної системи у сфері господарської діяльності, що є визначальним при вирішенні питання щодо дотримання встановлених законом строків звернення до адміністративного суду.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що підставою для скасування Верховним Судом рішень судів першої та другої інстанції було не встановлення судами підстав за яких можна віднести дану справу до категорії справ визначених у п. 5 ч. 1 ст.183-2 КАС України, оскільки на думку суду, Верховний Суд чітко зазначив, що судами не надано належної оцінки доводам позивача про те, що предметом позовних вимог є припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами, а не застосування заходів реагування щодо дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Враховуючи позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду з даним позовом, а відтак клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню.

Водночас, суд наголошує, що розгляд питання щодо пропущення позивачем 15-денного строку звернення до суду вже досліджувався судами, за насідками розгляду яких було скасовано рішення суду першої та другої інстанції, а справу було направлено для продовження розгляду.

Суд звертає увагу, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського Суду з прав людини, розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач строк звернення до суду не пропустив, а відтак клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 240, 243, 246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.12.2018.

Суддя Р.М. Брильовський