Рішення

від 21.05.2018 по справі 813/3384/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3384/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Підприємства Агентство інформації та реклами Медіа-Захід , представник - Лучків А.В. до Головного управління ДФС у Львівській області, представник - Дорош А.Б. про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату боргу та рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Підприємство Агентство інформації та реклами Медіа-Захід звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.07.2017 року № Ю-0042361308 про сплату недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 0042351308 від 19.07.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення відповідача прийняті на підставі відповідного акта перевірки, зі змісту якого вбачається, що позивачем порушено порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме занижено нарахування єдиного внеску за період за 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року. У вказаний період позивачем сплачувався єдиний внесок з сум фактично нарахованої заробітної плати з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, тоді як на думку контролюючого органу єдиний внесок повинен був сплачуватись від розміру місячної мінімальної заробітної плати встановленої законом.

Із вказаною позицією контролюючого органу позивач не погоджується, оскільки за період з січня 2015 року по грудень 2016 року позаштатним працівникам котрі були прийняти на роботу оплата праці проводилась пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Контролюючий орган помилково вважає, що заробітна виплачувалась у значно нижчому розмірі від законодавчо встановленого мінімуму.

Чинним законодавством України визначається два види мінімальних заробітних плат, а саме мінімальну заробітну плату у місячному та у погодинному розмірі.

База нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, відповідно контролюючому органу слід було виходити з того яка система оплата праці була встановлена на підприємстві.

На думку позивача при відрядній та погодинній оплаті праці застосування ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування повинно здійснюватись виключно у випадку якщо база нарахування єдиного внеску була б визначена у розмірі меншому ніж мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі, що встановлена Законом України Про державний бюджет .

Відповідач на думку позивача помилково вказав на заниження нарахування та сплати єдиного внеску та здійснення нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування застосовуючи мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, а не мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав суду додаткові докази та пояснення, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що перевіркою правомірно встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ч. 2, ч. 3, ч. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині порушення порядку нарахування єдиного внеску за період з січня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 24871042,89 грн.

Перевіркою встановлено заниження бази оподаткування єдиного внеску, що призвело до заниження нарахування та сплати до бюджету сум єдиного внеску за вказаний період на вказану суму. Згідно даних перевірки у позивача за вказаний період було 9-12 штатних працівників, а також згідно трудових договорів перебували наймані особи за основним місцем праці із записом в трудову книжку (позаштатні працівники) в кількості, яка залежно від періоду коливалась від 3 до 3 тисяч осіб. До перевірки позивачем вибірково надано типові договори в кількості 20-ти штук, відповідно до яких позивачем приймались на роботу працівники на умовах неповного робочого тижня з оплатою від виробітку згідно з відрядними нормами реалізації друкованої продукції.

Згідно наданий до перевірки (трудових книжок, трудових договорів, табелів обліку робочого часу, платіжних відомостей, наказів) відповідачем встановлено, що позаштатні працівники оформлені на підприємстві за основним місцем праці, а заробітна плата за вказаний період їм виплачувалася в значно нижчому розмірі від законодавчо встановленого мінімуму.

Відповідно позивач мав право нараховувати працівнику, який працюю не повний робочий день чи тиждень заробітну плату нижчу за мінімальну. Однак, в такому випадку позивач повинен був розраховувати суму єдиного внеску, як добуток розміру мінімальної заробітної плати встановлено законом на місяць.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили повністю, надали суду додаткові докази та пояснення, просили в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалами від 28 листопада 2017 року у даній справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судом встановлені наступні обставини:

20.04.2017 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 0101.2011 року по 31.12.2016 року. За результатами вказаної перевірки складено акт № 481/13-01-13-05/32181653.

19.07.2017 року відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0042351308, яким позивачу за порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ч. 2, ч. 3, ч. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (із змінами та доповненнями) донараховано 24871042,89 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафну санкцію в розмірі 12435521,44 грн.

19.07.2017 року відповідачем виставлено позивачу вимогу за № Ю 0042351308, згідно якої позивач має сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 24871041,89 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, що спірні рішення відповідача щодо донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафної санкції, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вказані позивачем обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

З акту перевірки позивача вбачається, що при проведені перевірки відповідачем використано: загальні установчі документи, банківські документи, накази на прийняття та звільнення з посади, заяви на податкові соціальні пільги, відомості нарахування та виплати загробної плати, табелі обліку робочого часу, оборотно-сальдові відомості, головні книги по роках, касові документи, авансові звіти, звіти по додатковому розрахунку сум доходу, звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При тому відповідач в акті зазначає, що опис наданих до перевірки документів не складався.

В подальшому в акті зазначено, що на листи відповідача про надання документів позивачем надано до перевірки типові для договори (контракти) в кількості 20-шт.(вибірково).

Докази надані позивачем, копії: експертний висновок з додатком зробленого приватним підприємством аудиторською фірмою Соловій аудит та аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) цього ж підприємства, звітів позивача за 2015-2016 роки.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем, а саме про протиправність спірних рішень, оскільки в акті перевірки зазначено, що за період з січня 2015 року по грудень 2016 року позаштатним працівникам котрі були прийняти на роботу, оплата праці проводилась пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Згідно ст. 56 КЗпП України, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Згідно ст. 95 КЗпП України, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Згідно ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Відповідно відповідачем не доведено висновок, що заробітна виплачувалась у значно нижчому розмірі від законодавчо встановленого мінімуму.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про оплату праці (в редакції чинній на час спірних правовідносин) мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Згідно ст. 10 Закону України Про оплату праці (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 24 Закону України Про оплату праці (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 8 Закону України Про державний бюджет на 2015 рік установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату:

- у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 грудня - 1378 гривень;

- у погодинному розмірі: з 1 січня - 7,29 гривні, з 1 грудня - 8,25 гривні.

Аналогічні положення, щодо визначення мінімальної заробітної плати у місячному та погодинному розмірі містяться і у Законі України Про державний бюджет на 2016 рік .

Відповідно вказаними нормами встановлено два види мінімальних заробітних плат, а саме мінімальну заробітну плату у місячному та у погодинному розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в редакції за період до 01.01.2016 року:

- у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування.

та в редакції з 01.01.2016 року:

- у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Суд погоджується із думкою позивача, що ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині визначення - не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата , є лише періодом (строком) в розумінні ст. 24 Закону України Про оплату праці , і не є підставою визначення виду мінімальної заробітної плати в розумінні Законів України про державний бюджет на відповідний рік саме в місячному розмірі мінімальної заробітної плати, оскільки цими ж законами встановлена мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі, яка також по суті виплачується у строки встановлені ст. 24 Закону України Про оплату праці .

Відповідачем при перевірці позивача встановлено, що оплата праці проводилась пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Відповідачем не перевірено скільки осіб, хто саме та протягом якого часу і в який спосіб (місячному розмірі чи у погодинному розмірі) отримували заробітну плату, відповідно в справі відсутні належні та допустимі докази про порушення позивачем ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Відповідно відповідачем лише на припущеннях встанолвено заниження бази нарахування єдиного внеску на певні суми із вказанням певної кількості працівників по яких воно виникло, оскільки згідно ч. 2 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нарахування єдиного внеску відбувається відносно саме особи - працівника який отримує заробітну плату.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів чому саме лише по кількості працівників було заниження і яким чином виведена сума такого щомісячного заниження.

Суд зазначає, що питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням всіх фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою єдиного внеску.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Припущення зазначені в акті перевірки не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків в даному випадку позивача, оскільки в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що відповідачем ідентифіковано кожного працівника, який працював у позивач протягом вищевказаного періоду по оплаті якого, в який період, в який спосіб і в якій сумі відповідачем виявлено розбіжності встановлені при перевірці. Відповідно в справі відсутні належні та допустимі докази правомірності спірних рішень в тому числі проведення донарахування єдиного внеску щодо кожного з таких працівників.

На думку суду неприпустимими є спірні рішення, з врахуванням того, що висновок про порушення позивачем вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ґрунтується лише на припущеннях зазначених в акті перевірки (ст. 13), з яких вбачається, що висновок відповідача зроблено на підставі вибіркових типових договорів в кількості 20-ти штук, притому, що в позивача протягом вказаного періоду було 9-12 штатних працівників, а також згідно трудових договорів перебували наймані особи за основним місцем праці із записом в трудову книжку (позаштатні працівники) в кількості, яка залежно від періоду коливалась від 2 до 3 тисяч осіб.

Інші докази у справі - інформація пенсійного фонду на запити відповідача, судом не враховуються, оскільки такі не стосуються періоду перевірки позивача щодо предмету спору.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача. Відповідно спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню, відтак позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Норми права, які застосував суд, наступні:

КЗпП України, Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в редакціях чинний на час спірних правовідносин, Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в редакції чинній на час спірних правовідносин, Закон України Про державний бюджет на 2015 рік в редакції чинній на час спірних правовідносин, Закон України Про державний бюджет на 2016 рік в редакції чинній на час спірних правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Ухвалою суду позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі, відповідно позивачем не понесені судові витрати, відтак такі і не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Підприємства Агентство інформації та реклами Медіа-Захід (ЄДРПОУ 32181653, м. Львів, вул. В.Великого, 18) до Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська 35) про визнання протиправними і скасування Вимоги про сплату боргу № Ю-0042361308 від 19.07.2017 року та Рішення № 0042351308 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2018 року - задоволити повністю.

Визнати протиправним і скасувати Вимогу Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська 35) про сплату боргу № Ю-0042361308 від 19.07.2017 року.

Визнати протиправним і скасувати Рішення Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська 35) № 0042351308 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.07.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 31.05.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.