Рішення

від 30.05.2018 по справі 2а-14903/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2018 року № 2а-14903/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл до Державної фіскальної служби України, за участю прокуратури міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про результати розгляду скарги,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл (далі - позивач, ТОВ АТ Каргілл ) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України, за участю прокуратури міста Києва, в якому просило:

скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 №0000230700;

скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 №0000200700;

скасувати рішення про результати розгляду скарги від 06.10.2011 №3101/6/10-2115.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2012 закрито провадження в частині позовних вимог про скасування рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 06.10.2011 № 3101/6/10-2115.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2012, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, які складені на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції в зазначений період, що дає право на формування податкового обліку. На думку позивача, підстав для притягнення його до відповідальності у формі зменшення суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість і позивач, як добросовісний платник податку, не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. Позивач також вважає рішення про результати розгляду скарги незаконним, оскільки при його прийнятті відповідач діяв не у відповідності до вимог законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні судом допущено заміну неналежних відповідачів на належного - Державну фіскальну службу України.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві роботі з великими платниками податків проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ АТ Каргілл з питань достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 30.11.2010 та січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 30.12.2010, за результатами якої складено акт від 26.04.2011 № 199/4040/7/20010397.

Перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ АТ Каргілл :

пп.7.2.4, пп.7.2.6, пп.7.2.8 п. 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР, із змінами доповненнями, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 9 988 635 грн., а саме листопад 2010 року - 8 564 482 грн., за грудень 2010 року - 1 015 681 грн., за січень 2011 року - 408 472 грн.;

пп.7.2.4, пп.7.2.6, пп.7.2.8 п. 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР, змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено завищення залишку суми від'ємного значення ПДВ за січень 2011 року 408 472 грн.;

пп.7.2.4, пп.7.2.6, пп.7.2.8 п. 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР, змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 9 580 163 грн., а саме: за грудень 2010 року - 8 564 482 грн., за січень 2011 року - 1 015 681 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 18.05.2011 №0000230700, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість у розмірі 408 472 грн.;

від 18.05.2011 №0000200700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року у розмірі 9 580 163.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги на податкові повідомлення-рішення Державною податковою службою у м. Києві прийнято рішення від 29.07.2011 №7839/10/25-114, яким застосовано до позивача 1 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Державної податкової служби у м. Києві та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав повторну скаргу на вказані рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 06.10.2011 №3101/6/10-2115 повторну скаргу ТОВ АТ Каргілл залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 18.05.2011 №0000230700, №0000200700 з урахуванням рішення Державної податкової служби у м. Києві від 29.07.2011 №7839/10/25-114, а скаргу - без задоволення.

Позивач, вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги прийняті з порушенням норм чинного законодавства, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що виникли у зв'язку з визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) в період до 01.01.2011, регулювалися нормами Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (що втратив чинність у зв'язку з набранням чинності 01.01.2011 Податковим кодексом України).

За визначенням наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно положень підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Виходячи зі змісту підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

В силу підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно із підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97ВР).

Аналіз викладених положень дає підстави вважати, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніше виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з поданою ЗАТ АТ Каргілл до ДПІ у Печерському районі м. Києва податковою декларацією з ПДВ за грудень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок складає 168 308 284 грн.; залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, - 168 308 284 грн.; частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг) - 168 308 284 грн.

Згідно з поданою ЗАТ АТ Каргілл до ДПІ у Печерському районі м. Києва податковою декларацією з ПДВ за січень 2011 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 114 341 800 грн.; залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 114 341 800 грн.; частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг) 114 341 800 грн.

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за листопад 2010 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 168 295 718 грн.

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за грудень 2010 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 116 173 379 грн.

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за січень 2011 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 77 418 155 грн.

Перевіркою достовірності нарахування сум ПДВ встановлено непідтвердження задекларованих показників через відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що, на думку податкового органу, договори поставки є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати третіх осіб.

Положеннями статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено порядок обчислення і сплати податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом положень підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

При цьому, згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції (пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України Про податок на додану вартість та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим у встановленому порядку платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам закону та підписана уповноваженою особою.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл створене шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства АТ Каргілл , на виконання установчого договору про створення та діяльність на території України закритого акціонерного товариства АТ Каргілл , укладеного 20 вересня 1993 року, із наступними змінами та доповненнями, і зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві 05.11.1993. ТОВ АТ Каргілл є правонаступником усього майна, прав обов'язків ЗАТ АТ Каргілл .

З досліджених матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді основними постачальниками ЗАТ АТ Каргілл були ПП Романовське (код ЄДРПОУ 37040397), ТОВ Кернел-Трейд (код ЄДРПОУ 31454383), ТОВ Агросенд (код ЄДРПОУ 36813024), ПП Техколос .

Взаємовідносини позивача з контрагентами ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорах поставки, за якими постачальник зобов'язується продати (поставити), а покупець - прийняти та оплатити зерно на умовах, передбачених вказаними договорами.

Відповідно до зазначених договорів, товар (соняшник, ріпак) поставляється постачальниками автомобільним та залізничним транспортом на умовах СРТ ( доставлено до ) та на умовах ЕХW (франко-зерновий склад/елеватор) (відповідно до правил Інкотермс 2000) в пункти поставки, перелік яких наведено в колонці Пункт поставки .

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товар, постачальниками виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, згідно яких ТОВ АТ Каргілл (одержувач) протягом листопада-грудня 2010 року - січня 2011 року отримано від постачальників товарно-матеріальні цінності та послуги з транспортування.

Наявні в матеріалах справи та надані в числі додаткових матеріалів видаткові накладні та акти приймання-передачі, рахунки-фактури оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та мають обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.4 Положення №88, а отже, є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ АТ Каргілл та постачальниками.

До матеріалів справи залучені банківські документи (платіжні доручення, довідки банків, банківські виписки), згідно яких вбачається рух коштів, які були перераховані ТОВ АТ Каргілл на рахунки постачальників в якості оплати за товар.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься акт СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків Про результати позапланової невиїзної перевірки ЗАТ АТ Каргілл з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2009-2010 роки від 28.03.2011 № 106/4220/20010397, в якому зафіксовано встановлені перевіркою порушення щодо задекларованих зобов'язань по контрагентах на суми: 8 564 481,71 грн. та на 626 486 грн.

Зокрема, по договірним відносинам з ТОВ МінЗерно Транс (код 36583721) перераховано коштів в сумі 3 470 659,84 грн., у тому числі ПДВ - 578 443,31 грн., з ТОВ Рост-інвест-Агро (код 36007147) - 5391281,20 грн., у тому числі ПДВ - 898547,00 грн., з ТОВ Техноагроінвест (код 35862479) - 154207,78 грн., у тому числі ПДВ - 25 701,63 грн., з ВП Донецький технікум Луганського НАУ (код 696556) - 142 118,78 грн., у тому числі ПДВ - 23 686,46 грн., ТОВ Регіони (код 36695721) - 28 649 228,49 грн., у тому числі ПДВ - 4774871,41 грн., ТОВ Розетка УА (код 37193071) - 6633,96 грн., у тому числі ПДВ - 1105,66 грн., ПП Інтеграція (код 31911731) - 3721506,00 грн., у тому числі ПДВ - 620 251,07 грн., ТОВ Техмашгрупп (код 36494609) - 581019,80 грн., у тому числі ПДВ - 96 836,63 грн., ТОВ Агроскіф (код 32283212) - 4371522,38 грн., у тому числі ПДВ - 728 587,07 грн., ТОВ Георгіос (код 36942654) - 31088,34 грн., у тому числі ПДВ - 5181,39 грн., ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) - 5889877,41 грн., у тому числі ПДВ - 981 646,24 грн., ТОВ Рєалді (код 34229602) - 679593,43 грн., у тому числі ПДВ - 113265,61 грн., ТОВ Альянс-співдружність (код 36564948) - 878837,00 грн., утому числі ПДВ - 146 472,83 грн., ТОВ Інтер Інвест Агро сервіс (код 36565009) - 1192077,60 грн., у тому числі ПДВ - 198 679,60 грн., ТОВ Агросенд (код 36813024) - 769063,30 грн., у тому числі ПДВ - 128177,22 грн., ПП Техколос (код 36332891) - 3899830,97 грн., у тому числі ПДВ - 649971,83 грн.

Виходячи з вищенаведеного, згідно наявних первинних документів підтверджуються обсяги поставлених товарів та послуг, а також оплата згідно договорів поставки, укладених ТОВ АТ Каргілл з постачальниками на протязі листопада-грудня 2010 року - січня 2011 року, а саме: отримання товарів та послуг від постачальників на загальну суму - 59 828 546,28 грн., у тому числі ПДВ - 9 971 424,38 грн.; оплата вартості товарів та послуг шляхом перерахування на рахунки постачальників на загальну суму 59 932 694,83 грн., у тому числі ПДВ - 9 988 782,47 грн.

Відповідно до умов договорів поставки, поставка зерна (соняшника) постачальниками ТОВ Агросенд , ПП Інтеграція , ПП Техколос , ТОВ Альянс-співдружність , ТОВ Агроскіф , ТОВ Інтер Інвест Агро сервіс , ФОП ОСОБА_1, ТОВ Регіони , ТОВ Рєалді , ТОВ Техноагроінвест для ТОВ АТ Каргілл здійснювалась на умовах СРТ ( доставлено до ) та на умовах ЕХW (франко-зерновий склад/елеватор).

Згідно умов договорів поставок, поставку на умовах СРТ здійснювали постачальники ПП Регіони , ТОВ Реалді , ТОВ Техноагроінвест . З договорів поставок вбачається, що поставка на умовах СРТ здійснювалася за пунктом поставки ТОВ Комбінат Каргілл (переробний завод). З наданих документів вбачається, що перевезення соняшника вказаними постачальниками здійснювалося автомобільним транспортом.

В підтвердження здійснення операцій з поставки постачальниками ПП Регіони , ТОВ Реалді , ТОВ Техноагроінвест для ТОВ АТ Каргілл соняшника, останнім долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні.

Окрім того, відповідно до умов договорів поставок, поставку соняшника здійснено на умовах ЕХW постачальники ТОВ Агросенд , ПП Інтеграція , ПП Техколос , ТОВ Альянс-співдружність , ТОВ Агроскіф , ТОВ Інтер Інвест Агро-сервіс , ТОВ МінЗерноТранс , ТОВ Рост-Інвест-Агро , ФОП ОСОБА_1 за наступними пунктами: ТОВ Галаганівський елеватор , ТОВ Компанія Грейнфілд (Балівський елеватор), ТОВ Агрофірма Контрактова , ВАТ Камиш-Зорянський елеватор , Філія Хлібна база 88 ДП Полтавський КХП, ВАТ Куцівський елеватор , ВАТ Пологівське КХП, ВАТ Більманське XПП, ВАТ Засільське XПП.

Документальним підтвердженням прийняття зерна на зберігання на зерновий склад та факт його належності на праві власності поклажодавцеві є складські документи на зерно.

Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів.

Зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (пункт 15 статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня (стаття 37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 43 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні ).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено факт отримання товару, а саме на виконання умов договорів поставки у перевіряємий період позивачем надано, зокрема, копії складських квитанцій на зерно та витяги з реєстру складських документів на зерно.

Разом з тим, відповідно до статті 46 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено . Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Надані позивачем складські документи на зерно підтверджують факт зберігання на елеваторах зерна, придбаного у контрагентів та погашення відповідних складських квитанцій.

Також, позивачем в підтвердження формування податкового кредиту надано податкові накладні, виписані протягом листопада-грудня 2010 року - січня 2011 року продавцями-постачальниками, в яких ТОВ АТ Каргілл зазначено в якості покупця товарів та послуг.

Згідно наявних податкових накладних вбачається, що загальну сума податку на додану вартість, яка врахована ТОВ АТ Каргілл у складі вартості придбаних товарів та послуг за листопад-грудень 2010 року - січень 2011 року становить 9 988 782,47 грн.

Проаналізувавши подані документи, суд зазначає, що податкові накладні оформлені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , мають усі обов'язкові реквізити, підписані сторонами та мають відтиск печатки підприємств.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

З наявних в матеріалах справи документів (договори поставки, складські квитанції на зерно) вбачається, що поставка соняшника контрагентом ПП Техколос для ТОВ АТ Каргілл здійснювалась на умовах Інкотермс ЕХW на елеваторі ВАТ Камиш-Зорянський елеватор .

В матеріалах справи наявна копія договору складського зберігання №1 від 05.07.2010, укладеного між ТОВ АТ Каргілл (Поклажодавець) та ВАТ Камиш-Зорянський елеватор (зерновий склад). Відповідно до умов зазначеного договору Поклажодавець передає, а зерновий склад приймає на зберігання зерно. Зберігання соняшника на елеваторі підтверджується складськими квитанціями, що наявні в матеріалах справи.

При цьому, відвантаження та перевезення соняшника, придбаного ТОВ АТ Каргілл з поставкою на елеватор ВАТ Камиш-Зорянський елеватор підтверджується додатковими документами, наявними в матеріалах справи, саме:

договором транспортного експедирування №12/2010-А від 01.08.2020, відповідно до якого експедитор (ТОВ Агропромтранс ) зобов'язувався надати клієнту (ЗАТ АТ Каргілл транспортно-експедиторські послуги, а клієнт зобов'язувався прийняти та оплатити такі послуги;

товарно-транспортними накладними, відповідно до яких перевізник (ТОВ Агропромтранс ) перевіз з елеватора ВАТ Камиш-Зорянський елеватор соняшник ТОВ АТ Каргілл до пункту розвантаження - ТОВ Комбінат Каргілл у м. Донецьк.

Отримані товари використано та реалізовано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій та які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що соняшник ТОВ АТ Каргілл перероблено на олію на ТОВ Комбінат Каргілл . В матеріалах справи наявна копія угоди про переробку давальницької сировини № 3/2007 від 01.07.2007 року та додаткові угоди до неї, відповідно до яких Замовник (ТОВ АТ Каргілл ) зобов'язувався поставити виконавцю (ТОВ Комбінат Каргілл ) на умовах СРТ м. Донецьк, вул. Бойцева, 80 згідно Правил Інкотермс 2000 насіння соняшника для переробки за плату протягом строку дії угоди. Поставка насіння здійснюється партіями для забезпечення безперебійного виробничого процесу переробки Виконавцем.

Згідно копії акту від 31.05.2011 № 5 та додаток № 1 до нього - виробничий звіт з переробки давальницької сировини насіння соняшника за 2011 рік, з яких вбачається, що у травні 2011 року ТОВ Комбінат Каргілл було перероблено 48 586,947т насіння соняшника на олію. Об'єм виготовленої олії становить 20 649,277т.

В подальшому ТОВ АТ Каргілл здійснювалась реалізація олії на експорт за зовнішньоекономічні контрактом, що підтверджується копією вантажно-митних декларацій та підтвердженням банку щодо надходження коштів за отримання товару.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт отримання товару, а саме на виконання умов договорів поставки з вказаними контрагентами у перевіряємий період, позивачем надано допустимі докази в підтвердження використання товару у господарській діяльності з подальшою його реалізацією.

Водночас, будь-яких зауважень чи порушень щодо складання первинних документів, податкових накладних, правильності відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку, податковій звітності і, як наслідок, цього визначення суми податкового кредиту, відображеного в податкових деклараціях з податку на додану вартість, документах бухгалтерського обліку по господарських операція між ТОВ АТ Каргілл та контрагентами-постачальниками в процесі проведення перевірки встановлено не було.

Разом з тим, контролюючим органом в акті перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ АТ Каргілл є вигодонабувачем, тобто ним сформовано податковий кредит внаслідок використання податкових накладних підприємств, фінансово-господарські взаємовідносини з якими спрямовані на штучне формування податкової вигоди, так як згідно Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, останні не декларують свої податкові зобов'язання, а відповідно і не сплачують податку до бюджету.

В той час, як уже встановлено судом та досліджено в судовому засіданні, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактури, товарно-транспортних накладних, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 Цивільного кодексу України). Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не спростовано та не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами-постачальниками, належних доказів, які б свідчили про невідповідність документів, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Твердження податкового органу про відсутність у зазначених суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню правочинів та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відповідач під час проведення перевірки не досліджував первинні документи позивача, як того вимагають відповідні норми законодавства. Разом з тим, в акті зроблено висновок про те, що правочини, укладені позивачем з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Також, в контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи відповідачем не надано рішення суду, яке було б прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. На підтвердження правомірності своїх дій та висновків, відповідачем не надано жодного доказу, окрім письмових заперечень по справі.

Відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які свідчили б про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, видами діяльності згідно відомостей з ЄДР, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Водночас, відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит чи формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Проаналізувавши в сукупності викладені положення та обставини справи, суд дійшов висновку про помилковість зазначених в акті перевірки висновків відповідача та, як наслідок, протиправність оскаржуваних рішень.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.05.2011 №0000230700 та №0000200700. В той час, позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 06.10.2011 № 3101/6/10-2115 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначення юрисдикції адміністративних судів здійснюється з урахуванням характеру спору, предмета та суб'єктивного складу спірних правовідносин. Колегія суддів звертає увагу на те, що наведена норма підлягає застосуванню у системному зв'язку зі статтею 2 КАС України, за змістом якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, оскарженню підлягають ті правові акти індивідуальної дії, які є рішеннями відповідних суб'єктів владних повноважень. Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень, сформовані в правових актах індивідуальної дії, можуть бути оскаржені в адміністративних судах тільки в тому випадку, коли в цих правових актах індивідуальної дії зафіксовані рішення, що стосуються прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, як це передбачено у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, властивостями оскаржуваності наділені лише ті правові акти, які створюють реальні правові наслідки для цієї особи, впливають на стан її суб'єктивних прав і обов'язків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 06.10.2011 № 3101/6/10-2115, прийняте за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, в даному випадку, не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не має самостійного юридичного значення, оскільки не містить обов'язкового для суб'єкта господарювання припису. Таке рішення само по собі не породжує у платника будь-якого додаткового обов'язку та не перешкоджають реалізації його права, зокрема, щодо оскарження до суду самого податкового повідомлення-рішення. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, системно проаналізувавши вищезазначені правові норми, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2011 №0000230700 та №0000200700.

Відповідно, беручи до уваги положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, що прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві роботі з великими платниками податків від 18.05.2011 №0000230700 та №0000200700.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл (код ЄДРПОУ 20010397) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур