Рішення

від 22.05.2018 по справі 910/2482/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2018Справа № 910/2482/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Київської міської ради

до Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Ткаченко О.О. (довіреність)

від відповідача: Багінський М.В. (директор)

від третьої особи: Ткаченко О.О. (довіреність )

вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" (відповідач) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 1,60 га на АДРЕСА_1 та повернення її позивачу, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

Позовні вимоги обґрунтовані використанням відповідачем земельної ділянки без належних правових підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2482/18 та призначено підготовче засідання у справі на 29.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 залучено до участі у справі №910/2482/18 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; відкладено підготовче засідання у справі № 910/2482/18 на 24.04.2018.

23.04.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що 24.10.2017 звернувся до позивача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З урахуванням того, що позивачем не була надана відповідь, відповідач уклав договір на розроблення проекту землеустрою. Лише 28.12.2017 позивачем надана відповідь, що ініціатива не відповідає містобудівній документації. Крім того, відповідач зазначає, що акт обстеження не отримував, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 24.04.2018 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2482/18 до судового розгляду по суті на 22.05.2018.

У судовому засіданні 22.05.2018 представник позивача та третьої особи підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.05.2018 визнав, що знаходиться на спірній земельній ділянці, однак у задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні 22.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Київської міської ради №16/890 від 29.09.2003 "Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві" повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як вбачається із матеріалів справи, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено перевірку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) щодо дотримання вимог земельного законодавства, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №17-0099-05 від 21.11.2017.

Як зазначено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №17-0099-05 від 21.11.2017, складеного за результатами вказаної перевірки, на земельній ділянці на АДРЕСА_1 розташовані металеві конструкції у вигляді гаражних боксів. Також, відповідно до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, дана територія відноситься до переліку озеленених територій, що резервуються для розвитку мережі зелених насаджень загального користування на період після 2010 року.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що Гаражно-будівельний кооператив "Полісся" звернувся до Київської міської ради з клопотанням від 08.11.2017 № К-31999 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів на АДРЕСА_1.

В акті також зазначено, що Київська міська рада рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки у власність чи користування не приймала. Відповідно до даних міського земельного кадастру земельна ділянка, на якій розміщені та встановлені металеві конструкції у вигляді гаражних боксів, не зареєстрована та не обліковується за жодним землекористувачем. Враховуючи зазначене, за результатами перевірки встановлено, що в діях Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" вбачаються ознаки самовільного заняття земельної ділянки орієнтовною площею 1,60 га.

Враховуючи наведені вище обставини, з огляду на результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства, оскільки відповідач самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 1,60 га по АДРЕСА_1, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 1,60 га на АДРЕСА_1 та повернути її позивачу, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 83 Земельного кодексу України, передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Стаття 9 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

З огляду на вище викладене, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Оскільки земельна ділянка орієнтовною площею 1,60 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, то виключно Київська міська рада має право розпоряджатись вказаною земельною ділянкою.

Судом встановлено, що Київська міська рада не приймала рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки у користування відповідачу. Протилежного відповідачем суду не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України Про охорону земель передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві (далі - Порядок) затверджено рішенням Київської міської ради №16/890 від 25.09.2003 р., відповідно до п. 2 якого повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель покладено на Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), яке рішенням Київської міської ради №198/7535 від 15.03.2012 р. Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 2.4 Порядку самоврядний контроль передбачає контроль за станом використання земель, за станом виконання заходів щодо охорони земель; контроль за наявністю у землевласників і землекористувачів документів, що підтверджують їхні права на землю, проектної документації тощо; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; контроль за усуненням юридичними і фізичними особами порушень земельного законодавства; забезпечення виконання судових рішень про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; інформування органів виконавчої влади, органів державного управління, правоохоронних органів про виявлені порушення земельного законодавства.

Згідно з п. 2.5 Порядку самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Як було встановлено судом, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі повноважень, визначених вказаним вище Порядком, складено акт обстеження земельної ділянки № 17-0099-05 від 21.11.2017

у якому встановлено самовільне використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідачем.

Відповідачем у судових засідання підтверджено факт знаходження на спірній земельній ділянці.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин № 6 від 17.05.2011 (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011) роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідачем не надано суду рішення Київської міської ради про надання йому у власність або користування спірної земельної ділянки, а також визначених чинним законодавством документів, що посвідчують право власності або право користування спірною земельною ділянкою.

В той же час, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що звертався до Київської міської ради з клопотанням, зареєстрованим під № К-31999, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач зазначає, що оскільки позивачем не було надано дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, відповідач уклав договір з ФОП Головненоко В.С. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 28.12.2017 вих. № 057025-23683 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив відповідача, що у зв'язку з тим, що заявлена у клопотанні ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням, а саме: земельна ділянка належить до території вулиць і доріг, а також відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, Департаментом земельних ресурсів підготовлено проект рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Суд зазначає, що наведенні відповідачем у відзиві обставини не є підставою для висновку про те, що відповідач правомірно використовує спірну земельну ділянку, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише складовою частиною процедури оформлення прав на землю та не надає права на використання земельної ділянки.

Більше того, наявність проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є безумовною підставою для прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування.

Так, ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

З листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.12.2017 № 057025-23683 вбачається, що ініціатива відповідача не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням, а саме: земельна ділянка належить до території вулиць і доріг.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку звернення відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, за наявності листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.12.2017 № 057025-23683, не свідчить про наявність у відповідача достатніх правових підстав для знаходження на зайняття спірної земельної ділянки орієнтовною площею 1,60 га на АДРЕСА_1.

Також судом враховано, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано, доказів наявності на вказаній земельній ділянці нерухомого майна, яке б належало відповідачу та було зареєстроване за відповідачем у встановлену законом порядку.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, всупереч наведеним нормам чинного законодавства України, користується спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а сукупність встановлених судом обставин дозволяє суду кваліфікувати таке використання вказаної земельної ділянки відповідачами як самовільне її зайняття.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1, ч. 2. ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ч. 3 ст. 212 ЗК України).

Оскільки власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, від імені якої діє Київська міська рада, з огляду на те, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без наявності відповідних правовстановлюючих документів, то за висновками суду зайняття спірної земельної ділянки є самовільним та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" займає спірну земельну ділянку орієнтовною площею 1,60 га на АДРЕСА_1 самовільно, суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 1,60 га на АДРЕСА_1 та повернути її позивачу, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє повністю позовні вимоги Київської міської ради.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Гаражно-будівельний кооператив "Полісся" (04213, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПІВНІЧНА, будинок 3, код 21514312) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 1,60 га на АДРЕСА_1 та повернути її Київській міській раді (01044, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, код 22883141), привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" (04213, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПІВНІЧНА, будинок 3, код 21514312) на користь Київської міської ради (01044, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, код 22883141) 3524,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2018.

Суддя С.О. Турчин