Постанова

від 25.09.2018 по справі 910/2482/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Справа№ 910/2482/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.09.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 (повний текст складено 01.06.2018)

у справі № 910/2482/18 (суддя С.О. Турчин )

за позовом Київської міської ради

до Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 позов задоволено повністю.

Зобов'язано Гаражно-будівельний кооператив "Полісся" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 1,60 га на вул. Північна, 3 в Оболонському районі м. Києва та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" на користь Київської міської ради 3 524,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018, в задоволенні позову - відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.07.2018 апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/2482/18 залишено без руху.

Роз'яснено Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали апелянт має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору.

14.08.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського Гаражно-будівельний кооператив "Полісся" надало заяву про усунення недоліків до якого додане платіжне доручення №17132817 від 03.08.2018 на суму 4 286,00 грн. та докази направлення апеляційної скарги іншим сторонам по справі.

Розпорядженням №09.1-08/2250/18 від 13.08.2018 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2482/18.

Відповідно до передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду, апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" у справі № 910/2482/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Шаптали Є.Ю., судді Гончарова С.А., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/2482/18 та призначено до розгляду на 25.09.2018.

25.09.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 25.09.2018 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання 25.09.2018 відповідач своїх представників не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Київської міської ради №16/890 від 29.09.2003 "Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві" повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель в м. Києві покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено перевірку земельної ділянки за адресою: вул. Північна, 3 в Оболонському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:78:134:0023) щодо дотримання вимог земельного законодавства, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №17-0099-05 від 21.11.2017.

Як зазначено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №17-0099-05 від 21.11.2017, складеного за результатами вказаної перевірки, на земельній ділянці на вул. Північній, 3 розташовані металеві конструкції у вигляді гаражних боксів. Також, відповідно до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, дана територія відноситься до переліку озеленених територій, що резервуються для розвитку мережі зелених насаджень загального користування на період після 2010 року.

Як вбачається із змісту акту перевірки, Гаражно-будівельний кооператив "Полісся" звернувся до Київської міської ради з клопотанням від 08.11.2017 № К-31999 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражів на вул. Північна, 3 в Оболонському районі м. Києва.

Також, в акті зазначено, що Київська міська рада рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки у власність чи користування не приймала. Відповідно до даних міського земельного кадастру земельна ділянка, на якій розміщені та встановлені металеві конструкції у вигляді гаражних боксів, не зареєстрована та не обліковується за жодним землекористувачем. Враховуючи зазначене, за результатами перевірки встановлено, що в діях Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" вбачаються ознаки самовільного заняття земельної ділянки орієнтовною площею 1,60 га.

Беручи до уваги наведені вище обставини, з огляду на результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства, оскільки відповідач самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 1,60 га по вул. Північній, 3, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 1,60 га на вул. Північна, 3 в Оболонському районі м. Києва та повернути її позивачу, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Як передбачено ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Як визначає ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як передбачено ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Враховуючи викладене, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Беручи до уваги те, що земельна ділянка орієнтовною площею 1,60 га, що знаходиться за адресою: вул. Північна, 3 в Оболонському районі міста Києва належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, то виключно Київська міська рада має право розпоряджатись вказаною земельною ділянкою.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що Київська міська рада не приймала рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки у користування відповідачу. Протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як передбачено ст. 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель", самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві (надалі - Порядок) затверджено рішенням Київської міської ради №16/890 від 25.09.2003 р., відповідно до п. 2 якого повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель покладено на Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), яке рішенням Київської міської ради №198/7535 від 15.03.2012 р. "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" перейменовано у Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п. 2.4 Порядку самоврядний контроль передбачає контроль за станом використання земель, за станом виконання заходів щодо охорони земель; контроль за наявністю у землевласників і землекористувачів документів, що підтверджують їхні права на землю, проектної документації тощо; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; контроль за усуненням юридичними і фізичними особами порушень земельного законодавства; забезпечення виконання судових рішень про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; інформування органів виконавчої влади, органів державного управління, правоохоронних органів про виявлені порушення земельного законодавства.

Відповідно до п. 2.5 Порядку самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі повноважень, визначених вказаним вище Порядком, складено акт обстеження земельної ділянки № 17-0099-05 від 21.11.2017 у якому встановлено самовільне використання земельної ділянки по вул. Північна, 3 в Оболонському районі м. Києва відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у судових засідання в суді першої інстанції підтверджено факт знаходження на спірній земельній ділянці.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011) роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

При цьому, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду рішення Київської міської ради про надання йому у власність або користування спірної земельної ділянки, а також визначених чинним законодавством документів, що посвідчують право власності або право користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, відповідач зазначив, що звертався до Київської міської ради з клопотанням, зареєстрованим під № К-31999, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована по вул. Північній, 3 в Оболонському районі м. Києва.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Скаржник зазначає, що оскільки позивачем не було надано дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, відповідач уклав договір з ФОП Головненоко В.С. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 28.12.2017 вих. № 057025-23683 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив відповідача, що у зв'язку з тим, що заявлена у клопотанні ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням, а саме: земельна ділянка належить до території вулиць і доріг, а також відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, Департаментом земельних ресурсів підготовлено проект рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що наведенні відповідачем у відзиві обставини не є підставою для висновку про те, що відповідач правомірно використовує спірну земельну ділянку, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише складовою частиною процедури оформлення прав на землю та не надає права на використання земельної ділянки.

Крім того, наявність проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є безумовною підставою для прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування.

Як встановлено ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як вбачається з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.12.2017 № 057025-23683, ініціатива відповідача не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням, а саме: земельна ділянка належить до території вулиць і доріг.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку звернення відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, за наявності листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.12.2017 № 057025-23683, не свідчить про наявність у відповідача достатніх правових підстав для знаходження на зайняття спірної земельної ділянки орієнтовною площею 1,60 га на вул. Північна, 3.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано, доказів наявності на вказаній земельній ділянці нерухомого майна, яке б належало відповідачу та було зареєстроване за відповідачем у встановлену законом порядку.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, всупереч наведеним нормам чинного законодавства України, користується спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а сукупність встановлених обставин дозволяє кваліфікувати таке використання вказаної земельної ділянки відповідачем як самовільне її зайняття.

Як передбачено ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Як передбачено ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно з ч. 1, ч. 2. ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Частиною 3 статті 212 ЗК України встановлено, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, від імені якої діє Київська міська рада, з огляду на те, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без наявності відповідних правовстановлюючих документів, то зайняття спірної земельної ділянки є самовільним та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" займає спірну земельну ділянку орієнтовною площею 1,60 га на вул. Північна, 3 самовільно, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 1,60 га на вул. Північна, 3 в Оболонському районі м. Києва та повернути її позивачу, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/2482/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/2482/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/2482/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі № 910/2482/18 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2482/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до суду касаційної інстанції у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

В.В. Куксов

Повний текст постанови складено 26.09.2018