Постанова

від 04.06.2018 по справі 146/1307/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 червня 2018 року

м. Київ

справа № 146/1307/16-ц

провадження № 61-8993св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КратаВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Липівка ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року у складі судді: Зарічанського В. Г. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2017 року у складі суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася у суд з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Липівка (далі - СТОВ Липівка ) про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 08 червня 2010 року між ОСОБА_5 та СТОВ Липівка начебто було укладено договір про оренду земельної ділянки за № 206, яка розташована на території Жолоб'янської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, розміром 4,4815 га.

02 липня 2010 року цей договір був зареєстрований в Томапшільському відділі Вінницької філії ДЗК за № 041006100132.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після смерті ОСОБА_5 позивач оформила спадщину на майно спадкоємця, в тому числі і на земельну ділянку площею 4,4815 га, яка розташована на території Жолоб'янської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. Позивач замовила та оформила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі і мала на меті намір самостійно проводити обробіток земельної ділянки. При виїзді на земельну ділянку позивачка побачила трактор, який почав проводити обробіток землі, а саме дискування земельної ділянки. На запитання позивача, чому вони проводять обробіток її земельної ділянки, на якій підставі, то її повідомили, що згідно укладеного договору оренди землі із громадянином ОСОБА_5 вони мають право проводити обробіток земельної ділянки.

Також позивач отримала у відділі Держгеокадастру копію реєстраційної справи договору оренди землі № 206, який було укладено між ОСОБА_5 та відповідачем СТОВ Липівка , яка розташована на території Жолоб'янської сільської ради Томапшільського району Вінницької області, розміром 4,4815 га.

ОСОБА_4 вважала, що цей договір оренди землі, який начебто було укладено із СТОВ Липівка суперечить вимогам цивільного, земельного законодавства України та укладений з порушенням Закону України Про оренду землі . Стверджувала, що підпис ОСОБА_5 повністю відрізняється від підпису, яким було підписано договір оренди землі та акт приймання-передачі землі, а тому даний договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_5

Враховуючи наведене, положення статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, ОСОБА_4 просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за № 206, яка розташована на території Жолоб'янської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, розміром 4,4815 га, укладеного між ОСОБА_5 та СТОВ Липівка 08 червня 2010 року та зареєстрованого 02 липня 2010 року в Томапшільському відділі Вінницької філії ДЗК за № 041006100132.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Рішення мотивоване тим, що відсутні правові підстави для визнання договору оренди землі недійсним, оскільки спірний договір оренди землі, укладений між ОСОБА_5 та СТОВ Липівка правомірно, він за формою і змістом відповідає вимогам закону, тому відповідач користується належною позивачу земельною ділянкою законно.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2017 року рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року залишене без змін.

Ухвала мотивована тим, що спірний договір оренди землі було підписано ОСОБА_5 та СТОВ Липівка , а тому відповідач користується належною позивачу земельною ділянкою законно.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася із касаційною скаргою на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2017 року, у якій просить оскаржені рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не призначили повторну почеркознавчу експертизу, оскільки із трьох примірників договору оренди ОСОБА_5 підписував лише два, і апеляційний суд безпідставно відхилив відповідне клопотання позивача. ОСОБА_4 зазначає, що укладення та державна реєстрація спірного договору оренди землі від 08 червня 2010 року відбулося під час дії попереднього договору оренди землі від 20 березня 2006 року, який 04 квітня 2006 року було зареєстровано в Томашпільському районному відділі Вінницької філії ДП Центр ДЗК . Також ОСОБА_4 вказує, що на момент розгляд справи у її представника закінчилися повноваження. Апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_4, належним чином не повідомив її про розгляд справи, чим позбавив можливості надати свої аргументи та обмежив у доступі до правосуддя.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2018 року СТОВ Липівка надало відзив на касаційну скаргу, у якому просять відмовити у задоволенні касаційної скарги. Відзив мотивований тим, що спірний договір підписаний ОСОБА_5, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 18 лютого 2003 року Томапшільською районною державною адміністрацією від 15 січня 2003 року НОМЕР_2, ОСОБА_6 був власником земельної ділянки площею 4,4815 га, яка розташована на території Жолоб'янської сільської ради Томапшільського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

08 червня 2010 року між ОСОБА_5 та СТОВ Липівка укладено договір оренди земельної ділянки № 206, яка розташована на території Жолоб'янської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, площею 4,4815 га, на строк 10 років. 02 липня 2010 року цей договір був зареєстрований в Томашпільському відділі Вінницької філії Центр ДЗК за № 041006100132.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2015 року визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 4,4815 га, що розташована на території Жолобянської сільської ради Томашпільського району та посвідчену державним актом НОМЕР_1 виданим Томашпільською РДА 18 лютого 2003 року, що належала на праві власності ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно висновку експертів № 1261/1262/17-21 від 14 квітня 2017 року встановлено, що:

1. Підписи у трьох примірниках договору оренди землі від 08 червня 2010 року між ОСОБА_5 та СТОВ Липівка , - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

2. Підписи в двох примірниках договору оренди землі від 08 червня 2010 року між ОСОБА_5 та СТОВ Липівка , - ймовірно виконані самим ОСОБА_5

3. Підписи в третьому примірнику договору оренди землі від 08 червня 2010 року між ОСОБА_5 та СТОВ Липівка , - виконаний не самим ОСОБА_5, а іншою особою.

При вирішенні спору, суди на підставі наданих сторонами доказів, яким надали оцінку відповідно до статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржених рішень), встановили, що спірний договір оренди землі було підписано ОСОБА_5 та СТОВ Липівка , що свідчить про наявність волевиявлення сторін правочину, та зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Аргумент ОСОБА_4 про те, що суди безпідставно не призначили повторну почеркознавчу експертизу, колегія суддів відхиляє. Оскільки, як встановлено апеляційним судом відсутня неповнота чи неясність висновку експертів №1261/1262/17-21 від 14 квітня 2017 року, він не суперечить з іншими матеріалами справи. Крім того ні позивачем, ні її представником не заявлялося у суді першої інстанції клопотання про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи у зв'язку з неповнотою чи неясністю висновку експертів №1261/1262/17-21 від 14 квітня 2017 року.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_4 про те, що укладання та державна реєстрація договору оренди землі відбулася під час дії попереднього договору оренди землі від 20 березня 2006 року, який 04 квітня 2006 року зареєстровано в Томашпільському районному відділі Вінницької філії ДП Центр ДЗК , та який був чинний на час укладання спірного договору оренду землі, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не були вказані як підстава заявленого позову ОСОБА_4

Посилання ОСОБА_4, що у її представника закінчилися повноваження, і апеляційний суд розглянув справу за відсутності, належним чином не повідомив її про розгляд справи, чим позбавив можливості надати свої аргументи та обмежив у доступі до правосуддя, колегія суддів відхиляє.

25 жовтня 2017 року у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції був присутній представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від 03 жовтня 2016 року (а.с. 25), строк дії якої закінчився 04 жовтня 2017 року. Разом із тим, про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_4 апеляційний суд належним чином повідомив, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 189).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Отже, повідомивши про дату, час та місце розгляду справи, апеляційний суд забезпечив ОСОБА_4 право висунути свої аргументи та надати відповідні докази на їх підтвердження, тим самим забезпечив реалізацію принципу змагальності сторін у цивільному судочинстві та право на справедливий суд, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель