Рішення

від 24.05.2018 по справі 806/733/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року                                    м.Житомир                          справа № 806/733/18  

категорія 6.3

          Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Захарко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

треті особи ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправним та скасування розпорядження № 25 від 21.02.2005,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Радомишльської районної державної адміністрації (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_6 від 21.02.2005 року № 25.

В обґрунтування позову позивач вказує, що вона була членом приватно-колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» (далі – ПКСП «Нива») м.Радомишль, Житомирська область. На підставі рішення Радомишльської районної державної адміністрації № 383 від 20.12.1996 року позивач отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0158077 від 20.12.1996, згідно з яким ОСОБА_1 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності приватно-колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» розміром 3,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), вартістю дев‘ять тисяч двісті чотири гривні.

На підставі вищезазначеного сертифікату та рішення виконкому Радомишльської міської Ради народних депутатів від 06.03.2002 № 49 позивачка оформила право власності на земельну ділянку площею 3,33 га, розташовану на території м. Радомишль, Радомишльської сільської ради, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЖТ 2127-0003 від 31.03.2002 року.

Бажаючи здійснити державну реєстрацію та визначити кадастровий номер вищевказаної земельної ділянки, позивач виготовила технічну документацію із землеустрою та кадастровий план земельної ділянки та звернулась до Центру надання адміністративних послуг Радомишльської районної державної адміністрації із відповідною заявою про реєстрацію земельної ділянки.

Однак, рішенням державного кадастрового реєстратора ОСОБА_7                      № РВ-1800151322017 від 11.02.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Причиною відмови стала невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: земельна ділянка, відомості про яку, позивач хотіла внести до Державного земельного кадастру, перетинається з ділянкою 1825010100:05:000:0096 (площа співпадає на 19,6857%), з ділянкою 1825010100:05:000:0102 (площа співпадає на 12,574%), з ділянкою 1825010100:05:000:0097 (площа співпадає на 12,2444%), з ділянкою 1825010100:05:000:0099 (площа співпадає на 41,9646%).

З вищезазначеного рішення позивачу стало відомо, що земельна ділянка, яка належить їй на праві власності, на підставі розпорядження голови Радомишльської районної державної адміністрації ОСОБА_6 від 21.02.2005 року № 25 була  розпайована між іншими особами.

Стосовно даного питання, ОСОБА_1 звернулась до Радомишльської районної держаної адміністрації, яка листом від 24.11.2017                       № О-1025/0318 повідомила позивачу, що відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається незаконним та скасовується, а тому позивачу було рекомендовано для вирішення та прийняття рішення по піднятому питанню звернутися безпосередньо до суду.

Вважаючи розпорядження голови Радомишльської районної державної адміністрації від 21.02.2005 року № 25 протиправним, а своє права власності на земельну ділянку порушеним, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 12 березня 2018 року.

У зв’язку з необхідністю одержання нових доказів, підготовче судове засідання призначене на 12 березня 2018 року було перенесено на 27 березня 2018 року.

27 березня 2017 року представником позивача до суду була подана заява, в якій останній, у зв’язку з необхідністю уточнення позовних вимог, просив суд перенести підготовче судове засідання на іншу дату. Крім того, на електронну пошту суду 27.03.2018  відповідач надіслав заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника Радомишльської районної державної адміністрації, на підставі наявних у справі доказів  На підставі вищезазначеного підготовче судове засідання було перенесено на 11 квітня 2018 року.

03 квітня 2018 року представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, розглянувши яку, суд ухвалою від 12 квітня 2018 року вирішив не приймати до провадження уточнені позовні вимоги.

Сторони, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового засідання, в підготовче судове засідання 11 квітня 2018 року не з’явились, про причини неявки не повідомили. Тому суд прийшов до висновку про можливість проведення підготовчого судового засідання без участі сторін. Ухвалою від 12 квітня 2018 року суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 14 травня 2018 року.

14 травня 2018 року до суду з’явився позивач та його представник. Під час засідання представником позивача було заявлено клопотання про залучення до участі в справі в якості третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_10, які є власниками земельних ділянок, що порушують права позивача. Розглянувши дане клопотання, суд прийшов до висновку, що воно підлягає задоволенню, а тому протокольною ухвалою залучив ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10 до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. З метою забезпечення участі у розгляді справи третіх осіб, в судовому засіданні було оголошено перерву до 24 травня 2018 року.

24 травня 2018 року в судове засідання з’явились позивач та його представник, а також треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_9.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була членом приватно-колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» м. Радомишль, Житомирської області.  На підставі рішення Радомишльської районної державної адміністрації № 383 від 20.12.1996 року ОСОБА_1 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0158077 від 20.12.1996, згідно з яким їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності приватно-колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» розміром 3,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), вартістю дев‘ять тисяч двісті чотири гривні.(а.с.12)

З метою виділення в натурі земельної частики (паю) належної ОСОБА_1 та складання державного акту на право приватної власності на землю                15 лютого 2002 року начальником відділу земельних ресурсів Радомишльського району було затверджено технічне завдання на розробку проектно-технічної документації (а.с.17). Окрім того, Радомишльським районним відділом земельних ресурсів було надано висновок до проектно-технічної документації по виділенню в натурі та складанню державного акта на право власності на землю гр. ОСОБА_1, яка виявила бажання отримати земельну частку (пай) із земель бувшого КСП "Нива" Радомишльської міської ради Радомишльського району Житомирської області, згідно з яким обмежень та прав третіх осіб на використання земельної ділянки не має.(а.с.19)

11.03.2018 представником Радомишльської міської ради гр. ОСОБА_11 в присутності представників суміжних власників (землекористувачів) за участю виконавця польових робіт гр. ОСОБА_12, було передано земельну ділянку в натурі власнику сертифіката на земельну частку (пай) ОСОБА_1 в розмірі 3,33 га, що підтверджується актом про передачу та прийом земельних часток (паїв) в натурі від 11.03.2018, затвердженим начальником земельного відділу Радомишльського району Житомирської області.(а.с.20)  

На підставі сертифікату та рішення виконкому Радомишльської міської Ради народних депутатів від 06.03.2002 № 49 ОСОБА_1 оформила право власності на земельну ділянку площею 3,33 га, розташовану на території м. Радомишль, Радомишльської сільської ради, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЖТ 2127-0003 від 31.03.2002 року.(а.с.13)

В лютому 2017 року під час звернення за державною реєстрацією земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру, позивачу з рішення державного кадастрового реєстратора ОСОБА_7 № РВ-1800151322017 від 11.02.2017 року стало відомо, що земельна ділянка, відомості про яку, позивач хотіла внести до Державного земельного кадастру, перетинається з ділянкою 1825010100:05:000:0096 (площа співпадає на 19,6857%), з ділянкою 1825010100:05:000:0102 (площа співпадає на 12,574%), з ділянкою 1825010100:05:000:0097 (площа співпадає на 12,2444%), з ділянкою 1825010100:05:000:0099 (площа співпадає на 41,9646%).(а.с.33-34)

Судом під час розгляду справи було встановлено, що земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1, на підставі розпорядження голови Радомишльської районної державної адміністрації ОСОБА_6 від 21.02.2005 року № 25 була  розпайована між іншими особами.(а.с.36-38)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з п."ґ" ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2002, яка була чинною на момент отримання позивачем земельної ділянки у власність) громадяни України набувають права  власності  на  земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної  їм  земельної частки (паю).

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "б" частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання   земельних   ділянок   внаслідок   приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Положеннями статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни - працівники   державних   та   комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери  з  їх  числа,  зацікавлені  в  одержанні  безоплатно у власність  земельних  ділянок,  які   перебувають   у   постійному користуванні цих підприємств,  установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Передача   земельних  ділянок  у власність  громадянам  - працівникам   державних   та   комунальних сільськогосподарських підприємств,  установ  та  організацій,  а  також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Президентом України було прийнято указ від 08.08.1995 року № 720/95  "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", яким встановлено, що паюванню  підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським   акціонерним  товариствам, у тому числі  створеним  на  базі радгоспів  та   інших   державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає   визначення  розміру  земельної частки (паю)  у  колективній  власності  на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 Указу № 720/95 передбачено, що право  на  земельну  частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського   акціонерного  товариства,  в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу,   товариства, відповідно до списку,  що додається до державного  акта  на право колективної власності на землю.

Згідно з п. 5 Указу № 720/95 видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного  в  Україні  зразка  та  їх  реєстрація  провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Так, згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У відповідності до Указу № 720/95, ОСОБА_1 на підставі рішення Радомишльської районної державної адміністрації № 383 від 20.12.1996 року отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0158077 від 20.12.1996.

Разом з тим, згідно з п. 6 Указу № 720/95 у  разі  виходу  власника   земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства  за  його  заявою  здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в  установленому  порядку  і  видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну  ділянку  сертифікат  на  право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Аналогічна норма містититься і в пункті 16 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, відповідно до якого  громадянам - власникам  земельних  часток  (паїв)  за  їх бажанням  виділяються  в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.  

Реалізовуючи передбачене в п. 6 Указу № 720/95 та п. 16 Перехідних положень Земельного кодексу України право ОСОБА_1 здійснила відведення земельної ділянки в натурі в  установленому  порядку  і отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ 2127-0003 від 31.03.2002 року.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що право власності на спірну земельну ділянку було оформлене позивачем відповідно до норм чинного на той час законодавства.

Судом встановлено, що у 2005 році на підставі розпорядження від 21.02.2005 року № 25 та керуючись нормами  Закону України від 05.06.2003 № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" відповідачем було здійснено розпаювання земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) по реформованому КСП "Нива".

Під час розпаювання земельна ділянка, яка належить на праві власності позивачу, була розпайована між іншими особами. Даний факт підтверджується рішенням державного кадастрового реєстратора ОСОБА_7 № РВ-1800151322017 від 11.02.2017 року згідно з яким, земельна ділянка, що належить на праві власності ОСОБА_1 перетинається з ділянкою 1825010100:05:000:0096 (площа співпадає на 19,6857%), з ділянкою 1825010100:05:000:0102 (площа співпадає на 12,574%), з ділянкою 1825010100:05:000:0097 (площа співпадає на 12,2444%), з ділянкою 1825010100:05:000:0099 (площа співпадає на 41,9646%).

Відповідно до матеріалів справи власником земельної ділянки за кадастровим номером 1825010100:05:000:0102 є ОСОБА_8 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 735044); земельної ділянки за кадастровим номером 1825010100:05:000:0097 є ОСОБА_13 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 735043), спадкоємцем якої є ОСОБА_3; земельної ділянки за кадастровим номером 1825010100:05:000:0099 є ОСОБА_14 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія 735048), спадкоємцем якого є ОСОБА_9; земельної ділянки за кадастровим номером 1825010100:05:000:0096 є ОСОБА_10.

Державні акти на право власності на вищезазначені земельні ділянки були видані на підставі  розпорядження голови Радомишльської районної державної адміністрації від 21.02.2005 року № 25.

Разом з тим, при прийнятті зазначеного розпорядження не було враховано  п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України від 05.06.2003 № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", яким визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) належить уточнення місця розташування, меж і площі сільськогосподарських  угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Суд вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного розпорядження не було дотримано вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України від 05.06.2003 № 899-IV та не уточнено місця розташування, меж і площі сільськогосподарських  угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), оскільки під час розподілу земельну ділянку, яка належала на праві власності ОСОБА_1 було розпайоновано між третіми особами.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що розпорядження голови Радомишльської районної державної адміністрації від 21.02.2005 № 25 є протиправним та таким, що порушує право власності позивача на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Разом з тим, суд зауважує, що позовна вимога про скасування розпорядження від 21.02.2005 № 25  не підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб захисту порушених прав позивача, призведе до порушення права власності третіх осіб, які набуваючи у власність земельні ділянки діяли відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності свої дій, щодо прийняття розпорядження від 21.02.2005 № 25 "Про результати розподілу ділянок між власниками земельних часток (паїв) по реформованому КСП "Нива" стосовно надання дозволу на оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам, які прийняли участь у розподілі земельних ділянок, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_13.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 26.01.2018 № 19, ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,00 грн., який підлягає присудженню на користь останнього.

Окрім того, позивач до суду було подано заяву про збільшення позовних вимог й відповідно доплачено судовий збір в розмірі 2819,20 грн., що підтверджується квитанцією від 02.04.2018 №122. Однак, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 суд вирішив не приймати до провадження уточнені позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що надмірно сплачений судовий збір у сумі 2819,20 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 9, 77, 90, 242-246, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

                                                               вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області щодо прийняття розпорядження від 21.02.2005 № 25 "Про результати розподілу ділянок між власниками земельних часток (паїв) по реформованому КСП "Нива" стосовно надання дозволу на оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам, які прийняли участь у розподілі земельних ділянок, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_13.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області (12201, Житомирська область, м. Радомишль, Соборний майдан,12. Код ЄДРПОУ 04053424) на користь ОСОБА_1 (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Микульського,41. РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 704,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Микульського,41. РНОКПП НОМЕР_1) надмірно сплачений судовий збір у сумі 2819,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                                                І.Е.Черняхович

Повне судове рішення складене