Ухвала

від 03.12.2018 по справі 806/733/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

Справа № 806/733/18

03 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування розпорядження № 25 від 21.02.2005,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2, скориставшись засобами поштового зв'язку, 11 жовтня 2018 року подала апеляційну скаргу. Разом з апеляційною скаргою апелянтом було подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року визнано неповажними наведені в заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів, а також надати документ про сплату судового збору або докази наявності підстав для звільнення від такої сплати.

Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху отримано ОСОБА_2 19 листопада 2018 року.

На виконання вимог вказаної ухвали, 27 листопада 2018 року до суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження та заява про звільнення від сплати судового збору від апелянта.

Так, до заяви про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_2 додано копію довідки Коростишівського ОУПФУ № 653 від 20.11.2018, зі змісту якої слідує, що у жовтні 2018 року апелянтом отримано пенсію у розмірі 1435 грн. Крім того, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2018 року по 2 квартал 2018 року інформація про доходи ОСОБА_2 відсутня. Згідно з довідкою № 61 від 20.11.2018, виданою ПП "Верлоцьке" апелянт також не отримує доходу від земельного паю за 2018 рік. За таких обставин, апелянт зазначає, що сплата судового збору у розмірі 1057,20 грн. фактично залишить її без засобів для існування.

За приписами ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Також згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

Враховуючи надані апелянтом докази, які підтверджують ту обставину, що майновий стан останньої не дозволяє сплати судовий збір у розмірі 1057,2 грн., колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі.

Водночас, перевіривши доводи заяви про поновлення процесуального строку, колегія суддів вважає, що у її задоволенні необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як встановлено з матеріалів справи та зазначено судом в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху, з рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення № 1001499094175 слідує, що копію рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року отримано ОСОБА_2 19 червня 2018 року (а.с. 165). Натомість апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку лише 11 жовтня 2018 року без зазначення жодних обставин, які позбавили її можливості звернутися з апеляційної скаргою в період з 02 липня 2018 року по 11 жовтня 2018 року, враховуючи що в період з 07 травня 2018 року по 02 липня 2018 року перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується випискою з протоколу засідання ЛКК Радомишильської ЦРЛ № 403 від 09.10.2018 (а.с. 239).

Натомість, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження фактично зводяться до того, що довідку про перебування на лікуванні у період з 07 травня 2018 року по 02 липня 2018 року ОСОБА_2 отримала лише 09.10.2018 і вже 11.10.2018 подала апеляційну скаргу, при цьому до моменту отримання вказаної виписки не змогла б звернутися з апеляційною скаргою. Крім того, апелянт вказує на те, що є особою похилого віку та не обізнана з правовими та процесуальними тонкощами і нюансами діючого адміністративного законодавства.

З даного приводу суд зауважує, що 24 травня 2018 року при оголошенні вступної та резолютивної частини оскаржуваного рішення, ОСОБА_2 була присутня у судовому засіданні, попри перебування на лікуванні у вказаний період, і їй було роз'яснено, що рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відтак доводи клопотання про необізнаність апелянта про строк та порядок подачі апеляційної скарги спростовуються наявними у справі доказами.

Крім того, підставою для поновлення пропущеного процесуального строку відповідно до ст. 295 КАС України може бути лише наявність інших поважних причин пропуску такого строку.

Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Неналежне ж виконання апелянтом наданих процесуальних прав не може бути визнано судом як поважна причина пропуску строку на апеляційне оскарження.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, суд критично оцінює доводи ОСОБА_2 про те, що остання була позбавлена можливості звернутися до суду апеляційної інстанції до отримання виписки з протоколу засідання ЛКК Радомишильської ЦРЛ № 403 від 09.10.2018, оскільки вказана обставина жодним чином не позбавляла апелянта можливості звернутися з апеляційною скаргою у тридцятиденний термін з моменту отримання копії повного тексту рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог ч. 2 ст. 295 КАС України. Будь-яких інших обставин, які позбавляли можливості звернутися до суду апеляційної інстанції апелянтом не вказано.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що копію рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року отримано апелянтом 19 червня 2018 року, то строк на апеляційне оскарження у ОСОБА_2 закінчився 19 липня 2018 року.

Разом з цим, подавши апеляційну скаргу лише 11 жовтня 2018 року, з посилання на перебування в період з 07 травня 2018 року по 02 липня 2018 року на амбулаторному лікуванні, ОСОБА_2 не надано доказів існування об'єктивно непереборних обставин, що позбавили останню можливості звернутися до суду апеляційної інстанції після закінчення лікування і аж до моменту звернення до суду апеляційної інстанції (11 жовтня 2018 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.

В рішенні у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року Європейський суд з прав людини зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Шевченко проти України" від 26 квітня 2007 року та рішення у справі "Трух проти України" від 14 жовтня 2003 року).

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Окрім цього, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосудця в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 8 КАС України, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображенні і у ст. 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення у справі "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії". Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року).

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів не вбачає наявності поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження необхідно відмовити.

Згідно з ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.3 ст.299 КАС України).

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у даній справі.

Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування розпорядження № 25 від 21.02.2005.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.