Постанова

від 18.04.2018 по справі 806/2203/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/2203/17

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

іменем України

"18" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом Володарсько-Волинського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів , -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року Володарсько-Волинський районний центр зайнятості (робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Володарсько-Волинського районного центру зайнятості кошти в розмірі 10 948,86 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Володарсько-Волинського районного центру зайнятості (р/р 37179300900110 в ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код ЄДРПОУ 22061120) кошти у розмірі 10 948,86 грн. (десять тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень вісімдесят шість копійок).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою.

Постановою Житомирського апеляційного від 24.01.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" жовтня 2017 р. скасовано.

Провадження у справі за позовом Володарсько-Волинського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів - закрито.

Від ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення. Заявник просить повернути їй понесені витрати у зв'язку з розглядом справи судом, загальна сума яких становить 2465,72 грн., а саме: кошти на придбання поштових конвертів - 4,92 грн., надіслання апеляційної скарги з додатками до Житомирського окружного адміністративного суду і Житомирського апеляційного адміністративного суду - 92,40 грн., проїзд автобусом смт.Хорошів - смт.Іршанськ з метою сплати судового збору - 18,00 грн., суму сплаченого судового збору та суму комісії банку - (1760,00+17,60=1777,60 грн.), вартість проїзду автобусом смт.Хорошів - м.Житомир для подання квитанції про сплату судового збору (38,00*2=76,00грн.), добові - 60,00 грн., проїзд автобусом смт.Хорошів - м.Житомир для оформлення договору з Житомирським місцевим центром з надання безплатної вторинної правової допомоги (38,00*2=76,00грн.) та добові за цей день в сумі 60,00грн., проїзд автобусом смт.Хорошів - м.Житомир для подання заяви (38,00*2=76,00грн. та добові за цей день в сумі 60,00грн.).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, перевіривши письмові докази, якими обґрунтовано заяву, колегія судді вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до Закону №2147-УІІІ від 03.10.2017 року, з 15.12.2017 року вступив в дію Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції.

Відповідно до ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент подання заяви про відшкодування судових витрат) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 24.01.2018 не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.6. ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1760 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією про сплату від 11.12.2017 (а.с.99а).

Отже, понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України в розмірі 1760,00 грн.

Щодо повернення інших судових витрат, зокрема компенсації понесених втрат на переїзд до іншого населеного пункту, витрати на листування із судами, добові витрати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

В силу приписів ч.1 ст.135 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Частиною другою вказаної норми процесуального закону передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Належні докази щодо понесених витрат сторона зобов"язана надати суду до закінчення судових дебатів.

Відповідно ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таких заяв ОСОБА_2 не подавала.

В силу приписів ч.6 ст.143 КАСУ у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що постанову про закриття провадження у справі судом апеляційної інстанції ухвалено 24.01.2018 року, а з заявою про компенсацію судових витрат позивач звернулась 14.02.2018, тобто з пропуском встановленого законом строку. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не порушувала питання щодо компенсації витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на переїзди до іншого населеного пункту у зв'язку з розглядом справи не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі не є документами, що підтверджують факт отримання послуг пасажирських перевезень, а є лише бланками квитків на автобус, останні не містять будь якої інформації щодо дати, вартості та напрямку проїзду (неналежно оформлені).

Добові витрати - це витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб сторони та (або) її представника у разі переїзду до іншого населеного пункту. Такі витрати можуть бути підтверджені касовими чеками, рахунком готелю тощо. Однак таких доказів позивачем не подано.

Крім того, слід вказати, що витрати на листування із судами та сума комісії банку за здійснення оплати судового збору не входять до судових витрат, адже ст. 132 КАС України містить вичерпний перелік витрат пов'язаних із розглядом справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення компенсації понесених витрат на переїзд до іншого населеного пункту, витрати на листування із судами, добові витрати не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 252, 311, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

Ухвалити у справі № 806/2203/17 додаткову постанову, якою повернути ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1760,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят), сплачений на рахунок - 31216206781002, код ЄДРПОУ - 38035726, МФО банку - 811039, отримувач - ГУДКСУ у Житомирській області, код класифікації доходів бюджету 22030101, згідно квитанції від 11.12.2017.

В решті - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "18" квітня 2018 р.