Постанова

від 05.06.2018 по справі 581/42/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Суми

Справа №581/42/18

Номер провадження 22-ц/788/815/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 01 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Сізова Д.В. в приміщення Липоводолинського районного суду Сумської області

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Капустинська сільська рада Липоводолинського району Сумської області про встановлення факту родинних відносин, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до пункту 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, яку мотивував тим, що його батько ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є рідним братом та сестрою. ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_4 . Проте згідно довідки Державного архіву Сумської області в книгах реєстрації актів громадянського стану про шлюб по с. Капустинці Липоводолинського району за 1939 рік такого запису не має. 01 липня 1973 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_7 Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_4 . Отже, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 є рідною тіткою заявника - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 Відповідно до довідки Курганської сільської ради Лебединського району Сумської області, заповіт від імені ОСОБА_4 сільською радою не засвідчувався. Оскільки заповіту вона не залишила, а спадкоємці попередніх черг по закону відсутні ОСОБА_1 з метою оформлення спадкових справ на майно тітки просив суд встановити факт родинних відносин з ОСОБА_4

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 01 березня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 у встановленні факту родинних відносин відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що заявник просив встановити факт, що він є племінником ОСОБА_4, оскільки для прийняття спадщини після смерті його тітки йому необхідно надати документи нотаріусу, які підтверджують факт родинних відносин. Заявник будь-яких вимог стосовно спадкування ним майна після смерті тітки не заявляв, однак не зважаючи на це, суд першої інстанції безпідставно зробив висновок щодо відсутності можливості спадкування спадкоємцем спадщини після смерті ОСОБА_4 Отже, суд не мав права розглядати питання щодо права на спадкування на майно померлої, адже такої вимоги в заяві не було.

Відзив на апеляційну скаргу заінтересована особа Капустинська сільська рада Липоводолинського району не надала.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що заявник в даній справі в порядку окремого провадження намагається встановити юридичний факт, який йому потрібен для прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_4, але відповідно до вимог діючого на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 ЦК УРСР 1963 року, який підлягає застосуванню до відносин спадкування саме за критерієм дати смерті спадкодавця (2001 рік), племінник не є спадкоємцем і не має права на спадкування.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (а.с. 5, 10).

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідними братом та сестрою, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_4 від 08.06.2017 року та 12.02.2018 року (а.с. 8, 9, 74).

У період 1947-1949 р.р. ОСОБА_4 проживала із ОСОБА_10, а в період 1950-1966 р.р. з ОСОБА_11 у с. Саї Липоводолинського району, що підтверджується копіями погосподарських книг Саївської сільської ради (а.с.51-56).

01 липня 1973 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_7, якій після реєстрації одруження присвоєно прізвище ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 (а.с.17).

У період 1971-2001 р.р. ОСОБА_4 разом із чоловіком проживала у с. Олександрівка Курганської сільської ради Лебединського району Сумської області, що підтверджується копіями погосподарських книг сільської ради (а.с. 57-68).

Відповідно до сертифікату на право на земельну ділянку (пай) від 02 квітня 1996 року, ОСОБА_4 належить земельна ділянка (пай), яка перебуває у колективній власності агрофірми Руно у розмірі 4,3 в умовних кадастрових гектарах (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла (а.с.19).

Відповідно до довідки Курганської сільської ради Лебединського району Сумської області від 29.11.2017 року, заповіт від імені ОСОБА_4 сільською радою не посвідчувався (а.с.20).

За даними Липоводолинської районної державної нотаріальної контори від 26.01.2018 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася, заповіт від її імені не посвідчувався (а.с. 32).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

При цьому, слід враховувати, що норми п.5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.ст. 529 - 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають саме норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

В свою чергу, відповідно до ст.ст.529,530 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Статтею 531 ЦК УРСР встановлено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Таким чином, позивачем не доведено того, що він відноситься до кола спадкоємців померлої ОСОБА_4

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо виходу суду за межі розгляду заяви ОСОБА_1, оскільки на думку апелянта, заявник вимог стосовно спадкування ним майна після смерті тітки не заявляв, однак не зважаючи на це, суд першої інстанції безпідставно зробив висновок щодо відсутності можливості спадкування спадкоємцем спадщини після смерті ОСОБА_4

В той же час, відповідно до роз'яснень викладених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Заявник, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із померлою ОСОБА_4, обґрунтовував це необхідністю оформлення спадкових прав на майно, яке залишилось після її смерті, а тому місцевим судом і перевірялась наявність у нього права на спадкування після померлої відповідно до вимог передбачених ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини.

Оскільки судом встановлено, що заявник не відноситься до кола спадкоємців померлої ОСОБА_4, тому встановлення факту родинних відносин між ним та померлою не породжує для нього юридичних наслідків і не надає йому право на спадкування майна померлої.

Колегія суддів вважає, що оскільки суд правильно вирішив заяву по суті, а саме відмовив в її задоволенні, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 01 березня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - О. І. Собина

Судді : О. М. Біляєва

С. Г. Хвостик