Ухвала

від 30.11.2017 по справі 191/1545/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6465/17 Справа № 191/1545/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Посунся Н. Є.

суддів - Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі - Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа державний реєстратор відділу державної реєстрації Синельниківської райдержадміністрації - про розірвання договорів оренди земельних ділянок, стягнення орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на його незаконність, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає рішення в оскаржуваній частині законним, таким, що повинне бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 по заповіту ОСОБА_4, яка померла 14 вересня 2015 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 31 березня 2017 року, належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 5,23 га, розташована на території Славгородської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Раніше, в 2007 році, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені договори оренди цієї земельної ділянки та площею 5,15га строком на 49 років, зареєстровані у встановленому законом порядку і, згідно пункту 3.4, є чинними для нових власників-правонаступників ОСОБА_4, тобто для позивача ОСОБА_2 як її спадкоємця.

Позивач, посилаючись на надані йому законом права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, на порушення відповідачем суттєвих умов договору оренди землі, які передбачені Законом України Про оренду землі те, та те, що він є фермером і може професійно обробляти землю, просив договори оренди розірвати.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції вірно вважав твердження позивача доведеними, такими, що знаходяться у відповідності до умов договору оренди, підтверджені матеріалами справи.

Пунктом 4.2. вказаного договору оренди встановлено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках із моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором , зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, в інших випадках.

Згідно з ст. 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 ЗУ Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному законодавству на час укладення договору оренди.

На момент укладення договору оренди землі розмір орендної плати складав 890 грн. при грошовій оцінці кожної земельної ділянки 59 269,93 грн., що складало 1,5% від вартості кожної земельної ділянки.

Станом на момент звернення позивача до суду вартість земельної ділянки складає 195 671,54 грн., однак розмір орендної плати залишився незмінним і складає 890 грн., що відповідно складає всього 0,45% від вартості земельної ділянки. В позовній заяві позивач вказав, що протягом 2007-2016років рівень інфляції суттєво зріс і складає 244,7% відносно індексів споживчих цін , які були станом на 1 січня 2007 року, що є обґрунтованим.

Таким чином, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з врахуванням її грошової оцінки, яка була визначена станом на лютий 2007 року, відповідно до індексації за 2007-2016 роки збільшилась в 2,5 рази і мав складати 2 177,83 грн. щорічно.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

А тому міськрайсуд мав підстави для висновку, що відповідач ОСОБА_3 не дотримувався умови договору в частині регулярного внесення оренди і перегляду орендної плати у зв'язку зі зміною розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Посилання відповідача на наявну в матеріалах справи розписку, написану 09 лютого 2007 року ОСОБА_4, згідно якої вона отримала від ОСОБА_3 4000 доларів США, що еквівалентно на момент складання розписки 20 000 грн. за оренду паїв площею 5,23 га і 5,15 га.., не може прийматись до уваги, оскільки, хоча і підтверджує факт передачі відповідачем власнику земельних ділянок ОСОБА_4 грошової суми, однак ця обставина не знаходиться у відповідності до умов договорів оренди щодо порядку виплати орендної плати, та, крім того, розписка не містить розрахунку реальної суми орендної плати, яка мала б бути сплаченою відповідачем протягом 11 років з врахуванням зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів на землю, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Крім того, судом 1-ї інстанції обгрунтовано взята до уваги заява від імені ОСОБА_4 на ім'я голови Славгородської селищної ради від 15 листопада 2010 року, в якій вона як власник спірних земельних ділянок ще в 2010році повідомляла про невиконання неналежним чином орендарем - ОСОБА_3 умов договору і просила допомогти їй в вирішенні питання про розірвання договорів оренди і поверненні орендарем правовстановлюючих документів. Вказана заява була розглянута Славгородською селищною радою 14 грудня 2010 року ОСОБА_4 надана відповідь і рекомендовано звернутись для вирішення цього спору до суду. Справжність підпису та почерку у цій заяві Курти не спростована. Заява є належним доказом.

Свідок ОСОБА_5 підтвердив, що в 2010 році ОСОБА_4 зверталася до селищної ради зі скаргою на невиконання умов договору оренди земельних ділянок з боку ОСОБА_3 і просила допомогти їй розірвати ці договори.

Зазначене свідчить, що, крім розписки про отримання грошей за оренду земель, мались усні домовленості з ОСОБА_3 відносно орендної плати, які ним не виконувались.

Уподальшому, а саме 14 березня 2012 року ОСОБА_4 зробила розпорядження на випадок своєї смерті щодо належного їй майна і заповідала все належне їй нерухоме майно на користь ОСОБА_2 Таким чином, за життя власник земельних ділянок ОСОБА_4 виявила волю на перехід права власності на земельні ділянки до ОСОБА_2

Доказів того, що у період 2015-2016рр. останній, як новий власник, отримав від відповідача орендну плату, не надано. Лист-запрошення з боку відповідача на ім.*я позивача щодо укладення додаткових договорів, на яке позивач не відповів, не можна вважати поважною причиною для несплати орендної плати, оскільки умови щодо механізму її виплати вже були передбачені спірними договорами та вимогами закону.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 32 ЗУ Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Сукупність встановлених судом обставин давала суду підсави для висновку, що відповідачем ОСОБА_3 були порушені умови договорів оренди щодо щорічного внесення орендної плати, можливості щорічно переглядати розмір орендної плати з врахуванням зміни умов господарювання, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, в інших випадках.

Доводи апелянта в скарзі, що доказ (заява ОСОБА_4М.) є недопустимим, а висновок суду про те, що відповідач неналежним чином виконував свій обов'язок щодо сплати орендної плати є хибним, недоведеним, - не можна визнати обгрунтованими, оскільки вони протирічить дійсно встановленим судом обставинам справи та вимогам процесуального закону щодо надання судом оцінки доказам, що надаються сторонами. Всі інші доводи скарги перевірені та визнані такими, що не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_6