Ухвала

від 30.05.2018 по справі 200/1328/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/475/18 Справа № 200/1328/18 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

30 травня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника ТОВ «Парк Дружби» ОСОБА_7

представника ТОВ «Атлант-2009» ОСОБА_8

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріализа апеляційнимискаргами представника третьоїособи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт -Товариства зобмеженою відповідальністю«Парк Дружби»- ОСОБА_7 та представникатретьої особи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Атлант-2009» ОСОБА_8 на ухвалуслідчого суддіБабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від 03квітня 2018року пронакладення арештуна майно у кримінальному провадженні №12017040000000567,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року частково задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12017040000000567та накладено арешт на земельні ділянки 1210100000:03:149:0050, 1210100000:03:149:0052, розташовані на вул. Набережній Перемоги, 55 та вул. Набережній Перемоги, 53-а у м. Дніпрі та будівлі і споруди водноспортивного комплексу (реєстраційний номер нерухомого майна 25338243), розташованого на вул. Набережна Перемоги, 55 у м. Дніпро, яке відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, зареєстровано за ТОВ «Атлант-2009» (ЄДРПОУ 36640426), а також будівлі і споруди водноспортивного комплексу (реєстраційний номер нерухомого майна 29652546), розташованого на вул. Набережна Перемоги, 53А у м. Дніпро, яке відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, зареєстровано за ТОВ «Парк Дружби» (ЄДРПОУ 35933759), шляхом накладення заборони на їх відчуження.

11 квітня 2018 року ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було задоволено заяву адвоката ОСОБА_8 та усунено описки в ухвалі слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року, винесеної за наслідком розгляду клопотанняпрокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та постановлено вважати вірним написання: дев`ятого абзацу її мотивувальної частини, як:«Будівництво споруд здійснювалось в 2010 році у водоохоронній зоні, денебуло забороненим»; другого абзацу її резолютивної частини, як«Накласти арешт на земельні ділянки 1210100000:03:149:0050, 1210100000:03:149:0052, розташовані на АДРЕСА_1 та вул. Набережній Перемоги, 53-а у м. Дніпрі, шляхом накладення заборони на їх відчуження. У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити».

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що постановою слідчого СУ ГУ НП України в Дніпропетровській області ОСОБА_9 від 20 грудня 2017 року земельні ділянки 1210100000:03:149:0050, 1210100000:03:149:0052 розташовані на вул. Набережна Перемоги, 55 та вул. Набережна Перемоги, 53а у м. Дніпро та будівлі і споруди водоспортивного комплексу (реєстраційний номер нерухомого майна 25338243), розташованого на вул. Набережна Перемоги, 55 у м. Дніпро, та на вул. Набережній Перемоги, 53А у м. Дніпро визнані речовими доказами по кримінальному провадженню № 12017040000000567. Оскільки у судовому засіданні не надано об`єктивних доказів наявності нерухомого майна на спірних земельних ділянках, він вважає за можливе задовольнити клопотання частково, шляхом заборони відчуження нерухомого майна.

Не погоджуючись з даним рішенням слідчого судді, представники третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт - Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Дружби» - ОСОБА_7 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-2009» ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційних скаргах, які є абсолютно ідентичними по суті, вимоги, посилаються на те, що товариства вже8років єдобросовісними власникаминерухомого майна,яке вонипридбали задоговорами купівлі-продажув 2010році.Земельні ділянкибула відведенітовариствам натих жеумовах іна тойсамий строк,як іпопередньому власникумайна, у якоговони придбаливодноспортивний комплекс.З 2010року ніу когоне булопретензій донезаконності будівництвана земельнійділянці піднерухомим майном,що заразналежить товариствам,як ідо законностівідведення земліпопередньому власникумайна, а ось вже у 2018 році такі претензії виникли і чомусь в рамках кримінального провадження за фактом зловживання службовим становищем службовими особами та за фактом порушення забудовниками на території міста Дніпро упродовж 2014 - 2017 років.

Апелянти зазначають,що товариства неє учасниками кримінального провадження, в рамках якого був накладений арешт, прокурором не доведено жодної підстави, передбаченої ст.. 132 КПК, бо слід відзначити, що об`єктом заходів забезпечення стали земельні ділянки, а вони є нерухомим майном, більше того, з яким взагалі важко будь-що зробити в частині знищення, приховання, перероблення і таке інше. Вважають сам факт накладення арешту в даному випадку відіграє якусь психологічну роль, але ж ніяк не процесуальну, бо яка була потреба арештовувати землю і забороняти відчужувати її, яка потреба досудового розслідування цим задовольнялась, в чому полягала неможливість вчинення будь-яких слідчих дій по відношенню до майна, на яке було накладено арешт і як навіть зміна власника землі могла вплинути на обмеження можливостей органів досудового розслідування.

Вказують, що судом під час прийняття рішення не було враховано вимоги пункту 2 частини другої ст. 173 КПК України, відповідно до якої повинна враховуватись можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, але судом не було досліджено та не було вказано в ухвалі, в чому саме полягає можливість використання заарештованого майна як доказу в кримінальному провадженні, та які

саме обставини підтверджує таке майно, не зазначено, в чому саме полягають злочинні дії товариств, та які саме обставини підтверджують незаконність отримання майна у випадку, якщо арешт накладався саме з метою збереження речових доказів. Судом не доведено з посиланням на відповідні докази того, що існує обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, не досліджено, які саме особи підозрюються у вчиненні

злочину; в чому саме полягають злочинні дії цих осіб; який об`єкт кримінального правопорушення; який розмір шкоди завданий такими злочинними діями; яким чином майно товариств пов`язане із злочинними діями цих осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, які, кожен окремо, підтримали апеляційні скарги та з підстав, зазначених в скаргах, просили їх задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати, думку прокурора, який заперечував проти задоволення даних апеляцій, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно зч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Цей перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майн а.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали клопотання, апеляційний суд приходить до висновку про невідповідність клопотання прокурора вказаним вимогам кримінального процесуального закону, з огляду на наступне.

Вищезазначене клопотання не містить посилання на підставу, передбачену ч. 2 ст. 170 КПК, для накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, а також в ньому відсутнє належне обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Не обґрунтовано і наявність обставин, передбачених частинами 3-6 ст. 170 КПК щодо випадків, у яких накладається арешт з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 170 КПК.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та численних посилань на положення 170 КПК без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Так, з клопотання прокурора неможливо встановити, на яке саме майно необхідно накласти арешт, оскільки в прохальній частині клопотання мова йде про арешт земельних ділянок 1210100000:03:149:0050, 1210100000:03:149:0052, розташованих на вул. Набережній Перемоги, 55 та вул. Набережній Перемоги, 53-а у м. Дніпрі та будівель і споруд водноспортивного комплексу (реєстраційний номер нерухомого майна 25338243), розташованого на вул. Набережна Перемоги, 55 у м. Дніпро, яке зареєстровано за ТОВ «Атлант-2009» (ЄДРПОУ 36640426), а також будівлі і споруди водноспортивного комплексу (реєстраційний номер нерухомого майна 29652546), розташованого на вул. Набережна Перемоги, 53А у м. Дніпро, яке зареєстровано за ТОВ «Парк Дружби» (ЄДРПОУ 35933759), а в мотивувальній частині клопотання зазначено про матеріальні об`єкти, а саме нерухоме майно, що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Сімферопольська, 2К, що містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є об`єктами, які набуті кримінально протиправним шляхом та отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також клопотання прокурора містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна згідно процесуального закону, з яких не вбачається за можливе встановити, чи є предмет арешту об`єктом кримінально караних дій, або майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або арешт пропонується накласти у забезпечення цивільного позову.

Крім того, дане клопотання містить припущення щодо причетності до вчинення злочинів службових осіб ТОВ «Атлант-2009» та ТОВ «Парк Дружби», але зазначені обставини не підтверджено наданими суду матеріалами. Колегія суддів зважає і на те, що клопотання прокурора не містить відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій службовій особі в даному кримінальному провадженні, не містить посилань і на заявлений цивільний позов та на обґрунтованість його розміру, а також залишено поза увагою, що відповідно до ст. 96-3 КК України у кримінальному провадженні за ч.3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 366, ч.4 ст. 358 КК України не передбачено застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб, так само щодо конфіскації майна та спеціальної конфіскації.

Зважаючи на те, що прокурором не визначена конкретна підстава арешту майна щодо цього клопотання, неможливо встановити, чи входять ТОВ «Атлант-2009» та ТОВ «Парк Дружби» за своїм процесуальним статусом до кола осіб, майно яких може бути арештоване у даному випадку, зважаючи на те, що зазначені юридичні особи не мають жодного відношення до забудови земельної ділянки, оскільки цю забудову згідно наданої в судовому засіданні інформації здійснювало ТОВ «Міський сад».

Відповідно до вимог ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого

ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається

із клопотанням.

В даному випадку прокурором не доведено жодного із цих пунктів, та не зазначено, які саме потреби досудового розслідування задовольнялись завдяки цьому арешту, в чому полягала неможливість вчинення будь-яких слідчих дій по відношенню до майна, на яке було накладено арешт і яким чином незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження могло вплинути на обмеження можливостей органу досудового розслідування.

Вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, що свідчить про неналежне дотримання вимоги ст. 173 КПК, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Вирішуючи по суті клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя не взяв до уваги, що воно не відповідає вищезазначеним вимогам закону.

Крім того, під час апеляційного розгляду було встановлено, що ухвалу слідчогосудді Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від 03квітня 2018року вже виконано в повному обсязі і в Реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про арешт не тільки на земельні ділянки, але і на будівлі і споруди, без урахування ухвали слідчого судді Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року про усунення описки, згідно якої було накладено арешт на земельні ділянки 1210100000:03:149:0050, 1210100000:03:149:0052, розташовані на вул. Набережній Перемоги, 55 та вул. Набережній Перемоги, 53-а у м. Дніпрі, шляхом накладення заборони на їх відчуження, а у задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

Оскільки апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 172 КПК, не приймає рішення по суті клопотання прокурора, а також враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційних скарг представників третіх осіб щодо невідповідності клопотання прокурора вимогам процесуального закону та їх часткове задоволення, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

При цьому, з огляду на те, що ухвала слідчого судді скасовується через неналежне дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в перевірку інших доводів апеляційної скарги по суті клопотання прокурора, які повинні бути враховані та перевірені під час нового розгляду у випадку повторного звернення з клопотанням про арешт майна.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Дружби» - ОСОБА_7 та представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-2009» ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчогосудді Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від 03квітня 2018року пронакладення арештуна майно у кримінальному провадженні №12017040000000567 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12017040000000567 від 14.03.2018 року про арешт майна - повернути прокурору для виконання вимог ст. 171 КПК України протягом 72 години з дня отримання ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4