Рішення

від 19.06.2007 по справі 12/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

19.06.2007                                                                                              

Справа  № 12/95

За позовом приватного

підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до приватного

підприємства „Янош”, м. Ужгород

про стягнення

заборгованості в сумі 2 750,00 грн. -основного боргу та 3 400,00 грн. -штрафу.

Суддя    Тисянчин  В. М.

                   Представники:

Від позивача -ОСОБА_1,

приватний підприємець, ОСОБА_2, (представник за довіреністю від 23.05.2007

року)

Від відповідача -не

викликався (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ:

заявлено позов приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Ужгород до приватного

підприємства „Янош”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 2

750,00 грн. -основного боргу та 3 400,00 грн. -штрафу.

          Позивачу та його представнику

роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію

судового процесу не заявлено.

          Представник позивача підтримує

позовні вимоги посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та

повідомив суд про те, що відповідач часто міняє постійне місце перебування в

Україні, а на даний момент перебуває переважну більшість часу за кордоном в

Угорщині, про що ствердили письмовою заявою (вх. № 5701 від 19.06.2007 року).

          Крім цього,  письмовою заявою представник позивача

(адвокат) зменшив вимоги щодо відшкодування послуг адвоката до 300 грн.

          Водночас, сторони повідомили суд про

те, що відповідачу на відому їм адресу в Угорщині надіслана ухвала суду по

справі, в якій зазначено про час і місце слухання справи.

          На вимогу суду відповідач письмового

відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у

розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК

України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення

провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка

уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою для

розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у

справі.

          Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення позивача та його

представника, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість

відповідача в сумі 2 750,00 грн. 

-основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору НОМЕР_1 від

25.03.2007 року, транспортні послуги, підтверджується матеріалами справи,

зокрема:

           -  

актом виконаних робіт від 24.04.2007 року;

           - 

накладною CMR від 22.04.2007 року;

        - розрахунком позову, а за таких

обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача (претензія

НОМЕР_2 від 08.05.2007 року) про добровільне погашення боргу відповідач не

виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з

01.01.04).

Саме ця обставина і послужила

підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених

Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк

відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно

ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК

України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від

боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах.

Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним

фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є

надання транспортних послуг (ст. 11 ЦК України).

За договором перевезення вантажу

одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити  довірений їй другою стороною (відправником)

вантаж до пункту призначення та видати його 

особі, яка  має  право на одержання вантажу

(одержувачеві),  а відправник

зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК

України).

Отже, обов'язок відповідача

оплатити вартість наданих транспортних послуг є безспірним.

Одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для

виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, відповідно до п.4.2

договору відповідачу нарахований до сплати штраф в сумі 3 400,00 грн. При

оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову суд дійшов висновку

про необхідність обмеження в стягнені штрафу до 500 грн. з огляду підстав ст.

13 ЦК України та ст. 232 ГК України, оскільки належні до сплати штрафні санкції

надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При постановленні судового рішення

враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа

відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання

відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3

ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром

завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах,

безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану

сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із

способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує

право.

Отже, із встановлених судом

обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на

момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті

обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових

витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у

виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши

повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі

доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України;

ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; 

ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов

задоволити  частково.

           2. Стягнути з

приватного підприємства „Янош” (м. Ужгород, вул. Швабська, 61/15; код 32216005)

на користь приватного підприємця ОСОБА_1          (АДРЕСА_1; код НОМЕР_3) суму  2 750,00 (дві тисячі сімсот п'ятдесят грн.)

-основного боргу; 500 (п'ятьсот грн.) -штрафу; 300,00 (триста грн.) - у

відшкодування витрат по оплаті за надані юридичні послуги та 102 (сто дві грн.)

-  у відшкодування витрат по оплаті

держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно

-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

      3. 

В решті позову -провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили

в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                    

Тисянчин В. М.