Ухвала

від 19.01.2018 по справі 20/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

19.01.2018                     Справа № 20/96                                         

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за вх. № 310/18 від 09.01.2018р. на дії органу державної виконавчої служби

по справі № 20/96

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат» (86101, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Металургійна, 47)

про стягнення 32 809 923,46 грн.,

за участю учасників процесу:

від позивача (скаржника): не з'явився

від відповідача: не з'явився

від органу ДВС: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.05.2003р. по справі № 20/96 позов ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основну заборгованість 28 934 283,60 грн., суму інфляції 1 263 421,18 грн., річні відсотки в сумі 435 203,28 грн., пеню в сумі 100 000 грн., 1 700 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

30.05.2003р. на виконання вказаного рішення господарським судом виданий відповідний наказ.

09.01.2018р. за вх. № 310/18 господарський суд одержав скаргу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», згідно з якою остання просить визнати неправомірними дії органу ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 30.05.2003р. № 20/96, виданого на виконання рішення від 14.05.2003р. № 20/96; визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 30.05.2003р. №20/96, виданого на виконання рішення від 14.05.2003р. № 20/96; визнати неправомірними дії органу ДВС щодо ненадіслання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 30.05.2003р. № 20/96, виданого на виконання рішення від 14.05.2003р. № 20/96.

В обґрунтування вимог скарги ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» посилається на неправомірність дій державного виконавця в частині винесення постанови від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві з огляду на те, що ЗУ «Про боротьбу з тероризмом», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» чи іншими Законами України не встановлено заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у зв'язку з проведенням АТО. Також скаржник зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови виконавче провадження було зупинено, у зв'язку із порушенням справи про банкрутство ВАТ «Макіївський металургійний комбінат», що виключає можливість винесення постанови про повернення виконавчого документу. Крім того, скаржник посилається на те, що в порушення вимог ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження», органом ДВС не надіслано стягувачу оскаржувану постанову від 10.11.2014р.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Донецької області від 09.01.2018р. № 01-01/16 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи», у зв'язку з відрахуванням зі штату судді Донця О.Є., призначено повторний автоматичний розподіл справи та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018р. справа розподілена судді Ніколаєвій Л.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.01.2018р. відновлено втрачене судове провадження № 20/96 частково, прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 19.01.2018р.

Представники сторін та органу ДВС у судове засідання 19.01.2018р. не з'явилися. При цьому про дату, час та місце судового засідання сторони та орган ДВС повідомлялись належним чином, а тому, із врахуванням приписів ч.2 ст.342 ГПК України, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та органу ДВС у судовому засіданні та за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 19.01.2018р. підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши скаргу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення скарги з наступних мотивів.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. За приписами ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Згідно зі ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на дату повернення наказу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).

У відповідності до ч.1, п.1 ч.2 ст.17 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вище встановлено судом, на виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.05.2003р. по справі № 20/96, 30.05.2003р. господарським судом виданий наказ про стягнення з ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основної заборгованості 28 934 283,60 грн., суми інфляції 1 263 421,18 грн., річних відсотків в сумі 435 203,28 грн., пені в сумі 100 000 грн., 1 700 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

23.07.2003р. державним виконавцем ВДВС Кіровського РУЮ м. Макіївка відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області № 20/96 від 30.05.2003р. про стягнення з ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» на користь НАК «Нафтогаз України» ДК «Газ України» боргу в сумі 30 734 726,06 грн., про що винесено відповідну постанову.

Тією ж датою виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 20/96 від 30.05.2003р. зупинено до винесення рішення у справі про банкрутство ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» на підставі п.8 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження», про що винесено відповідну постанову.

Зі змісту листа Кіровського ВДВС м. Макіївка ГТУЮ у Донецькій області від 11.12.2017р. № 14.10-13/518 «Щодо розгляду звернення», який наданий у відповідь на заяву ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» від 30.11.2017р. № 31/13-4886, вбачається, що виконавче провадження за наказом господарського суду Донецької області №20/96 від 30.05.2003р. про стягнення боргу з ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» завершено 10.11.2014р. на підставі п.9 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». Одночасно органом ДВС зазначено про відсутність можливості надати будь-яку іншу інформацію, оскільки документи виконавчих проваджень у паперовому вигляді знаходяться на тимчасово непідконтрольній Україні території.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на дату повернення наказу), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Таким чином, повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає наявність заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника та щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, встановленої саме законом.

Між тим, у листі органу ДВС від 11.12. 2017р. № 14.10-13/518 не зазначено, а судом на підставі аналізу законодавства України (станом як на момент винесення спірної постанови, так і на теперішній час) не встановлено наявність такої встановленої законом заборони.

При цьому, місцезнаходження боржника та тимчасове нездійснення або здійснення не в повному обсязі органом ДВС своїх повноважень у м. Макіївка, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085, та до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р, не є обставинами, які виключають здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та, відповідно, є підставами для повернення виконавчого документа стягувачу. Жодний законодавчий акт (зокрема, ЗУ «Про боротьбу з тероризмом», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»), яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції не містить заборони щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, на якій проводиться антитерористична операція.

Також, матеріали справи не містять та органом ДВС не надано до суду жодних доказів, що підтверджують відсутність у боржника коштів та майна (в т. ч. і на території, підконтрольній українській владі).

Більш того, згідно даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Кіровський ВДВС м. Макіївка ГТУЮ у Донецькій області переміщено за адресою 84401, Донецька обл., м. Лиман, вул. Пушкіна, буд.12, тобто на підконтрольну українській владі територію.

Поряд з цим, вищевстановлені обставини свідчать про те, що виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 20/96 від 30.05.2003р. є зупиненим, що, в свою чергу, виключає можливість винесення постанови про повернення виконавчого документа з огляду на положення ст. ст. 37-39 ЗУ «Про виконавче провадження», а також на те, що повернення виконавчого документа передбачає триваюче виконавче провадження та вчинення державним виконавцем послідовних дій, визначених Законом. Тобто, процедурі винесення постанови про повернення виконавчого документу має передувати процедура поновлення відповідного виконавчого провадження. Докази, що підтверджують винесення постанови про поновлення виконавчого провадження у матеріалах справи відсутні та органом ДВС до суду не надані.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст.31 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 3.20. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Зі змісту скарги вбачається, що постанова про повернення виконавчого документу на адресу скаржника не надходила. Жодних посилань на доведення до відома скаржника про винесення спірної постанови у порядку ЗУ «Про виконавче провадження» та вищевказаної Інструкції лист органу ДВС від 11.12.2017р. № 14.10-13/518 також не містить. Такі обставини органом ДВС під час розгляду скарги не спростовано.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В рішенні Конституційного Суду України у справі № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій ,спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Як передбачено у ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997р., «Савіцький проти України» від 26.07.2012р. право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду будь-якій зі стороні. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р. (заява № 3236/03) існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог скарги, а отже і про їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В АЛ И В:

           1.Скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за вх. №310/18 від 09.01.2018р. задовольнити.

           2.Визнати неправомірними дії органу державної виконавчої служби щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 30.05.2003р. № 20/96, виданого на виконання рішення від 14.05.2003р. № 20/96.

           3.Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 30.05.2003р. № 20/96, виданого на виконання рішення від 14.05.2003р. № 20/96.

           4.Визнати неправомірними дії органу державної виконавчої щодо ненадіслання постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 10.11.2014р. з виконання наказу господарського суду Донецької області від 30.05.2003р. № 20/96, виданого на виконання рішення від 14.05.2003р. № 20/96.

Ухвала набирає законної сили 19.01.2018р. та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повна ухвала складена та підписана 24.01.2018р.

Суддя Л.В. Ніколаєва