Ухвала

від 04.06.2018 по справі 4/555

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 4/555

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й.

учасники справи:

позивач - Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії ,

відповідач - Державне підприємство "Первомайськвугілля"

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 17.04.2018

у складі колегії суддів: Дучал Н.М. (головуючий), Геза Т.Д., Склярук О.І.

та на ухвалу Господарського суду Луганської області

від 27.11.2017

у складі судді Корнієнко В.В.

про розгляд скарги Державного підприємства "Первомайськвугілля"

на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 4/555

за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії

до Державного підприємства "Первомайськвугілля"

про стягнення 40 730 373, 83 грн.

ВСТАНОВИВ:

04.05.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Донецького апеляційного господарського суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою №4/555 від 04.05.2018 на постанову Донецького апеляційного господарського суду 17.04.2018 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.11.2017 у справі №4/555 в порядку статей 286 - 288 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №4/555 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2018.

Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент звернення скаржника із касаційною скаргою, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 становив 1 762 грн.

Відтак, звертаючись 04.05.2018 до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі №4/555, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Луганської області від 27.11.2017 про розгляд скарги Державного підприємства "Первомайськвугілля" на дії органу державної виконавчої служби, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 1 762 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, відстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Оскаржуючи в касаційному порядку постанову апеляційного суду від 17.04.2018 та ухвалу суду першої інстанції від 27.11.2017 у справі №4/555, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, при цьому, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до винесення рішення у справі судом касаційної інстанції, яке обґрунтовано тривалою процедурою виділення коштів для сплати судового збору скаржником, який фінансується з Державного бюджету України.

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за результатами розгляду касаційної скарги по суті.

При цьому, Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України, не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.

З огляду на зазначене, Верховний Суд відмовляє скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду 17.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.11.2017 у справі №4/555.

Відтак, подана Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України касаційна скарга №4/555 від 04.05.2018 не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.

Виходячи з положень частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на таке, касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького апеляційного господарського суду 17.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.11.2017 у справі №4/555 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 8 Закону України "Про судовий збір", статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду 17.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.11.2017 у справі №4/555.

2. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №4/555 від 04.05.2018 на постанову Донецького апеляційного господарського суду 17.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.11.2017 у справі №4/555 залишити без руху.

3. Надати Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк на усунення недоліків касаційної скарги до 25 червня 2018 року.

4. Роз'яснити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук