Рішення

від 06.06.2018 по справі 814/2681/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06 червня 2018 р.справа № 814/2681/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомприватного підприємства "Біохім", вул. 11 Поздовжня, 3/39, м. Миколаїв, 54034

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.17 р. № 00041561401, № 00041571401, № 00041581401

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Біохім" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № № 00041561401, 00041571401, 00041581401, всі від 23 листопада 2017 р., якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ), податку на прибуток підприємств та застосовані штрафні санкції.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що під час перевірки відповідач неповно з'ясував обставини, які мають значення, що призвело до помилкового висновку про порушення ним вимог податкового законодавства та безпідставно не врахував надані ним заперечення на акт перевірки разом із первинними документами, які, на переконання позивача, доводять відсутність порушень з його боку.

Відповідач адміністративний позов не визнав та послався на встановлення в ході перевірки позивача фактів заниження доходу та формування податкового кредиту на підставі господарських операцій, які не підтверджені документально. Відповідач вважає, що перевірка проведена повно і об'єктивно, ним всебічно досліджені обставини господарської діяльності позивача та надані ним первинні документи (т. 12 а. с. 10-16, 37-39).

Учасники справи подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності (т. 12 а. с. 64-65). Згідно із ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.

Заяв і клопотань від учасників справи не надходило, процесуальних дій судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

З 20 вересня до 3 жовтня 2017 р. відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача, результати якої оформлені Актом від 10 жовтня 2017 р. № 1331/14-29-14-01/32143508 (далі - Акт перевірки) (т. 1 а. с. 111-239).

У висновку Акту перевірки зафіксовані наступні порушення:

- ст. 44 п. 44.1., п. 44.2., ст. 134 п. 134.1. пп. 134.1.1., ст. 138 п. 138.1., п. 138.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на загальну суму 134 046,0 грн.;

- ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., ст. 200 п. 200.1., п. 200.2. ПК України, внаслідок чого занижений ПДВ на загальну суму 186 865,0 грн.;

- ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., ст. 200 п. 200.4. ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 172,0 грн.

Інші, описані у висновку Акту перевірки порушення, не потягли нарахування позивачу податків і застосування штрафів.

На підставі Акту перевірки, 23 листопада 2017 р. відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 00041561401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 184 884,0 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 92 442,0 грн.;

- № 00041571401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 134 046,0 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 56 792,5 грн.;

- № 00041581401, яким визначено суму завищення від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 172,0 грн. (т. 1 а. с. 41-47).

Як вбачається з Акту перевірки та пояснень учасників справи, підставами для визначення позивачу податкових зобов'язань і застосування штрафів, послугували наступні обставини.

У серпні 2015 р. позивач придбав у ТОВ "СТВ-Харків" товари побутової хімії на суму 1 000 000,0 грн. ПДВ за цією операцією склав 166 666,67 грн.

В наступному, весь придбаний у ТОВ "СТВ-Харків" товар був повернутий постачальнику, про що складені накладні на повернення товару та відповідні розрахунки-коригування до податкових накладних. Ці обставини зафіксовані Актом перевірки і визнаються сторонами.

До податкового кредиту у податкової декларації з ПДВ за серпень 2015 р. позивачем внесена сума ПДВ в розмірі 334 016,0 грн., тобто вдвічі більша, ніж сума ПДВ за оподатковуваною господарською операцією із ТОВ "СТВ-Харків", при цьому, як слідує з Акту перевірки, на формування податкового кредиту серпня 2015 р., мала вплив тільки вищенаведена господарська операція (т. 1 а. с. 217).

Посилання позивача на повернення товару не мають значення, адже ПДВ за операцією із ТОВ "СТВ-Харків" складав 166 666,67 грн. і при поверненні товару сума задекларованого ПДВ так само повинна була скласти 166 666,67 грн., а не 334 016,0 грн., як задекларував позивач.

Слід зазначити, що факт повернення позивачем товару вже був врахований відповідачем при декларуванні позивачем 166 666,67 грн. ПДВ, відповідно, інша частина ПДВ, від задекларованих 334 016,0 грн., не підтверджена первинними документами.

Таким чином, позивач, за однією господарською операцією (придбання товару у ТОВ "СТВ-Харків"), двічі облікував ПДВ, сплачений в ціні товару та включив до складу податкового кредиту серпня 2015 р. подвійну суму. Наступне повернення товару постачальнику, не має впливу на розмір оподаткування та не тягне за собою збільшення податкового кредиту звітного періоду, а тому відповідач зробив вірний висновок про безпідставне декларування позивачем у складі податкового кредиту серпня 2015 р. ПДВ в розмірі 167 351,0 грн. та правомірно донарахував ПДВ у вказаній сумі та застосував штраф у розмірі 83 676,0 грн., відповідно, податкове повідомлення-рішення № 00041561401 в цій частині є правомірним і не підлягає скасуванню.

Наступною обставиною, з якою відповідач пов'язав порушення позивачем податкового законодавства, стало заниження останнім доходу за 2014 р., на суму 235 877,0 грн.

Так, у п. 3.1.1.1. Акту перевірки (т. 1 а. с. 116) зафіксована розбіжність між даними бухгалтерського обліку позивача та задекларованими ним даними: за бухгалтерськими даними, дохід позивача у 2014 р. склав 26 793 625,75 грн., а за даними декларації - 26 557 749,0 грн., відповідно різниця дорівнює 235 877,0 грн.

Ця різниця обумовлена поверненням товару позивачу, що підтверджується наданими останнім як під час перевірки, так і до суду, накладними на повернення товару. Про факт наявності таких накладних та їх дослідження під час перевірки зазначає і відповідач, але, на його думку, оскільки позивач не надав інформації про подальший рух повернутого йому товару, про причини повернення, тощо, ним ця обставина не враховувалась, відповідно, відповідач зробив висновок про необхідність врахування позивачем доходу від повернутого товару у 2014 р.

Як визначено ст. 137 п. 137.1. ПК України, в редакції чинній на 2014 р., дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Так як товар був повернутий позивачу, фактично переходу права власності не відбулось, відповідно, позивач не отримав дохід, а тому він правомірно не включав вартість повернутого йому товару до складу свого доходу за 2014 р.

Заперечення відповідача про відсутність інформації щодо причин повернення товару та/або його подальшого руху, є суб'єктивними твердженнями і не ґрунтуються на приписах податкового законодавства - ПК України не вимагає від платника податків надавати таку інформацію, а первинні документи на повернення товару надавались відповідачу під час перевірки.

Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем доходу за 2014 р. на суму 235 877,0 грн. суперечить фактичним обставинам справи та зроблений помилково.

Аналізуючи взаємовідносини позивача із ТОВ "Ритейл-К", ТОВ "Центр ТМ "П'ятий океан", ТОВ "Союз Ритейл Д", ФОП ОСОБА_1, суд звертає увагу на таке.

В Акті перевірки зафіксовано, що всі названі контрагенти надавали позивачу маркетингові послуги, які полягали у просуванні товару позивача (т. 1 а. с. 119-134, 155-185).

На переконання відповідача, надані позивачем під час перевірки акти виконаних робіт не містять достатньої і необхідної інформації, яка б дозволяла встановити, які саме маркетингові послуги отримав позивач, яким чином вони пов'язані із його господарською діяльністю та чи є вони доцільними і виправданими.

В судовому засіданні інспектор Литвиненко С.С., який проводив перевірку позивача зазначив, що акти виконаних робіт, надані позивачем до суду разом із позовною заявою, за змістом і формою відрізняються від тих актів, які надавались йому під час перевірки - в наданих суду актах конкретизована інформація щодо виду, обсягу маркетингових послуг та товару, тоді як акти, які він досліджував під час перевірки, мали тільки загальну вказівку про надання позивачу маркетингових послуг, без їх конкретизації. Ця ж обставина зафіксована і на сторінці 19 відповіді щодо результатів розгляду заперечень на Акт перевірки (т. 2 а. с. 61).

Відповідно до 77 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не надав суду жодних доказів того, що під час перевірки та на етапі розгляду заперечень позивача на Акт перевірки і до суду останнім надавались різні за змістом акти виконаних робіт, а сам Акт перевірки не містить відтворення змісту актів виконаних робіт, які досліджувались відповідачем під час перевірки, що унеможливлює їх порівняння із тими актами, які позивач надав разом із запереченнями на Акт перевірки та до суду.

Аналізуючи надані позивачем акти виконаних робіт (т. 10 а. с. 1-21, т. 11 а. с. 211-250), суд відзначає, що вони містять розумний і достатній опис наданих йому маркетингових послуг.

Враховуючи презумпцію правомірності рішень платника податків, закріплену ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.4. ПК України та тягар доказування, покладений на відповідача ст. 77 ч. 1 КАС України, саме він повинен довести суду, що отримання маркетингових послуг позивачем від ТОВ "Ритейл-К", ТОВ "Центр ТМ "П'ятий океан", ТОВ "Союз Ритейл Д" і ФОП ОСОБА_1 неможливо та/або недоцільно, або позивач отримував ці послуги за економічно необґрунтованою ціною, але, як під час розгляду заперечень позивача на Акт перевірки, так і під час розгляду даної адміністративної справи, відповідач обмежився загальними доводами про недостатність інформації, яку містять акти виконаних робіт та недостатню індивідуалізацію отриманих позивачем маркетингових послуг, хоча з огляду на наведені приписи податкового і процесуального законодавства, він не має права обмежуватись такою вказівкою, а нарахування податків та застосування штрафів не може ґрунтуватись на припущеннях контролюючого органу та його суб'єктивній оцінці обставин.

З аналогічних позицій суд розглядає висновок відповідача про заниження позивачем доходу за операціями із ФОП ОСОБА_2 і ТОВ "Миколаївгосптовари".

У названих осіб позивач орендує нежитлові приміщення, відповідно, він споживає комунальні послуги, вартість яких він відшкодовує орендодавцям на підставі виставлених ними рахунків.

Відповідач, тільки на підставі того, що в рахунках, виставлених позивачу ФОП ОСОБА_2 і ТОВ "Миколаївгосптовари", вказані одиниці виміру, ціна, кількість та вартість комунальних послуг, зробив безпідставний і необґрунтований висновок про те, що саме вказані особи є постачальниками комунальних послуг позивачу, хоча всі досліджені ним документи безальтернативно вказували на те, що позивач тільки відшкодовує ФОП ОСОБА_2 і ТОВ "Миколаївгосптовари" вартість спожитих ним комунальних послуг, а ті, в свою чергу, отримують і оплачуть їх ПАТ "Миколаївобленерго", ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" і МКП "Миколаївводоканал".

Будь-яких доказів того, що існують розбіжності між вартістю комунальних послуг, яку сплачують ФОП ОСОБА_2 і ТОВ "Миколаївгосптовари" постачальникам комунальних послуг і тією вартістю, яку відшкодовує їм позивач, відповідач суду не подав.

Аналізуючи взаємовідносини позивача із ТОВ "ОТП Лізинг" відповідач встановив, що позивач отримав в квітні 2013 р. у лізинг автомобіль, але ввів його в експлуатацію лише в березні 2015 р. (т. 1 а. с. 149-151, 27-208, т. 9 а. с. 7-24). Документи, які підтверджують використання автомобіля протягом 2014 р. до перевірки не надано. На переконання відповідача, зазначене свідчить про те, що автомобіль безпосередньо у господарській діяльності позивача у 2014 р. не використовувався, відповідно, витрати пов'язані із його утриманням, не є витратами операційної діяльності.

Разом із запереченнями на Акт перевірки, позивач надав відповідачу подорожні листи за кожен місяць використання автомобіля (т. 8 а. с. 1-146, т. 9 а. с. 1-250), але відповідач знайшов їх дефектними, у зв'язку із відсутністю даних про лікаря, який проводив огляд водія, а також даних підприємств, куди рухався автомобіль.

Суд зазначає, що сам по собі факт наявності чи відсутності у документах певних даних, реквізитів, печаток, не є беззаперечним свідченням порушень з боку платника податків. В даному випадку, подорожні листи у позивача маються, хоча вони і не заповнені належним чином, але факт використання автомобіля у господарській діяльності позивача повинен досліджуватись комплексно. Так, позивач надав докази списання коштів на придбання палива для автомобіля, які датовані 2014 р. і спростовують доводи відповідача про те, що протягом 2014 р. автомобіль позивачем не використовувався (т. 8 а. с. 147-182).

Під час перевірки відповідач встановив факт заниження позивачем доходу у першому півріччі 2017 р. в розмірі 13 967,63 грн., у зв'язку із тим, що до складу доходів позивач не включив безнадійну кредиторську заборгованість, яка виникла на підставі правочину із ТОВ "Хімімпекс" (т. 1 а. с. 152-155).

Із названим підприємством позивач у 2008 р. уклав договір купівлі-продажу, без дати. При розгляді заперечень позивача на Акт перевірки, відповідач встановив, що за домовленістю сторін, строк позовної давності за цим договором збільшено до 10 років (т. 2 а. с. 47).

На сторінці 43 Акту перевірки (т. 1 а. с. 153) зафіксовано, що кредиторська заборгованість за договором позивача із ТОВ "Хімімпекс" виникла в березні 2010 р., а тому строк позовної давності, з урахуванням його продовження до 10 років, за цією заборгованістю сплине тільки в 2020 р.

Також, в Акті перевірки зазначено, що ТОВ "Хімімпекс" перебуває у стані ліквідаційної процедури на підставі рішення суду, а у відзиві на позовну заяву відповідач послався на те, що 6 грудня 2016 р. підприємство ліквідовано, але доказів ліквідації (витяг з реєстру, рішення суду) відповідач не подав.

Відповідно до ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.11. ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (п. а); заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією (п. з).

Як встановлено судом, 10-річний термін позовної давності, встановлений у договорі, спливає у 2020 р., а доказів визнання ТОВ "Хімімпекс" банкрутом або припинення юридичної особи, відповідач суду не подав, а тому його висновок про необхідність включення до складу доходу, тим більше за 2017 рік, безнадійної кредиторської заборгованості, суперечить обставинам справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 ч. 3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 7 025,05 грн., що підтверджується квитанцією від 6 грудня 2017 р. (т. 1 а. с. 3) і з урахування часткового задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 3 259,65 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства "Біохім" (вул. 11 Поздовжня, 3/39, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 32143508) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення-рішення № 00041561401, прийняте 23 листопада 2017 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) визнати протиправним і скасувати в частині нарахування приватному підприємству "Біохім" (вул. 11 Поздовжня, 3/39, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 32143508) податку на додану вартість в сумі 17 533,0 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять три гривні) і в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 8 766,0 грн. (вісім тисяч сімсот шістдесят шість гривень).

3. Податкове повідомлення-рішення № 00041571401, прийняте 23 листопада 2017 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) визнати протиправним і скасувати повністю.

4. Податкове повідомлення-рішення № 00041581401, прийняте 23 листопада 2017 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) визнати протиправним і скасувати повністю.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь приватного підприємства "Біохім" (вул. 11 Поздовжня, 3/39, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 32143508) судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 259,65 грн. (три тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят п'ять копійок).

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз