Ухвала

від 07.06.2018 по справі 922/901/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"07" червня 2018 р. Справа № 922/901/17

Суддя-доповідач Лакіза В.В., розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, (1061Х),

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 (суддя Міньковський С.В.), постановлену о 10:15 год. в м. Харкові,

у справі №922/901/17,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське", м.Чугуїв,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17 затверджено наданий суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське", код 38889975, зареєстровано за місцезнаходженням: 63503, м. Чугуїв, Харківська область, вул. Мічуріна, буд. 8. Визнано погашеними вимоги:

- Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в сумі 983 643,32 грн;

- Державне підприємство "Новопокровський КХП", смт Новопокровка в сумі 41 855 497,21 грн;

- Приватне підприємство "Фенікс Агро", м. Умань в сумі 247314,00 грн;

- Приватне підприємство "ЗЕРНО-15", м. Чугуїв в сумі 11 906 065,61 грн;

- OPTIMA TRADE LIMITED UAE, Об'єднані Арабські Емірати в сумі 5 145 167,22 грн;

- Приватне підприємство "Агропромисловий Холдинг", м. Краматорськ в сумі 67 200,64 грн;

- ТОВ "Покровське Борошно", м. Чугуїв в сумі 22 500 000,00 грн;

- Державне підприємство "Хлібна база № 85", м. Барвінкове в сумі 5 500 000,00 грн;

- ТОВ "КХП - Барвінкове", м. Барвінкове в сумі 383 085,00 грн.

Провадження по справі припинено. Зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, заступник прокурора Харківської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі № 922/901/17 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті; судові витрати відшкодувати на користь прокуратури Харківської області відповідно до Закону.

Одночасно скаржник просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

Як убачається із матеріалів справи, оскаржувану ухвалу постановлено господарським судом першої інстанції 14.12.2017 (повний текст ухвали складено та підписано 18.12.2017), отже, строк подання апеляційної скарги сплив 28.12.2017.

Натомість, апеляційна скарга від 21.05.2018 за вих.№ 05/2-70-18 була подана до Господарського суду Харківської області лише 21.05.2018, про що свідчить відмітка на накладній кур'єрського сервісу, з якою апеляційну скаргу було надіслано до місцевого господарського суду.

З наведеного вбачається, що апеляційна скарга заступника прокурора на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.12.2017 подана з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду більш, ніж на 4 місяці.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України". Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява N 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду скаржник посилається лише на ознайомлення з повним текстом ухвали суду лише 11.05.2018.

Як встановлено судом, оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області було направлено сторонам у справі 20.12.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи. Крім того, електронну копію вказаного процесуального документу було надіслано до Інтернет ресурсу "Єдиний державний реєстр судових рішень", з огляду на що, є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до Закону України"Про доступ до судових рішень".

Враховуючи викладене, обставини, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі для поновлення строку на апеляційне оскарження судом визнано неповажними.

Відповідно до частини 3 статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги.

Так, відповідно до частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник прокурора Харківської області не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17 до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Виходячи зі змісту даної норми, наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попереднього звернення прокурора до відповідного суб'єкта владних повноважень є обов'язковою умовою, за якої можливий судовий розгляд апеляційної скарги прокурора, і виключно у разі її дотримання прокурор набуває відповідних процесуальних повноважень (процесуальної дієздатності).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.01.2018 у справі № 910/23042/16, від 01.03.2018 у справі №922/1361/17, від 10.05.2018 у справі №918/323/17, відповідно до яких з'ясуванню судами підлягає питання дотримання прокурором до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення прокурора до суду - з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Звертаючись з апеляційною скаргою на оскаржуване судове рішення, заступник прокурора Харківської області в апеляційній скарзі не зазначає в чому полягає порушення інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, визначивши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор не надає доказів, якими підтверджується наявність підстав для представництва вказаного суб'єкта владних повноважень та дотримання порядку звернення до суду, визначеного ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при звернені до суду з апеляційною скаргою заступником прокурора не надано належного обґрунтування та доказів на підтвердження наявності передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а також правових підстав для представництва відповідного суб'єкта владних повноважень в суді.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

За приписами пункту 1-1 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011р. № 4212-VI, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що постановою місцевого господарського суду від 13.04.2017 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське" Тищенко Оксану Іванівну, провадження у даній справі регулюється положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діє з набранням чинності Законом України від 22.12.2011р. N 4212-VI.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником на підтвердження направлення копії апеляційної скарги всім сторонам у справі надано накладні кур'єрської служби про направлення копії апеляційної скарги на адресу ліквідатора, Державного агентства резерву України, Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Відповідно до статті 259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Отже, надані прокурором накладні не можуть бути належним доказом на підтвердження направлення копії апеляційної скарги сторонам у справі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів на загальну суму 88587972,36 грн., з якої:

- конкурсні вимоги:

Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (м. Харків) - 244203,00 грн. (третя черга), 736240,32 грн. (шоста черга) та 3200,00 грн. (перша черга);

Державне підприємство "Новопокровський КХП" (смт Новопокровка) - 41 852 297,21 грн. (четверта черга) та 3200,00 грн. (перша черга);

Приватне підприємство "Фенікс Агро" (м. Умань) - 144114,00 грн. (четверта черга) та 3200,00 грн. (перша черга);

Приватне підприємство "ЗЕРНО-15" (м. Чугуїв) - 11902865,61 грн. (четверта черга) та 3200,00 грн. (перша черга);

- не конкурсні вимоги:

OPTIMA TRADE LIMITED UAE (Об'єднані Арабські Емірати) - 5145167,22 грн. (шоста черга);

Приватне підприємство "Агропромисловий Холдинг" (м. Краматорськ) - 67200,00 грн. (шоста черга);

Товариство з обмеженою відповідальністю "Покровське Борошно" (м. Чугуїв) - 22 500 000,00 грн. (шоста черга);

Державне підприємство "Хлібна база № 85" (м. Барвінкове) - 5500000,00 грн. (шоста черга);

Товариство з обмеженою відповідальністю "КХП - Барвінкове" (м. Барвінкове) - 383 085,00 грн. (шоста черга);

Приватне підприємство "Фенікс Агро" (м. Умань) - в сумі 100000,00 грн. (шоста черга).

Електронну копію вказаного процесуального документу також було надіслано до Інтернет ресурсу "Єдиний державний реєстр судових рішень".

Разом з тим, в порушення положень ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України апелянтом не надано доказів направлення копії апеляційної скарги всім сторонам у даній справі, визначеним ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог ст. 53, 256, пункту 1, 3 частини 3 статті 258, 259 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження, без належного обґрунтування наявності правових підстав для звернення з апеляційною скаргою для представництвом суб'єкта владних повноважень в суді, а також доказів надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків, слід залишити без руху на підставі статті 260 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 53, 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків, на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17 залишити без руху.

2. Встановити заступнику прокурора Харківської області, м. Харків, десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач В.В. Лакіза