Ухвала

від 26.07.2018 по справі 922/901/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"26" липня 2018 р. Справа № 922/901/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю учасників справи:

прокурор - Ногіна О.М., посвідчення від 11.02.2015 № 032167,

ліквідатор ТОВ "Борошно Покровське"- Тищенко О.І., на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 13.04.2017,

від інших учасників справи - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (1061Х),

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 (суддя Міньковський С.В.), постановлену о 10:15 год. в м. Харкові,

у справі №922/901/17,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське", м.Чугуїв,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Харківської області від 13.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Тищенко Оксану Іванівну. Зобов'язано ліквідатора в строк до 13.04.2018 виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17 затверджено наданий суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське", код 38889975, зареєстроване за місцезнаходженням: 63503, м. Чугуїв, Харківська область, вул. Мічуріна, буд. 8. Визнано погашеними вимоги:

- Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в сумі 983643,32грн;

- Державного підприємства "Новопокровський КХП", смт Новопокровка в сумі 41855497,21грн;

- Приватного підприємства "Фенікс Агро", м. Умань в сумі 247314,00 грн;

- Приватного підприємства "ЗЕРНО-15", м. Чугуїв в сумі 11 906 065,61 грн;

- OPTIMA TRADE LIMITED UAE, Об'єднані Арабські Емірати в сумі 5145167,22грн;

- Приватного підприємства "Агропромисловий Холдинг", м. Краматорськ в сумі 67200,64 грн;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровське Борошно", м. Чугуїв в сумі 22500000,00грн;

- Державного підприємства "Хлібна база № 85", м. Барвінкове в сумі 5500000,00грн;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "КХП - Барвінкове", м. Барвінкове в сумі 383085,00грн.

Провадження по справі припинено. Зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

Вказана ухвала місцевого господарського суду з посиланням на приписи статті 46, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мотивована тим, що наданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс банкрута свідчать про відсутність у останнього основних і оборотних засобів для ведення господарської діяльності, погашення заборгованості та відновлення платоспроможності, а тому судом визнано за можливе затвердити звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс банкрута та ліквідувати юридичну особу банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське".

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, заступник прокурора Харківської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті; судові витрати відшкодувати на користь прокуратури Харківської області відповідно до Закону.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається, зокрема, на те, що місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали не надано належної оцінки проведення ліквідатором ліквідаційної процедури, у тому числі, обґрунтованості, правомірності та повноти дій ліквідатора, додержання порядку продажу майна банкрута, додержання черговості задоволення вимог кредиторів. Вважає, що під час проведення аукціону з продажу майна банкрута допущені порушення Закону про банкрутство.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 залишено без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог ст. 53, 256, пункту 1, 3 частини 3 статті 258, 259 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження, без належного обґрунтування наявності правових підстав для звернення з апеляційною скаргою для представництва суб'єкта владних повноважень в суді, а також доказів надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі; встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17; призначено справу №922/901/17 до розгляду на 26.07.2018.

25.07.2018 до Харківського апеляційного господарського суду засобами електронного зв'язку надійшли пояснення від представника Державного агентства резерву України (вх. №5792 від 25.07.2018), в яких він зазначив про підтримання доводів апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17 в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції по справі зазначає про те, що Державне агентство резерву України не було залучено до розгляду даної справи як орган, уповноважений управляти державним майном ДП Хлібна база № 85 , вимоги якого до боржника залишились неоплаченими.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2018 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бородіної Л.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.

В судовому засіданні 26.07.2018 прокурор наголошував на тому, що апеляційна скарга подана в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківські області та Державного агентства резерву України. Зазначив про те, місцевим господарським судом при постановленні ухвали про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, ліквідацію ТОВ "Борошно Покровське" та припинення провадження у справі не надано оцінки допущеним порушенням Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом під час проведення аукціону з продажу майна банкрута.

Ліквідатор ТОВ "Борошно Покровське" Тищенко О.І. зазначила про правомірність ухвали місцевого господарського суду з огляду на те, що ліквідатором виконано ліквідаційну процедуру та надані відповідні докази до місцевого господарського суду; поданий до суду ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю. Заперечувала проти доводів апеляційної скарги з тих підстав, що прокурором не доведено підстави звернення до суду апеляційної інстанції в межах справи № 922/901/17 про банкрутство ТОВ "Борошно Покровське" в інтересах держави в особі зазначених ним органів.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені відповідно до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать відтиск штампу на останньому аркуші ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2018, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та конверти з судовою кореспонденцією, що повернулись на адресу суду апеляційної інстанції з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 3 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги (з урахуванням поданої заяви про уточнення апеляційної скарги від 25.06.2018), заслухавши пояснення прокурора та ліквідатора ТОВ "Борошно Покровське", колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 264 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про закриття апеляційного провадження, з таких підстав.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відтак, реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції та ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

Приписами статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України закріплено вказаний конституційний принцип та передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України).

Крім того, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3ГПК України).

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.2 ст. 255 ГПК України).

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011) передбачено, що учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Згідно зі статтею 210 Господарського кодексу України кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги, що вказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, процесуальне право на апеляційне оскарження мають особи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, особи, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, а також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" передбачено право прокурора на подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Тобто, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи зі змісту даної норми, наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попереднього звернення прокурора до відповідного суб'єкта владних повноважень є обов'язковою умовою, за якої можливий судовий розгляд апеляційної скарги прокурора, і виключно у разі її дотримання прокурор набуває відповідних процесуальних повноважень (процесуальної дієздатності).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.01.2018 у справі № 910/23042/16, від 01.03.2018 у справі №922/1361/17, від 10.05.2018 у справі №918/323/17, відповідно до яких з'ясуванню судами підлягає питання дотримання прокурором до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення прокурора до суду - з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Як вже було зазначено судом апеляційної інстанції, до Харківського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника прокурора Прокуратури Харківської області, який не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції, в інтересах держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківські області та Державного агентства резерву України.

При цьому, звертаючись з апеляційною скаргою на оскаржуване судове рішення, заступник прокурора Харківської області в апеляційній скарзі не зазначив в чому полягає порушення інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, визначивши органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор не надав доказів, якими підтверджується наявність підстав для представництва вказаного суб'єкта владних повноважень та дотримання порядку звернення до суду, визначеного ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 прокурором подано уточнення до апеляційної скарги (вх. № 4926 від 27.06.2018), в яких прокурор в обґрунтування наявності правових підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківські області та Державного агентства резерву України вказує на такі обставини.

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави до сфери управління Державного агентства резерву України відноситься ДП Хлібна база № 85 , ДП Новопокровський КХП ;

- порушення інтересів держави полягає в тому, що кредиторські вимоги державних органів на загальну суму 48 339 140,53 грн, зокрема Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, ДП Хлібна база № 85 , ДП Новопокровський КХП залишились невідшкодованими;

- захист фінансово-економічних інтересів держави в особі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та Державного агентства резерву України у зв'язку з нездійсненням цими органами повноважень щодо оскарження ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Крім того, зазначив про направлення на адресу Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та Державного агентства резерву України направлено повідомлення про звернення до суду з даною апеляційною скаргою на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 18.05.2018 № 05/2-70-18.

Судова колегія дійшла висновку про те, що викладені твердження заступника прокурора області в обґрунтування підстав звернення з апеляційною скаргою не дають підстав прокурору вступати у дану справу в інтересах визначених позивачем органів держави, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Борошно Покровське" порушено на підставі статті 95 Закону про банкрутство, частина друга якої передбачає обов'язкове дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, зокрема, за участі податкових органів, яким боржник зобов'язаний не тільки надати податкову звітність, але й відповідні документи податкового обліку для обов'язкової перевірки відповідно до статей 105, 110, 111 ЦК України.

Так, статтею 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим кодексом.

Пункт 78.1.7 частини 78.1. статті 78 цього кодексу визначає, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушення провадження у справ про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Матеріали справи містять акт Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби у Харківській області від 04.2017 №2243/20-40-14-02-08/3888975 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Борошно Покровське" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2015 по 21.03.2017 (т.3, а.с. 77-98).

Постановою Господарського суду Харківської області від 13.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Тищенко О.І. Зобов'язано ліквідатора в строк до 13.04.2018 виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджуються, що у встановлений законом термін до ліквідатора банкрута та місцевого господарського суду надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, зокрема, від Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське" у розмірі 980443,32 грн. (т.5, а.с. 182)

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів на загальну суму 88587972,36 грн, серед яких, зокрема, конкурсні вимоги Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (м. Харків) - 244203,00 грн (третя черга), 736 240,32 грн (шоста черга) та 3200,00 грн (перша черга) та ДП "Новопокровський КХП" (смт Новопокровка) - 41852 297,21 грн (четверта черга) та 3200,00 грн (перша черга), а також не конкурсні вимоги Державного підприємство "Хлібна база № 85" (м. Барвінкове) - 5 500 000,00 грн (шоста черга).

За таких обставин, колегія суддів вважає недоведеними доводи прокурора про те, що податковий орган неналежно виконував покладені на нього повноваження, оскільки у передбаченому законом порядку було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Борошно Покровське" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також зважаючи на те, що Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області своєчасно звернулась до місцевого господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника, а отже набула статусу учасника у справі про банкрутство ТОВ "Борошно Покровське" та брала участь у даній справі.

З огляду на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, якого було визнано кредитором у справі про банкрутство боржника може та який має право на участь у даній справі та може реалізувати право на оскарження судових рішень в апеляційному порядку, судова колегія дійшла висновку про відсутність передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а твердження заступника прокурора, що податковий орган та Державне агентство резерву неналежним чином здійснюють захист своїх прав є безпідставним та спростовується наведеним вище.

Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство резерву України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року N 517 (далі - Положення), Державне агентство резерву України (Держрезерв) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

Держрезерв відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює управління діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держрезерву, щодо формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву, дотримання нормативних умов їх зберігання (пп. 15 п. 4 Положення).

Відповідно до пункту 14 цього Положення Держрезерв є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Колегія суддів зазначає, що Державне агентство резерву України не має статусу кредитора ТОВ "Борошно Покровське" в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", оскільки особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника.

В обґрунтування наявності підстав звернення до апеляційного господарського суду в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України прокурор посилається на визнання кредиторами у даній справі ДП "Новопокровський КХП" та ДП "Хлібна база № 85" згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 24.07.2018, які входять до сфери управління Держрезерву відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави .

Колегія суддів зазначає, що підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог статей 62 - 71 цього Кодексу, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу (ст. 72 ГК України).

Відповідно до положень статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Тобто, ДП "Новопокровський КХП" (код ЄДРПОУ 00953042) та ДП "Хлібна база № 85" (22675081) є самостійними та незалежними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, які є учасниками у справі про банкрутство ТОВ "Борошно Покровське" та самостійно здійснюють представництво своїх інтересів у судовому процесі та які з окремою апеляційною скаргою до суду не зверталися.

З огляду на те, що підприємництво є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України), та суб'єкти господарювання реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями (ст. 55 ГК України), колегія суддів зазначає, що визнання ДП "Новопокровський КХП" (код ЄДРПОУ 00953042) та ДП "Хлібна база № 85" (22675081) кредиторами ТОВ "Борошно Покровське" не є підставою для залучення/вступу у справу про банкрутство державного органу, до сфери управління якого віднесені такі підприємства.

Крім того, матеріали справи містять заяву ДП Новопокровський комбінат хлібопродуктів з грошовими вимогами до боржника, в якій підприємство просило визнати кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське" на загальну суму 41 855 497,21 грн (т.5, а.с. 2-4).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.02.2017 центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство є Міністерство аграрної політики та продовольства України (т.5, а.с.12).

При цьому, кредитори наділені саме правом, а не обов'язком звернення до боржника з кредиторськими вимогами та відповідний порядок звернення кредитора у порядку добровільної ліквідації за нормами Цивільного законодавства та під час провадження у справі про банкрутство передбачає таке звернення, а також правом на оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

Заступником прокурора області не зазначено причин неможливості підприємствами самостійно продовжувати здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку та відповідно наявності встановлених Законом України "Про прокуратуру" підстав для застосування прокуратурою представницьких повноважень.

Посилання в обґрунтування підстав звернення, що підприємства входять до сфери управління Державного агентства резерву України, не наділяє прокуратуру правом щодо захисту прав та інтересів цих підприємств товариства та не надає право представляти інтереси державного органу, який не є учасником у справі про банкрутство та не відноситься до контролюючих органів.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Державне агентства резерву України не відноситься до жодної з перелічених у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" категорій осіб, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, а відтак не має процесуального права на звернення з апеляційною скаргою, що виключає наявність підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі зазначеного державного органу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції").

Зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції у відповідності до присів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та 11 Господарського процесуального кодексу України, застосовує у цій справі як джерело права.

Судова колегія також звертає увагу на те, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін (п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

При цьому, відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав у Заступника прокурора Харківської обласної прокуратури для представництва інтересів Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківські області та Державного агентства резерву України, які відповідають зазначеним вище висновкам суду.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

За таких обставин, оскільки не вбачається правових підстав для представництва інтересів Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківські області та Державного агентства резерву України прокуратурою Харківської області, порушене апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у цій справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 234, 254, 255, п. 2 ч. 1 ст. 264, ст.ст. 270, 281 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/901/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст судового рішення складений 31.07.2018.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.