Постанова

від 05.06.2018 по справі 826/27601/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №826/27601/15

адміністративне провадження №К/9901/28249/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 (головуючий суддя - Саприкіна І.В., судді - Карпушова О.В., Кучма А.Ю.)

у справі № 826/27601/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перфектбуд

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання відмови протиправною, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Перфектбуд (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправною відмову ДПІ у прийнятті уточнюючого розрахунку до податкової декларації за червень 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації за червень 2015 року складений та направлений Товариством з дотриманням усіх вимог чинного податкового законодавства, тому відмова ДПІ визнати вказаний уточнюючий розрахунок податковою звітністю без зазначення при цьому конкретних визначених законодавством підстав такої відмови є протиправною та порушує права та законні інтереси позивача як платника податків.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 01.06.2016 відмовив у задоволенні позову Товариства з огляду на правомірність відмови ДПІ у прийнятті уточнюючого розрахунку у зв'язку з незазначенням позивачем усіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.09.2016 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задовольнив:

- визнав протиправною відмову ДПІ у прийнятті уточнюючого розрахунку до податкової декларації за червень 2015 року від 15.10.2015 реєстраційний №9211890371;

- уточнюючий розрахунок до податкової декларації за червень 2015 року від 15.10.2015 реєстраційний №9211890371 вважати прийнятим у день його фактичного отримання ДПІ, тобто 15.10.2015;

- вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації за червень 2015 року містить усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. При цьому графа 4 уточнюючого розрахунку не може і не повинна містити жодних показників, оскільки вони були відсутні у відповідній податковій декларації. Зазначення в графі 4 будь-яких інших даних, що не зазначалися в податковій декларації, суперечить законодавству.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що правомірно відмовив Товариству у визнанні уточнюючого розрахунку до податкової декларації за червень 2015 року податковою звітністю, оскільки в порушення вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, позивачем у вказаному уточнюючому розрахунку зазначено лише уточнений показник та не вказано показник, який уточнюється (графа 4).

Позивач не скористався своїм правом надати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

23.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач засобами телекомунікаційного зв'язку подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року від 15.10.2015 реєстраційний № 9211890371.

16.10.2015 ДПІ листом № 24034/10/26-55-15-0-10 повідомила Товариство про невизнання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року податковою звітністю з пропозицією надати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідний звітний період, складену належним чином.

Правомірність відмови ДПІ прийняти уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до пунктів 48.1, 48.2 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з вимогами пункту 48.3 статті 48 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.7 статті 48 ПК України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 49.8-49.10 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Також, пунктом 2 Розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 23.09.2014 № 966, встановлено, що у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

У пунктах 3 та 4, відповідно, зазначено, що у графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення, та у графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

Зі змісту наведених норм випливає, що графа 4 уточнюючого розрахунку має повністю відповідати даним, зазначеним у податковій декларації.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до контролюючого органу, а останній прийняв порожню податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року. За таких обставин, уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року у графі 4 не містив жодних показників, оскільки вони були відсутні у відповідній податковій декларації.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що поданий Товариством уточнюючий розрахунок від 15.10.2015 містив усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, що не спростовано відповідачем та свідчить про його обов'язок зареєструвати такий уточнюючий розрахунок як податкову звітність. При цьому лист ДПІ від 16.10.2015 № 24034/10/26-55-15-0-10 не містив відомостей щодо конкретних порушень правил заповнення податкової звітності (зокрема, невідображення у графі 4 показників податкової декларації звітного періоду, який виправляється), що суперечить вимогам пункту 49.11 статті 49 ПК України щодо зазначення причин відмови у прийнятті звітності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про протиправність відмови ДПІ у прийнятті уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що визнання протиправною відмови відповідача прийняти уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, тягне, в свою чергу, настання наслідків, передбачених пунктом 49.13 статті 49 ПК України, тобто вказаний уточнюючий розрахунок вважається прийнятим у день його фактичного отримання ДПІ, тобто 15.10.2015.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова