Постанова

від 07.06.2018 по справі 826/9929/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9929/17 Головуючий у І інстанції - Смолій І.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Ісаєнка Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРДА-ДОН до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю АРДА-ДОН звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно прийняв податкові повідомлення-рішення стосовно заниження ним податку на прибуток, оскільки позивачем понесені збитки з втрати товару на тимчасово окупованих територіях. Внаслідок таких втрат податкова інспекція зарахувала втрачений товар як безкоштовно отриманий, проте даний факт спростовується кримінальними справами, які порушені стосовно цієї втрати товару. Відповідачем також безпідставно не прийнято до відшкодування податкової на додану вартість з тих підстав, що позивачем не зареєстровано в ЄРПН, оскільки згідно з чинним законодавством України податки нараховуються суб'єктами господарювання на підставі даних бухгалтерського обліку, а не на підставі роздрукованих РРО фіскальних звітних чеків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15.06.2017 року №0022161401 та №0022151401.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Головне управління ДФС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що податок на прибуток нарахований правомірно, оскільки у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю АРДА-ДОН до перевірки не надано підтверджуючі документи на оплату товару, то активи (товар) надійшли з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне їх отримання. В свою чергу платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних не підтверджених первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Головним управлінням ДФС у Київській області складено акт від 29.05.2017 року №341/10-36-14-01/30208987 про результати планової виїзної перевірки ТОВ АРДА-ДОН з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ АРДА-ДОН : п.п. 14.1.13 п. 14.1. ст. 14, п.44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО №15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290. п. 5 П(С)БО №11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20. п. 5 і п. 12 П(С)БО №9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 2469870,00 грн., в тому числі за 2015р. на суму 2469870,00грн.; п. 44.1. ст. 44, п. 192, п.п. 210.10 ст. 210 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в період, що перевірявся, на загальну суму 575309,00грн., в т.ч. за квітень 2015р. на суму 575309,00 грн.; п.п. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2015-2016р.р. в розмірі 1155,00 грн.; ч.1 п.1 ст.7, п.1, п.2, п.5 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015-2016 р.р. в розмірі 2223,00 грн.; п.п. 1.4. п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX. п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2015-2016 р.р. в розмірі 105.00 грн.

На підставі акту перевірки №341/10-36-14-01/30208987 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.06.2017 року №0022161401, №0022151401.

Зокрема, відповідно до податкового повідомлення-рішення №0022161401 від 15.06.2017 року позивачу донараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 862 963,50 грн., при цьому встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 192.1 ст. 192, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0022151401 від 15.06.2017 року позивачу донараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 2 469387,00 грн., при цьому встановлено порушення п.п. 14.1.13, п. 14.1, ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

Позивач, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо вирішення питання віднесення товару у сумі 13 571 980, 30 грн. до прибутку або збитку, необхідно здійснити розгляд зазначених відкритих кримінальною проваджень, оскільки на сьогоднішній день неможливо встановити - чи є наявним цей товар, чи його знищено, чи вкрадено. Або суд або слідчі органи Національної поліції України своїми рішеннями нададуть позивачу можливість правильно відобразити цей товар у бухгалтерському обліку, що, відповідно, вплине і на фінансовий результат діяльності позивача. Крім цього, відповідно до висновку суду постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2016р. та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016р. в адміністративній справі №808/8398/15, дійшли висновку, що позивачем самостійно сплачено податкові зобов'язання як з ПДВ, так і з акцизного податку за січень 2015 року в повному обсязі та в встановлені законодавством строки. Але під час перевірки податковий орган не забажав перевірити в повному обсязі первинні документи, тому, без врахування пояснень позивача щодо нарахування ПДВ, акцизного збору й відображення в Z-звітах невірних розмірів ПДВ у січні 2015 року у зв'язку із неможливістю перепрограмувати вчасно - в силу об'єктивних причин - РРО, під час перевірки й в акті перевірки було невірно враховано базу оподаткування ПДВ й неправомірно зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 577853 гривень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

При цьому стаття 134 Податкового кодексу України не містить будь-яких посилань на бюджетне відшкодування внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про право позивача на зменшення податку на прибуток, оскільки правом відшкодування цього податку є тільки первинні документи, іншого чинним законодавством не передбачено. За відсутності первинних документів вказаний податок зобов'язаний бути сплачений.

За правилами пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Норма цієї статті передбачає пряму заборону відшкодування податку на додану вартість внаслідок відсутності факту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Посилання позивача на помилки в програмному забезпеченні не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки такі помилки мають виявлятися одразу після їх виникнення, а також наявність такої помилки має бути доведена суду у встановленому законом порядку, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що суд першої інстанції в якості однієї з підстав для задоволення позову посилається на судові рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2016 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 року в адміністративній справі №808/8398/15, які за твердженням суду, мають предиюціальне значення для розгляду цієї справи. При цьому вказані судові рішення в матеріалах справи відсутні. З цього факту не вбачається, що суд першої інстанції давав належну правову оцінку судовим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2016 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 року в адміністративній справі №808/8398/15.

За викладених обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Зі змісту ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року - скасувати , ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю АРДА-ДОН до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 07.06.2018 року.