Рішення

від 07.06.2018 по справі 826/1429/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2018 року № 826/1429/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Росшина до Головного управління Державної фіскальної служби у Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0019081404,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Києві від 07.10.2016 року №0019081404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 19.04.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 07.08.2017 р.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 07.08.2017 р. розгляд справи відкладено до 06.11.2017 р. у зв'язку з неявкою представника Позивача в судове засідання.

В судовому засіданні 06.11.2017 р., Судом прийнято рішення про оголошення перерви в розгляді справи 11.12.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки Акту перевірки про порушення п. 2.8 глави 2, п.3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 є необґрунтованим та спростовується наявними матеріалами, отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі такого висновку є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи з яких вбачається, що під час проведення фактичної перевірки Позивача, встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 702285,37 грн., тобто порушено п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

В судовому засіданні 11.12.2017 року, Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції станом на 11.12.2017 р.).

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2016 р.

За результатом перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки №400/26-15-14-02-01-14/33483573 від 23.09.2016 року (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: пп. 164.2.1 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.1. пп. 168.1.4 л. 168.1 ст.168, пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПКУ, внаслідок чого встановлено заниження податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 325 663,80 гривень; пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, 176.2 б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, в результаті чого встановлено подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1ДФ); п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч. 1 ст.7 та п.5 ст.8 Закону України від 08.07.2010 № 2464 -VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в результаті чого встановлено заниження суми СПД на які нараховується єдиний внесок в розмірі 36.8 % та утримується єдиний внесок в розмірі 3,6 % на загальну суму (в межах максимальної величини) - 284696,51 гривень; пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168, пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПКУ, внаслідок чого встановлено заниження сум військового збору на суму 135360,00 гривень; п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р. в частині ліміту залишку готівки в касі у розмірі 702285,37 грн.

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки Позивачем подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду заперечень Контролюючий орган Листом № 21587/10/26-15-14-02-01 від 04 жовтня 2016 року повідомив Позивача про залишення без змін висновки Акту перевірки, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0019081404 від 07.10.2016 року, яким на підставі абз. 2 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1401818,92 грн.

Не погодившись із спірним податковим повідомлення-рішення Позивач, звернувся до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (далі по тексту - Положення №637).

Оприбуткування готівки, згідно зі абз. 22 п. 1.2 гл. 1 Положення № 637, - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Розрахункова операція у Законі України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Законі України №265/95-ВР) визначена як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахунковою документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або. у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до статті 1 Положення № 637 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек. товарний чек. розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг. отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України № 265/95-ВР.

Пунктом 2.2 гл. 2 указаного Положення визначено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до вимог п. 7.15 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Як убачається зі ст. 1 Указу "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 р. № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій і веденням КОРО на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: роздрукування фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій та своєчасне відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Отже, процедура оприбуткування готівки в касі полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а і в своєчасному здійсненні запису в книзі обліку розрахункових операцій на підставі відповідного Z-звіту, відповідно невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абз. 3 ст. 1 Указу №436/95).

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 р. у справі № 21-3680а15.

Відповідач зазначає, що за результатами перевірки ТОВ Росшин , в порушення п. 2.8, п.3.5 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004р. (зі змінами та доповненнями), встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 702285,37 грн.

Пунктом 1.2 Положення № 637 визначено, що ліміт залишку готівки в касі- граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Пунктом 2.8 Положення передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відокремлені підрозділи підприємств-юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Як вбачається з акту перевірки при додаванні готівки не підтвердженої підписом одержувача, до залишку готівки включно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи встановлено перевищення ліміту на загальну суму в т.ч.: за 25.06.2013 року в сумі 1375,91 грн. (=1545,91+0-170); за 24.12.2015 року в сумі 1249,46 грн. (=1419,46+0-170); за 17.05.2015 року в сумі 499830,00 грн. (=500000+0-170); за 18.05.2016 року в сумі 199830,00 грн. (=200000+0-170).

В матеріалах справи міститься Наказ №1 від 02.01.2013 року, яким встановлено ліміт залишку готівкових коштів в розмірі 170,00 грн.

Судом встановлено, що 17 травня 2016 року ТОВ Росшин було укладено ряд Договорів безпроцентної строкової позики: №170516-01, яким ОСОБА_1 було надано позику у розмірі 200000 грн. на строк до 31.12.2016 року, видача готівкових коштів проводилась на підставі видаткового ордеру від 18.05.2016 року; № 170516-02, яким ОСОБА_2 було надано позику у розмірі 100000 грн. на строк до 31.12.2016 року, видача готівкових коштів проводилась на підставі видаткового ордеру від 18.05.2016 року; №140516-03, яким ОСОБА_3 було надано позику у розмірі 200000 грн. на строк до 31.12.2016 року, видача готівкових коштів проводилась на підставі видаткового ордеру від 18.05.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що в відомостях на виплату грошей Ро-0000004 за березень 2013 року та Ро-0000121.1.1 за листопад 2015 року отримання готівкових коштів підтверджено підписами власників.

При цьому, при вирішенні справи судом враховано ст. 250 ГК України стосовно строків застосування адміністративно-господарської санкції.

Частиною 1 ст. 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері валютного регулювання.

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, контролюючий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч.1 ст.250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Водночас, Податковим кодексом України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Такий порядок та розмір штрафних санкцій визначено нормами п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Указ), яким установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Статтею 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів.

Оскільки Указ та Положення не є законами, контроль за дотриманням яких покладено, в тому числі і на Відповідача, Суд зазначає, що в даному видатку адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання на умовах, визначених ст. 250 ГК України.

Враховуючи те, що штрафні санкції до Позивача за порушення норм з регулювання обігу готівки за березень 2013 року, були застосовані у жовтні 2016 року, тобто після спливу строку, визначеного ст.250 ГК України, Суд приходить до висновку про відсутність у Контролюючого органу підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 року по справі №К/800/47939/13, постанові Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року по справі №К/800/53998/14 та Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року по справі №826/13537/17.

Суд враховує, що Відповідачем не доведена, а Позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, відповідач не виконав свого обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0019081404 від 07.10.2016 року.

Підставами для скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Києві від 07.10.2016 року №0019081404 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2, код ЄДРПОУ 33483573) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Києві від 07.10.2016 року №0019081404.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2, код ЄДРПОУ 33483573) судові витрати у розмірі 22027,28 грн. (двадцять дві тисячі двадцять сім гривень 28 копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук