Постанова

від 25.05.2018 по справі 818/2/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2018 року

Київ

справа №818/2/14

адміністративне провадження №К/9901/6631/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Шипуліної Т.М. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. розглянув у порядку письмового провадження справу №818/2/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 21.11.2013 №0005891702, №0005901702, №0005921702, №0005971702.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.09.2016 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2013 №0005901702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 78053,75грн., із них 62443,00грн.- основний платіж та 15610,75грн.- штрафні (фінансові) санкції; від 21.11.2013 №0005921702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 134815,50грн. із них за основним платежем 107852,40грн. та 26963,10грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 21.11.2013 №0005971702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: штрафні (фінансові) санкції на суму 510,00грн.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №818/2/14 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилено, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 про відмову у задоволенні позову в частині - залишено без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №818/2/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016, залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015.

Ухвалою Верховного Суду України від 14.09.2016 відкрито провадження за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №818/2/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Шипуліної Т.М. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. від 06.02.2018 заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №818/2/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до провадження.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Суд перевірив матеріалами справи наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 25.01.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 291.4 статті 291, пункту 293.4 статті 293, абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 пункту177.2 статті 177, пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4 статті 183, пункту 187.3 статті 187 Податкового кодексу України.

Зокрема, перевіркою встановлено, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності платників 2 групи, здійснював діяльність з надання послуг з оренди приміщень особам, які перебували на загальній системі оподаткування. Наслідком порушення платником єдиного податку 2 групи умов перебування у цій групі платника є застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого з таким порушенням, та перехід на іншу систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулося правопорушення.

За результатами перевірки складено акт від 28.02.2013 №249/17-0203-2352104510 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 №0005891702 про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 2306,25грн.; №0005901702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 205627,50грн.; №0005921702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 163823,91грн.; №0005971702 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 510грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 2 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України.

На обґрунтування заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 позивачем подано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.04.2016 у справі №811/1553/15 (К/800/10539/16), та зазначає, що у вказаній справі та у справі №818/2/14 Вищий адміністративний суд, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.

У наданій на підтвердження неоднакового правозастосування рішенні Вищого адміністративного суду України від 18.04.2016 у справі №811/1553/15 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності платників 2 групи, здійснював діяльність з надання послуг особам, які перебували на загальній системі оподаткування, а тому зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування на підставі підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України - у зв'язку із здійсненням видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку. Проте, згідно з пунктом 2 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України норма підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу у 2012 році не застосовуються, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №818/2/14, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у зв'язку із наданням позивачем послуг особам, які перебували на загальній системі оподаткування, у нього виник обов'язок перейти на загальну систему оподаткування на підставі підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України - у зв'язку зі здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, на які посилається заявник, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до положень пункту.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до другої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно з підпунктом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Підпунктом 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 у періоді, що перевірявся, перебував на спрощеній системі оподаткування та згідно свідоцтва платника єдиного податку здійснював діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Протягом 2012 року позивачем здавалися в оренду приміщення ТОВ Тіру ЛТД та ДП Шосткинський лісгосп .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем здійснювалася діяльність, що зазначена у свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.

Разом з тим, ТОВ Тіру ЛТД та ДП Шосткинський лісгосп не є платниками єдиного податку, а тому відповідно до вимог пункту.291.4 ст.291 Податкового кодексу України надання в оренду приміщень зазначеним підприємства не підпадає під вид діяльності, який дає право застосовувати спрощену систему оподаткування, а саме у даному випадку бути платником єдиного податку другої групи.

Відповідно до пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

З аналізу наведених правових норм та обставин справи суд дійшов висновку, що здійснення позивачем діяльності з надання послуг з оренди приміщень особам, які перебували на загальній системі оподаткування є порушенням платником єдиного податку 2 групи умов перебування у цій групі платників та має наслідком застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого з таким порушенням, та перехід на іншу систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулося правопорушення.

За таких обставин, ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №818/2/14 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а заява позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII), суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №818/2/14 - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає

............................

...........................

...........................

Т.М.Шипуліна,

Л.І.Бившева,

В.В.Хохуляк,

Судді Верховного Суду