Ухвала

від 11.06.2018 по справі 907/466/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"11" червня 2018 р. м. Ужгород Справа № 907/466/17

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши подання Головного державного виконавця Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у справі 907/466/17, за позовом Керівника Мукачівської місцевої прокуратури, м. Мукачево Закарпатської області в інтересах держави в особі позивача Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області до відповідача ДП МУКБУК ТОВ Національний книжковий фонд , м. Мукачево Закарпатської області про стягнення 42668,50 грн.

Представники сторін та органу ДВС: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 13.06.2017 року у справі 907/466/17 позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства МУКБУК ТОВ Національного книжкового фонду (м. Мукачево вул. Духновича,2 код ЄДРПОУ 32404050) на користь виконавчого комітету Мукачівської міської ради (пл. Духновича, 2, м. Мукачево Закарпатська область, 89600, р/р 31555247353652, в ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016, код 04053743) 42668,50грн. (сорок дві тисячі шістсот шістдесят вісім грн. 50 коп.) та 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) витрат пов'язаних зі сплатою судового збору на користь Прокуратури Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а). На виконання рішення господарського суду від 13.06.2017 року у справі №907/466/17 було видано накази про примусове виконання рішення від 27.06.2017 року.

07.06.2018 року Головним державним виконавцем Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області надіслано на адресу суду Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа (вих. № 11051/13.13-26 від 05.06.2018 року).

У вказаному поданні Головний державний виконавець Хабаров В.В. просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника ДП МУКБУК ТОВ Національний книжковий фонд , громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Подання орган виконавчої служби обґрунтовує відкриттям виконавчого провадження ВП №54760092 відносно боржника - ДП МУКБУК ТОВ Національний книжковий фонд , у ході якого державним виконавцем було здійснено низку дій, направлених на виконання рішення суду, а саме: винесено постанову про арешт коштів на рахунку боржника, здійснено вихід за адресою місцезнаходження божника та встановлено, що боржник господарську діяльність не здійснює, здійснено перевірки наявності нерухомого майна. Також у поданні заявник зазначає про надходження 21.09.2017 року до відділу ДВС заяви керівника ДП МУКБУК про нездійснення господарської діяльності підприємством та відсутність прибутку. Керівник зобов'язався подати декларацію про доходи та майновий стан боржника до 27.09.2017 року. Як вбачаєтеся з доданих до подання матеріалів декларація про доходи та майно божника юридичної особи подано керівником ДП МУКБУК до органу ДВС 29.09.2017 року.

Таким чином, як вбачається із змісту подання № 11051/13.13-26 від 05.06.2018 року, необхідність у тимчасовому обмеженні керівника боржника у праві виїзду за кордон викликана невиконанням ним дій, направлених на виконання виконавчих документів у виконавчому провадженні, а накладена заборона, відповідно, забезпечить таке виконання боржником.

Водночас, доказів, на підтвердження факту невиконання боржником - ДП МУКБУК ТОВ Національний книжковий фонд , ані його очільником - ОСОБА_2 своїх передбачених законом зобов'язань, чи створення ними перешкод при здійсненні іншими учасниками виконавчого провадження дій, матеріали подання не містять.

Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Поряд з цим, відповідно правил ст.337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку: - коли ця особа є боржником; - у випадку невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України", громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Разом з тим вимоги вище названого закону розповсюджуються виключно на громадян України.

Аналіз наведеного закону дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на таке, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Окремо слід зауважити, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поряд з цим, подані заявником матеріали не містять доказів факту зловживання боржником процесуальними правами чи невиконання обов'язків, передбачених в судовому документі.

Також заявником не надано доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань; у поданні відсутні документально підтверджені відомості про існування у нього реальної можливості виконати рішення суду.

Зі змісту подання державного виконавця вбачається, що вимога про тимчасове обмеження права виїзду за межі країни було мотивовано наявністю лише двох обставин - статусом особи, як боржника у виконавчому провадженні та непогашенням нею боргу в добровільному порядку, що з огляду на наведене вище не може слугувати підставами задоволення такого подання у спірній ситуації, оскільки лише самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Суд наголошує, що особа, яка має невиконані договірні, аліментні та ін. зобов'язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України). І тільки тоді суд може тимчасово обмежити особу в праві виїзду за межі України, коли на момент звернення до суду з поданням державного виконавця факт ухилення боржника від виконання зобов'язань відбувся і є об'єктивно наявним та доведеним, що має вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

При цьому суд зазначає, що за приписами ч.ч.1-3 ст.337 Господарського процесуального кодексу України , тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

З системного аналізу наведених правових норм полягає, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.

Згідно з ч. 1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Крім того, головний державний виконавець не надав доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон і відповідно має реальну можливість виїхати за межі України. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у Листі від 01.02.2013 року Верховного Суду України Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України .

Згідно змісту Листа від 01.02.2013 року Верховного Суду України Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України , однією з підстав для відмови у задоволенні подань є відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Проте, всупереч наведеного, заявником не надано суду належних та допустимих доказів вчинення боржником свідомих діянь, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення по даній справі.

Враховуючи викладене та те, що наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, суб'єкт подання не надав доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт) і відповідно має реальну можливість виїхати за межі України станом на час подання.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України , суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України , відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного полягає, що у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених державним виконавцем, могло призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України .

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні подання Головного державного виконавця Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Хабаров Валерія Валерійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ДП МУКБУК ТОВ Національний книжковий фонд , а саме, громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2

Керуючись ст. ст. 32-40, ст.ст.234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд, ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України",

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання Головного державного виконавця Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Хабаров Валерія Валерійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ДП МУКБУК ТОВ Національний книжковий фонд , а саме, громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в момент підписання 11.06.2018 року та може бути оскаржена відповідно до ст. 255 Господарського процесуального кодексу України до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.В. Андрейчук