Ухвала

від 03.03.2021 по справі 907/466/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"03" березня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/466/17

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши подання Головного державного виконавця Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у справі 907/466/17,

за позовом Мукачівської місцевої прокуратури, м. Мукачево в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Дочірнього підприємства «МУКБУК» Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний книжковий фонд» , м. Мукачево

про стягнення 42668,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 13.06.2017 року у справі 907/466/17 позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства МУКБУК ТОВ Національного книжкового фонду на користь виконавчого комітету Мукачівської міської ради 42668,50грн. (сорок дві тисячі шістсот шістдесят вісім грн. 50 коп.) та 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) витрат пов`язаних зі сплатою судового збору на користь Прокуратури Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а).

На виконання вказаного рішення суду 27.06.2017 року у справі №907/466/17 було видано відповідні накази.

На адресу суду 01.03.2021 року від Головного державного виконавця Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) надійшло Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа (вх. № 02.3.1-02/1552/21 від 01.03.2021). Вказаним поданням Головний державний виконавець Гонак М.М. просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта керівника ДП МУКБУК ТОВ Національний книжковий фонд , громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до виконання зобов`язань за наказом Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2017 року у справі № 907/466/17.

В обґрунтування своїх вимог виконавець покликається на те, що боржником не виконано рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/466/17, незважаючи на те, що державним виконавцем вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів примусового його виконання (детальний перелік вчинених виконавцем дій наведено в тексті подання). Однак, заходи державного виконавця щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними, а сам боржник, на думку виконавця, фактично ухиляється від виконання покладених на нього зобов`язань за наведеним рішенням суду. Вказує на те, що надіслані керівнику боржник 13.10.2020 та 12.01.2021 виклики державного виконавця залишені ним без реагування.

Розглянувши подання головного державного виконавця Мукачівського міського відділу ДВСПЗМУМЮ (м. Івано - Франківськ) Гонак М.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України - керівника Дочірнього підприємства «МУКБУК» Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний книжковий фонд» - Кушнір Андрія Ігоровича без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов`язань за наказом Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2017 року у справі № 907/466/17, суд доходить висновку, що таке не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Розділом ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432, передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Відповідно до ст. 338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;

Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а саме за ухилення від їх виконання.

У зв`язку з цим з метою забезпечення повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи при розгляді подання державного виконавця суд виходить з того, які причини невиконання судового рішення та з`ясовує, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі чи частково.

Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Статтею 33 Конституції України гарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.11.2009 у справі Гочев проти Болгарії сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Частиною 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Водночас статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії). Ця гарантія є одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

Таким чином, при здійсненні судового розгляду, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, суд має на меті забезпечити дійсне вирішення правового спору між сторонами.

Окрім того, суд звертає увагу, що дійсно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Між тим, Господарським процесуальним кодексом України, не врегульовано питання щодо можливості застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи боржника у праві виїзду за межі України.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, господарський суд виходить з того, що оскільки фізична особа ОСОБА_1 не є боржником в розумінні Закону України Про виконавче провадження, тобто не є особою на яку судовим рішенням покладено обов`язок щодо його виконання, а тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника не передбачено ГПК України, господарський суд не вбачає підстав для задоволення подання головного державного виконавця Мукачівського міського відділу ДВСПЗМУМЮ (м. Івано - Франківськ) Гонак М.М. про тимчасове обмеження керівника боржника виїзду за кордон України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну", ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання Головного державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Гонака М.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ДП МУКБУК ТОВ Національний книжковий фонд громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 03.03.2021 року та може бути оскаржена відповідно до ст. 255 Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Л.В. Андрейчук