Рішення

від 16.05.2018 по справі 802/565/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 травня 2018 р. справа № 802/565/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

представника позивача: ЦіхомськогоМ.П.,

представників відповідача: Борисевича Д.В., Ковальчука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Зелена долина до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій

в с т а н о в и в :

15.02.2018 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Зелена долина (далі - ТОВ Агрокомплекс Зелена долина , позивач ) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ( далі - Офіс великих платників податків ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу на перевірку, визнання протиправними дій.

Також, 15.02.2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову (т. 3 а.с. 187 - 190).

Ухвалою від 15.02.2018 року призначено до розгляду заяву позивача про забезпечення позову (т.3 а.с. 197).

Ухвалою від 16.02.2018 року в задоволенні заяви ТОВ Агрокомплекс Зелена долина про забезпечення позову відмовлено (т. 3 а.с. 211-212).

В зв'язку з недотриманням позивачем вимог ст.160, 161 КАС України, ухвалою від 20.02.2018 року позовну заяву ТОВ Агрокомплекс Зелена долина залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків, ухвалою від 02.03.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Обґрунтовуючи адміністративний позов позивач зазначив, що, на його думку, у відповідача відсутні законні підстави для прийняття рішення про проведення перевірки, яке оформлене наказом №118 від 29 січня 2018 року, оскільки на отримані товариством запити позивачем у визначений законодавством строк надано вичерпну інформацію з документальним підтвердженням. Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач, всупереч положень абз.2 п.78.2 ст. 78 Податкового кодексу, на підставі оскаржуваного наказу намагається двічі перевірити товариство з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ВУГІЛЛЯІНВЕСТ за періоди з 01.02.2015 по 30.04.2015, з 01.06.2015 по 30.06.2015, з 01.08.2015 по 31.08.2015, оскільки питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.12.2013 по 30.09.2015 року вже було предметом податкової перевірки, про що свідчить акт перевірки від 09.02.2016 року №15/22/32721857.

26.03.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому податковий орган зазначає, що на направлені на адресу позивача запити було отримано відповіді, проте товариством було надано лише загальні пояснення щодо взаємовідносин з ТОВ ЗФ Юзовська та ТОВ ВУГІЛЛЯІНВЕСТ , без пояснень щодо використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності позивача. Таким чином, податковий орган вважає, що позивачем не було надано первинні документи в обсязі, який би надав можливість зробити висновок щодо реальності здійснення товариством операцій з придбання вугілля кам'яного. На підставі викладеного, відповідач вважає, що оскільки пояснення позивача є необґрунтованими та документально не підтвердженими, то у податкового органу були законні підстави для призначення перевірки. Крім того, відповідач наголошує, що позивач допустив податковий орган до проведення перевірки на підставі спірного наказу, а тому такий наказ був реалізований відповідачем, вичерпав свою дію і не може бути оскаржений. З огляду на наведене відповідач вважає спірний наказ законним та не вбачає підстав для задоволення позову ( т. 4 а. с. 4-8 ).

29.03.2018 позивачем подано відповідь на відзив ( т. 4 а.с.86-87 ).

Ухвалою від 12.04.2018 року справу призначено до судового розгляду по суті (т. 3 а.с. 243).

Заслухавши представника позивача та представників відповідача, з'ясувавши доводи позивача, якими обґрунтовуються позовні вимоги, аргументи відповідача щодо заперечень проти позову, дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено, що 19.10.2017 року позивачем від Офісу великих платників податків ДФС отримано письмовий запит за вих. № 53358/10/28-10-41-10 від 13.10.2017 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо господарських взаємовідносин з ТОВ ВУГІЛЛЯІНВЕСТ за лютий, березень, квітень, червень 2015 року (т. 1 а.с. 35 - 37 ).

Позивачем 07.11.2017 року, листом від 23.10.2017 №4744, надано письмові пояснення на всі пункти запиту та копії документів щодо проведення господарських операцій з ТОВ ВУГІЛЛЯІНВЕСТ в запитувані періоди ( т.1 а.с. 38 - 53, 55 - 56, 57 -250; т. 2 а.с. 1-250; т. 3 а.с. 1 - 48). Зазначені пояснення отримано відповідачем 14.11.2017 ( т. 1 а.с. 54 ).

Крім того, 11.12.2017 року позивачем від Офісу великих платників податків ДФС отримано письмовий запит за вих. № 63672/10/28-10-41-10 від 07.12.2017 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо господарських взаємовідносин з ТОВ ЗФ Юзівське за січень 2017 року (т. 3 а.с. 49-51 ).

Позивачем 21.12.2017 року, листом від 19.12.2017 №5449, надано письмові пояснення на всі пункти запиту та копії документів щодо проведення господарських операцій з ТОВ ЗФ Юзівське в запитуваний період ( т.3 а.с. 52 - 55, 57, 58 - 82 ). Зазначені пояснення отримано відповідачем 26.12.2017 (т. 3 а.с. 56 ).

29.01.2018 року позивачем отримано наказ Офісу великих платників податків ДФС № 118 від 29.01.2018 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки , в якому підставами для проведення перевірки зазначено підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, термін проведення перевірки 15 робочих днів з 29 січня 2017 року. Перевірці підлягало дотримання ТОВ Агрокомплекс Зелена долина вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з підприємствами ТОВ ЗФ Юзовська за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, ТОВ ВУГІЛЛЯІНВЕСТ за періоди з 01.02.2015 по 30.04.2015, 01.06.2015 по 30.06.2015, з 01.08.2015 по 31.08.2015 ( т. 3 а.с. 215, 216-217 ).

Позивачем наказ Офісу великих платників податків ДФС № 118 від 29.01.2018 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки в адміністративному порядку не оскаржувався.

29.01.2018 року, на підставі оскаржуваного наказу та направлень на перевірку № 63 та №64 від 29.01.2018, товариством допущено перевіряючих до проведення вказаної перевірки, однак позивач не погоджується з вказаним наказом, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, як встановлено судом в ході розгляду справи, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу були положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам що виникли між сторонами та визначаючись щодо заявлених позовних вимог та заперечень на них з боку відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу; далі-ПК України) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.2 статті 78 ПК України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Пунктом 73.3 ст. 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз зазначених норм податкового законодавства свідчить про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач на всі запити ДФС надав вичерпні письмові пояснення та необхідні документи згідно з наведеним з запитах переліком. Зокрема, позивач 07.11.2017 року, листом від 23.10.2017 №4744, надав письмові пояснення на всі пункти запиту № 53358/10/28-10-41-10 від 13.10.2017 та копії документів щодо проведення господарських операцій з ТОВ ВУГІЛЛЯІНВЕСТ в запитувані періоди ( т.1 а.с. 38 - 53, 57 - 250; т. 2 а.с. 1 - 250; т. 3 а.с. 1 - 48). Також 21.12.2017 року позивачем, листом від 19.12.2017 №5449, надано письмові пояснення на всі пункти запиту № 63672/10/28-10-41-10 від 07.12.2017 та копії документів щодо проведення господарських операцій з ТОВ ЗФ Юзівське в запитуваний період ( т.3 а.с. 52 - 55, 57, 58 - 82 ). Надання позивачем зазначених відповідей та копій відповідних документів згідно переліку ( договір поставки між позивачем та ТОВ ВУГІЛЛЯІНВЕСТ №280115 від 28.01.2015, специфікації, картки балансового рахунку 63 по ТОВ ВУГІЛЛЯІНВЕСТ , податкові накладні, накладні, акти прийому-передачі вугільної продукції, акти коригування кількості вугільної продукції, рахунки - фактури, посвідчення про якість, платіжні доручення, оборотно - сальдові відомості по рахунку 311 та 631, вимоги, акти списання, накладні ж/д, комерційні акти, товарно - транспортні накладні, книги складського обліку, тендерні листи; договір поставки між позивачем та ТОВ ЗФ Юзівська №21548 від 20.04.2016 та додаткова угода №1 від 09.06.2016, картки балансового рахунку 63 по ТОВ ЗФ Юзівська , податкові накладні, платіжні доручення, оборотно - сальдові відомості по рахунку 311 та 631 за січень 2017 року) не заперечувалось представниками відповідача в ході судового розгляду справи.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано пояснень та документального підтвердження щодо використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності товариства, суд вважає за необхідне зазначити, що у наданих письмових поясненнях на адресу податкового органа позивачем зазначено, що ТМЦ ( вугілля ДГ13-100) отримані від ТОВ ВУГІЛЛЯІНВЕСТ не придбавались з метою подальшої реалізації, а було використано у власній господарській діяльності ТОВ Агрофірма Зелена долина , а саме для технологічних потреб (спалювання в котлах) Томашпільського цукрового заводу для виробництва цукру в 2015 році ( т. 1 а.с. 53). Крім того, позивачем було повідомлено, що вугілля кам'яне марки ДГ13-100 в ТОВ ЗФ Юзівська в січні 2017 року не придбавалось та не реалізовувалось. ТМЦ ( вугілля ДГ13-100) отримані від інших постачальників, а також від ТОВ ЗФ Юзівська в 2016 році було використано у власній господарській діяльності ТОВ Агрофірма Зелена долина , а саме для технологічних потреб ( спалювання в котлах) Томашпільського цукрового заводу для виробництва цукру ( т. 3 а.с. 55).

Слід зазначити, що ні в запиті № 53358/10/28-10-41-10 від 13.10.2017, ні в запити №63672/10/28-10-41-10 від 07.12.2017 відповідачем не вимагалось від позивача надати підтверджуючі документи щодо використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності товариства, а лише ставилось питання про надання письмових пояснень, як дані ТМЦ було використано у власній господарській діяльності товариства, що позивачем було виконано.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 статті 78 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14).

Розглянувши справу на підставі поданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, а також конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення ним податкового, валютного та іншого законодавства, доказів виявлення таких обставин внаслідок перевірок інших платників податків тощо; не зазначено таких обставин й у письмових запитах контролюючого органу.

Доводи відповідача про недостатність наданих позивачем пояснень і документів, без визначення, які виявлені контролюючим органом обставини не підтверджуються наданими платником документами, не можуть свідчити про законність призначення оспорюваної перевірки позивача.

За встановлених обставин даної справи суд, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, доходить висновку, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято за відсутності підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, із дотриманням яких законодавець пов'язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

Посилання ж відповідача на те, що у зв'язку із проведенням перевірки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію та, як вважає відповідач, не може бути скасовано є також безпідставними, оскільки, згідно з наведеними нормами податкового законодавства та Кодексу адміністративного судочинства України, право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14.

Суд вважає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, зокрема документальної позапланової виїзної, є належною підставою для прийняття наказу про її проведення.

Суд також критично ставиться до доводів відповідача, що в разі допуску платником податків контролюючого органу до проведення перевірки, захист порушеного права має відбуватись шляхом оскарження рішення про порушення податкового законодавства встановленого за наслідком цієї перевірки. Тобто, на переконання відповідача, "допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки". Щодо таких тверджень, суд вважає зазначити наступне.

Згідно принципу, закріпленого в частині першій статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тобто, логічна еквівалентність до зазначеного твердження вказує, що цей принцип визначає дозволеність роботи все, що не заборонено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України.

Зідно пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 81.1 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абз. 6 п. 81.1 ст. 81 ПК України).

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен громадянин має право звернутися до суду за захистом прав і свобод, якщо ці права чи свободи порушені або порушуються, створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Комплексний аналіз вищенаведених норм законодавства в розрізі правовідносин, що мають місце в даній справі свідчить, що, в разі дотримання контролюючим органом обов'язку направити/пред'явити направлення та наказу на перевірку, службового посвідчення, платник податків щодо якого призначено перевірку зобов'язаний допустити до проведення перевірки, та в разі незгоди з такою перевіркою має право оскаржити до суду підстави, що слугували правом контролюючому органу приступити до проведення перевірки, в даному випадку наказу на перевірку.

Крім того слід зазначити, що норми Податкового кодексу України, в разі не допуску до перевірки, з підстав не передбачених абз. 5 п. 81.1 ст. 81 цього Кодексу, передбачають негативні наслідки для платника податків зокрема можливість застосування адміністративного арешту на майна та кошти платника податків.

Також слід наголосити, що в межах розгляду даної справи, обставини свідчать, наступне, ТОВ Агрокомплекс "Зелена долина" допустивши до проведення перевірки, під час проведення, тобто до складання акту перевірки, скористалось правом судового захисту, звернувшись до суду з позовом про оскарження наказу на перевірку. Тобто, обставини справи спростовують припущення відповідача, що оскарження наказу на проведення перевірки, є виключно бажанням платника податків знівелювати наслідки проведеної перевірки.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Офісу великих платників податків ДФС щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Агрокомплекс Зелена долина суд зазначає таке.

Позивачем не наведено будь - яких процедурних порушень з боку посадових осіб ДФС, допущених в ході проведення перевірки, які, на думку позивача, є протиправними.

Самі ж по собі дії податкових інспекторів щодо проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, на думку суду, не потребують окремого окреслення судовим рішенням за встановлених обставин справи, оскільки вчинялись відповідно до наданих повноважень.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд керується положеннями ч. 3 ст. 139 КАС України і стягує на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені ним документально підтвердженні судові витрати ( сплачений судовий збір ) в сумі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що є відповідачем в справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 118 від 29.01.2018 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Зелена долина .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на корить Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Зелена долина (вул. Івана Богуна, 4, смт. Томашпіль, Вінницька область, код ЄДРПОУ 32721857) сплачений при звернені до суду судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі складено 01.06.2018 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович