Рішення

від 31.05.2018 по справі 826/616/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2018 року № 826/616/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Цион доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Цион (далі - ТОВ Цион , позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про:

- визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Цион (код ЄДРПОУ 39945731) за листопад 2015 року, а податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року визнати такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю Цион (код ЄДРПОУ 39945731) в день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 19 грудня 2015 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2016 року суддею Літвіновою А.В. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/616/16, закінчено підготовче провадження по справі та призначено дану справу до судового розгляду.

11.04.2016 року у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017р. №7198 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/616/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2017 року суддею Амельохіним В.В. справу № 826/616/16 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова відповідача в прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року є неправомірною, оскільки ТОВ Цион дотримано всіх вимог закону щодо її заповнення та подання.

Окрім цього, позивач також зазначив, що податковим законодавством (чинним на час подання податкової звітності) не було передбачено таких повноважень контролюючих органів, які б надавали право спочатку приймати податкову звітність, а потім виносити рішення про її не прийняття.

Письмові заперечення обґрунтовано тим, що податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період листопад 2015 року було не прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

30.11.2017 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

19.12.2015 року ТОВ Цион засобами телекомунікаційного зв'язку надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року до ДПІ у Печерського районі ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно квитанції № 1 від 19.12.2015 року о 13:59:42 вказану декларацію збережено на центральному рівні. Згідно квитанції № 2 від 19.12.2015 року о 13:59:42 податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року доставлено та прийнято ДПІ у Печерського районі ГУ ДФС у м. Києві.

28.12.2015 року відповідачем листом № 34/311/10/26-55-15-0 ТОВ Цион повідомлено про невизнання звітності.

Незгода позивача з вказаними діями ДПІ у Печерського районі ГУ ДФС у м. Києві обумовила його на звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 № 516, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова звітність) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом, у випадках, визначених Кодексом) контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 46.5 ст. 46 ПК України).

Зокрема, п.п. 48.1 та 48.3 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пп.49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст.ст. 48 та 49 ПК України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

Як вбачається з листа відповідача від 28.12.2015 року за № 34/311/10/26-55-15-0 податкову декларацію ТОВ Цион з податку на додану вартість за листопад 2015 року не було прийнято з підстав заповнення її з порушенням вимог оформлення податкової звітності, зазначених в Наказі Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 р. № 516 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України , ст. 46 - 48 ПКУ, а саме: невідповідність нормам та змісту відповідного додатку (р.25.1).

У той же час, з письмового заперечення відповідача встановлено, що, зокрема, підставою неприйняття податкової звітності позивача за листопад 2015 року стало відсутність в ній відомостей про посадову особу головного бухгалтера (особа, відповідальні за ведення бухгалтерського обліку) та відповідно відсутність електронного підпису даної особи.

Враховуючи викладене, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу.

У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Вказані норми також містить п. 4.3 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 № 516.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що в разі відсутності відповідальної за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації особи на підприємстві, то відсутні підстави для заповнення даних про таку особу.

Крім цього, суд звертає увагу, що законодавством регламентовано вимоги, яким повинна відповідати податкова декларація для її прийняття і реєстрації відповідним контролюючим органом, однією з яких є наявність в ній такого обов'язкового реквізиту як підпис особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку платника податків та подання його податкової звітності до контролюючого органу.

Частиною 4 статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні із змінами та доповненнями визначено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Судом встановлено, та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 є директором ТОВ Цион .

У той же час, з наданого відповідачем витягу з картки платника податків - ТОВ Цион , керівниками останнього зазначено: керівник - ОСОБА_1, головний бухгалтер - ОСОБА_1.

Тобто, вказані обставини свідчать, що штатним розкладом ТОВ Цион передбачено, що ОСОБА_1 є керівником ТОВ Цион та одночасно відповідальним за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації.

А тому, за вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов'язку зазначати в декларації прізвище, реєстраційні номери облікових карток та підпис особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу (бухгалтера).

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 15.03.2017 № К/800/6039/16 по справі №820/11127/15.

Суд також зазначає, що загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011 (надалі - Інструкція N 233), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Згідно з п. 7 розділу II Інструкції № 233 підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

У відповідності до п. 7 розділу III Інструкції № 233 при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:

7.1 платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.

Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків;

7.2 після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків;

7.3 після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

7.4 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

7.5 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

7.6 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

7.7 датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Отже, положення вказаної Інструкції свідчать про те, друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа.

У той же час, як було зазначено вище, відповідно до пп.49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку.

Згідно з п. 49.15 ПКУ податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п. 48.3 і 48.4 ПКУ та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Наведені правові норми підтверджують висновок про те, що прийняття декларації, оформленої з дотриманням положень ПК України, є обов'язком податкового органу, на обліку якого перебуває платник податків. Водночас, в разі недотримання вимог щодо укладення договору про визнання електронних документів та незаповнення в звітності обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, платнику податків надсилається із зазначенням причин повідомлення та квитанція про неприйняття податкових документів в електронному вигляді.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постановах від 30.01.2018 року № К/9901/2227/17 (справа № 826/9598/17), від 14.02.2018 року № К/9901/3318/17 (справа 811/1625/16), від 21.03.2018 року №К/9901/5851/18 (справа №826/1374/15).

У той же час, з наданих до суду копій квитанцій від 19.12.2015 року № 1 та № 2, встановлено, що відповідно до квитанції № 1 - декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року збережено на центральному рівні та відповідно до квитанції № 2 - вказану декларацію доставлено та прийнято ДПІ у Печерського районі ГУ ДФС у м. Києві.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що дії податкового органу щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року, надісланої позивачем засобами електронного зв'язку, є протиправними.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З огляду на викладене, а також зважаючи на встановлені факти неправомірної відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року, суд приходить до висновку про порушення прав позивача у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту шляхом прийняття рішення вважати прийнятою податкову декларацію за листопад 2015 у день її фактичного отримання - 19.12.2015 року.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю Цион ( код ЄДРПОУ 39945731, 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Цион (код ЄДРПОУ 39945731) за листопад 2015 року.

3. Вважати прийнятою податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 рік, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Цион засобами телекомунікаційного зв'язку, у день її фактичного отримання контролюючим органом: 19 грудня 2015 року

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цион понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін