Рішення

від 31.05.2018 по справі 922/318/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р.Справа № 922/318/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1 від 08.02.18р.;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 5409 від 20.11.17р.; ОСОБА_4, довіреність № 5409 від 20.11.17р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій, в якій, керуючись статтею 1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 отримані без достатньої правової підстави кошти в сумі 582 999,10 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що з 13 січня 2017 року позивач почав здійснювати платежі на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. Однак, зазначений в призначенні платежу договір позивач з відповідачем так і не укладав, жодних грошових зобов'язань перед відповідачем позивач не має, а відтак, перерахування на рахунок відповідача грошових коштів на загальну суму 582 999,10 грн. в якості оплати за послуги програмування згідно Договору б/н від 03.01.2017 є помилковим.

Також позивач просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/318/18; встановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.05.2018 підготовче провадження у справі № 922/318/18 закрито; призначено справу до розгляду по суті на 31 травня 2018 року.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 31.05.2018, підтримував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що грошові кошти були отримані відповідачем не безпідставно. Так, з початку 2017 року по вересень 2017 року ОСОБА_2 працював в ТОВ "Ентенсо Україна"над проектом, замовником за яким був "Patron Empowerment" LLC в особі власника та керівника ОСОБА_5. Протягом цього періоду трудова функція ОСОБА_2 полягала в розробці та програмуванні інтерфейсу для користувачів інтернет-додатків мовою JavaScript. За весь час роботи ОСОБА_2 в ТОВ "Ентенсо Україна" жодних зауважень щодо повноти і якості його роботи ні від керівництва позивача, ні від менеджера проекту, ні від замовника ("Patron Empowerment" LLC) в особі його керівника ОСОБА_5 не надходило.

Згідно з приписами ст. 129 Конституції України, однією з засад судочинства є змагальність.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено таке.

У січні 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було досягнуто попередньої усної домовленості про співпрацю у сфері комп'ютерного програмування.

На протязі січня-жовтня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна" було перераховано на рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 582 999,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 623 від 13.01.2017 на суму 11 151,80 грн.;

№ 640 від 24.01.2017 на суму 33 442,90 грн.;

№ 665 від 10.02.2017 на суму 11 057,70 грн.;

№ 673 від 14.02.2017 на суму 37 776,80 грн.;

№ 711 від 09.03.2017 на суму 12 123,00 грн.;

№ 725 від 14.03.2017 на суму 36 274,50 грн.;

№ 745 від 30.03.2017 на суму 5 513,30 грн.;

№ 767 від 06.04.2017 на суму 13 530,00 грн.;

№ 799 від 27.04.2017 на суму 39 840,00 грн.;

№ 823 від 10.05.2017 на суму 13 245,00 грн.;

№ 848 від 25.05.2017 на суму 39 375,00 грн.;

№ 885 від 01.06.2017 на суму 13 150,00 грн.;

№ 919 від 29.06.2017 на суму 15 636,00 грн.;

№ 935 від 03.07.2017 на суму 23 409,00 грн.;

№ 960 від 07.07.2017 на суму 11 071,30 грн.;

№ 992 від 27.07.2017 на суму 32 933,30 грн.;

№ 1001 від 27.07.2017 на суму 2 996,30 грн.;

№ 1031 від 10.08.2017 на суму 14 126,75 грн.;

№ 1051 від 23.08.2017 на суму 41 926,50 грн.;

№ 1074 від 30.08.2017 на суму 3 067,20 грн.;

№ 1090 від 07.09.2017 на суму 17 798,60 грн.;

№ 1125 від 21.09.2017 на суму 54 109,80 грн.;

№ 1155 від 06.10.2017 на суму 21 186,75 грн.;

№ 1180 від 19.10.2017 на суму 78 257,60 грн. (том 1, а.с. №15-38), а також випискою ПАТ "Альфа-Банк" (том 1, а.с. №39).

Як зазначає позивач в позовній заяві, 03 січня 2017 року ТОВ "Ентенсо Україна" було складено проект договору про надання послуг/виконання робіт із програмування та передано відповідачу для узгодження та підписання.

За твердженням позивача, протягом 2017 року представники позивача зверталися до відповідача з проханням передати підписаний договір про надання послуг/виконання робіт із програмування, однак ці звернення ігнорувалися.

У жовтні 2017 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією передати підписаний Договір від 03.01.2017 про надання послуг/виконання робіт із програмування, а також передати результати наданих послу/виконаних робіт із програмування. На зазначену пропозицію відповідач усно повідомив, що він припинив співпрацю з позивачем, не підписував та не буде підписувати жодних документів, а результати роботи відсутні, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 582 999,10 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач, в свою чергу, зазначив, що у грудні 2016 року ОСОБА_2 фактично приступив до виконання своїх трудових обов'язків у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна", які полягали у виконанні робіт щодо написання програмного забезпечення на посаді Front-end Developer.

Після прийому на роботу ОСОБА_2 було встановлено 5-ти денний робочий тиждень (з пн. по пт. з 10.00 до 19.00 з обідньою перервою з 13.00 до 14.00). Йому було надано робоче місце (коворкінговий простір на 2-му поверсі, де йому було виділено окремий робочий стіл, крісло, комп'ютер та надані інші матеріальні цінності для виконання покладеної на нього трудової функції. Трудову книжку до відділу кадрів ОСОБА_2 не здавав, а заробітну плату отримував двічі на місяць на свій картковий рахунок. У червні 2017 р. ОСОБА_2 отримав офіційну пропозицію про роботу у цій же компанії на посаді Front-end Developer і після цього йому було збільшено і заробітну плату.

З початку 2017 року по вересень 2017 року ОСОБА_2 працював над проектом, замовником за яким був "Patron Empowerment" LLC в особі власника (засновника) ОСОБА_5. Протягом цього періоду його трудова функція полягала в розробці та програмуванні інтерфейсу для користувачів інтернет-додатків мовою JavaScript. Під час роботи ОСОБА_2 і отримав грошові кошти у розмірі 582 999, 10 грн.

Безпосередньо завдання з трудової функції перед ОСОБА_2 ставив і контролював їх виконання ОСОБА_6, який працював на посаді проектного менеджера в ТОВ "Ентенсо Україна" та ОСОБА_5 - засновник замовника послуг ТОВ "Ентенсо Україна" ("Patron Empowerment" LLC).

Над проектом для "Patron Empowerment" LLC ОСОБА_2 працював в команді, зокрема, з такими особами:

- ОСОБА_7 (працював на посаді Back-end Developer, трудова функція полягала у виконанні робіт щодо написання програмного забезпечення) - копія пропозиції про роботу та заява свідка в порядку ст. 88 ГПК України (том 1, а.с. №97);

- ОСОБА_8 (працював на посаді Back-end Developer, трудова функція полягала у виконанні робіт щодо написання програмного забезпечення) - копія пропозиції про роботу та заява свідка в порядку ст. 88 ГПК України (том 1, а.с. №98);

- ОСОБА_9 (працював на посаді дизайнера інтерфейсу для користувачів) - копія пропозиції про роботу та заява свідка в порядку ст. 88 ГПК України (том 1, а.с. №99);

- ОСОБА_6 (працював на посаді менеджера з розробки програмних продуктів) - копія пропозиції про та заява свідка в порядку ст. 88 ГПК України (том 1, а.с. №100).

Так, у матеріалах справи містяться заяви свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, заява самого відповідача, з яких вбачається, що відповідач працював у позивача з грудня 2016 р. по жовтень 2017 р. під керівництвом ОСОБА_6 і отримував заробітну плату.

Відповідно до ч.1 статті 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Позивач своїм правом, відповідно до ч.1 ст.89 ГПК України, - не скористався, клопотання про виклик свідків до суду з приводу змісту, достовірності чи повноти викладених у заявах відомостей, - не подав.

Таким чином, враховуючи відсутність клопотань учасників справи та зважаючи на відповідність обставинам, що викладені свідками у заявах, іншим доказам, що не викликають сумнів щодо їх змісту, - суд не вбачає підстав для виклику свідків.

Відповідно до заяв свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_2 "Patron Empowerment" LLC (ТОВ "Патрон Емпауермент") було замовником програмного забезпечення, що розроблялося позивачем. Над проектом для "Patron Empowerment" LLC відповідач працював в команді з іншими розробниками. Програмний продукт, який розроблявся командою розробників, до складу якої входив і ОСОБА_2, є єдиною взаємопов'язаною системою, оскільки прийняття вказаної роботи кінцевим замовником ("Patron Empowerment" LLC) можливо було лише у разі, якщо кожен співробітник ТОВ "ЕНТЕНСО", який входив у команду, виконав свою частину роботи.

Відповідно до заяви свідка ОСОБА_8, під час виконання робіт в ТОВ "ЕНТЕНСО" останній був підпорядкований відповідачеві - ОСОБА_2

При цьому, ТОВ "ЕНТЕНСО" не мало претензій щодо виконання зобов'язань ОСОБА_8 (п.3 Акту від 21.10.17 р. приймання-передачі виконаних робіт до договору № 3 про надання послуг від 01.03.17р.; п.3 Акту від 30.09.17р. приймання-передачі виконаних робіт до договору № 3 про надання послуг від 01.03.17р.; п.3 Акту від 30.06.2017 р. приймання-передачі виконаних робіт до договору № 3 про надання послуг від 01.03.17р.; п.3 Акту від 25.05.17р. приймання-передачі виконаних робіт до договору № 3 про надання послуг від 01.03.17р.; п.3 Акту від 31.03.17р. приймання-передачі виконаних робіт до договору № 3 про надання послуг від 01.03.17р.).

Відповідно до заяви свідка ОСОБА_8, облік робочого часу ОСОБА_2 під час роботи в ТОВ "ЕНТЕНСО" здійснювався таким чином: звіт про виконані роботи вносився їм самостійно до внутрішньої таск-трекінгової системи роботодавця (внутрішня система планування, постановки завдань й обліку робочого часу співробітників). Володільцем інформації про облік робочого часу та виконувані задачі також є ОСОБА_5 - власник та керівник "Patron Empowerment" LLC (ТОВ "Патрон Емпауермент").

Відповідач також звертає увагу на те, що саме інформація із вказаної системи та відсутність зауважень з боку кінцевого замовника ("Patron Empowerment" LLC) була підставою для виплати заробітної плати усім учасникам проекту, в тому числі відповідачеві.

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звільнився з роботи в ТОВ "Ентенсо Україна".

На підтвердження виконання відповідачем роботи до матеріалів справи надано лист від "Patron Empowerment" LLC - контрагента позивача, до якого додаються інвойси, розклади та інші платежі, з яких вбачається інформація про виконані роботи (день, час виконання, обсяги, характер робіт, тощо) вносилася ОСОБА_2 та іншими особами, які працювали над проектом, до внутрішньої таск-трекінгової системи роботодавця.

Виходячи із тексту наявного в матеріалах справи листа ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_2, останньому було повідомлено логін та пароль "Patron Empowerment" LLC ОСОБА_5, як замовника до вищевказаної таск-трекінгової системи за адресою в Інтернеті: http://сrm.entenso.com/.

Представником відповідача в порядку ст. 98 Господарського процесуального кодексу України було замовлено проведення комп'ютерно-технічної експертизи в Харківському НДІ судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_10 (дослідження вищевказаного сайту в Інтернеті щодо інформації про ОСОБА_2Д.).

Згідно висновку судової комп'ютерно-технічної експертизи № 9546 від 20.04.2018, проведеної Харківським НДІ судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_10 (том 2, а.с. №11-13), в області даних розділу "Activities" веб-сайту "http://crm.entenso.com/" міститься інформація стосовно ОСОБА_11 (Вся інформація наведена у Додатку А); в області даних розділу "Tasks" веб-сайту "http://crm.entenso.com/" міститься інформація стосовно ОСОБА_11 (Приклади такої інформації наведено у Додатку А).

Записами за адресою в Інтернеті: http://crm.entenso.com/, де вказується дата та час, витрачений ОСОБА_2 на виконання завдання, формуються саме завдання, наводиться короткий опис процесу його виконання, тип роботи, тощо, підтверджується надання позивачу послуг/виконання робіт із програмування.

Експертом було встановлено, що даний веб-ресурс призначено для ведення обліку витраченого часу на виконання конкретних завдань.

Вказаним висновком відповідач доводить, що у вищезазначеній системі міститься інформація про відповідача, як особи, яка працювала над проектом.

Надаючи оцінку та правову кваліфікацію обставинам, на які вказують сторони, суд зазначає таке.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 травня 2018 року у справі № 927/468/17.

Приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З урахуванням викладеного та зважаючи на відсутність заперечень з боку відповідача щодо отримання грошових коштів на загальну суму 582 999,10 грн., зазначена обставина є доведеною у цій справі.

Разом з тим, суд не приймає твердження позивача щодо відмови ФОП ОСОБА_2 від підписання договору про надання послуг/виконання робіт із програмування, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів направлення на адресу відповідача проекту договору про надання послуг/виконання робіт із програмування для узгодження та підписання, а також доказів його отримання відповідачем.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що із висновку експерта не слідує, що досліджений інтернет-ресурс є власністю чи створений позивачем, а також те, що інформація, відображена в ньому, є достовірною чи якимось чином фіксує наявність між позивачем та відповідачем будь-яких правовідносин зобов'язального характеру.

Так, у наявному в матеріалах справи Договорі № 3 про надання послуг від 01 березня 2017 р., який укладений між позивачем і ОСОБА_8, міститься посилання на сайт позивача, який співпадає із тим, що досліджувався експертами. Крім того, на вказаний сайт посилається у своєму ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_2 і "Patron Empowerment" LLC (ОСОБА_12 від "Patron Empowerment" LLC на ОСОБА_2Д.). Також про застосування CRM системи мова йде й у пропозиції про роботу на ім'я ОСОБА_2 (26.07.2017 р.) від ТОВ "ЕНТЕНСО".

Долученими до справи письмовими доказами спростовується вищевказані посилання позивача, а саме: листом від власника (засновника) "Patron Empowerment" LLC ОСОБА_5 "Для надання за місцем вимоги" від 14 березня 2018 р. та додатками до вищевказаного листа, тобто засвідченням ОСОБА_5 (в нотаріальній формі) про надання банківських інвойсів (рахунків-фактур) для відображення оплат ТОВ "ЕНТЕНСО", отриманих від "Patron Empowerment" LLC; засвідченням ОСОБА_5 (в нотаріальній формі) про надання банківських звітів для відображення оплат ТОВ "ЕНТЕНСО", отриманих від "Patron Empowerment" LLC; засвідченням ОСОБА_5 (в нотаріальній формі) про надання скріншотів з таск-трекінгової системи ТОВ "ЕНТЕНСО", яка досліджувалася в рамках комп'ютерно-технічної експертизи; засвідченням ОСОБА_5 (в нотаріальній формі) про надання інвойсів для відображення оплат ТОВ "ЕНТЕНСО", отриманих від "Patron Empowerment" LLC, які були створені за допомогою Upwork.

Таким чином, вищевказаними документами відповідач підтверджує, що ОСОБА_2 виконував певну роботу в ТОВ "ЕНТЕНСО", яку "Patron Empowerment" LLC оплачувало, як контрагент ТОВ "ЕНТЕНСО".

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що відсутність акту не є єдиним належним та достатнім доказом невиконання договору.

Суд також не приймає посилання позивача на відсутність будь-яких обставин чи фактичних доказів виникнення між сторонами правовідносин зобов'язального характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Також згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із періодичності та систематичності перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2, суд не приймає твердження ТОВ "Ентенсо Україна" про помилковість та безпідставність такого перерахування.

Так, саме позивачем у справі зазначено, що січні 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було досягнуто усної домовленості про співпрацю у сфері комп'ютерного програмування (договору про надання послуг).

Вказані обставини підтверджуються також заявами свідків від 04 квітня 2018 року (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_13Ю.), листом від власника (засновника) "Patron Empowerment" LLC "Для надання за місцем вимоги" від 14 березня 2018 року, пропозицією про роботу на ім'я ОСОБА_2 від ТОВ "Ентенсо Україна".

Аналіз змісту наданих відповідачем доказів свідчить про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо надання відповідачем певних послуг, прийняття зазначених послуг позивачем та оплати їх вартості, тобто між сторонами у даній справі було укладено усний договір.

Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального або трудового права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач помилково послався на ч. 1 ст. 1212 ЦК України, як на підставу повернення вказаних коштів.

Враховуючи вищевикладені обставини і норми закону, суд зазначає про те, що грошові кошти в розмірі 582999,10 грн. не може бути витребувано у відповідача на користь позивача на підставі положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуті, а позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, витрати зі сплати судового збору за подання позову залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 20, 73-80, 86, 87, 88, 123, ч. 1 ст. 129, ст.ст. 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволення позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_12